Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/11334/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 квітня 2021 р.Справа № 520/11334/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Макаренко Я.М. , Калиновського В.А. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С представника позивача Якименко О.А. представника відповідача Борзило В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хот-Велл" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2020, головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 18.11.20 року по справі № 520/11334/2020 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хот-Велл" до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії , ВСТАНОВИВ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хот-Велл", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Слобожанської митниці Держмитслужби, в якому просив суд: - визнати протиправними та скасувати рішення Слобожанської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості № UA807170/2020/001571/2 від 17.08.2020 і картку відмови Слобожанської митниці Держмитслужби в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 807170/2020/00912 від 18.08.2020. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на його думку, Рішення про коригування митної вартості та № UА807170/2020/001571/2 від 17.08.2020 року та Картка відмови № UА 807170/2020/00912 винесені порушено вимоги ст.ст. 53, 54, 57,58, 64 Митного кодексу України, а рішення про визначення митної вартості товарів є таким, що не відповідає вимогам ст.55 Митного кодексу України. Позивач зазначає, що при здійсненні митного оформлення для підтвердження митної вартості та її визначення за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) було надано усі документи, які передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, зауважень до поданих документів під час митного оформлення від відповідача не надходило. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2020 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хот-Велл" до Слобожанської митниця Держмитслужби про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без задоволення. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінки тому, що у відповідності до Наказу Міністрества фінансів України № 651 від 30.05.2012 року «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа»: «При внесенні до графи відомостей про документ, який надавався митному органу в попередніх випадках митного оформлення товарів із застосуванням МД, перед кодом такого документа проставляється символ "т".», саме ці документи неодноразово вивчалися відповідачем, та до 17.08.2020 року питань, що до їх достовірності не виникало. Судом першої інстанції не досліджено того, що відповідач посилався на відсутність зовнішньо-економічного контракту під час митного оформлення, про те що у декларації мається відмітка про його наявність у митного органу з проставленим перед Кодом документу символу "т", про що свідчить і зміст Картки відмови, що оскаржується. Позивач зазначає, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Позивач вважає, що суд першої інстанції не взято до уваги факт того, що відповідач, витребовуючи перелік документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, що саме і свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Позивач зауважує, що вказані відповідачем доводи самі по собі не можуть слугувати належною підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару, з огляду на незазначення митним органом причин неможливості перевірки митної вартості товару на підставі наданих декларантом документів та необгрунтування необхідності надання декларантом саме цих документів для підтвердження митної вартості такого товару. Підставою для оформлення Картки відмови стало неправильне, на думку митниці, визначення позивачем митної вартості. Отже, оформлення Картки відмови є результатом прийняття Рішення про коригування. На думку позивача, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без задоволення, шо до правомірності Рішення про коригування митної та неможливості визнання митної вартості імпортованих товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у статті 53 Митного кодексу України, є безпідставними. Відповідач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначив, що робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оиінки ризиків здійснюється шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Відповідач вважає, що оскільки експедитором не розподілені витрати на транспортно- експедиційні послуги, понесені до та після перетину кордону України, зазначені витрати повинні включатись у повному обсязі до митної вартості оцінюваних товарів. Відповідач наголошує, що у даному випадку позивачем не надано належного документального підтвердження об`єктивної оцінки наданих транспортно-експедиційних послуг, отже у даному випадку не є належними та допустимими доказами рахунок на оплату № 291 від 13.08.2020 та довідка від 13.08.2020 №291, надана перевізником щодо надання послуг експедирування виключно на території України. Відповідач звертає увагу, що оскільки декларантом до митного оформлення не надано ані зовнішньоекономічний контракт, ані договір з перевізником, у митного органу була відсутня можливість встановити строк оплати за товар та надані послуги, а також порядок розрахунків. У своїй апеляційній скарзі апелянт неодноразово наголошує на тому, що під час митного оформлення декларант «фактично був позбавлений можливості зрозуміти, які саме складові митної вартості викликали сумнів у митного органу та які належить усунути додатковими документами». При цьому апелянт не зважає, що подання обов`язкових документів до митного оформлення є обов`язком декларанта, передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 266 МК України, відповідно до якої декларант зобов`язаний надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей. Електронна митна декларація (ЕМД) та електронні документи (ЕД) (електронні документи, які подасться митному органу разом з електронною митною декларацією) формуються декларантом відповідно до законодавства України. На думку відповідача, документів, які б спростували обґрунтовані сумніви митниці в об`єктивності заявленої митної вартості товарів декларант до Слобожанської митниці Держмитслужби не надав ані під час митного оформлення, ані протягом строку дії гарантії, передбаченого ст. 55 МК України. В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі. Представник відповідача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 17.08.2020 року Слобожанською митницею Державної митної служби України під час перевірки митної декларації № UА807170/2020/041431 від 17.08.2020 було відмовлено у оформленні (випуску) товарів за даною митною декларацією та складено картку відмови № UА 807170/2020/00912 та Рішення про коригування митної вартості № UА807170/2020/001571/2 від 17.08.2020 року. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про коригування митної вартості №UА8070000/2020/001571/2 від 17.08.2020 та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807170/2020/00912 винесені на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами МК України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, а тому обставини для їх скасування, на думку суду, відсутні. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 Митного Кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з п.1-2 ч.5 ст.54 МКУ орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: - упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; - письмово запитувати від декларанта встановлені статтею 53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для "прийняття рішення про визнання митної вартості. Таким чином, Харківська митниця ДФС зобов`язана здійснювати контроль за повнотою нарахування митних платежів та правильністю визначення бази митного оподаткування, зокрема, митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України. Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Згідно з ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Частиною 6 ст.54 МК України встановлено, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів: - у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст.53 МК України; - відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п.2 ч.6 ст.54 МК України) - невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товару, умовам наведеним у главі 9 МКУ (п.3 ч.б ст.54 МК України). Відповідно до ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) розрахунки згідно з цією статтею робляться на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч.9 ст.58 МК України); використані декларантом відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально (ч.21 ст.58 МК України). Згідно з ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Відповідно до ч. 1 ст.31 МК України проведення передбачених цим Кодексом митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється з використанням інформаційних технологій, у тому числі заснованих на інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах, і засобів їх забезпечення, що функціонують на національному та/або міжнародному рівні. Частиною 3 вказаної статті передбачено, що у державній митній справі можуть застосовуватися інформаційні, телекомунікаційні та інформаційно-телекомунікаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані органами доходів і зборів. Згідно з ч.5 ст.31 МК України можливість використання для здійснення державної митної справи інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем і засобів їх забезпечення, а також порядок і умови їх застосування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. А відповідно до Положення про ЄАІС, затвердженого наказом Державної митної служби України №1341 від 04.11.2010, ЄАІС це багатофункціональна інтегрована автоматизована система, що забезпечує інформаційну підтримку та супроводження митної справи в Україні і становить сукупність кількох взаємопов`язаних інформаційних систем. Згідно з розділом 5 «Джерела довідкової інформації, які можуть бути використані під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків» Методичних рекомендацій, в якості джерела інформації під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися, зокрема, спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси ЄАІС. Частинами 1, 2 ст. 64 МК України визначено, що у разі, коли митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ОАТТ). З матеріалів справи вбачається, що 17.08.2020 року до ВМО «Центральний» Слобожанської митниці Держмитслужби ТОВ «Хот-Велл» була подана митна декларація за номером №№ UА807170/2020/041431 на товари «труби, гнучкі шланги, фітинги, кріплення в асортименті. Виробник FIRAT PLASTIK,KAUSUK SAN.ve TIC A.S. Торговельна марка: FIRAT. Країна виробника :Туреччина», що надійшли в рамках зовнішньоекономічної угоди купівлі-продажу з FIRAT PLASTIK,KAUSUK SANAYII VE TICARET ANONIM SIRKETI, TURKIYE. У вказаній МД митна вартість була визначена декларантом - за першим методом (за ціною договору). Слобожанською митницею Держмитслужби 17.08.2020 було прийняте рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди) та прийнято рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару №UА807000/2020/001571/2 за резервним методом. При прийнятті митницею рішення про коригування митної вартості товару за основу взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься ціновій базі ЄАІС про товари, митне оформлення яких вже здійснено за рівнем митної вартості на товари №1 - 2,71 дол. США за 1 кг товару, №2 - 2,72 дол. США за 1 кг товару, №3 - 2,51 дол. США за 1 кг товару, №6 -8,01 дол. США за 1 кг товару. Відповідно до п.2 ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що підлягають обчисленню. Згідно з ч.1 ст. 53 МК України одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з положеннями пп. 1-3 ч.5 ст.54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема: - упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; - у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; - у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів. Таким чином, митниця зобов`язана здійснювати контроль за повнотою нарахування митних платежів та правильністю визначення бази митного оподаткування, зокрема, митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України. Відповідно до ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за № 1372/21684, у графі 44 митної декларації зазначаються відомості про необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення документи. При цьому відомості щодо кожного документа зазначаються з нового рядка за такою схемою: код документа згідно з класифікатором документів, через пробіл - номер документа, дата та (за наявності даних) кінцевий термін його дії. При внесенні до графи відомостей про документи, які відповідно до МК України не подаються митному органу одночасно з МД та зберігаються декларантом, перед кодом документу проставляється символ "d". Класифікатор документів затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 (далі - Класифікатор документів). З матеріалів справи встановлено, що разом з митною декларацією ТОВ «Хот-Велл» було надано, зокрема, наступні документи, зазначені в графі 44 вказаної МД: за кодом «(d0271» - пакувальний лист б/н від 11.08.2020; за кодом « 0380» - рахунок-фактура (інвойс) №FRТ2020000018772 від 11.08.2020; за кодом « 0730» - автотранспортна накладна №710780 від 11.08.2020; за кодом « 0865» - сертифікат про проходження товару форми А № 0132968 від 11.08.2020; за кодом «m1701» - акт про проведення огляду (переогляду) товарів транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні митних формальностей під час митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації) № UА807170/2020/041355 від 17.08.2020; за кодом «d3007» - документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 291 від 13.08.2020; за кодом « 3016» - висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 113/54 від 31.07.2020; за кодом «ні4104» - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі- продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення №FR036 від 01.07.2020; за кодом «m4207» - договір про надання послуг митного брокера № 385 від 27.05.2020; за кодом «m4301» - договір (контракт) про перевезення № 12 від 04.01.2019; за кодом « 9610» - копія митної декларації країни відправлення № 20341300ЕХ488463 від 11.08.20 митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №UА807170.2020.041431 від 17.08.2020. Контроль правильності визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за МД №UА807170/2020/041431 від 17.08.2020, здійснювався посадовими особами митниці відповідно до вимог ст.54 МК України шляхом перевірки числових значень митної вартості товарів та наявності в документах усіх відомостей, що їх підтверджують, а також ст.ст.336, 337, 363 МК України в частині контролю із застосуванням системи управління ризиками. Згідно ст.361 МК України, управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи. Митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. Цілями застосування системи управління ризиками є: - запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; - забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсув та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об`єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); - забезпечення в межах повноважень митних органів заходів із захисту національної безпеки, життя і здоров`я людей, тварин, рослин, довкілля, інтересів споживачів; - прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України. Під час здійснення співробітником підрозділу митного оформлення митного контролю МД №UА807170/2020/041431 спрацювали ризики, згенеровані АС АУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, зокрема за кодами: 105-2: «Контроль правильності визначення митної вартості товарів», 106-2: «Наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству. Необхідно посилити контроль правильності визначення митної вартості. Проаналізувати зазначене рішення на предмет можливості застосування при поточному оформленні зазначеного товару». «По наступних товарах можливе заниження митної вартості товару: (1,2,3,6). Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України з урахуванням вимог наказу Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України». Ретельно опрацювати подані документи для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин З та 4 ст. 53 МК України». Судом першої інстанції встановлено, що спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості є рекомендацією, обов`язковою до виконання, посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного оформлення документи. Таким чином, колегія суддів вважа, що у Слобожанської митниці Держмитслужби правомірно виникли підстави для більш детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості. Відповідно до ч.1 ст.337 МК України перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені МК України. Згідно з вимогами п.2 ч .2 ст. 52 МК України декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України має право упевнюватися в достовірності або точності будь - якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та письмово запитувати 'у декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. В результаті спрацювання вищевказаних ризиків АСАУР, 17.08.2020 посадовою особою митного поста було направлено запит щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості вищевказаних товарів до спецпідрозділу (Відділ митної вартості та класифікації товарів Управління адміністрування митних платежів, митної вартості та класифікації товарів). Так, відповідно до п.8 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689, (далі - Методичні рекомендації) у випадках спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів. Перелік документів, які мають подаватися декларантом в підтвердження заявленої митної вартості товарів, визначено ч.2 ст.53 МК України. Зокрема, це: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт), або документ, який його замінює та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Колегія суддів зауважує, що в результаті вивчення поданих до митного оформлення документів, порівняння задекларованого за ціною угоди рівня митної вартості оцінюваних товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, оформлених митницями ДМС України раніше, було встановлено наступні обставини: -задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари оформлені митницями ДМС України у максимально наближений термін, зокрема, це підтверджується доданими до відзиву скрін-шотами із вказанням рівня цін по ЦБД; -подані до митного оформлення документи (зовнішньоекономічний контракт відсутній (не надано декларантом), інвойс, довідка про транспортні витрати) не підтверджують в повній мірі задекларований найменший рівень митної вартості. Разом з тим, відсутність зазначеної інформації, а також банківських платіжних документів, що підтверджують оплату за транспортування товару та містять реквізити, необхідні для його ідентифікації, унеможливлює належне визначення митним органом складових митної вартості, які передбачені п.п. 5 та 6 ч. 10 ст. 58 МК України - «витрат на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України» та «витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України». Відповідно до розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: -рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; -банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; -калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Отже, враховуючи відсутність документального підтвердження всіх складових митної вартості товару, 17.08.2020 р. Слобожанською митницею Держмитслужби було повідомлено декларанта, у відповідності з вимогами частини 3 статті 53 МК України, про необхідність надання додаткових документів для підтвердження рівня митної вартості товарів. 17.08.2020 декларантом підприємства у відповідь на запит було надіслано додаткові документи (комерційна пропозиція, рахунок на транспортні витрати, договір на транспортно-експедиційні послуги, за результатами розгляду яких було встановлено наступне: В рахунку на транспортні витрати не додана до розрахунку митної вартості експедиторська винагорода, як складова митної вартості. Статтею 9 ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Відповідно до п.3 Рахунку на транспортні витрати № 291 від 13.08.2020 року, винагорода експедитора по території України складає 1000 грн., натомість відсутня інформація щодо винагороди експедитора за межами території України. Отже, надані декларантом документи на підтвердження транспортних витрат, містять розбіжності щодо розміру експедиторської винагороди за межами України. Декларантом надано висновок експерта ДП «Держзовнішінформ», який взятий до уваги, але не прийнятий для підтвердження митної вартості тому, що у висновку йдеться посилання на інформацію продавця товару та на Інтернет-ресурси України, а продавці аналогічної продукції на мировому ринку не досліджені, крім того не досліджено ринок аналогічних товарів Туреччини. Так, з матеріалів справи вбачається, що 06.05.2019 між ФО-П ОСОБА_1 (Експедитор) та ФО-П ОСОБА_2 укладено Договір на транспортно-експедиційні послуги №115 (далі - Договір), пунктом 1.1. якого визначено, що виконавець зобов`язується здійснювати перевезення вантажу за маршрутами, обумовленими в заявках. Отже, Заявка є невід`ємною частиною договору (разовий договір), що укладається на підставі основного договору на транспортно - експедиційне обслуговування, є одним з обов`язковим документів, на підставі якої здійснюється будь-яке перевезення, оскільки саме в заявці зазначаються детальні умови конкретної послуги, включаючи і її вартість. Згідно з даними, зазначеними в Заявці, експедитор складає відповідні розрахункові документи - рахунок (попередній, остаточний). Проте, до митного оформлення декларантом вищезазначена заявка не подавалась. Слід зазначити, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Натомість, у відповідь 17.08.2020, декларантом підприємства було надіслано лист, в якому було зазначено про неможливість надання додаткових документів що підтверджують заявлену митну вартість та вимога щодо прийняття митницею рішення. Щодо висновку експерта ДП «Держзовнішінформ», колегія суддів зазначає, що він був взятий до уваги посадовими особами митного органу, але не прийнятий для підтвердження митної вартості, тому що у висновку йдеться посилання тільки на інформацію продавця товару, інші продавці аналогічної продукції не досліджені, крім того не досліджено ринок аналогічних товарів Республіки Туреччина. Колегія суддів вважає, що вищевикладені обставини справи доводять той факт, що документи, подані декларантом Слобожанської митниці Держмитслужби разом з вищевказаними МД містили розбіжності, не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Крім того, документів, які б спростували обґрунтовані сумніви митниці в об`єктивності заявленої митної вартості товарів декларант до Слобожанської митниці Держмитслужби не надав. Отже, колегія суддів вважає, що Слобожанською митницею Держмитслужби 17.08.2020 було прийняте рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди), та керуючись статтями 54, 55, 60, 64 МК України, прийняте рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару №UА807000/2020/001571/2 за резервним методом. При прийнятті митницею рішення про коригування митної вартості товару за основу взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься ціновій базі ЄАІС про товари, митне оформлення яких вже здійснено за рівнем митної вартості на товари №1 - 2,71 дол.США за 1 кг товару, №2 - 2,72 дол.США за 1 кг товару, №3 - 2,51 дол.США за 1 кг товару, №6 -8,01 дол.США за 1 кг товару. Підстави обрання другорядного (резервного) методу визначення митної вартості, джерела зазначені у графі 33 рішення про коригування митної вартості. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосовувався в зв`язку з вимогами статті 59 МК України, а саме: при застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва; виробник. Згідно вимог п.2.4 Методичних рекомендацій, під час порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною в органу доходів і зборів інформацією про рівень цін на такі товари, виявлено, що в ціновій базі ЄАІС відсутні факти митних оформлень товарів того ж виробника, тобто не виконуються всі умови щодо ідентичності в розумінні МК України. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовувався в зв`язку з вимогами статті 60 МКУ, згідно з якою під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку». Згідно з вимогами пункту 2.4 Методичних рекомендацій під час порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною в органу доходів і зборів інформацією про рівень цін на такі товари, виявлено, що в ціновій базі ЄАІС відсутні факти митних оформлень товарів з такими ж торговими марками, тобто не виконуються всі умови щодо аналогічних товарів в розумінні МК України. Митний Кодекс України для застосування до імпортованих товарів основного методу визначення митної вартості товарів ставить ряд вимог, недотримання яких має наслідком неможливість його використання декларантом. Зокрема, частинами другою, дев`ятою та двадцять першою статті 58 МК України визначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Розрахунки при визначенні митної вартості товарів за основним методом робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально. Аналізуючи наведені норми права, зважаючи на наявність підстав вважати подані декларантом документи необ`єктивними і такими, що не підтверджують в повному обсязі складові митної вартості заявленого товару, колегія суддів доходить висновку про неможливість використання основного методу визначення митної вартості товару - за ціною договору, а тому й про вимушеність коригування Відповідачем заявленої митної вартості за другорядним методом згідно з положеннями статті 64 МК України. Отже, підставою для визначення митної вартості стала цінова інформація за фактом митних оформлень товарів ЄАІС, а саме: МД №UА110130/2020/21932 від 07.08.2020, №UА500020/2020/221485 від 30.07.2020, №UА500020/2020/223147 від 14.08.2020, №UA100020/2020/36365 від 07.08.2020. Колегія суддів звертає увагу, що у справі № П/805/38/14 Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 12 .11.2015 зазначив наступне: «Згідно з частиною першою статті 64 МК України у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ОАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. При визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів. Обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів визначення митної вартості відповідає цілям та положенням статті 7 Угоди про застосування Статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ОАТТ) 1994 року. Тобто, при застосуванні резервного методу допускається порівняння цін на товари різних виробників та продавців товару, навіть з різних країн походження товару. Застосування резервного методу та визначення подібності товару з наявною інформацією митниці здійснюється виходячи з основного критерію - коду за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності. При цьому, дата митного оформлення, за яким здійснювалося порівняння, є наближеною до дати спірного митного оформлення. При визначенні митної вартості згідно з ціновою інформацією, яка наявна у митниці (станом на день здійснення митного оформлення), береться митна вартість подібного товару, митне оформлення якого збігається або є максимально наближеним до дати поточного (спірного) митного оформлення». Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Слобожанською митницею Держмитслужби правомірно обрано резервний метод визначення митної вартості та прийнято Рішення, чим не допущено можливі втрати Державного бюджету України у разі здійснення митного оформлення товару за митною вартістю, визначеною позивачем, у розмірі 71671,24 грн. Крім того, слід зазначити, що ТОВ «Хот-Велл» при випуску товарів у вільний обіг за МД №UA807170/2020/041656 від 18.08.2020 (скоригована декларація) скористалось правом, передбаченим частиною 7 статті 55 МК України, а саме, товари було випущено з забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчислених декларантом, та сумою митних платежів, обчислених митним органом. В подальшому ТОВ «Хот-Велл» з питання перегляду в порядку частини дев`ятої статті 55 МК України рішення про коригування митної вартості товарів до митниці не зверталося. Щодо доводів апеляційної скарги про скасування картки відмови Слобожанської митниці Держмитслужби, колегія суддів зазначає наступне. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Зважаючи на те, що скасування картки відмови не поновлюватиме митну декларацію, за якою було вперше заявлено до митого оформлення товар позивача, оскільки цей товар вже оформлений за іншою митною декларацією, вимога позивача про скасування картки відмови не є належним та правильним способом захисту прав позивача. Як встановлено раніше, товар був оформлений у митному відношенні по МД від 18.08.2020 №UА807170/2020/041656 (з урахуванням вимог частини дев`ятої статті 55 МКУ). Згідно з ч. 8 ст. 264 МК України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, що стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст. 4 КАСУ). Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 визначено, що ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Ненормативні правові акти є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені після їх виконання. Обов`язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є Створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення. Таким чином, картка відмови №UА807170/2020/00912 вичерпала свою дію фактом її виконання шляхом здійснення декларування товару за новою МД №UA807170/2020/041656. Отже, на час звернення позивача до суду спірна картка відмови вичерпала свою дію і права та інтереси позивача жодним чином не порушувала, а отже підстави для її скасування та дослідження правомірності відсутні. Дана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.02.2020 по справі №320/3053/19, суть яких зводиться до наступного: « ...вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати не чинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою. Рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, лише в сукупності позбавляють позивача оформити товар за основним методом визначення митної вартості та породжують обов`язок позивача задекларувати товар за визначеною відповідачем митною вартістю товару. Відповідно, скасування зазначених актів митного органу є способом захисту позивачем лише одного права - права оформити товар за заявленою ним митною вартістю, що вказує на те, що це є однією позовною вимогою». Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, аналізуючи наведені номри права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення про коригування митної вартості №UА8070000/2020/001571/2 від 17.08.2020 та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807170/2020/00912 винесені на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами МК України, отже підстави для їх скасування відсутні. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2020 року по справі № 520/11334/2020 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хот-Велл" залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2020 по справі № 520/11334/2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) Я.М. Макаренко В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 08.04.2021 року