Постанова Волинський апеляційний суд № 161/148/18

Справа № 161/148/18 Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В. В. Провадження № 22-ц/802/385/21 Категорія: 27 Доповідач: Шевчук Л. Я. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 березня 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Шевчук Л. Я., суддів - Данилюк В.А., Карпук А.К., секретар с/з Опейда В.О., з участю: відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача Терлецького О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом правонаступника Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2020 року, В С Т А Н О В И В: У квітні 2018 року Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» пред`явило в суд позов до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24 січня 2008 року між банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, за умовами якого позичальнику банком надані грошові кошти в розмірі 29066 доларів США на строк до 23 січня 2015 року зі сплатою за користування кредитом 12,5 відсотків річних для придбання транспортного засобу. 01 вересня 2008 року між банком і позичальником укладена додаткова угода, якою були збільшені відсотки за користування кредитом до 15 відсотків. 24 січня 2008 року між банком та ОСОБА_1 був укладений договір поруки, за умовами якого поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором за невиконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором. Посилаючись на те, що позичальник належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання за договором кредиту, у зв`язку з чим станом на 01 грудня 2017 року утворилась заборгованість в розмірі 3 342 299,30 грн, з яких: заборгованість по кредиту 693 038,05 грн, заборгованість по відсотках за користування кредитом 572 905,48 грн, пеня за прострочення сплати кредиту 1 102 748,87 грн, пеня за прострочення сплати процентів 498801,57 грн, 3 відсотки річних за користування чужими грошовим коштами у зв`язку з несвоєчасним виконанням основного зобов`язання 110460,77 грн, 3 відсотки річних за користування чужими грошовими коштами у зв`язку з несвоєчасним виконанням зобов`язання по сплаті процентів 49 780,73 грн, неустойка 316 563,82 грн, позивач просив суд стягнути з відповідачів в користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 3 342 299,30 грн. Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 02 жовтня 2018 року до участі у справі залучено правонаступника ПАТ «Брокбізнесбанк» - ОСОБА_2 (т.1,а.с.163). 05 листопада 2018 року правонаступник ОСОБА_2 подав суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив прийняти його заяву про зменшення позовних вимог та просив стягнути з відповідачів в його користь як кредитора заборгованість за кредитним договором у розмірі 117 466,00 грн та повернути йому переплачену суму судового збору в розмірі 48372,50 грн. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2020 року у цій справі у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, позивач подав подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про задоволення його позовних вимог та про повернення в його користь зайво сплачену суму судового збору. В судовому засіданні відповідач та його представник апеляційну скаргу позивача заперечили та просили скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча у встановленому законом порядку були повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому апеляційний суд розглянув справу у їх відсутності. Апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові з таких підстав. За матеріалами справи установлено, що 24 січня 2008 року між Акціонерним банком «Брокбізнесбанк» і ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти (кредит) у розмірі 29 066 доларів США на строк з 24 січня 2008 року по 23 січня 2015 року зі сплатою 12,5 процентів річних за користування кредитом (т.1,а.с.12-14). 01 вересня 2008 року між банком і позичальником ОСОБА_3 була укладена додаткова угода до кредитного договору, якою було збільшені відсотки за користування кредитом до 15 відсотків (т.1,а.с.16). Судом також встановлено, що 24 січня 2008 року між банком та ОСОБА_1 був укладений договір поруки, за умовами якого поручитель зобов`язувався перед кредитором всім своїм майном за виконання позичальником ОСОБА_3 своїх зобов`язань за кредитним договором (т.1,а.с.64). АТ «Брокбізнесбанк» звернувся в суд з позовом до позичальника і поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором і у своїй позовній заяві зазначав, що позичальник належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, в зв`язку з чим станом на 01 грудня 2017 року загальна сума заборгованості за кредитом складає 3 342 299,30 грн, яку банк просив стягнути як з позичальника так і поручителя в користь банку. 07 лютого 2018 року між ПАТ «Брокбізнесбанк» і ОСОБА_2 бу укладений договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за умовами якого банк відступив шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набув у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальників, заставодавців, поручителів, зазначених в Додатках № 1, № 2, № 3 до цього договору (т.1,а.с.97-105). Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 жовтня 2018 року судом залучено до участі у справі правонаступника ПАТ «Брокбізнесбанк» - Журбаса Д.В. 05 листопада 2018 року правонаступник позивача - ОСОБА_2 подав суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив зменшити позовні вимоги і стягнути з відповідачів в його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 117466,00 грн, а також просив суд постановити ухвалу про повернення йому зайво сплаченої суми судового збору у розмірі 48 372,50 грн. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом, судом першої інстанції враховано, що в матеріалах справи наявні письмові докази про відсутність заборгованості відповідачів за кредитним договором. Проте, такі висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з порушенням вимог закону. Згідно із частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. До свого заперечення щодо заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Терлецький О.М. додав копію заяви (заява адресована ОСОБА_1 , адреса листування ОСОБА_2 ), в якій зазначено, що станом на 12 листопада 2018 року у боржників ОСОБА_3 , ОСОБА_1 відсутня заборгованість за кредитним договором № 36/08 від 24 січня 2008 року (т.2,а.с.28). В свою чергу позивач ОСОБА_2 подав суду клопотання про витребування оригіналів письмових доказів і просив суд витребувати у відповідача ОСОБА_1 оригінал зазначеної заяви (т.2,а.с.33). Оригінал такої заяви в матеріалах справи відсутній. Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , місцевий суд врахував, що сам ОСОБА_2 станом на 18 листопада 2018 року визнав факт відсутності у відповідачів заборгованості за кредитним договором. Проте такі висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи. Кожна особа, як передбачає частина 1 статті 81 ЦПК України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивач ОСОБА_2 з урахуванням зазначених вимог закону повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором, тобто повинен довести, що заборгованість відповідачів за кредитним договором складає 117 466,00 грн. Згідно з договором № 277 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, укладеним 07 лютого 2018 року між ПАТ «Брокбізнесбанк» і ОСОБА_2 , банк відступив шляхом продажу новому кредитору ОСОБА_2 право вимоги банку до позичальника і поручителя за кредитним договором від 24 січня 2008 року, укладеним між АТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_3 , та додатковими угодами до нього, а також за договором поруки від 24 січня 2008 року, укладеним між АТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_1 , загальна заборгованість за кредитом станом на 07 січня 2018 року складала 47 516,50 доларів США (т.1,а.с.110-115). Крім того, судом встановлено, що 05 липня 2018 року правонаступник ПАТ «Брокбізнесбанк» - Журбас Д.В. подав заяву про зменшення позовних вимог до 117 466,00 грн, хоча за договором про відступлення права вимоги заборгованість за кредитним договором станом на 07 січня 2018 року складала 47 516,50 доларів США. Свою заяву про зменшення позовних вимог ОСОБА_2 нічим не обґрунтував і не подав суду будь-яких доказів на підтвердження того, що заборгованість відповідачів за кредитним договором станом на 05 липня 2018 року, тобто на момент подання заяви про зменшення позовних вимог складала 117 466,00 грн. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором з підстав недоведеності позивачем своїх вимог. Що стосується заявлених позивачем в заяві про зменшення позовних вимог про повернення йому судового збору в розмірі 48372,50 грн, то такі вимоги до задоволення не підлягають, оскільки питання про повернення позивачу зайво сплаченого судового збору при постановленні судового рішення не може бути вирішено. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384, ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2020 року у цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення. У задоволенні позову правонаступника Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді