Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/10615/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 квітня 2021 р.Справа № 520/10615/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Макаренко Я.М. , Калиновського В.А. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С представника відповідача Синюшко С.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2020, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 07.10.20 по справі № 520/10615/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Харківській області про скасування наказу, поновлення на посаді, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом Головного управління Національної поліції України в Харківській області, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 07.07.2020 року № 191 о/с в частині переміщення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаду дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції (на час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею віку 3-х років ОСОБА_2 ) Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області та звільнення з посади інспектора відділу диспетчерської служби управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Харківській області; - поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу диспетчерської служби управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Харківській області з 07.07.2020 року; - звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу диспетчерської служби управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Харківській області. В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що його було переміщено на іншу посаду незаконно, з численними порушеннями. Зокрема, стверджував, що його було переміщено під час перебування на лікарняному, на нерівнозначну посаду, без роз`яснення подальших умов проходження служби. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 року позов - залишено без задоволення. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що поліцейський, посада якого буде скорочена, відповідно до ч. 1 ст. 68 Закону України «Про Національну поліцію», має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення. Працівнику поліції, посада якого буде скорочена, має бути запропоновано всі вакантні посади. У випадку прийняття рішення про переміщення поліцейського зі служби має бути дотримана відповідна процедура такого переміщення. Позивач зазначає, що відповідно до змісту позовної заяви ним чітко було зазначено про те, що згода на призначення/переміщення на іншу посаду, а саме на посаду дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області ним не надавалась. Тим більше, що зазначена посада є вакантною тимчасово, а саме на час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею віку 3-х років ОСОБА_2 . Позивач вважає, що судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні оцінку наданим позивачем поясненням та доказам не надано, проте зазначається, що 19.06.2020 року за №3903/119- 25/01-2020 було складено акт про ознайомлення позивача з наявними вакантними посадами для переміщення, яким зафіксовано відмову заявника від переміщення на іншу посаду. Позивач звертає увагу, що рішення про зміну в організації виробництва і праці, про реорганізацію, скорочення чисельності або штату працівників до відома позивача не доводилось та з даним рішенням позивач не ознайомлений. Наказ про скорочення посад до відома позивача не доводився та з вказаними рішеннями позивач не ознайомлений. Позивач наголошує, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Позивач зазначає, що на адресу ГУНП в Харківській області було подано ряд рапортів про призначення його на посаду інспектора відділу диспетчерської служби в УОАЗОР ГУНП в Харківській області. На думку позивача, за таких підстав, відповідач мав або прийняти рішення про призначення позивача на посаду інспектора відділу диспетчерської служби в УОАЗОР ГУНП в Харківській області або прийняти рішення про звільнення зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону. Відповідач надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що внаслідок низьких професійних навичок ОСОБА_1 проявляє слабкий інтерес до виконання службових обов`язків, не в змозі застосувати передовий досвід та нові форми і методи роботи, не вміє відділити головне від другорядного, не має далекоглядності та не завжди передбачає наслідки рішень, що приймались. Не здатний будувати взаємовідносини з громадянами та колегами по службі. Відчуває труднощі у спілкуванні з громадянами під час виконання службових обов`язків. Відповідач наголошує, що порушення дисципліни та законності допускає, неодноразово отримував зауваження та притягувався до дисциплінарної відповідальності. Відповідач звертає увагу, що позивач не отримував жодних нагород і заохочень за час служби в Національній поліції, останній раз був заохочений в 2015 році під час-служби в органах внутрішніх справ. Разом з тим, під час проходження служби ОСОБА_1 неодноразово притягався до дисциплінарної відповідальності, в тому числі тричі під час служби в Національній поліції. На час реорганізації мав діюче дисциплінарне стягнення у вигляді догани за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушення вимог Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 16.02.2018 №111 та Алгоритму першочергових дій оператора відділу служби «102», диспетчера, оперативних чергових головних управлінь Національної поліції та територіальних підрозділів, а також нарядів поліції (поліцейських) або працівників поліції у разі отримання повідомлення про правопорушення (подію), яке щойно вчинено або триває. Крім того, за результатами останнього проходження курсів підвищення кваліфікації з 16.02.2019 до 27.12.2019 за професійною програмою «Організаційно-аналітичного забезпечення» ОСОБА_1 отримавпідсумкову оцінку «2» (незадовільно), копія довідки X А08751177/1340/19 наявна в матеріалах справи. На думку відповідача, поновлення особи на будь-якій посаді поліцейського до припинення юридичної дії владного управлінського волевиявлення з приводу припинення публічної служби у поліції є об`єктивно неможливим, адже після звільнення особа втрачає правовий статус поліцейського. Отже, ця обставина є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні заявлених по даній справі вимог. В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача, не з`явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином. Представник відповідача, підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що заявник у період 13.06.2006р.-06.11.2015р. проходив публічну службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015р. - у лавах Національної поліції України. Зокрема, з 22.01.2019р. заявник проходив службу на посаді інспектора відділу диспетчерської служби Управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування (далі за текстом - УОАЗОР) ГУ НП в Харківській області. 17.04.2020р. Національною поліцією України було видано наказ №300, унаслідок реалізації якого передбачено проведення організаційно-штатних змін у структурі ГУ НП в Харківській області, а саме: скорочення усіх посад за штатом у Відділі диспетчерської служби УОАЗОР (тобто у структурному підрозділі, де проходив службу заявник) та скорочення посад у Відділі моніторингу систем електронного контролю і створення нового структурного підрозділу - Відділу забезпечення діяльності систем відеонагляду та електронного контролю УОАЗОР зі штатними посадами і кількості

14. Доказів штучності або удаваності організаційно-штатних змін у структурі ГУ НП в Харківській області учасниками справи до суду не подано, таких доводів заявником у позові не викладено. 08.05.2020р. заявника під підпис було попереджено про наступне звільнення зі служби в поліції у зв`язку зі скороченням його посади. 19.06.2020 р. за №3903/119-25/01-2020 було складено акт про ознайомлення ОСОБА_1 з наявними вакантними посадами для переміщення, яким зафіксовано відмову заявника від переміщення на іншу посаду та від звільнення зі служби через скорочення штату. 22.06.2020р. т.в.о. начальника УОАЗОР було складено рапорт, відповідно до якого заявник має найгірший показник виконання функціональних обов`язків серед працівників Відділу, що ліквідується. У зв`язку із викладеним була висловлена пропозиція про переміщення заявника на посаду дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області. 25.06.2020р. стосовно заявника на ім`я начальника ГУ НП в Харківській області було складено подання аналогічного змісту. 26.06.2020 р. ОСОБА_1 на ім`я начальника ГУ НП в Харківській області подано рапорт, яким повідомлено, що заявник не відмовляється від подальшого проходження служби в поліції, має намір продовжувати службу. 07.07.2020 р. відповідачем було видано спірний наказ №191 о/с, яким старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 переміщено на посаду дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції (на час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею віку 3-х років ОСОБА_2 ) Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області та звільнено з посади інспектора відділу диспетчерської служби управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Харківській області. 08.07.2020 р. витяг з даного наказу було отримано заявником. Наказом ГУ НП в Харківській області від 11.09.2020р. №635 до заявника було застосоване дисциплінарне покарання у вигляду звільнення із служби в поліції. 22.09.2020р. ГУ НП в Харківській області було видано наказ №302 о/с про звільнення заявника із служби в поліції. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що переміщення заявника на вищу посаду поліцейського, а також відсутність переваг для залишення на службі у новоствореному підрозділі порівняно з іншими поліцейськими скороченого Відділу і відсутність вакантних штатних посад унеможливлює порушення суб`єктивних прав заявника на проходження кар`єри у поліції. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав. Частинами 1, 2, 6 статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частина 6 статті 43 Конституції України). Гарантування кожному права на достойну працю є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародному пакту про громадські та політичні права. Відповідно до Європейської соціальної хартії, обов`язок з дотримання якої Україна взяла на себе відповідно до Закону України від 14 вересня 2006 року № 137-У «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)», Україна взяла на себе зобов`язання вважати обов`язковими для України такі статті та пункти частини II Хартії: пункти 1 (визнати однією зі своїх найголовніших цілей і одним зі своїх найголовніших обов`язків досягнення та підтримання якомога високого і стабільного рівня зайнятості, маючи на меті досягнення повної зайнятості), 2 (ефективно захищати право працівника заробляти собі на життя професією, яку він вільно обирає), 3 (створювати безкоштовні служби працевлаштування для всіх працівників або забезпечувати їхнє функціонування), 4 (забезпечувати належну професійну орієнтацію, підготовку та перекваліфікацію або сприяти їм) статті 1 «Право на працю». Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачене у ст. 51 КЗпП України сприяння у збереженні роботи. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, врегульовано Законом України «Про національну поліцію» від 2 липня 2015 року, Кодексом законів про працю, Положенням про Національну поліцію, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, а також нормами інших спеціальних законів України. Згідно ч. 1 ст. 59 Закону України «Про національну поліцію», служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про національну поліцію», рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Частиною 4 статті 59 Закону України «Про національну поліцію» визначено, що видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно - правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України. Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про національну поліцію» систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про національну поліцію», поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. З матеріалів справи, зокрема з витягу із наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 07.07.2020 року № 191 о/с вбачається, що старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 переміщено на посаду дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області та звільнено з посади інспектора відділу диспетчерської служби управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Харківській області згідно з пунктом 2 ч. 1 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію» (на рівнозначну посаду, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації). При змінах в організації виробництва і праці, реорганізації, скороченні чисельності або штату працівників, відповідач має запропонувати працівникові, посада якого скорочена іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. Переміщення поліцейських в органах, закладах та установах поліції регулюється ст.ст. 65, 68 Закону України «Про національну поліцію». Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 65 Закону України «Про національну поліцію», у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації здійснюється переміщення поліцейських на рівнозначні посади. Ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію», переміщення поліцейських здійснюється: 1) на вищу посаду - у порядку просування по службі; 2) на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; за ініціативою поліцейського; у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби); за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону; 3) на посади, нижчі ніж та на якій перебував поліцейський: у зв`язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей; за ініціативою поліцейського; як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі звільнення з посади на підставгрішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно до статті 87 цього Закону; 4) у зв`язку із зарахуванням на навчання до вищого навчального закладу із специфічними умовами навчання, який здійснюг. підготовку поліцейських, на денну Форму навчання, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання. Статтею 68 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення. Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті. Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону. Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з пунктом 9 Положення про Національну поліцію України, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, Національна поліція України в межах повноважень, передбачених законом, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів МВС видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання. Згідно з пунктом 10 Положення про Національну поліцію України Національну поліцію очолює Голова. Відповідно до статей 14, 15 Закону України «Про Національну поліцію», яка кореспондується з підпунктом 28 пункту 11 Положення про Національну поліцію України, Голова Національної поліції затверджує штатний розпис (штат) центрального органу управління Національної поліції, штатний розпис (штат) та кошторис територіальних (у тому числі міжрегіональних) органів Національної поліції. Штатний розпис є організаційно-розпорядчим документом, що використовується для вирішення організаційно-розпорядчих завдань управління. Штат за своєю сутністю є затверджений у встановленому порядку, єдиний юридичний документ, що дає право на укомплектування органу державної влади працівниками і визначає: структуру, найменування посад та їх кількість, розміри місячних посадових окладів, категорії персоналу (посад), а на посадах начальницького і військового складу - граничні спеціальні або військові звання. Голова Національної поліції у відповідності до підпункту 28 пункту 11 Положення про Національну поліцію України затверджує штатний розпис (штат) центрального органу управління Національної поліції, штатний розпис (штат) та кошторис територіальних (у тому числі міжрегіональних) органів Національної поліції. Аналізуючи наведені норми права, колегія судідв вважає, що скорочення чисельності або штату працівників може бути підставою для переміщення працівника поліції на іншу посаду, однак за умови дотримання відповідної процедури. Дійсно, з урахуванням викладених вище норм, має бути прийнято відповідне рішення про зміни в організації виробництва і праці, про реорганізацію, скорочення чисельності або штату працівників. Поліцейський, посада якого буде скорочена, відповідно до ч. 1 ст. 68 Закону України «Про Національну поліцію», має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення. Працівнику поліції, посада якого буде скорочена, має бути запропоновано всі вакантні посади. У випадку прийняття рішення про переміщення поліцейського зі служби має бути дотримана відповідна процедура такого переміщення. Згідно ч. 2 ст. 68 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті. Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати наступне: чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Колегія суддів дослідивши матеріали справи зазначає, що згода на призначення/переміщення на іншу посаду, а саме на посаду дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області позивачем не надавалась. Також, зазначена посада є вакантною тимчасово, а саме на час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею віку 3-х років ОСОБА_2 . Крім того, з пояснень позивача, колегією суддів встановлено, що позивачем на адресу ГУНП в Харківській області було подано ряд рапортів про призначення його на посаду інспектора відділу диспетчерської служби в УОАЗОР ГУНП в Харківській області. Отже, подання зазначених рапортів позивачем також підтверджує факт того, що ОСОБА_1 згоду на призначення на інші посади в ГУНП в Харківській області не надавав, згоду про призначення на посаду дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції (на час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею віку 3-х років ОСОБА_2 ) Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області також не надавав. Щодо доводів відповідача, що позивачу одночасного з попередженням про звільнення пропонувалась нова робота, колегія суддів зазначає наступне. Так, відповідач на підтвердження зазначеного надав копію акту від 19.06.2020 № 3903/119-25/01-2020, що позивачу пропонувалось ознайомитися з наявними вакантними посадами, а саме: - дільничний офіцер поліції відділу превенції Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області; - дільничний офіцер поліції сектору превенції Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області; - інспектор СВ Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області. Отже, копія акту від 19.06.2020 містить лише три запропоновані посади в ГУНП в Харківській області, не містить пропозиції працівникові інших вакантних посад. Проте, в копії акту відсутня інформація про ознайомлення позивача з наказом Національної поліції про затвердження переліку змін у штатах, що свідчить про те, що позивача з зазначеним наказом не ознайомлювали. Також, копія акту не містить інформації про те, що позивачу роз`яснювалось місце подальшого несення служби, функціональні обов`язки запропонованих посад, характер та умови праці на запропонованих посадах, розмір грошового забезпечення тощо. Копія акту не містить інформації про те, що позивачем надано згоду про призначення на посаду дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області. Таким чином, колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що рішення про зміну в організації виробництва і праці, про реорганізацію, скорочення чисельності або штату працівників до відома позивача не доводилось та з даним рішенням позивач не ознайомлений. Наказ про скорочення посад до відома позивача також не доводився та з вказаними рішеннями позивач не ознайомлений. Позивач в апеляційній скарзі також заперечує проти того, що в день складання попередження про можливе звільнення йому були запропоновані всі можливі посади. Відповідно до ст. 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не дотримано вимоги норм КЗпП, та не надано до суду належних та допустимих доказів зворотнього. Саме відповідачем має бути подано належних доказів правомірності прийняття наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 03.04,2020 року № 22 о/с. Колегія суддів звертає увагу, що згідно витягу з наказу від 17.04.2020 № 300 Про затвердження переліку змін у штатах Національної поліції у відділі диспетчерської служби управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Харківській області уведено таку ж кількість посад, як і скорочено. При цьому згідно витягу зі штату, затвердженого Наказом НП 24.10.2016 № 1053, у відділі диспетчерської служби управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Харківській області загальна кількість посад - 44, з них 19 посад інспектора. Відповідно до листа ГУНП в Харківській області від 06.07.2020 № 116аз/119/05/12- 2020, зазначено, що керівництвом ДОАЗОР НПУ (лист ДОАЗОР від 04.09.2019 № 2039/25/7-2019) для виконання завдань щодо впровадження, функціонування та подальшого розвитку СВВ запропоновано увести 8 додаткових посад до складу ситуаційного відділу УОАЗОР. Таким чином, колегія судідв дослідивщи матеріали справи дійшла висновку, що зменшення, скорочення загальної кількості посад не відбулось, запропоновано навпаки, збільшити штатну чисельність працівників УОАЗОР. Щодо доводів відповідача стосовно того, що наказом ГУНП в Харківській області від 11.09.2020р. №635 до заявника було застосоване дисциплінарне покарання у вигляду звільнення із служби в поліції, колегія суддів зазначає наступне. З матеріалів справи вбачається, що 22.09.2020р. ГУНП в Харківській області було видано наказ №302 о/с про звільнення заявника із служби в поліції. Колегія суддів вважа помилковоми доводи відповідача викладені у відзиві на апеляційну скаргу, оскільки відповідно до змісту позовних вимог позивач просив суд не лише поновити на посаді, а й визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 07.07.2020 року № 191 о/с в частині переміщення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаду дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції (на час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею віку 3- х років ОСОБА_2 ) Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області та звільнення з посади інспектора відділу диспетчерської служби управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Харківській області. Колегія суддів вважає, що звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції 22.09.2020р. на підставі наказу ГУНП в Харківській області №302 о/с жодним чином не може впливати на правомірність чи протиправність прийнятого відповідачем рішення про переміщення позивача, а також не є підставою для визнання оскаржуваного наказу правомірним. Крім того, колегія суддів не бере до уваги доводи відповідача, що звільнення зі служби в поліції позивача є самостійною обставиною та достатньою підставою для відмови в задоволенні заявлених по даній справі вимог, оскільки за встановлених колегією суддів обставин відповідач мав або прийняти рішення про призначення позивача на посаду інспектора відділу диспетчерської служби в УОАЗОР ГУНП в Харківській області або прийняти рішення про звільнення зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону. Слід звернути увагу, що відповідно до змін до Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених Наказом МВС України від 17.07.2020 № 539, розділом VI «Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні із служби» встановлено, що поліцейським, які звільняються із служби через хворобу (за станом здоров`я), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності календарної вислуги 10 років і більше. Поліцейським, які звільняються із служби за власним бажанням та мають календарну вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуваним наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 07.07.2020 року № 191 о/с порушені права позивача, чим позбавлено гарантованої Конституцією України можливості заробляти собі на життя працею на займаній посаді. Таким чином, наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 07.07.2020 року № 191 о/с в частині переміщення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаду дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції (на час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею віку 3-х років ОСОБА_2 ) Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області та звільнення з посади інспектора відділу диспетчерської служби управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Харківській області є протиправним та підлягає скасуванню з поновленням старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу диспетчерської служби управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Харківській області з 07.07.2020 року. Щодо позовних вимог, щодо звернення до негайного виконання рішення суду в частині поновлення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу диспетчерської служби управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Харківській області, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України встановлено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно. Відповідно до частини сьомої статті 235 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Таким чином, негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно виконується не з часу набуття ним законної сили (як це передбачено для переважної більшості судових рішень), а негайно з часу його проголошення (постановлення). Аналогічна правова позиція визначена Верховним Судом в подібних справах, зокрема, у постанові від 09.02.2018 у справі № П/811/218/14, від 16.02.2018 у справі № 807/2713/13-а. Верховний Суд в постанові від 24.01.2019 звернув увагу, що обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням. Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника. Таким чином, негайне виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір закріплено законодавцем у ч. 7 ст. 235 КЗпП України, отже вказана позовна вимога задоволенню не підлягає. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зробив передчасні висновки. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 року по справі № 520/10615/2020, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 по справі № 520/10615/2020 скасувати. Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Харківській області про скасування наказу, поновлення на посаді задовольнити. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 07.07.2020 року № 191 о/с в частині переміщення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаду дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції (на час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею віку 3-х років ОСОБА_2 ) Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області та звільнення з посади інспектора відділу диспетчерської служби управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Харківській області. Поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу диспетчерської служби управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Харківській області з 07.07.2020 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) Я.М. Макаренко В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 08.04.2021 року