Постанова Донецький апеляційний суд № 219/8213/17

Єдиний унікальний номер 219/8213/17 Номер провадження 22-ц/804/843/21 Справа № 219/8213/17 Провадження № 22-ц/804/843/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07квітня 2021 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : суддя доповідач Мірути О.А., суддів: Тимченко О.О., Хейло Я.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмуті цивільну справу № 219/8213/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут - Енергія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 вересня 2020 року (суддя Хомченко Л.І.), ухваленого в приміщенні Артемівського міськрайонного суду Донецької області, - В С Т А Н О В И В: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бахмут - Енергія», звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , в якому просить стягнути з відповідача суму заборгованості за теплову енергію за період з 01.10.2011 року по 01.04.2017 року в розмірі 31320 грн. 39 коп., та судові витрати в розмірі 1600 грн. Обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач у вказаний період часу здійснював постачання теплової енергії відповідачам. В результаті порушення відповідачами зобов`язання по сплаті за надані послуги з теплопостачання, в період з 01.10.2011 року по 01.04.2017 року за нею, відповідно до виписки по особовому рахунку № НОМЕР_1 , утворилася заборгованість в розмірі 31320 грн. 39 коп., яку вони просять стягнути з відповідача. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 вересня 2020 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» про стягнення заборгованості за теплову енергію - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» суму заборгованості за теплову енергію за період з 05.05.2014 року по 01.04.2017 р. у розмірі 22630,44 грн., а також, судовий збір у розмірі 1156,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ У апеляційній скарзі, поданій до Апеляційного суду відповідач ОСОБА_1 просить скувати рішення Артемівського міськрайоного суду Донецької області від 28.09.2020 року та відмовити у задоволені позовних вимог ТОВ «Бахмут-Енергія» у повному обсязі. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 мотивована тим, що вона отримала спірну квартиру за договором дарування 30.09.2004 року. Та вже у 2005 році на вказану квартиру був накладений арешт в рамках кримінальної справи, на її думку суд повинен був призупинити розгляд даної цивільної справи до розгляду кримінальної справи. Вважає, що договір дарування є нікчемним правочином, крім того право власності скасоване рішенням суду. додає, що вона повернула Артемівській міській раді спірну квартиру ще восени 2002 року в такому вигляді в якому, вона була, а саме відключені всі комунальні послуги. Звертає увагу суду, суд безпідставно прийшов до висновку про те, що між позивачем та нею існували та існують правовідносини по наданню житлово-комунальних послуг та користування такими послугами. Вважає, що вона не має ніякого відношення до вказаної квартири, також додає, що після визнання договору дарування нікчемним вона не має відповідальності за сплату комунальних платежів. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що будь-які записи, що право власності ОСОБА_1 на вказану квартиру скасовано, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні. Додають, що відповідачем не доведено факт передачі квартири Артемівській (Бахмутській) міській раді. На їх думку, відповідач є власником квартири, за якою обліковується заборгованість. Звертаю увагу суду в своїх доводах, що факт користування відповідачем системою централізованого опалення підтверджується відповідними Актами про підключення та відключення житлового будинку, в якому знаходиться квартира відповідача. Таким чином, факт надання ТОВ «Бахмут-Енергія» послуги відповідачу підтверджений. Акцентують увагу у своїх доводах у відзиві, що підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг позивачем. Посилаються на правові позиції Верховного Суду. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , за якою у ТОВ «Бахмут - Енергія», що надає послуги з постачання теплової енергії, відкритий особовий рахунок на ім`я ОСОБА_1 № 20520. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 167658180 від 23.05.2019 року, ОСОБА_1 є власником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 30.09.2004 року. Відповідно до розрахунку заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01.10.2011 року по 01.04.2017 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 утворилася заборгованість в розмірі 31320,39 грн. Розрахунок здійснено на основі тарифів, погоджених рішеннями виконавчого комітету Бахмутської міської ради Донецької області від 05.03.2008р. № 173, 01.10.2008 р. № 179, 11.08.2010 р. № 3114, постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 899 від 11.07.2014 р., № 603 від 03.03.2015 р. Відповідно до копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 21777127 від 15.03.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-Енергія» знаходиться за адресою: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Зелена, буд.

41. Згідно копій ліцензій, наданих Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, Товариство з обмеженою відповідальністю «БАртемівськ-Енергія» унесено 14 вересня 2012 року за № 304 до державного реєстру на право: постачання теплової енергії; транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами; виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та уставках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії). З копії рішення чергових зборів учасників товариства № 1/2016 від 18 лютого 2016 року вбачається, що найменування юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-Енергія» змінене на Товариство з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» з 14 березня 2016 року. Товариство з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-Енергія» є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія». ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ У відповідності з вимогами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню. МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що ціна позову складає 31 320, 39 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає. Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що позивач виконував обов`язки по наданню послуг, а відповідач, будучи споживачем цих послуг, свої зобов`язання по їх оплаті не виконувала, а тому суд дійшов висновку щодо покладення на відповідача обов`язку сплатити за отримані послуги з теплопостачання. Порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам ст. 16 Закону «Про житлово-комунальні послуги». Статтею 22 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що виробник послуг( ТОВ « Бахмут-Енергія») зобов`язаний проводити в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості. Підставою перерахунку розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості відповідно до ч.4 ст. 18 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» є акт-претензія споживача, яка має бути складена в порядку передбаченому ч.ч.1-3 ст. 18 цього Закону та подана виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій. З вищенаведених вимог закону вбачається, що єдиним належним доказом неякісного надання послуг опалення, який є підставою для перерахунку розміру оплати цих послуг є акт-претензія споживача, подана у встановленому законом порядку. Між тим, такі документи відповідачем суду не надані. Згідно із ч. 4 ст. 391 ЦК України власність зобов`язує. Постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 р. N 869, якою затверджено Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій визначено, що внутрішньобудинковою системою гарячого, холодного водопостачання та централізованого опалення є система від зовнішньої стіни будинку (крім транзитних трубопроводів) до першої запірної арматури на відгалуженні від стояка або (у разі її відсутності) трійника (врізки) включно, що знаходиться у квартирі споживача (житлового приміщення у гуртожитку), нежитлового приміщення у житловому будинку (гуртожитку) (пункт 13). Витрати з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення і зливової каналізації та з ліквідації аварій у внутрішньоквартирних мережах визначаються за кожною інженерною системою окремо. З аналізу наведених норм слідує, що власники (користувачи) житла безпосередньо зобов`язані утримувати майно, що розташоване в межах житлового будинку (квартири), де вони мешкають, в той час як роботи (послуги) щодо підтримання належного стану зовнішніх конструкцій багатоквартирного будинку, утримання ліфтів, сходинок, міжповерхових дверей, сміттєпроводу та іншого майна, яке є об`єктом спільного користування мешканців багатоквартирного будинку, здійснюється іншим суб`єктом - організацією, яка надає житлово-комунальні послуги, хоча і за рахунок самих власників та наймачів, які сплачують квартирну плату. Питання відключення від мереж централізованого опалення регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630) ( з наступними змінами), в яких з метою захисту прав усіх мешканців багатоквартирних будинків передбачено відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не окремих квартир багатоквартирного будинку з ініціативи їх власників або наймачів, а відключення цілих багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів. Згідно з п. 26 Правил № 630 відключення споживачів від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення. Відповідно до п. 25 Правил № 630 відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення забороняється. Порядком № 4 установлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади. Крім того, наказом № 169 було внесено зміни, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому. Матеріали справи свідчать про те, що станом на 26.12.2017 р. прилади опалення у квартирі, що належить відповідачу, були відключені. На підтвердження вказаного відповідачем представлено акт від 16.12.2017 р. Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку до висновку про те, що демонтування приладів опалення в квартирі відповідача проведено з порушенням вимог діючого законодавства. Проведення будь-яких дій в порушення установленого законом порядку не може бути предметом захисту. Більше того, суд першої інстанції у своєму рішенні вказав, що, що сам по собі факт демонтування в квартирі відповідача приладів опалення не може бути визнаний належною підставою для звільнення відповідач від обов`язку оплачувати послугу централізованого опалення, яка надається позивачем в будинок , в якому розташована квартира. Згідно частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Статтею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а відповідно до статті 25 вищезазначеного Закону, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку. Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила), централізоване опалення це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання. Згідно пункту 24 Правил споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (пункт 25 Правил). Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (далі - Порядок), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, було визначено процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води житлового будинку при відмові споживачів від цих послуг. Зокрема вказаним Порядком було установлено, що для вирішення питання відключення від мережі централізованого опалення, власник (власники) житлового будинку повинні звернутися до постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання з письмовою заявою. Комісія після вивчення наданих власником документів приймає відповідне рішення, яке оформляються протоколом. У разі незгоди заявника з відмовою спір вирішується в судовому порядку. При позитивному рішенні заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником. Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньобудинкової мережі централізованого опалення виконується монтажною організацією, яка реалізує проект. По закінченні робіт складається акт про відключення від мережі централізованого опалення і подається заявником до комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання. Отже на час виникнення спірних правовідносин у розглядуваній справі, відключення споживачів від мережі централізованого опалення в законному порядку мало відбуватись на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади і з дотримання споживачем процедури визначеної Порядком. Судом першої інстанції встановлено, що згідно до акту ПП « Вилс» від 26.12.2017 року про відсутність приладів опалення в квартирі відповідачки. що не є підставою для припинення нарахування платежів теплопостачальною організацією. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року (справа № 6-1192цс15), постановах Верховного Суду: від 11 грудня 2019 року (справа № 490/11619/15-ц, провадження №61-23337св18) та від 18 червня 2020 року (справа №643/133/17, провадження № 61-38460св18). Враховуючи викладене суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, встановивши наявність порушеного права ТОВ «Бахмут-Енергія» дійшов правильного висновку про те, що у ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати за послуги з постачання централізованого опалення та обслуговування мереж опалення, а наявність відключення квартири від мережі централізованого опалення, не є підставою для припинення нарахування платежів теплопостачальною організацією. Суд першої інстанції вірно звернув увагу на той факт, відповідно до довідки ТОВ « Бахмут-Енергія» від 30.05.2019 року працівниками позивача не здійснювалось жодних робіт з фіксування відключення від систем централізованого опалення . На сьогодні відсутні будь-які документи , які б свідчили про те, що ОСОБА_1 не є споживачем послуг, що надається ТОВ « Бахмут-Енергія». За таких обставин, коли позивач виконував обов`язки по наданню послуг, а відповідач, будучи споживачем цих послуг, свої зобов`язання по їх оплаті не виконувала, суд дійшов висновку щодо покладення на відповідача обов`язку сплатити за отримані послуги з теплопостачання. Доводи апеляційної скарги відповідача про не існування між сторонами договору щодо послуг теплопостачання не мають правового значення, оскільки положеннями статей 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов`язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов`язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Обов`язок власника квартири укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року №

572. Отже, відсутність між сторонами договірних відносин, за умови існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати житлово-комунальних послуг не є підставою для відмови у стягненні коштів за надані житлово-комунальні послуги з покладенням відповідальності, передбаченої частиною статті 625 ЦК України, оскільки відповідно до частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» укладення договору на надання житлово-комунальних послуг визначено як обов`язок, а не право сторін. Відповідач від наданих позивачем послуг у встановленому законом порядку не відмовлявся, доказів ненадання послуг або надання послу неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати, останнім не надано. Визначений позивачем розмір заборгованості за житлово-комунальні послуги відповідачем не спростовано. Даних, які вказували б про відсутність надання відповідачу послуг, матеріали справи не містять. Відповідач не заперечує, що частково оплачував отримані послуги, що свідчить про його згоду з умовами договору та вартістю послуг. Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, жодних скарг чи претензій щодо ненадання послуг або надання таких послуг неналежної якості відповідач не подавав. Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Матеріали справи не містять акта щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення у будинку, де знаходиться квартира відповідачів, а відповідачі не посилаються на його наявність. Відповідно до статті 1 Закону України «По теплопостачання» місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача Згідно пункту 22 Правил № 630 точками розподілу у багатоквартирному будинку, в яких здійснюється передача послуги централізованого опалення від виконавця споживачеві є відгалуження від стояків у межах квартири. Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що позивачем доведено факт постачання теплової енергії до будинку. При цьому, відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Згідно із статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Згідно із статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Згідно із статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Статтею 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. На приведені норми матеріального права та фактичні обставини справи суд першої інстанції не звернув уваги, що призвело ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення у справі. На приведені норми матеріального права та фактичні обставини справи суд першої інстанції звернув увагу, та прийняв законне та обґрунтоване рішення у справі. Як вбачається з матеріалів справи, а саме до позовних вимог про стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з теплопостачання, за період з 11.10.2011 року по 05.05.2014 року, в сумі 8689,92 грн. суд першої інстанції застосував строк позовної давності та в цій частині у задоволенні позову відмовив. Заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 05 травня 2014 року по 01 квітня 2017 року, в сумі 22630,44 грн. підлягає стягненню з відповідача , оскільки позивачем не пропущено строк позовної давності. Апеляційний суд погоджується з висновком суду, що обов`язок у відповідача перед позивачем по сплаті вартості послуг з теплопостачання виник з травня 2014 року. Нових доказів чи обставин, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції та могли кардинально вплинути на рішення суду і давали підстави для звільнення відповідача від сплати заборгованості за послуги з теплопостачання, між відповідачами апеляційному суду не надано. Доводи апеляційної скарги стосовно того, що на підставі рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області, договір дарування по спірній квартирі був визнаний судом нікчемним, а тому відповідач не повинна сплачувати комунальні платежі, є необґрунтованими та безпідставними. Доводи представника відповідача про відсутність у відповідача перед позивачем зобов`язань зі сплати комунальних послуг у зв`язку з неотриманням послуг внаслідок відсутності приладів опалення - батарей, і що підтверджується, на думку представника відповідача, актом ПП «Вілс» від 26.12.2017 року про відсутність приладів опалення в квартирі відповідачки, на думку суду є неспроможними, відповідачем не надано доказів про відсутність заборгованості. Доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до незгоди із висновками суду по оцінки доказів, проте згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Отже, за наведених обставин, колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Суд першої інстанції надав належну оцінку обставинам та доказам у справі. Апеляційний суд не знаходить підстав для їх переоцінки. У відповідності з вимогами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 вересня 2020 року. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування або зміни рішення суду. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Підстави для зміни та розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції не встановлено. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, судові витрати вдповідача, пов`язані з розглядом справи судом апеляційної інстанції не підлягають компенсації. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді: