Ухвала КАС ВС № 760/17126/20

УХВАЛА 08 квітня 2021 року Київ справа №760/17126/20 адміністративне провадження №Зі/9901/34/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., Соколова В.М. у справі №760/17126/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції міста Києва про визнання дій протиправними, скасування постанови, закриття провадження у справі, УСТАНОВИВ: 15 лютого 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року в справі №760/17126/20. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 лютого 2021 року для розгляду вказаної справи було визначено колегії суддів у складі: судді доповідача Жука А.В. , суддів Мельник-Томенко Ж.М. , Соколова В.М. Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху з підстав відсутності доказів сплати судового збори та у зв`язку із складанням касаційної скарги російською мовою, запропоновано позивачці усунути її недоліки шляхом сплати судового збору в розмірі 2270,00 грн та поданням примірників касаційної скарги українською мовою. 05 квітня 2021 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід суддів Жука А.В. , Мельник-Томенко Ж.М. , Соколова В.М. у справі №760/17126/20. У заяві про відвід позивачка висловлює свою незгоду з мотивами, з яких виходив Верховний Суд, залишаючи ухвалою від 11 березня 2021 року касаційну скаргу без руху. Зокрема, позивачка зазначає, що в прохальній частині касаційної скарги вона вимагала передати справу «В Большую Палату для рассмотрения вопроса об изменении предметной юрисдикции и дальнейшего рассмотрения дела в уголовном процессе компетентными судьями, имеющими специализацию в уголовном праве - для защиты от обвинения и выполнения требовании ч.ч.2, 3 ст.6 Европейской Конвенции». Позивачка наполягає на тому, що ця справа відповідно до практики Європейського суду з прав людини є кримінальною, а тому судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не могли вирішувати питання про відкриття провадження в ній. При цьому позивачка зазначає, що «Судьи Жук А.В. , Мельник-Томенко Ж.М. , Соколов В.М , не имея соответствующей квалификации судей в уголовном процессе, нарушая мое право на защиту от обвинения в деле, имеющем уголовно-правовой характер с предметом о снятии обвинения и осуждения, потребовали от меня заплатить за право на защиту от обвинения». На думку позивачки, «Суд должен рассматривать дело с учетом особенностей КУпАП, а особенностью КУпАП является то, что в нем не установлен судебный сбор за обжалование постановления о привлечении к административной ответственности. Таким образом, требование судебного сбора является умышленным превышением своих полномочий (ст.364, 365 УК Украины) и коррупционным деянием». Щодо вимог ухвали Верховного Суду від 11 березня 2021 року викласти касаційну скаргу українською мовою, позивачка у заяві про відвід зазначає, що такі висновки колегії суддів є «Формой подрывной деятельности, а именно провоцированием межнациональных конфликтов, разжиганием межнациональной вражды и ненависти и унижением национальной чести и достоинства неукраиноязычных граждан Украины; пропагандой, направленной на внедрение в сознание населения Украины и Российской Федерации ложных идеологем относительно неправильности нынешнего курса Украины и провокации межэтнического украинско-русского конфликта, создавая у населения Российськой Федерации впечатление об унижении, дискриминации, лишении доступа к правосудию русскоязычного населения в Украине и необходимость его защиты, в том числе вооруженным путем». Вирішуючи питання про відвід, Суд виходить з такого. Відповідно до частин першої, другої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, установлених статтею 37 цього Кодексу. Головна мета відводу - гарантувати безсторонність суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігти будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. У рішенні від 09 листопада 2006 року в справі «Білуха проти України», заява N33949/02 ЄСПЛ з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед іншого, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49). Стосовно об`єктивного критерію ЄСПЛ указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункт 52). Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами. Таким чином, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Проаналізувавши аргументи, якими позивачка обґрунтовує заявлений відвід, Суд дійшов висновку, що такі не доводять наявності обставин, які могли б за суб`єктивними чи об`єктивними критеріями викликати сумнів в заінтересованості, об`єктивності або неупередженості суддів при розгляді цієї справи як підстави для відводу відповідно до пунктів 2, 4 частини першої статті 36 КАС України. Фактично аргументи, якими обґрунтовано відвід суддям Жуку А.В. , Мельник-Томенко Ж.М. , Соколову В.М., зводяться до незгоди з процесуальним рішенням Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху, а отже, не можуть свідчити про упередженість та/або необ`єктивність судді і, за наведеними правилами процесуального закону, не є підставою для відводу судді. З урахуванням зазначеного, обґрунтованих підстав для задоволення заяви про відвід немає. Керуючись статтями 36, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд УХВАЛИВ: Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., Соколова В.М. у справі №760/17126/20 . Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя: О.Р. Радишевська