Постанова 4852 № 160/12166/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 31 березня 2021 року м. Дніпросправа № 160/12166/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач), суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України, Дніпровського апеляційного суду на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2020 ( суддя першої інстанції Дєєв М.В.) в адміністративній справі №160/12166/20 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського апеляційного суду треті особи: Державна судова адміністрація України, Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дніпровського апеляційного суду, в якому позивач просила: визнати протиправним та скасувати наказ голови Дніпровського апеляційного суду №39 від 24 квітня 2020 року Про обмеження, що застосовуються при нарахуванні суддівської винагороди суддям Дніпровського апеляційного суду починаючи з 18 квітня 2020 року, який був застосований до судді Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_1 із застосуванням обмеження нарахування у сумі 47320грн.; визнати протиправними дії Дніпровського апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) із застосуванням ст.29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік; зобов`язати Дніпровський апеляційний суд провести перерахунок суддівської винагороди судді Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) на підставі ст.130 Конституції України та статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, та виплатити недоотриману частину у розмірі 443076,58 (Чотириста сорок три тисячі сімдесят шість) грн.58 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працює на посаді судді Дніпровського апеляційного суду та за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року позивачу нарахована суддівська винагорода, яка не відповідає розміру, встановленому Законом. Позивач не погоджується із сумою виплаченої суддівської винагороди та вважає, що відповідачем порушено її право на належне матеріальне забезпечення, оскільки право позивача на отримання суддівської винагороди у належному та повному розмірі не може бути поставлено в залежність від неналежного виконання обов`язків державними органами в частині внесення змін до законодавчих актів чи до формування бюджету. З огляду на вказане позивач просила задовольнити позовні вимоги. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2020 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ голови Дніпровського апеляційного суду №39 від 24 квітня 2020 року Про обмеження, що застосовуються при нарахуванні суддівської винагороди суддям Дніпровського апеляційного суду в частині застосування до судді Дніпровського апеляційного суду Джерелейко Олени Євгенівни. Визнано протиправними дії Дніпровського апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) із застосуванням ст.29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік. Зобов`язано Дніпровський апеляційний суд провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_1 на підставі ст.130 Конституції України та статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки). В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення скасувати з підстав порушення норм матеріального права та у задоволенні позовних вимог відмовити. Також, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державною судовою адміністрацією України подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення скасувати з підстав порушення норм матеріального права та у задоволенні позовних вимог відмовити Позивач та відповідач та інші учасники справи своїм процесуальним правом на подачу відзиву не скористались, що не перешкоджає розгляду справи. Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Під час апеляційного перегляду справи встановлено, що відповідно до Указу Президента України №297/2018 від 28.09.2018 року ОСОБА_1 переведено на посаду судді Дніпровського апеляційного суду. Наказом в.о. голови Дніпровського апеляційного суду №04/к від 01.10.2018 року ОСОБА_1 зараховано до складу суддів Дніпровського апеляційного суду. Наказом голови Дніпровського апеляційного суду №238/к від 21.12.2018 року ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 40% посадового окладу . Наказом голови Дніпровського апеляційного суду №70/к від 29.04.2020 року ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату до посадового окладу в розмірі 10% за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. За період з 01.01.2020 року по 18.04.2020 року позивачу була нарахована суддівська винагорода, для розміру якої використовувався посадовий оклад 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та надбавка за вислугу років в розмірі 40%. 24.04.2020 року Дніпровським апеляційним судом винесено наказ №39 Про обмеження, що застосовуються при нарахуванні суддівської винагороди суддям Дніпровського апеляційного суду починаючи з 18 квітня 2020 року. Виплата суддівської винагороди позивача з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року була обмежена, у зв`язку із застосуванням ст.29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік. Позивач, вважаючи протиправними наказ голови суду про обмеження його суддівської винагороди та виплату у травні 2020 року зазначеної винагороди в обмеженому розмірі, звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, зазначив, що нараховуючи та виплачуючи позивачу суддівську винагороду із застуванням обмеження її розміру, суб`єкт владних повноважень діяв з порушенням статті 130 Конституції України, статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що призвело до порушення прав позивача та гарантій незалежності судді, відтак, порушене право позивача належить поновленню шляхом зобов`язання Дніпровського апеляційного суду провести нарахування та виплату суддівської винагороди позивача з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року, при цьому відмовивши у задоволені позовної вимоги про виплату частини недоотриманої суддівської винагороди в розмірі 443076,58 грн., зазначивши, що суд не може своїм рішення підміняти компетенцію суб`єкта владних повноважень в частині визначення сум виплати суддівської винагороди. В цій частині рішення позивачем не оскаржується. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції прийнятим в частині задоволених позовних вимог, виходячи з наступного. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Частиною 1 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, що повністю узгоджується з приписами ч. 2 ст. 130 Конституції України. Зазначені конституційні запобіжники мають на меті унеможливлення свавільного встановлення або зміни законодавцем розміру винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу через інші законодавчі акти. Відповідно до частини 2 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Частиною 9 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків. Отже, з огляду на приписи ч. 2 ст. 130 Конституції України та ч. 1 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розмір суддівської винагороди, зокрема і граничний розмір останньої можуть визначатись виключно Законом України "Про судоустрій і статус суддів". 12 березня 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», якою з 12 березня 2020 року на всій території України установлено карантин, кінцева дата якого з урахуванням внесених до вказаної Постанови змін неодноразово змінювалася, збільшуючи строк дії карантину. 18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-IX, яким Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» доповнено статтею 29, в якій визначено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки. Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України. Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами При вирішенні спору суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, тобто в спірних правовідносинах приписи ч. 2 ст. 130 Конституції України. Отже, Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» не є Законом про судоустрій, виключно яким відповідно до ч. 2 ст. 130 Конституції України може встановлюватись розмір винагороди судді, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для застосування його положень при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди, яка, як одна із складових гарантій незалежності суддів, не може бути змінена чи врегульована іншим законом, ніж змінами до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За таких обставин, набрання 18 квітня 2020 року чинності Законом № 553, яким Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» доповнено статтею 29 зазначеного вище змісту, не змінило правове регулювання правовідносин з нарахування та виплати суддівської винагороди, а тому у відповідача були відсутні законні підстави для прийняття спірного наказу та обмеження розміру суддівської винагороди. Натомість, відповідач всупереч приписам ч. 2 ст. 130 Конституції України та ч. 1 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» застосував до спірних правовідносин положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», якими ці відносини, як зазначалось вище, не регулюються, внаслідок чого безпідставно видав наказ про обмеження розміру суддівської винагороди позивача та в період з 18 квітня по 27 серпня 2020 року виплачував останньому зазначену винагороду в обмеженому розмірі. При цьому, жодних норм стосовно можливості обмеження розміру винагороди судді законодавство не містить. З огляду на вказане апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції, що при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди відповідач мав керуватися виключно Законом України "Про судоустрій та статус суддів", при цьому застосування вимог статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прямо суперечить статті 130 Конституції України. У зв`язку з цим колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо протиправності оскарженого наказу голови суду та зобов`язання Кропивницького апеляційного суду провести нарахування та виплату суддівської винагороди позивача на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Доводи апелянтів, що були відсутні правові підстави для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету, є безпідставними, оскільки, по-перше, статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» видатки Державного бюджету не визначались, а по-друге, відповідно до Додатку № 3 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» загальні видатки на забезпечення здійснення правосуддя (код 0501020) Законом № 553 були збільшені, а в частині фонду оплати праці залишились незмінними. Крім того, апеляційний суд враховує, що рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року № 10-/2020 у справі № 1-14/2020 (230/20) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ зі змінами; абзацу дев`ятого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ. Право позивача на отримання суддівської винагороди у належному та повному розмірі не може бути поставлено в залежність від неналежного виконання обов`язків державними органами в частині внесення змін до законодавчих актів чи то до формування бюджету. Спростовуючи доводи апелянта Державної судової адміністрації України з приводу того, що рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 року № 10-р/2020 на спірні правовідносини з 18.04.2020 до 28.08.2020 не може вплинути, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до прийняття такого рішення, суд зазначає, що питання обрахунку та розміру суддівської винагороди регламентовано виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що в свою чергу виключає можливість застосовувати інші Закони до правовідносин стосовно суддівської винагороди. Таким чином є вірним висновок суду першої інстанції, що за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року суддівську винагороду позивачу нараховано та виплачено з порушенням положень статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і це порушене право позивача підлягає поновленню. Доводи апеляційних скарг зводяться до переоцінки висновків зроблених судом першої інстанції, в рішенні суду першої інстанції правильно дана правова оцінка обставин по справі, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України, Дніпровського апеляційного суду залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2020 в адміністративній справі №160/12166/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 05 квітня 2021 року. Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко суддя С.В. Білак суддя В.А. Шальєва