Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 133/3269/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 133/3269/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Кучерук І.М. Суддя-доповідач - Іваненко Т.В. 08 квітня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іваненко Т.В. суддів: Гонтарука В. М. Сторчака В. Ю. , за участю: секретаря судового засідання: Черняк А.В., представника відповідача: Фіщука В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 01 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до головного інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Святошинського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури Київської міської державної адміністрації Жуковського Євгена Олександровича та Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про адміністративне правопорушення та визнання дій протиправними, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до головного інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Святошинського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури Київської міської державної адміністрації Жуковського Євгена Олександровича, в якому просила: - скасувати постанову від 27.10.2020 серії АС №0000050934 про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) за ч. 3 ст. 122 КУпАП; - визнати протиправними дії головного інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Святошинського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо тимчасового затримання та доставляння транспортного засобу на спеціальний майданчик. Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 01 лютого 2021 року позов задоволено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП. Вказує, що суд допустив грубе порушення норм процесуального права, застосувавши при вирішенні справи висновки Верховного Суду у справах №760/3696/16-а та 216/5226/16. Крім того, апелянт вказує, що відповідно до п. 5.3.3 Положення про управління (інспекцію) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури, затвердженого наказом Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу КМР (КМДА) від 30.07.2020 № Н-341, керівництво інспекції має право залучати інспекторів з паркування для виконання посадових обов`язків в інших адміністративних районах Києва незалежного від їх територіальної приналежності. Таким чином, у інспектора Жуковського Є.О. були повноваження складати постанову за адресою вул. Бесарабська площа, 2 у м.Києві. Позивачка в судове засідання не з`явилась, надіслала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечила та спростувала доводи апелянта, зазначивши про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просила суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Також позивачка надіслала до суду заяву, в якій просила розглянути справи без її участі. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її. Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. З обставин справи встановлено, що 27.10.2020 головним інспектором з паркування відділу інспекції з паркування Святошинського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Жуковським Євгеном Олександровичем щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винесено постанову серії АС №0000050934 про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису), у виді штрафу в розмірі 510 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП. У постанові зазначено, що 27.10.2020 о 10 год. 20 хв. на площі Бессарабська, 2 в м.Києві транспортний засіб Opel Astra Sports Tourer, номерний знак НОМЕР_1 , зупинено ближче 10 метрів від перехрестя, чим порушено пункт 15.9 "ґ" Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, та вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 122 КУпАП. Вважаючи вказану постанову протиправною, та такою що винесена з порушенням норм права, позивачка звернулася до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції взяв до уваги, що відповідачем не було надано жодних доказів, які б підтверджували правомірність прийняття ним спірної постанови, зокрема в частині дотримання відповідної процедури притягнення позивачки до адміністративної відповідальності та підстав притягнення до адміністративної відповідальності, й, як наслідок застосування заходів забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення. Колегія суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду, за результатом апеляційного розгляду справи, погоджується з висновками суду першої інстанції. Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів зазначає наступне. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух встановлюють Правила дорожнього руху (далі; ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Згідно ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух, не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом та ін. У відповідності до п. 1.1.Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством ( п. 1.9.ПДР). Відповідно до ч. 3 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху. Згідно пп "ґ" п. 15.9 Правил дорожнього руху - зупинка забороняється: на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга. Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення визначений ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. В свою чергу, згідно з п.1ст. 247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до ст. 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. В підтвердження вчинення позивачкою адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП, відповідач надав суду фотознімки, на яких 27.10.2020 у м. Києві зафіксовано автомобіль Opel Astra Sports Tourer, номерний знак НОМЕР_1 . Колегія суддів зауважує, що з фото, наданих відповідачем, на яких зафіксовано розташування транспортних засобів відповідно один одного, неможливо визначити відстань між об`єктами. З наданих відповідачем фотознімків неможливо чітко встановити відстань до зупиненого автомобіля від краю перехрещуваної проїзної частини, відтак не можливо й з`ясувати чи є ця відстань меншою ніж 10 метрів. Між тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що відстань може вимірюватись спеціальними, передбаченими для цього технічними засобами, а не засобами фотофіксації. Тож матеріали справи не підтверджують, що відповідачем були проведені фактичні заміри відстані між припаркованим автомобілем і перехрестям. Також відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не було надано суду першої інстанції достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, зокрема схеми організації дорожнього руху на площі Бессарабська, 2, м. Києві, а також того, що транспортний засіб розташований у спосіб, що створює перешкоду для інших учасників руху на проїзній частині. Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних доказів порушення позивачем вимог п.п. 15.9. ґ ПДР України. Тобто, в порушення вказаних норм КУпАП, відповідач при винесенні оскаржуваної постанови керувався виключно власними припущеннями щодо вчинення позивачкою вказаного правопорушення, що є неприпустимим та свідчить про протиправність спірної постанови відповідача. При цьому, суд зазначає, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення встановлюється уповноваженою особою на підставі доказів, якими, відповідно до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Отже, зважаючи на те, що відповідачем не надано суду достатньо належних доказів наявності в діях позивачки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неправомірність оскаржуваної постанови та наявність підстав для її скасування. Враховуючи, що судом першої та апеляційної інстанцій не встановлено законних підстав притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 122 КУпАП, суд першої дійшов законного висновку про протиправність застосування тимчасового затримання транспортного засобу позивача інспектором з паркування. Доводи апелянта про безпідставне посилання у рішенні суду першої інстанції на постанови Верховного Суду від 08.02.2018 у справі №760/3696/16-а та від 18.07.2019 у справі №216/5226/16 колегія суддів оцінює критично з таких підстав. Дійсно, при розгляді зазначених справ, як і в усіх без винятку судових справах, суд надав оцінку наявним у справі доказам, зазначивши при цьому, що такі докази не є належними та допустимими доказами вчинення позивачем порушення п. 15.9 ПДР. При цьому, колегії суддів Верховного Суду в обох справах дійшла висновку, що належним доказом даного правопорушення, виходячи з його природи, є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, що і підтверджувало б факт зупинки автомобіля менш ніж за 10 метрів від виїздів з прилеглих територій, та від краю перехрещуваної проїзної частини. Твердження апелянта про те, що речові докази ( матеріали фотофіксації та постанова АС №0000050934 від 27.10.2020) відповідають критеріям належності та допустимості, оскільки одержані з дотриманням закону та містять інформацію про обставини, які мають значення для справи, колегія суддів не бере до уваги. Оскільки, як вже було зазначене, ні з матеріалів фотофіксації автомобіля, ні з матеріалів постанови АС №0000050934 від 27.10.2020 не є можливим достеменно встановити відстань до зупиненого автомобіля від краю перехрещуваної проїзної частини та чи розташований даний автомобіль у спосіб, що створює перешкоду для інших учасників руху на проїзній частині. Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду. За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення, а рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 01 лютого 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий Іваненко Т.В. Судді Гонтарук В. М. Сторчак В. Ю.