Ухвала КАС ВС № 285/1439/20

УХВАЛА 08 квітня 2021 року Київ справа №285/1439/20 адміністративне провадження №К/9901/3395/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Желєзного І.В., суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року у справі №285/1439/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: В квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про повернення на доопрацювання поданих позивачем документів для призначення одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 16 січня 2014 року, внаслідок травми, так, пов`язана із виконанням обов`язків військової служби, оформлене протокольним рішенням Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 13 березня 2020 року №42; - зобов`язати відповідача призначити нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановлених законом для працездатних осіб, як інваліду 2 групи з 16 січня 2014 року травми, так, пов`язана із виконанням обов`язків військової служби відповідно до постанови КМУ від 25 березня 2013 року №

975. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено. 26 січня 2021 року позивачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року у справі №285/1439/20. Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2021 року касаційну скаргу залишено без руху у зв`язку із її невідповідністю вимогам ст. ст. 329, 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки до такої не додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із обґрунтуванням наявності підстав для його поновлення та не обґрунтувано наявності виняткових обставин передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. На виконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху скаржник направив до суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та уточнену касаційну скаргу із обґрунтуванням наявності виняткових обставин передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. В клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження позивач зазначив, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції не отримував, а з його текстом ознайомлений 25 січня 2021 року із Єдиного державного реєстра судових рішень. З огляду на такі доводи колегія суддів зазначає наступне. Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Згідно з ч. 1 ст. 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року). Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексу адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження віднесено до повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Для поновлення процесуальних строків суд зобов`язаний указати обґрунтовані та об`єктивні підстави, за яких пропущений строк підлягає поновленню. Водночас наявність таких підстав вимагає від суду аналізу дій заявника, які він, у розумні інтервали часу, мав вживати, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження та перевірки доказів, які мають підтверджувати ці обставини. Щодо посилань скаржника на неотримання оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що матеріали справи №285/1439/20 відсутні у Верховному Суді, а тому Суд позбавлений можливості встановити факт неотримання позивачем оскаржуваного рішення. Необхідно зазначити, що скаржник відповідно до ч. 1 ст. 44 КАС України має право ознайомлюватись з матеріалами справи та робити з них витяги, копії. Враховуючи те, що доказів на підтвердження поважності причин пропуску процесуального строку (копії конверту, що повернувся до суду із зазначенням причини його повернення, копії відповіді суду апеляційної інстанції щодо отримання/неотримання копії судового рішення у цій справі тощо), які можуть бути отримані, під час ознайомлення з матеріалами справи, ОСОБА_1 не надано, а тому підстави для задоволення його клопотання про поновлення пропущеного строку відсутні. Згідно з ч. 2 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, про необхідність продовжити строк для усунення недоліків касаційної скарги, а саме скаржнику необхідно виправити недоліки касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали шляхом надання до суду доказів на підтвердження поважності причин пропуску процесуального строку. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 10 березня 2021 року у справі №324/996/18, від 30 березня 2021 року у спрві №280/1846/20, від 02 квітня 2021 року у справі №480/5679/20. Неусунення недоліків касаційної скарги в частині ненадання до суду доказів на підтвердження поважності причин пропуску процесуального строку є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження (п. 4 ч. 1 ст. 333 КАС України) Керуючись ст.ст. 121, 330, 332, 333 КАС України, УХВАЛИВ: Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги. Надати скаржнику строк десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги. Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її постановлення. Суддя-доповідач І. В. Желєзний Судді Я. О. Берназюк Н. В. Коваленко