Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/3097/17

Справа № 344/3097/17 Провадження № 22-ц/4808/361/21 Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А. Суддя-доповідач Томин ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 березня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючої Томин О.О., суддів: Василишин Л.В., Пнівчук О.В., за участю секретаря Пацаган В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду, ухвалене суддею Пастернак І.А. 9 грудня 2020 року в м. Івано-Франківську, повний текст якого виготовлено 24 грудня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в с т а н о в и в: У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Позовні вимоги мотивовано тим, що 24 грудня 2013 року приблизно о 08.45 год. після закінчення розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду від 12 листопада 2013 року у справі за її ж позовом до ОСОБА_4 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини, в якому приймала участь позивач у якості представника відповідача ОСОБА_4 , останні першими залишили зал судового засідання №6 Апеляційного суду Івано-Франківської області (вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ) і почали спускатися по сходах. ОСОБА_2 , наздогнавши їх, достовірно усвідомлюючи, що позивач представляє інтереси ОСОБА_4 під час розгляду справ у суді, з метою приведення у виконання свого злочинного наміру, спрямованого на здійснення впливу на свідомість та волю захисника, з метою перешкоджання останній надавати ефективну правову допомогу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, шляхом застосування психологічного тиску, висловлювала погрози фізичної розправи, словесно ображала, критикувала, нетактовно та принизливо висловлювалася на адресу потерпілої та нецензурно лаялася в її сторону. У такий спосіб відповідач незаконно впливала на позивача як на адвоката з метою примусити її відмовитися від надання правової допомоги, брати участь у судових засіданнях на стороні ОСОБА_4 , що є втручанням у діяльність представника особи. Також у цей же час відповідач, усвідомлюючи, що перебуває в публічному місці - в державній установі, а саме у приміщенні Апеляційного суду Івано-Франківської області, висловлюючись нецензурно на адресу ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що остання не відмовилася від виконання своїх обов`язків, умисно нанесла їй удар правою рукою в ліву частину голови лобно-скроневої ділянки, спричинивши згідно висновку судово-медичної експертизи тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, забій з травматичним набряком м`яких тканин волосяної ділянки голови зліва, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Внаслідок протиправних дій відповідача позивач перебувала на стаціонарному, амбулаторному лікуванні, та після закриття продовженого листка непрацездатності їй ще було рекомендовано продовжити приймати лікарські засоби до повного видужання, включаючи реабілітацію. Загалом позивачем на лікування було витрачено 2585 грн. 25 коп., що вона відносить до майнової шкоди. Також позивач вважає, що їй внаслідок неправомірних дій відповідача завдано моральну шкоду, яка полягає у перенесенні сильного фізичного болю та потрясінні, больового та психологічного шоку, внаслідок чого вона отримала сильний нервовий стрес та відчуття приниження. Також до моральної шкоди позивач відносить ту обставину, що відповідач погрожувала їй написанням на неї різноманітних скарг про позбавленням права на зайняття адвокатською діяльністю, при працівниках поліції неодноразово наводила на неї мобільний телефон для того, щоб сфотографувати, потім телефонувала невідомій їй особі та повідомляла її прізвище. Вважає, що все це призвело до того, що був порушений її звичайний усталений спосіб життя. За станом здоров`я вона не мала змоги відвідувати роботу, повноцінно пересуватися по власних необхідних потребах, що посилювало її душевні страждання. Також до моральних страждань позивач відносить сам факт її вимушеного звернення до суду з цією позовною заявою. Завдану моральну шкоду оцінює в 20000 грн. 07.04.2017 року позивач подала заяву про збільшення позовних вимог відповідно до якої просила стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 2585,25 грн., моральну шкоду в розмірі 50000 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 5120 грн. (т. 1, а.с. 60-64а). 08.10.2018 року позивач знову подала заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просила стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 2585,25 грн., моральну шкоду в сумі 210000 грн., а також судові витрати, а саме: 12168 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу; витрати пов`язані з проведенням судово-психологічної експертизи, що включає в себе забезпечення можливості безпосереднього її психологічного обстеження (залізничні квитки) на суму 505 грн. 38 коп., 4 290 грн. 00 грн. 00 коп. понесених витрат з проведення судово-психологічної експертизи та 42 грн. 90 коп. банківської комісії за оплату цієї суми; витрати на підготовку експертного висновку на її замовлення щодо проведення психологічної експертизи з визначення можливого розміру відшкодування завданої їй моральної шкоди на суму 5076 грн. 00 коп. та 50 грн. 76 коп. банківської комісії за оплату цієї суми. При розрахунку розміру моральної шкоди позивач посилається на висновок експерта Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 10.07.2018 року №81, в якому вказано, що можливий розмір грошової компенсації за завдану моральну шкоду може складати 48 мінімальних заробітних плат, розмір яких установлюється рівнем розміру мінімальної заробітної плати в Україні, чинним на момент винесення рішення суду (т. 2, а.с. 2-16). Рішенням Івано-Франківського міського суду від 09.12.2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду у розмірі 2585 грн. 25 коп. та 80000 грн. 00 коп. моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 12168,00 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу, 4290 грн. 00 коп. понесених витрат з проведення судової психологічної експертизи, 5076,00 грн. витрат, понесених з проведення експертизи визначення розміру відшкодування завданої моральної шкоди та 505 грн. 38 коп. понесених додаткових витрат з проведення судової психологічної експертизи (придбання залізничних квитків). Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 822,25 грн. Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині часткового задоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 80000,00 грн. та в частині відмови у стягненні судових витрат, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Вважає його незаконним та необґрунтованим в оскаржуваній частині, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного дослідження обставин, які мають значення для вирішення справи. Зазначає, що вироком Івано-Франківського міського суду від 03.02.2016 року ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення щодо неї, а матеріалами справи встановлено, що в момент отримання нею тілесних ушкоджень вона перенесла значний біль, пережила емоційний стрес, який супроводжувався почуттями розгубленості, образи, приниження гідності, тривоги та страху за своє життя та здоров`я. Вказує, що думки та спогади про перенесені психотравмуючі події переслідують її до цього часу, що спричинює важкість в виконанні повсякденних обов`язків, емоційну напругу, негативні почуття. Також їй довелося пережити неприємне медикаментозне лікування. Крім того зазначає, що обставини події, яка мала місце з вини відповідача, стали відомі адвокатській спільноті м. Івано-Франківська та Івано-Франківської області, а тому вона почуває себе невпевнено у спілкуванні з колегами, вважає, що на ній лежить моральна відповідальність за безпечне виконання своїх професійних обов`язків всіма адвокатами області. Посилається на ЗУ Про адвокатуру та адвокатську діяльність, відповідно до якого забороняються будь-які втручання і перешкоди здійсненню адвокатської діяльності, а життя, здоров`я, честь і гідність адвоката та членів його сім`ї, їх майно перебуває під охороною держави, посягання на них тягнуть відповідальність, передбачену законом. Вважає, що в даному випадку факт заподіяння їй моральної шкоди є безсумнівним, а наслідки у вигляді душевних страждань залежать від особливостей її емоційно-розумового сприйняття внаслідок виниклих обставин. Тому при визначенні розумності та справедливості розміру заподіяної моральної шкоди потрібно виходити із характеру вчиненого відповідачем діяння, ступеню вини заподіювача шкоди, існуючих наслідків. Зазначає, що нею при визначенні розміру моральної шкоди враховувалася заподіяна шкода її здоров`ю, тяжкість вимушених змін у житті і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, що підтверджується висновками проведених по справі експертиз. Зокрема, саме згідно висновку №81 психологічної експертизи із визначення можливого розміру відшкодування моральної шкоди від 10.07.2018 року сума компенсації завданої шкоди складає матеріальний еквівалент 48 мінімальних заробітних плат на момент винесення рішення суду. Також посилаючись на норми міжнародного права та рішення ЄСПЛ, зазначає про тривалий розгляд даної справи та строки перебування її у стресовому стані, недобросовісність поведінки відповідача по користуванню своїми процесуальними правами. З огляду на викладене, вважає, що сума морального відшкодування в розмірі 210000 грн. не є явно завищено та надмірною. На її думку, заперечення відповідача не спростовують факту відсутності її неправомірних дій щодо позивача та причинний зв`язок між її діями і станом позивача. А тому вважає, що у суду першої інстанції були правові підстави для задоволення її позову в повному обсязі. Також зазначає, що відмовляючи в задоволенні вимоги про стягнення банківських комісій в сумі 42,90 грн. та 50,76 грн. за оплату проведення експертизи, судом безпідставно зазначено про відсутність доказів такої оплати, оскільки вказані суми банківської комісії зазначені на квитанціях про оплату, які містяться в матеріалах справи. Просить рішення Івано-Франківського міського суду від 09.12.2020 року в частині часткового задоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 80000,00 грн. та в частині відмови у стягненні судових витрат, зокрема банківських комісій на суму 42,90 грн. та 50,76 грн., скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині, яким стягнути з відповідача на користь позивача 210000,00 грн. моральної шкоди, банківські комісії в сумі 42,90 грн. та 50,76 грн., сплачені при оплаті експертних висновків. ОСОБА_2 також подала апеляційну скаргу на рішення Івано-Франківського міського суду від 09.12.2020 року. Вважає, що воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин справи. На її думку судом першої інстанції не враховано ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.02.2017 року у даній справі щодо перевірки переконливості та належності доказів відповідного лікування (призначення кожного виду ліків зі списку придбаних), причинно-наслідкового зв`язку з протиправними діями ОСОБА_2 . Таким чином судом не надано оцінку доказам понесених матеріальних витрат та не встановлено їх належність та допустимість. Зазначає, що враховуючи реальну кількість необхідних для лікування згідно медичних призначень препаратів під час стаціонарного та амбулаторного лікування позивача, фактична сума, яка підлягає відшкодуванню становить 540,20 грн. Потерпілою ж було збільшено загальну суму матеріального відшкодування за рахунок придбання визначених ліків у значно більшій кількості, ніж призначено лікарем, а також інших препаратів, які не були призначені жодним лікарем ні під час стаціонарного, ні під час амбулаторного лікування. Також вважає, що при визначенні розміру моральної шкоди судом безпідставно враховано Висновок експерта №81 від 10.07.2018 року, оскільки такий складено на замовлення позивача експертом, не попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а в рахунку на його оплату некоректно зазначена дата. Також не зрозуміло на підставі яких документів проводилася експертиза, не зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду. Крім того зазначає, що судом не враховано особу відповідача, її матеріальний стан. Так, її сім`я виховує загалом чотирьох дітей (двох рідних відповідачу та двох під опікою). Один із повнолітніх синів ОСОБА_5 на даний час навчається на денній формі навчання, проживає з відповідачем та перебуває на її утриманні. Також малолітня дочка ОСОБА_6 часто хворіє, перебуває на диспансерному обліку спеціалістів, і за рекомендаціями лікарів вона була змушена оформити відпустку по догляду за дитиною до досягнення 6-ти років. Отже на даний час матеріальне становище відповідача є вкрай важким і стягнена судом сума відшкодування є для неї невимовно великою. Зазначає, що неодноразово пропонувала ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн., однак остання відмовилася від вирішення даного конфлікту мирним шляхом. Просить рішення Івано-Франківського міського суду від 09.12.2020 року скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити частково. Також ОСОБА_2 подала до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначила, що встановлена судом сума відшкодування моральної шкоди є непомірно великою, а розмір матеріальної шкоди не відповідає реально понесеним витратам. Вважає, що Висновок експерта №81 від 10.07.2018 року не може слугувати об`єктивним доказом суми відшкодування моральних страждань. Зазначає, що на даний час її матеріальне становище є вкрай важким і визначена судом сума відшкодування є занадто великою, не відповідає вимогам розумності та справедливості. На її думку матеріальна шкода становить 540,20 грн., а моральну компенсацію вона пропонувала позивачу в сумі 10000,00 грн. На підставі наведеного просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. ОСОБА_1 також подала відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначила, що матеріалами справи встановлено отримання нею фізичних ушкоджень та факт перенесення нею моральних страждань. Зазначає, що негативні відчуття супроводжують її й досі. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди нею було враховано шкоду, заподіяну здоров`ю, тяжкість вимушених змін у житті, зниження ступеню престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Вказує, що наявні в матеріалах справи висновки експертиз підтверджують причинно-наслідковий зв`язок між подіями, які мали місце, та моральними стражданнями позивача. Вважає, що сума морального відшкодування в розмірі 210000,00 грн. буде цілком справедливою і не може вважатися завищеною чи надмірною, а доводи відповідача не підтверджені належними доказами. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 . В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_2 доводи поданої нею апеляційної скарги підтримала, в задоволенні апеляційної скарги позивача просила відмовити. Позивач ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явилася, надіслала на адресу суду клопотання про розгляд справи в її відсутності. Просила її апеляційну скаргу задовольнити, в задоволенні апеляційної скарги відповідача просила відмовити. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, в провадженні Івано-Франківського міського суду перебувало кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013090010003480, щодо ОСОБА_3 , яка є відповідачем по даній справі. Так, 24.12.2013 року приблизно о 09.07 год. після закінчення розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду від 12.11.2013 року у справі за її ж позовом до ОСОБА_4 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини, в якому приймала участь позивач у якості представника відповідача ОСОБА_4 , останні першими залишили зал судового засідання №6 Апеляційного суду Івано-Франківської області (вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ) та стали сходити вниз по сходах. Наздогнавши їх, ОСОБА_2 , достовірно усвідомлюючи, що потерпіла адвокат ОСОБА_1 представляє інтереси ОСОБА_4 під час розгляду справ у суді, з метою приведення у виконання свого злочинного наміру, спрямованого на здійснення впливу на свідомість та волю захисника, з метою перешкоджання останній надавати ефективну правову допомогу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, шляхом застосування психологічного тиску, який виразився у висловленні погроз фізичною розправою, а також словесних образ, явно необґрунтованій критиці, нетактовному та принизливому висловлюванні на адресу потерпілої та нецензурній лайці в її сторону, незаконно впливала на адвоката ОСОБА_1 з метою примусити її відмовитися від надання правової допомоги ОСОБА_4 , що є втручанням у діяльність представника особи. Також у цей же час ОСОБА_2 , усвідомлюючи, що перебуває в публічному місці, державній установі, а саме у приміщенні Апеляційного суду Івано-Франківської області, з метою приведення у виконання свого злочинного наміру, нехтуючи суспільно моральними цінностями, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, нахабно демонструючи зневагу щодо норм моральності, виявляючи зневажливе ставлення до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, етичних правил, честі і гідності, висловлюючись нецензурно на адресу ОСОБА_1 та її довірителя, діючи умисно, усвідомлюючи, що адвокат ОСОБА_1 не відмовилася від виконання своїх обов`язків, продовжила висловлювати образи та нецензурну лайку в її сторону та нанесла ОСОБА_1 удар правою рукою в ліву частину голови лобно-скроневої ділянки. Згідно копії Висновку експерта №1003, складеного 29.01.2014 року судово-медичним експертом Обласного бюро судово-медичної експертизи Хмелюк І.М. на підставі постанови старшого слідчого СВ Івано-Франківського МВ УМВС старшого лейтенанта міліції Дембича І.І. від 31.12.2013 року, у ОСОБА_1 малися тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма зі струсом головного мозку; забій з травматичним набряком м`якої волосяної ділянки голови зліва, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що викликали короткочасний розлад здоров`я (т. 1, а.с. 193-195). Вироком Івано-Франківського міського суду від 03.02.2016 року, залишеним без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 397, ч. 1 ст. 296, ч. 2 ст. 398 КК України та призначено їй покарання 3 роки позбавлення волі. На підставі п в ст. 1 ЗУ Про амністію у 2014 році від 08.04.2014 року ОСОБА_2 звільнено від призначеного покарання у виді позбавлення волі. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2585,25 грн. матеріальної шкоди та 5000 грн. моральної шкоди (т. 1, а.с. 65-68). Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.02.2017 року вирок Івано-Франківського міського суду від 03.02.2016 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12.04.2016 року щодо ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_1 скасовано і призначено у цій частині новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства в суді першої інстанції (т. 1, а.с. 50-53). Згідно частини 6 статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Таким чином у вищезазначеному кримінальному провадженні встановлено вину відповідача в нанесенні легких тілесних ушкоджень позивачу. Крім того зазначених обставин сторони не заперечували. 25.12.2013 року ОСОБА_7 зверталася до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області із скаргою на поведінку адвоката Жичинської С.Р. під час розгляду справи в Апеляційному суду Івано-Франківської області 24.12.2013 року (т. 1, а.с. 34-35). Рішенням Дисциплінарної палати №6 від 04.02.2014 року за результатами розгляду скарги ОСОБА_7 відмовлено в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 43-47). Згідно висновку члена Комітету по захисту адвокатських прав і гарантій адвокатської діяльності Ради адвокатів Івано-Франківської області Стрипи І.С. від 19.03.2014 року по результатах перевірки заяви адвоката Жичицької С.Р. від 14.02.2014 року та листа В.о. голови Ради адвокатів Івано-Франківської області Петрової С.Д. №14 від 24.03.2014 року в даному випадку дійсно мали і продовжують мати місце факти порушення прав адвоката Жичицької С.Р., перешкоджання здійсненню нею адвокатської діяльності з боку ОСОБА_7 (т. 1, а.с. 102-103). Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 29.06.2017 року в даній справі було призначено судову психологічну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (т. 1, а.с. 212-213). Згідно Висновку експерта №14010/17-61 від 25.06.2018 року, складеного на підставі вищевказаної ухвали, ситуація, що досліджувалася за матеріалами даної цивільної справи, є психотравмувальною для ОСОБА_1 , в результаті чого останній завдані значні страждання (моральна шкода), які за параметрами глибини та тривалості характерні для тяжкого ступіню (т. 1, а.с. 229-234). Як вбачається з Висновку експерта Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №81 від 10.07.2018 року, складеного на підставі заяви ОСОБА_1 , можливий розмір грошової компенсації за завдані ОСОБА_1 страждання (моральну шкоду) складає 48 мінімальних заробітних плат, розмір яких установлюється рівним розміру мінімальної заробітної плати в Україні, чинному на момент винесення рішення суду (т. 2, а.с. 37-44). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено понесення позивачем витрат на лікування тілесних ушкоджень, отриманих внаслідок дій відповідача, на суму 2585,25 грн., а також витрат на надання правової допомоги, на проведення експертизи та додаткових витрат на придбання залізничних квитків. А вирішуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд взяв до уваги наданий позивачем висновок експерта №81 від 10.07.2018 року, а також наявність на утриманні відповідача малолітньої дитини, та вважав за доцільне визначити розмір такої в сумі 80000,00 грн. Однак апеляційний суд не може в повній мірі погодитися із такими висновками з огляду на наступне. За положенням статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. З урахуванням цих норм суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, виходячи із підстав позову та встановлених обставин, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог (повністю чи частково) або відмову в їх задоволенні. Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частинами 1-3 ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Обґрунтовуючи заявлені вимоги про відшкодування витрат, понесених на лікування внаслідок неправомірних дій відповідача, в сумі 2585,25 грн., позивач ОСОБА_1 долучила до матеріалів справи чек №127775 від 24.12.2013 року на суму 135,60 грн. (т. 2, а.с. 165), накладну №8 від 25.12.2013 року на суму 654,00 грн. (т. 2, а.с. 166), накладну №2 від 26.12.2013 року на суму 517,00 грн. (т. 2, а.с. 167), накладну №38 від 02.01.2014 року на суму 607,00 грн. (т. 2, а.с. 168), накладну №14 від 09.01.2014 року на суму 581,00 грн. (т. 2, а.с. 169), чеки від 16.01.2014 року та від 22.01.2014 року на суму 12.65 грн. кожен (т. 2, а.с. 170-171) та рахункову квитанцію Медекс плюс №307402 від 06.03.2014 року на суму 65,35 грн. (т. 2, а.с. 172). Разом з тим, постановляючи ухвалу від 09.02.2017 року в кримінальній справі щодо ОСОБА_2 та скасовуючи вирок Івано-Франківського міського суду від 03.02.2016 року в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_1 , Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначив, що в порушення принципу змагальності сторін у кримінальному провадженні, задовольняючи такий позов, суд належним чином не перевірив переконливості та належності доказів, а також того, чи мало відповідне лікування (в тому, що стосуєтьсяпризначення кожного виду ліків, заявлених потерпілій у списку придбаних) причинно-наслідковий зв`язок з протиправними діями ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 . При цьому суд вийшов за межі своїх повноважень, давши оцінку правильності лікування потерпілої та загальної практики вживання певного виду ліків, що відноситься виключно до компетенції відповідних спеціалістів (т. 1, а.с. 53). Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП Івано-Франківська обласна клінічна лікарня з 24.12.2013 року по 30.12.2013 року (т. 1, а.с. 7-8). Згідно копії листка лікарських призначень нейрохірургічного хворого ОСОБА_1 було призначено наступні ліки: Імет таб./ібупрофен/400 мг. - 1 таб. * 2 рази на добу на 5 днів; Луцетам таб. 1200 мг 2 рази на день на 7 днів; Ноофен/Фенібут/ таб. 0.250 1 таб. * 3 рази на день на 7 днів; Цінарізін форте 0,75 - 1 таб. * 2 рази на день на 7 днів; Нейробіон (neurobion) таб. - 1 таб. * 3 рази на день на 7 днів (т. 1, а.с. 17). Відповідно до копії Виписки із медичної карти стаціонарного хворого №2466313 від 30.12.2013 року рекомендовано при виписці: Цінарізін форте 0,75 - 1 таб. * 2 рази на день, №30; Кавітон форте 10 мг - 1 таб. * 3 рази на день, №30; Луцетам таб. 1200 мг 2 рази на день, №30; Нейробіон (neurobion) таб. - 1 таб. * 3 рази на день (т. 1, а.с. 21-24). Згідно копії Листка непрацездатності №097993, виданого Городенківською ЦРЛ 03.01.2014 року (серія АТМ №398184), ОСОБА_1 перебувала на амбулаторному лікуванні до 08.01.2014 року (т. 1, а.с. 31). Виходячи з наведеного, вартість лікарських засобів, які були призначені ОСОБА_1 на курс лікування, складає 540,20 грн., що також зазначено в розрахунку, проведеному відповідачем. Належних та допустимих доказів на спростування такого розрахунку позивачем не надано, як і не доведено необхідність придбання ліків на більшу суму. З огляду на викладене апеляційний суд проходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 540,20 грн. завданої матеріальної шкоди та про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення інших витрат на придбання ліків, оскільки такі не були призначені лікарем ОСОБА_1 , а тому неможливо встановити, кому були придбані дані ліки, зазначені в наданих позивачем чеках і накладних. Наведене узгоджується також з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі №641/5063/16-ц (провадження №61-18499св18). Що стосується вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то слід зазначити наступне. Так, відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої, частини третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. В абзацах першому, другому пункту 4, абзаці другому пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Судом встановлено, що згідно Висновку експерта №14010/17-61 від 25.06.2018 року, складеного на підставі ухвали суду, ситуація, що досліджувалася за матеріалами даної цивільної справи, є психотравмувальною для ОСОБА_1 , в результаті чого їй завдані значні страждання (моральна шкода), які за параметрами глибини та тривалості характерні для тяжкого ступіню (т. 1, а.с. 229-234). Обґрунтовуючи розмір відшкодування моральної шкоди, позивач посилалася на складений на її замовлення Висновок експерта Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №81 від 10.07.2018 року, відповідно до якого можливий розмір грошової компенсації моральної шкоди складає 48 мінімальних заробітних плат, розмір яких установлюється рівним розміру мінімальної заробітної плати в Україні, чинному на момент винесення рішення суду (т. 2, а.с. 37-44). Разом з тим, зазначений в даному експертному висновку розмір відшкодування моральної шкоди є рекомендованим. Крім того, відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. При визначенні розміру заподіяної ОСОБА_1 моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, суд апеляційної інстанції враховує розмір шкоди, заподіяний її здоров`ю, час, витрачений потерпілою для відновлення попереднього стану, соціальних зв`язків, а також висновок судово-психологічної експертизи від №14010/17-61 від 25.06.2018 року, якою підтверджено факт заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди, та виходячи із вимог розумності та справедливості приходить до висновку про зменшення її розміру до 50000,00 грн. Що стосується посилань апелянта ОСОБА_1 на те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено в стягненні з відповідача на її користь судових витрат у виді банківських комісій в сумі 42,90 грн. та 50,76 грн. за оплату проведення експертизи, то слід зазначити, що сплачена позивачем комісія банку не пов`язана з розглядом справи відповідно до вимог статті 133 ЦПК України та статті 1 Закону України «Про судовий збір», що узгоджується також з позицією Верховного Суду, висловленою у додатковій постанові від 25 листопада 2020 року у справі №2033/2-1649/2011 (провадження №61-48974св18). Відповідно до ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на викладене апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити частково, рішення Івано-Франківського міського суду від 9 грудня 2020 року змінити в частині стягнення завданої матеріальної та моральної шкоди, судового збору. З відповідача на користь позивача слід стягнути завдану матеріальну шкоду в розмірі 540 грн. 20 коп. та моральну шкоду в сумі 50000 грн. 00 коп. Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, судовий збір в сумі 505 грн. 40 коп. слід стягнути з відповідача в дохід держави. В решті рішення суду залишити без змін. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Івано-Франківського міського суду від 9 грудня 2020 року в частині стягнення завданої матеріальної та моральної шкоди, судового збору змінити. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (1984 року народження, ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 ) завдану матеріальну шкоду в розмірі 540 (п`ятсот сорок) грн. 20 коп. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (1984 року народження ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 ) завдану моральну шкоду в сумі 50000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ) в дохід держави 505 (п`ятсот п`ять) грн. 40 коп. судового збору. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови Головуюча: О.О. Томин Судді: Л.В. Василишин О.В. Пнівчук Повний текст постанови складено 8 квітня 2021 року.