Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 938/420/20

Справа № 938/420/20 Провадження № 22-ц/4808/384/21 Головуючий у 1 інстанції Джус Р. В. Суддя-доповідач Максюта ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 квітня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О., суддів: Василишин М.Д., Горейко М.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» адвоката Омельченка Євгена Володимировича на рішення (заочне) Верховинського районного суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Джусом Р.В. 14 грудня 2020 року у селищі Верховина Івано-Франківської області, повний текст якого складено 18 грудня 2020 року, в с т а н о в и в : У серпні 2020 року Акціонерне товариство «АкцентБанк» поданий позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачка звернулася до АТ «АкцентБанк» для отримання банківських послуг, у зв`язку з чим ним укладено кредитний договір № SAMABWFC00002044834 від 30.05.2019 року, з наданням згоди на те, що така заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, складає між нею та банком договір надання банківських послуг. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80 % щомісячно на суму залишку заборгованості Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору надав згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміни (збільшення або зменшення) за рішенням та ініціативою Банку. Банк на боргові зобов`язання за кредитом і овердрафтом нараховує відсотки в розмірі, встановленому тарифами банку, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, якщо інше не передбачено п. 2.1.1.12.13, що підтверджується п.2.1.1.12.6 Умовами та правилами надання банківських послуг. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідачка станом на 09.08.2020 має заборгованість 22334,09 грн, яка складається з наступного: 17815,33 грн - заборгованість за кредитом, 4518,76 - заборгованість за відсотками. Банк просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитом у розмірі 22334,09 грн станом на 09.08.2020 року та судові витрати у розмірі 2102,00 грн (а.с. 2-4). Рішенням (заочним) Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" 17 815 гривень 33 копійки заборгованості за кредитним договором (а.с.56-62). Не погодившись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позову, представником Акціонерного товариства «Акцент-Банк» подано апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Апелянт вказує, що відповідач в анкеті-заяві про приєднання до умов і правил надання банківських послуг підтвердив факт ознайомлення з ними та зобов`язався в подальшому регулярно ознайомлюватись із змінами до них, викладеними на сайті Банку. Як вбачається з розрахунку Банку, боржник користувалася кредитом, що означає його згоду з умовами і правилами банку, оскільки даний договір є договором оферти. Своїм підписом під ретельно прочитаним кредитним договором позичальник підтвердив факт виконання банком всіх переддоговірних формальностей, щодо яких є застереження у чинному на той час законодавстві, в тому числі і постанові НБУ №168 від 10.05.2007р. і саме це є доказом обізнаності позичальника з усіма умовами кредитування на момент підписання кредитного договору. Судом проігноровано факт погодження між сторонами договору умов кредитування та безпідставно відмовлено у стягненні відсотків з посиланням на непогодження таких умов з відповідачем та врахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду України від 03.07.2019 року у справі №342/180/17. В даному випадку до матеріалів справи додано не лише тарифи із сайту Банку, як зазначив суд, а і Паспорт споживчого кредиту за програмою "Кредитна Картка", в якому чітко зазначені всі обумовлені умови кредитування, строки, процентна ставка та інше. Посилання суду на те, що в паспорті зазначено два продукти і не можливо встановити, який саме надано відповідачці, не відповідає дійсності, процентну ставку за кредитом зазначено і в позовній заяві, і в розрахунку заборгованості. Навіть в такому випадку, на думку апелянта, суд повинен був стягнути відсотки у розмірі облікової ставки Національного банку України. Оскільки сторони узгодили розмір відсоткової ставки, тому позовні вимоги підлягають до задоволення. А враховуючи погодження відповідача з розміром відсоткової ставки, правові висновки, викладені в постанові Палати Верховного Суду України від 03.07.2019 року у справі №342/180/17 застосовуватись не можуть. З вказаних підстав просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги АТ «Акцент-Банк» в повному обсязі, судові витрати стягнути з відповідача (а.с.67-68). В частині задоволення позову відповідачкою рішення суду не оскаржено, тому в неоскарженій частині не переглядається апеляційним судом. Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористалася, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. В силу частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її необґрунтованою, виходячи з таких підстав. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення відсотків, суд виходив з того, що витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, а також і самі Умови та Правила, не підписані відповідачем, тому не є частиною кредитного договору, укладеного між сторонами. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість застосування до вказаних правовідносин правила частини першої ст.634 ЦК України, оскільки «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», що розміщені на банківському сайті, які не містять підпису відповідача не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення строків виконання договірних зобов`язань. Судом встановлено, що відповідно до заяви відповідачки від 30.05.2019 року, яка підписана сторонами, відповідачка ОСОБА_1 підтвердила своїм підписом, що згідна з тим, що ця заява разом із пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомлена і згідна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. Умови та правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті Банку https://abank.com.ua/terms і відповідач зобов`язується виконувати їх, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Банку (а.с.5- зворот). Згідно розрахунку банку, станом на 09 серпня 2020 року заборгованість позичальника за вказаним договором складала 22334,09 грн, з яких: 17815,33 грн - за тілом кредиту, та 4518,76 грн за простроченими відсотками (а.с. 5). В матеріалах справи міститься Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», який підписаний лише представником банку, а підпису відповідачки не містить (а.с.6). До апеляційної скарги представником позивача долучено банківську виписку ОСОБА_1 за період з 19.05.2019 року по 14.01.2021 року, із якої встановлено, що позичальниця використовувала кредитні кошти, а також здійснювала часткове поповнення карти (а.с. 69). На обґрунтування позову банк подав також витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ "Акцент-Банк", які не підписані відповідачкою (а.с.7-12). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. За змістом статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на час укладення договору процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами у самому договорі). Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача https://abank.com.ua/terms можуть змінюватися самим АТ «Акцент-Банк», тобто кредитор може додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в Акцент-Банку у будь-яких редакціях, як і паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг в Акцент-Банку, наданий банком витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в Акцент-Банку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Надані АТ «Акцент-Банк» Умови та Правила надання банківських послуг в Акцент-Банку та паспорт споживчого кредиту з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в документі про умови кредитування, який безпосередньо підписаний позичальником і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 провадження № 14-131цс19). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених обставин справи, відповідають наведеним положенням закону та правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17), тому не можуть бути прийняті до уваги. При цьому законом визначений обов`язок суду враховувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (стаття 263 ЦПК України), який суд виконав, тому посилання апелянта на незаконність рішення в цьому аспекті не заслуговують на увагу. Посилання апелянта на те, що умови кредитування викладені в Паспорті споживчого кредиту, що свідчить про погодження всіх істотних умов договору, колегія суддів вважає необґрунтованими. В анкеті-заяві відсутні відомості, яку саме картку отримала відповідачка, кредитний ліміт, тоді як Паспорт споживчого кредиту містить умови щодо кредитування двох кредитних продуктів. Зазначене позбавляє суд можливості встановити дійсні обставини справи, перевірити розрахунок заборгованості та дійти обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості цій частині. За даними розділу 4 Паспорта споживчого кредиту процентна ставка за межами пільгового періоду відсотків річних 46,8%, а за іншим 44,4%. Однак, матеріали справи не містять інформації, яку саме картку отримала відповідачка. Крім того, Паспорт споживчого кредиту містить зауваження, що зазначена в ньому інформація зберігає чинність та є актуальною до 01 січня 2019 року, а заявлені позивачем складові заборгованості нараховані за межами періоду чинності паспорта про умови кредитування, які не підписані відповідачкою. У розділі 4 паспорта також зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Таким чином, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про можливі умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту. Відтак у суду були відсутні підстави стягувати з ОСОБА_1 прострочені проценти, передбачені паспортом споживчого кредиту. Посилання апелянта на те, що доказом приєднання позичальниці до умов договору є факт використання нею кредитних коштів та часткове погашення заборгованості, не заслуговують на увагу, оскільки банком не доведено укладення кредитного договору з дотриманням передбаченої законом форми. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Вимога про стягнення процентів на рівні облікової ставки НБУ згідно статті 1048 ЦК України банком не заявлена. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, керуючись 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення, а рішення (заочне) Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2020 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.О. Максюта Судді: Л.В. Василишин М.Д. Горейко Повний текст постанови складено 07 квітня 2021 року.