Постанова 4851 № 440/15227/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2024 р.Справа № 440/15227/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської митниці на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2024, головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, м. Полтава, повний текст складено 26.02.24 у справі № 440/15227/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Активбуд-М" до Полтавської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М" (далі також - позивач, ТОВ "АКТИВБУД-М") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської митниці Державної митної служби України (далі також відповідач, Полтавська митниця), в якій просило: - визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 11.07.2023 за № UA806000/2023/000028/2, прийняте Полтавською митницею Державної митної служби України; - визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА806070/2023/000119 від 11.07.2023, прийняту Полтавською митницею Державної митної служби України. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Полтавської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA806000/2023/000028/2 від 11 липня 2023 року. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА806070/2023/000119 від 11 липня 2023 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М" витрати зі сплати судового збору в розмірі 5368 грн. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам у справі, обставинам та матеріалам, що мають значення для правильного вирішення справи, не застосував до спірних правовідносин приписи статті 51, 52, 58, 280, 295, 336, 345, 346 Митного кодексу України. За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити повністю. Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (письмові пояснення), в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. У відповіді на відзив на апеляційну скаргу відповідач вказує на безпідставність доводів позивача, оскільки такі спростовуються матеріалами справи. 29.07.2024 представник позивача подав через систему "Електронний суд" заяву про розгляд справи за його відсутності. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України). Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 11.07.2023 з метою митного оформлення товару декларантом подано до митного органу електронну митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ №23UA806070003285U0 на товар: "1. Причіп, марка Krone, шасі WKEAZ000000616609 - 1 шт. Був у використанні, рік випуску: 2014. Марка: Krone, тип/модель: AZ, дата першої реєстрації 16.07.2014, ідентифікаційний номер шасі (VIN) "...". Максимальна маса навантаження 18000 кг. Має сліди експлуатації, корозія на рамі та на кронштейнах осей, знос покришок 55-65%, відсутня комплектація військового призначення, без радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв Див. "електронний інвойс". У графі 33 митної декларації зазначено код товару 87163980 00 0, у графі 42 вказана ціна товару - 2600,0000 євро, код МВВ (графа 43) - 6, у графі 46 "статистична вартість" декларації вказана вартість 126265,21 грн., у графі 20 декларації зазначено умови поставки - ЕХW /том 1 а.с. 21, 103, 104/. У графі 44 митної декларації №23UA806070003285U0 від 11.07.2023 декларантом зазначено перелік документів, що подавалися разом із декларацією: 0380 рахунок-фактура (інвойс) № 185/2023 від 03.07.2023 /том 1 а.с. 112-114/; 0730 міжнародна товарно-транспортна накладна (CRM) № 773131 від 03.07.2023 /том 1 а.с. 128/; 0862 декларація про походження товару №185/2023 від 03.07.2023; 2800 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № АК-К-0-197/14-00109 від 16.07.2014 /том 1 а.с. 118, 119/; 2800 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 25.04.2014 /том 1 а.с. 116, 117/; 3001 платіжна інструкція в іноземній валюті № 44 від 29.06.2023 /том 1 а.с. 115/; 3004 рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 199 від 10.07.2023 /том 1 а.с. 130/; 3007 довідка про транспортні витрати від 10.07.2023 /том 1 а.с. 129/; 3016 висновок експерта №128/2-23 від 10.07.2023 /том 1 а.с. 132-140/; 4100 зовнішньоекономічний договір (контракт) № 6609 від 26.06.2023 /том 1 а.с. 109-111/; 4203 доповнення до внутрішнього договору (контракту) від 30.06.2023 /том 1 а.с. 127/; d4207 договір про надання послуг митного брокера №38 від 18.11.2022 /том 1 а.с. 60-61/; 4301 договір (контракт) про перевезення № 27-01-2023/1 від 27.01.2023 /том 1 а.с.122-125/; 9000 лист продавця №07/07/01 від 07.07.2023 /том 1 а.с. 131/; 9000 лист № 1107/02 від 11.07.2023 /том 1 а.с. 141/; 9610 митна декларація країни відправлення MRN 23DE835610400100E7 від 04.07.2023 /том 1 а.с. 120, 121/. За результатами перевірки митним органом сформовано та направлено позивачу повідомлення від 11.07.2023 /том 1 а.с. 59/, у якому в рамках проведення консультації у відповідності до положень ст. 20, 21, 57 МКУ надано інформацію та, серед іншого, зазначено, що з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням ч. 2, 3 ст. 53 МКУ, в рамках проведення консультацій, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежі здійснюються за умовами, визначеними договором платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. На підставі ст. 254 МКУ необхідно надати переклади документів, складених іноземною мовою відповідно до вимог п. 2.5. розділу ІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 30.05.2012 за № 631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.12 за № 1360/21672. Зазначено, що згідно з ч. 6 ст. 53 МКУ декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості. Відповідно до статті 52 Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. 11.07.2023 агентом з митного оформлення подано митному органу лист № 1107/02 від 11.07.2023 до митної декларації № 23UA806070003285U0 від 11.07.2023, у якому зазначено, що додатково надано оновлену довідку про транспортні витрати б/н від 10.07.2023 та повідомлено, що на даний момент не має можливості надати додаткові документи /том 1 а.с. 141/. 11.07.2023 Полтавською митницею Державної митної служби України прийнято рішення про визначення митної вартості товарів №UА806000/2023/000028/2 /том 1 а.с. 145-148/, яким скориговано вартість товару за одиницю в розмірі 5600 євро за 6 резервним методом. У графі 33 рішення №UА806000/2023/000028/2 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" митним органом зазначено таке: "...Відповідно до частини десятої ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Відповідно розділу 2 контракту №6609 від 26.06.2023 ціна товару включає мито і платежі та вартість навантажувальних робіт, які пов`язані з виконанням формальностей по контракту однак відсутні документи, в яких було б виділено дані складові, що унеможливлює перевірку складових митної вартості (неможливість виділення із заявленої ціни товару вартості всіх її складових, не дає можливості перевірити й оцінити фактурну (дійсну) вартість товару, а також установити фактичний розмір витрат на митні платежі та інші витрати, з урахуванням яких було сформовано митну вартість оцінюваного товару). Виходячи з цього не відомо, яким чином сформована ціна даного товару та чи всі складові вартості товару входять до ціни товару. Надано банківський платіжний документ № 44 від 29.06.2023, але в ньому відсутнє посилання на інвойс. Відповідно до п. 7 висновків Постанови Пленуму ВАСУ від 13.03.2017 за № 2 «Про Довідку щодо Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року» платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж, не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару. Надано висновок експерта № 128/2-23 від 10.07.2023. При розрахунку вартості оцінюваного товару експертом використовується вартість причепів тієї ж марки та моделі та вартість причепів інших марок. Вартість причепів інших марок, може бути відмінною від вартості оцінюваного товару. Також для порівняння експерт використовує вартість товарів «нетто», тобто без податку на додану вартість, але відсутня інформація щодо не сплати або повернення даного податку. Відповідно до ч. 2 п. 6 ст. 53 МКУ декларант подає митному органу для підтвердження митної вартості товарів і обраного методу її визначення транспортні документи, якщо за умови поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно з п. 1.1. договору № 27-01-2023/1 від 27.01.2023 замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу плату, встановлену в заявці також відповідно до п. 2.1.2. договору № 27-01-2023/1 від 27.01.2023 у заявці повинно бути зазначено сума ставки за здійснення перевезення. Подано заявку на надання послуг з перевезення б/н від 30.06.2023, але всупереч договору № 27-01-2023/1 від 27.01.2023 в ній відсутня інформація щодо вартості перевезення вантажу, ставки за здійснення перевезення. Надано рахунок № 199 від 10.07.2023, який посилається лише на договір про перевезення № 27-01-2023/1 від 27.01.2023 без зазначення заявки на перевезення або іншого документу, згідно з яким даний рахунок можна ідентифікувати до даної поставки. Також для підтвердження транспортних витрат надано довідку про транспортні витрати б/н від 10.07.2023, але вона стосується транспортного засобу з іншим державним реєстраційним номером. Враховуючи зазначену інформацію, документи згідно з ч. 2 п. 6 ст. 53 МКУ мають розбіжності. Довідка про транспортні витрати від 10.07.2023 не містить інформації щодо маршруту, протяжності у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розміру тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Виходячи з поданих документів, точно не відомо яка дійсна вартість поставленого товару відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом... У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу з дотриманням положень ст. 64 МК. Визначена митна вартість товару ґрунтується на раніше визначеній митній вартості відповідно до рівня вартості ЕМД від 22.06.2023 за № 23UA204140004177U5 - 5600 євро за штуку. У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного прийнято рішення про коригування митної вартості від 11.07.2023 за № UA806000/2023/000028/2. Відповідно до ст. 52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: - на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої ст. 55 МКУ (п.3.2 МКУ); - оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 МКУ, рішення про коригування митної вартості (п.3.4 МКУ)". 11.07.2023 головним державним інспектором Митного поста "Кременчук" ОСОБА_1 складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА806070/2023/000119, якою повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з таких причин: порушено вимоги статті 52 МКУ в частині правильності визначення митної вартості товарів та відповідно до частини 6 статті 54, статті 256 МКУ митна декларація не може бути оформлена /том 1 а.с. 67, 143, 144/. Позивач не погодився з рішенням Полтавської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 11 липня 2023 року № UA806000/2023/000028/2 та з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11 липня 2023 року № UА806070/2023/000119, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом у цій справі. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про невідповідність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості та картки відмови критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі за текстом також - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012). Положеннями статті 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до частин першої та другої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Згідно із частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Положення статті 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України). Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 за № 651, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за № 1372/21684, у графі 44 митної декларації зазначаються відомості про необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення документи. При цьому відомості щодо кожного документа зазначаються з нового рядка за такою схемою: код документа згідно з класифікатором документів, через пробіл номер документа, дата та (за наявності даних) кінцевий термін його дії. При внесенні до графи відомостей про документи, які відповідно до МКУ не подаються митному органу одночасно з МД та зберігаються декларантом, перед кодом документу проставляється символ "d". Класифікатор документів затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 за № 1011 (далі Класифікатор документів). Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Із положень частин першої та другої статті 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. За приписами частини другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. За частиною п`ятою статті 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 за № 631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за № 1360/21672, затверджено Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа (далі - Порядок № 631). Відповідно до п. 4.5 розділу IV Порядку № 631 при здійсненні митного оформлення виконуються, зокрема, такі митні формальності: 4.5.4. Контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР (автоматизованої системи аналізу управління ризиками). Вказаний перелік форм митного контролю формується в автоматичному режимі програмно-інформаційним комплексом ЄАІС та є обов`язковим для відпрацювання. Спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості є рекомендацією посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного оформлення документи. В даному контексті доречно зауважити, що згідно зі статтею 361 МК України управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи. Митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. Цілями застосування системи управління ризиками є: запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об`єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); забезпечення в межах повноважень митних органів заходів із захисту національної безпеки, життя і здоров`я людей, тварин, рослин, довкілля, інтересів споживачів; прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України. Відповідно до частин 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України). За положеннями статей 57, 58 Митного кодексу України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю. Водночас кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Відповідно до частини восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. За результатами аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України. Водночас митний орган має право відійти від наведених законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Разом з тим витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Верховний Суд у висновках за аналогічними справами сформував усталену позицію, відповідно до якої митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, виключають можливість застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. При цьому сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару. Зазначена вище позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/10733/15, від 09.04.2019 у справі № 825/1990/17, від 09.04.2019 у справі № 826/15850/15, від 07.05.2020 у справі № 400/2922/18. За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. Разом з цим контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (частини 1, 4 статті 337 Митного кодексу). В свою чергу, згідно з частиною 1 статті 320 Митного кодексу України, форми та обсяги контролю, обираються: 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками. Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що дані системи управління ризиками є підставою лише для обрання форм і методів митного контролю, однак самі по собі не є підставою для коригування митної вартості. Як убачається з матеріалів справи, 26.06.2023 між позивачем (як покупцем) та LKW-Handel Daniel Konegen (як продавцем) укладено контракт № 6609 /том 1 а.с. 109-111/, за умовами якого продавець продав, а покупець купив на умовах EХW Bakum, the Germany причіпи кількістю 1 (один):

1. Марка - Krone, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , рік випуску 2014, країна походження - Німеччина, ціна причіпа становить 2600 євро (п. 1 контракту). Згідно з п. 2 контракту загальна сума контракту становить 2600 євро. Ціни за товари, які купуються за даним контрактом включають мито і платежі, які пов`язані з виконанням формальностей по контракту в країні продавця, в тому числі оформлення митних документів. У вартість контракту включена вартість завантаження товарів (причіпів), заявлених у пункті 1 контракту. Ціни за товари, придбані по даному контракту, зміні не підлягають. Відповідно до п. 3 контракту загальна сума передплати за цим контрактом становить 100% й повинна бути плачена покупцем наступним чином: будь-якими частинами в термін до 30.06.2023. Усі платежі виконуються у ЄВРО на рахунок, що зазначений у цьому контракті Термін дії контракту починається з дати його підписання до 30.09.2023 (пункт 5 контракту). Колегія суддів зазначає, що EXW (Франко завод (…назва місця)) термін Інкотермс, який означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Отже, цей термін покладає мінімальні обов`язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв`язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення. Однак, якщо сторони бажають покласти на продавця обов`язки щодо завантаження товару в місці відправлення та всі ризики й витрати такого вантаження, це має бути чітко обумовлено шляхом включення відповідного застереження до договору купівлі-продажу. Пунктом 2 контракту № 6609 від 26.06.2023 чітко передбачено, що у вартість контракту включена вартість завантаження товарів (причіпів), заявлених у пункті 1 контракту. Отже, вартість контракту 2600 ЄВРО включає в себе вартість завантаження причіпа марка - Krone, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , рік випуску 2014, країна походження - Німеччина, що придбаний позивачем за контрактом № 6609 від 26.06.2023. Позивач надав до суду лист LKW-Handel Daniel Konegen від 25.09.2023, яким компанія LKW-Handel Daniel Konegen підтвердила поставку причіпу у межах контракту № 6609 від 26.06.2023 та роз`яснила, що у вартість причіпу враховано вартість його завантаження (навантажувальні роботи), завантаження причіпу проводилось власним транспортом, навантажувачем, що належить компанії, вартість витрат 150 ЄВРО включена у ціну 2600 ЄВРО за причіп VIN код шасі НОМЕР_2 , марки Krone, модель АZ, рік випуску 2014, країна походження - Німеччина /том 1 а.с. 27, 28/. Згідно з наданими до митного органу та до суду документами перевезення товару здійснено контрагентом позивача - ТОВ "Житлоінвест" за договором № 27-01-2023/1 від 27.01.2023 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні /том 1 а.с. 122-125/, замовником перевезення за яким є позивач. За умовами пункту 1.4 цього договору підтвердженою є заявка, підписана сторонами і скріплена печатками замовника і перевізника. Підтверджена заявка обов`язкова для виконання сторонами і є невід`ємною частиною цього договору. Надана до митного органу заявка на надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 30.06.2023 підписана сторонами та скріплена печатками сторін, а тому набула статусу підтвердженої заявки /том 1 а.с. 127/. У заявці від 30.06.2023 серед іншого зазначено про договірну вартість перевезення. Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціни за послуги є договірними, узгоджуються сторонами в заявках і вказуються у рахунках-фактурах перевізника. Розрахунки виставляються станом на дату завантаження. У рахунку на оплату № 199 від 10.07.2023, оформленому перевізником ТОВ "Житлоінвест" на підставі договору № 27-01-2023/1 від 27.01.2023, вказана вартість доставки вантажу за межами України, послуги з перевезення вантажу за маршрутом м. Хамм (Німеччина) - кордон України (Шегені-Медика) - 24000 грн /том 1 а.с. 130/, тобто ціна за послуги перевезення вказана саме у рахунку перевізника на оплату № 199 від 10.07.2023, як передбачено умовами укладеного договору №27-01-2023/1 від 27.01.2023 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні. У цьому рахунку на оплату № 199 від 10.07.2023 зазначено реквізити договору, на підставі якого оформлений цей рахунок: №27-01-2023/1 від 27.01.2023. Отже, колегія суддів погоджується з критичною оцінкою судом першої інстанції доводів відповідача про неможливість ідентифікації цього рахунку до спірної поставки. Довідкою ТОВ "Житлоінвест" про транспортні витрати від 10.07.2023 підтверджено, що вартість транспортування до кордонів України м. Хамм (Німеччина) - кордон України (п/п Шегені-Медика) - 24000 грн (по 8000,00 грн за кожен причеп), ПДВ - 0% /том 1 а.с. 142/. Отже, колегія суддів погоджується з критичною оцінкою судом першої інстанції доводів відповідача про відсутність у заявці на перевезення ставки та вартості перевезення, оскільки така вартість підтверджена довідкою ТОВ "Житлоінвест" про транспортні витрати від 10.07.2023 та рахунком на оплату № 199 від 10.07.2023, оформленим перевізником ТОВ "Житлоінвест" на підставі договору №27-01-2023/1 від 27.01.2023 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні. Довідка ТОВ "Житлоінвест" про транспортні витрати від 10.07.2023 /том 1 а.с. 142/, яка була надана позивачем до митного органу 11.07.2023 у ході здійснення консультацій, містить інформацію щодо транспортних засобів з правильним державним реєстраційним номером, а тому суд відхиляє доводи відповідача у спірному рішенні про те, що ця довідка стосується транспортного засобу з іншим державним реєстраційним номером. Витрати на транспортування враховані позивачем при поданні митної декларації до Полтавської митниці, що вбачається з митної декларації № 23UA806070003285U0 від 11.07.2023 та обчисленнях у графі 22 (валюта і загальна сума за рахунком) вказана сума в ЄВРО 2600,00, курс в ЄВРО станом на 11.07.2023 обраховувався як 1 євро 40,0627 грн. Позивач заявив митну вартість товару (причіпа) на рівні 3151,69 ЄВРО за таких розрахунків: 2952,00 ЄВРО вартість причіпу та 199,69 ЄВРО (вартість транспортування одного причепу до кордону України з огляду на 8000 грн / 40,0627 (курс ЄВРО) = 199,69 ЄВРО. Отже, 3151,69 ЄВРО * 40,0627 = 126265,21 грн, у графі 46 декларації (статистична вартість) вказана саме ця сума 126265,21. У графі 47 декларації (розрахунок податку) вказано суму 138 891,73 з податком на додану вартість (20%). Тобто позивачем при визначенні митної вартості до ціни за оцінюваний товар було додано витрати (складові митної вартості), які не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України. Стосовно доводів відповідача про те, що банківський платіжний документ від 29.06.2023 за № 44 не містить посилання на інвойс, колегія суддів зазначає, що платіжна інструкція в іноземній валюті від 29.06.2023 за № 44 містить у графі призначення платежу посилання на контракт 6609 від 26.06.2023, що дозволяє повністю ідентифікувати зміст господарської операції, за яку компанії LKW-Handel Daniel Konegen позивачем перераховано кошти в сумі 2600 ЄВРО /том 1 а.с. 115/, оскільки за контрактом № 6609 від 26.06.2023 продавець продав, а покупець купив лише один причіп марки - Krone, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , рік випуску 2014, країна походження - Німеччина, ціна якого становить 2600 ЄВРО (п. 1 контракту). Банківський платіжний документ від 29.06.2023 за № 44 на суму 2600 ЄВРО та рахунок №185/2023, в якому зазначена ціна товару 2600 ЄВРО /том 1 а.с. 112-114/, не суперечать одне одному. Водночас колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що за наведених обставин сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не може ставити під сумнів числове значення ціни товару та правильність визначення митної вартості товару. Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18 та від 11.04.2022 у справі № 1.380.2019.006980. Суд наголошує, що у митній декларації позивачем врахована вартість товару - одного причіпу марки - Krone, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , рік випуску 2014, країна походження - Німеччина, ціна якого згідно з контрактом з урахуванням навантаження становить 2600 ЄВРО, у більшому розмірі - 2952 ЄВРО, а саме у вартості, визначеній експертом ОСОБА_2 у висновку експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження від 10.07.2023 за № 128/2-23 /том 1 а.с. 132-140/. Щодо доводів відповідача про те, що у висновку експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження від 10.07.2023 за № 128/2-23 враховувалася вартість причепів не тільки тієї марки, що придбав позивач, але й інших марок, то колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що експерт врахував як середньоарифметичне з 4 пропозицій 2-х вісних аналогів причепів на ринку ЄС та застосував різницю 0,96 між цінами пропозиції та продажу, визначена експертом вартість товару є вищою (2952 ЄВРО), аніж його договірна (контрактна) вартість (2600 ЄВРО), що у будь-якому випадку не зумовлює підстав для висновку про заниження позивачем митної вартості товарів, враховуючи, що позивач зазначив митну вартість товару за 6 методом (графа 43). Отже, позивачем надано митному органу необхідні документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, які підтверджують митну вартість про товар, відомості про який зазначено у митній декларації № 23UA806070003285U0 від 11.07.2023. Доводи відповідача про відсутність документів, у яких би були виділені складові митної вартості, про відсутність у документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також про розбіжності у документах спростовуються матеріалами справи, про що зазначено вище. Як убачається з оскаржуваного рішення, джерелом інформації для прийняття рішення від 11.07.2023 за № UA806000/2023/000028/2 стала наявна в митному органі цінова інформація з бази ЄАІС, джерело - митна декларація від 22.06.2023 за № 23UA204140004177U5. Проте відповідачем не доведено, що умови поставки, комерційні умови за ЕМД від 22.06.2023 №23UA204140004177U5 були подібними до тих, що визначені документами, поданими позивачем митному органу разом із митною декларацією №23UA806070003285U0 від 11.07.2023. Водночас одна лише обставина, що рівень задекларованої митної вартості товару нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не може бути підставою для витребування додаткових документів. Цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів. Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки в інформаційній базі відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо можливих судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення. Зазначений висновок відповідає сталій практиці Верховного Суду (постанови від 09.10.2018 у справі №826/24835/15, від 24.01.2019 у справі №820/636/17, від 21.01.2020 у справі №812/2336/14, від 13.02.2020 у справі №810/1175/16, від 26.01.2021 у справі №826/13892/16). Факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Надаючи оцінку доводам відповідача, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що за відсутності документів, які б пояснили сумніви митного органу, відповідач не мав достатніх та обґрунтованих підстав для невизнання митної вартості товару за ціною договору, враховуючи таке. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Водночас наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Колегія суддів зазначає, що відповідачем не наведено жодних обставин та не надано доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач в митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки. В свою чергу, відповідач не довів, що подані відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України декларантом документи, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що підстави для застосування відповідачем другорядного (резервного) методу визначення митної вартості не є доведеними, а розрахована митна вартість не є обґрунтованою. Верховний Суд у постановах від 9 вересня 2020 року (справа №400/3133/18), від 8 лютого 2019 року (справа № 825/648/17) вказував, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів зазначає, що висновки у рішенні про коригування митної вартості щодо неможливості визначення митної вартості товарів за основним методом є необґрунтованими, оскільки наданих декларантом документів було достатньо для прийняття рішення про визначення митної вартості товарів на підставі поданих документів, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25 листопада 2020 року у справі №640/4941/19. Водночас колегія суддів звертає увагу, що право позивача довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не є обмеженим поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення митного контролю. Право надавати заперечення щодо висновків митного органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається декларанту як під час митного контролю, так і на усіх стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. Положення статей 9, 77, 80 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд вжити заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об`єктивно оцінити наявні у справі докази тощо. Суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення митного контролю. За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 11.07.2023 за № UA806000/2023/000028/2, оскільки таке не відповідає критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України, є обґрунтованим і законним. Оскільки саме прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то визнання рішення про коригування митної вартості протиправним та його скасування є підставою для визнання протиправним та скасування сформованої Полтавською митницею картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА806070/2023/000119 від 11.07.2023. Доводи апеляційної скарги відповідача є безпідставними, спростовуються наведеним вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, зміст апеляційної скарги, яка частково дублює відзив на позовну заяву, поданий до суду першої інстанції, містить виключно суб`єктивне бачення відповідачем обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, а відтак підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Зважаючи на положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору. Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Полтавської митниці залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2024 у справі № 440/15227/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 31.07.2024