Постанова 4807 № 937/6202/20

Дата документу 09.02.2021 Справа № 937/6202/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЄУН 937/6202/20 Головуючий у 1 інстанції Іваненко О.В. Провадження №22ц/807/334/21 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 лютого 2021 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі: Головуючого: Полякова О.З., суддів: Кухаря С.В., Крилової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 10 листопада 2020 року по справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И Л А: У серпні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до Першко? ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. В обґрунтування своїх вимог зазначали, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_3 ? ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк», у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н від 20 травня 2015 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір, про що свідчить підпис Відповідача у заяві. АТ КБ «ПриватБанк» зазначали, що відповідно до виявленого бажання, Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позову. У подальшому розмір кредитного ліміту було збільшено до 8000 грн. Пунктом 1.1.3.2.3 Договору передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору, про які Кредитором інформується позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах п. 1.1.3.1.9 Договору. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання виконали у повному обсязі, а саме надали Відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту, проте Відповідач свої зобов`язання порушив, у зв`язку з чим, станом на 13 серпня 2020 року має заборгованість у розмірі 17045,99 грн., яка складається з: 11441,90 грн. заборгованість за тілом кредиту; 0 грн. заборгованість за нарахованими відсотками; 816,23 грн. заборгованість за простроченими відсотками; 4787,86 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0 грн. нарахована пеня; 0 грн. нараховано комісії. На підставі викладеного, позивач просив стягнути з ОСОБА_3 ? ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у сумі 17045,99 грн. та 2102 грн. судових витрат. Заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 10 листопада 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» суму заборгованості в розмірі 11441,90 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 2102 грн. В іншій частині позову відмовлено. Частково не погоджуючись з рішенням суду, АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій просять заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 10 листопада 2020 року в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення заборгованості за простроченими відсотками та заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України скасувати, та задовольнити вимоги банку в цій частині. В іншій частині рішення залишити без змін. Судові витрати покласти на відповідача. В доводах апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, вважає що суд не врахував усі обставини справи. Так, апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками та за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України. Відповідно до ст. 49 Закону «Про банки і банківську діяльність» надання безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків. Отже, основними вимогами банку за кредитним договором до боржника є повернення наданих кредитних коштів та отримання відсотків за їх користування, і ця умова є істотним фактором при наданні кредитних коштів. АТ КБ «ПриватБанк» зазначають, що ними надана до суду копія анкети-заяви від 20 травня 2015 року, в якій зазначені персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що Позичальник висловив згоду про укладенні договору та особистим підписом засвідчив, що підписанням цієї анкети-заяви згідно зі ст. 634 ЦК України в повному обсязі приєднався до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», які розміщені на офіційному сайті в мережі інтернет за адресою privatbank.ua і які разом із Пам`яткою клієнта та тарифами складають договір банківського обслуговування, екземпляр якого він отримав шляхом самостійного роздрукування. Зі змінами Умов та правил надання банківських послуг зобов`язався ознайомлюватися самостійно на офіційному сайті банку privatbank.ua. Так, 16 серпня 2018 року Позичальнику видано кредитну картку за номером НОМЕР_1 «Універсальна Голд», та встановлено початковий кредит. Крім того, 16 серпня 2018 року під час отримання кредитної картки та при наданні можливості користуватися кредитними коштами Відповідача було належним чином ознайомлено з умовами кредитування, що підтверджується особистим підписом Відповідача на паспорті споживчого кредиту, в якому чітко зазначено основні умови кредитування, у тому числі тип кредиту; максимальна сума ліміту; строк договору та строк кредитування; спосіб та строк надання кредиту; процентна ставка в межах та поза межами пільгового періоду - 42 % річ. (3.5% щомісяця); тип процентної ставки; платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача; реальна річна процентна ставка; порядок повернення кредиту; наслідки прострочення виконання чи невиконання зобов`язань за договором, у т.ч.: розмір штрафу за прострочення більш ніж на 30 днів за обов`язковими платежами за карткою - 500 грн. + 5 % від суми заборгованості та підвищена процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту - 84 % річних (нарахування % згідно ч. 2 ст. 625 ЦК та ін.) Тобто, сторонами при укладенні Кредитного договору були досягнути усі істотні умови договору. Дії з користування кредитними коштами та погашення заборгованості свідчать про визнання заборгованості по кредиту та згоду з умовами кредитування. Розрахунок заборгованості доданий до позовної заяви у цілковитій відповідності відображає рух коштів за карткою, він є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображає стан нарахувань в певні періоди часу. АТ КБ «ПриватБанк» також зазначає про безпідставність посилання суду першої інстанції в оскарженому рішенні на висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, оскільки відповідач підписуючи анкету-заяву та паспорт кредиту, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, висловив свою згоду з формою договору та його умовами. Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції не маючи у справі обґрунтованих і доказових заперечень відповідача, суд, в порушення засад змагальності, сам навів доводи проти вимог Банку, фактично, виступивши «адвокатом» відповідача. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду оскаржується позивачем лише в частині незадоволених позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» щодо стягнення заборгованості за простроченими відсотками (816,23 грн.) та заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України (4787,86 грн.). В частині задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості за тілом кредиту рішення суду першої інстанції не оскаржується. Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відмовляючи у стягненні заборгованості за відсотками, суд першої інстанції виходив із того, що заява позичальника не містить умов щодо відсоткової ставки за користування кредитними коштами, а надані позивачем витяг з умов та правила не містять підтвердження того, що саме з цією редакцією наданих умов та правил позичальник був ознайомлений та погодився із ними. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що розрахунки заборгованості за договором №б/н від 20 травня 2015 року не є належним доказом наявності вказаних сум заборгованості, а є доповненням до позовної заяви із зазначенням обрахунку позивачем позовних вимог майнового характеру та має інформаційний характер у контексті ціни позову. Із наданих розрахунків не вбачається за можливе перевірити правильність нарахувань відповідних сум відсотків, пені та штрафів. Розрахунки не містять підпису відповідальних осіб та не скріплені печаткою банку, а відтак не можуть бути належним та допустимим доказом у справі. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, з наступних підстав. Згідно із частинами 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Встановлено судом, та підтверджується матеріалами справи, що 20 травня 2015 року ОСОБА_3 ? ОСОБА_2 підписана анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 14). В анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг та тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, які містяться у рекламному буклеті, складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і погодився з його умовами, екземпляр договору про надання банківських послуг погодився отримати шляхом самостійного роздрукування з офіційного сайту Банку. Зобов`язався виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті (а.с. 14). При цьому, в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 20 травня 2015 року відсутні дані про вид і характер банківських послуг, які АТ КБ «ПриватБанк» надало Першко? ОСОБА_2 , крім того анкета-заява не містить відомостей щодо домовленості сторін про встановлення розміру кредиту, терміну його повернення, розміру та підстав для нарахування процентів, комісії і неустойки. Крім цього, до позовної заяви АТ КБ «ПриватБанк» долучено довідку про умови кредитування з використанням карти «Кредитка Універсальна» яка містить лише загальну інформацію щодо умов кредитування при використанні карток за тарифами «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» та не підписана відповідачем (а.с. 17). З довідки АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що між Банком та ОСОБА_1 був підписаний договір № б/н, за яким було надано кредитну картку № НОМЕР_1 з датою відкриття 16 серпня 2018 року, терміном дії до 05/22 (а.с. 12). Також, з довідки про зміну умов кредитування вбачається, що по картці ОСОБА_3 ? ОСОБА_2 відбувалась зміна кредитного ліміту, зокрема, його було збільшено до 8000 грн. (а.с. 13). Факт користування кредитними коштами відповідачем починаючи з 16 серпня 2018 року також підтверджується випискою по картковому рахунку, яка додана позивачем до позовної заяви. (а. с. 69). Згідно з наданим банком розрахунком, розмір заборгованості ОСОБА_3 ? ОСОБА_2 за кредитним договором від 20 травня 2015 року, станом на 13 серпня 2020 року має заборгованість у розмірі 17045,99 грн., яка складається з: 11441,90 грн. заборгованість за тілом кредиту; 0 грн. заборгованість за нарахованими відсотками; 816,23 грн. заборгованість за простроченими відсотками; 4787,86 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0 грн. нарахована пеня; 0 грн. нараховано комісії (а.с. 10, 11). До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою (а.с. 18-59). Саме на підставі пунктів Умов та правил банківських послуг та Правил користування платіжною карткою Банком було нараховано відображені у розрахунку проценти за користування кредитом. Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов а вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами у самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав позичальник у борг), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за тілом кредиту, заборгованість за процентами за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що саме цей витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк». Також, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови а правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Колегія суддів вважає, що у цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах абоінших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. З урахуванням наведеного суд першої інстанції правильно виходив із того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які надав банк, відповідач розумів, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131 цс 19, яку суд першої інстанції вірно застосував. Доводи апеляційної скарги про безпідставність посилання суду на позицію Верховного Суду, яка висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, так як на думку Банку в тій справі відповідачем заперечувалися такі умови договору, а в цій справі відповідач не заперечував факт укладення кредитного договору та не оспорював його умови також не приймаються колегією суддів. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно посилання позивачем на відсутність заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків. Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків за користування кредиту та відсотків нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, оскільки позивачем до суду було надано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку від 20 травня 2015 року, та Паспорт споживчого кредиту, які підписані відповідачем особисто, що підтверджує, що сторони погодили умови користування кредитними коштами, і що у Паспорті споживчого кредиту позичальник підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані, виходячи із обраних ним умов кредитування, не приймаються колегією суддів з огляду на наступне. Матеріали справи свідчать, що в анкеті-заяві позичальника від 20 травня 2015 року відсоткова ставка за кредитом не зазначена. Наданий позивачем Паспорт споживчого кредиту містить зауваження про те, що інформація зазначена в паспорті зберігає чинність та є актуальною з 16 серпня 2018 року по 31 серпня 2018 року (а.с.16, зворот). Більш того, зі змісту цього паспорту вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. Враховуючи, що анкета-заява, підписана ОСОБА_1 не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами та посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову договору, саме по собі підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг висновків суду першої інстанції не спростовує. Враховуючи, що Паспорт споживчого кредиту є інформацією, яка була надана ОСОБА_1 , була актуальною лише до 31 серпня 2018 року, й матеріали справи не містять відомостей про те, які саме із зазначених у Паспорті умов були прийняті позичальником, дана інформація не може бути взята судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Крім того, доводи АТ КБ «ПриватБанк» про те, що позичальником підписано Паспорт споживчого кредиту, не можна вважати підтвердженням того, що сторони обумовили відсоткову ставку за користування кредитними грошима та штрафні санкції, оскільки такий запис не є власноручним підписом особи та не має письмової форми вираження, а зроблений в електронному вигляді, відтак він не має правового статусу, який би забезпечував можливість його використання за згодою сторін без вчинення сторонами окремої письмової угоди, що позбавляє суд можливості його ідентифікувати саме як підпис відповідача. Доводи апеляційної скарги про наявність підстав для застосування положень частини другої статті 625 ЦК України та стягнення процентів від простроченої суми у розмірі 4787,86 грн. є необґрунтованими, оскільки банк просив стягнути на підставі вищевказаної норми права суму виходячи не з трьох процентів річних, як передбачено частиною другою статті 625 ЦК України, а у розмірі 86,4% для картки «Універсальна» або 84% для картки «Універсальна голд», виходячи з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Паспорту споживчого кредиту. Проте зазначені Умови та Правила та Паспорт споживчого кредиту не є частиною договору, укладеного між сторонами 20 травня 2015 року, про що зазначено у цій постанові вище. Таким чином, суд першої інстанції правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Зміст розширеної виписки із карткового рахунку позичальника із детальним описом фінансових операцій, підтверджує обсяг фактично отриманої позичальником суми в межах кредитного ліміту та автоматичне списання Банком суми простроченої заборгованості, а також списання нарахованих ним відсотків за користування кредитом і нарахованої суми неустойки, тоді як відомості про те, що позичальник визнавав такі умови, приймав та їх виконував зазначені матеріали не містять. Оскільки рішення суду правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, постановлене з дотриманням вимог процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для його скасування. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги, яка фактично зводиться до незгоди з рішенням суду, не вбачається. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін. Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 367, 369 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення. Заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 10 листопада 2020 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 09 лютого 2021року. Головуючий: Судді: