Постанова 4851 № 520/1399/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 березня 2024 р. Справа № 520/1399/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2023, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 19.12.23 по справі № 520/1399/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області , Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання незаконним звільнення, поновлення на посаді, визнання дій незаконними та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просив суд: - визнати незаконним звільнення дільничного інспектора міліції СДІМ відділу міліції (м. Люботин) Харківського РВ (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) старшого лейтенанта міліції Певного Андрія Олексійовича (М-131385) з 30.12.2021 у запас Збройних Сил згідно з п.1 ст. 40 КЗпП України та п. 64 «Г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ; вислуга років на день звільнення складає: у календарному обчисленні - 10 рок. 10 міс. 20 дн., у пільговому обчисленні - 12 рок. 11 міс. 27 дн.; підстава: наказ МЕС від 06.11.2015 №1388, скасуваши наказ про його звільнення Головного управління МВС України в Харківській області від 03.02.2021 №100 о/с. - поновити з 30.12.2021 року ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора поліції Головного управління Національної поліції у Харківській області або на посаду поліцейського в органах Національної поліції відповідно до номенклатури посад, що затверджена Міністерством внутрішніх справ України, з вислугою років в органах внутрішніх справ, яка складає станом на 30.12.2021: у календарному обчисленні - 17 років 2 місяці 30 днів, пільговому обчисленні складає 22 років 1 місяць 14 днів; - відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 246 КАС України встановити наступний порядок і строк виконання рішення: Головному управлінню Національної поліції у Харківській області запропонувати ОСОБА_1 посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, що затверджена Міністерством внутрішніх справ України, та, враховуючи бажання ОСОБА_1 проходити службу в органах поліції, на виконання вимог п. 9, п. 12, п. 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIІІ видати наказ про його призначення на конкретну посаду поліцейського в органах Національної поліції, а Головному управлінню МВС України в Харківській області видання наказу про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у зв`язку з переходом у встановленому порядку на службу до органів Національної поліції на запропоновану та погоджену посаду, у строк 2 (двох) місяців з моменту набрання законної сили рішення суду; - визнати дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області та Головного управління Національної поліції в Харківській області, щодо невиплати грошового забезпечення за час перебування в трудових відносинах незаконними та стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 24.05.2021 по 18.01.2022 в розмірі 73766 грн., але не менше суми на дату ухвалення остаточного рішення суду; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 500 000 (п`ятсот тисяч ) грн. відшкодування моральної шкоди; - допустити виконання судового рішення до негайного виконання про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за весь період відповідно до ч. 2 ст. 371 КАС України; - встановити судовий контроль за виконанням судового рішення. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що оскаржуваний наказ ГУ МВС України в Харківській області від 03.02.2021 року № 100 о/с (по особовому складу) про звільнення ОСОБА_1 у запас Збройних Сил України (через скорочення штатів), є протиправним та підлягає скасуванню, з декількох підстав, зокрема: 1) в наказі невірно визначено та зменшено вислугу років; 2) оскаржуваним наказом позивача звільнено з займаної посади через скорочення штатів в ГУ МВС в Харківській області та утворенням Національної поліції та її територіальних органів з посиланням на п.1 ст. 40 КЗпП України та п.64 "Г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Натомість за змістом п.64 "Г" Положення, звільнення у зв`язку із скороченням штатів допускається при відсутності можливості подальшого використання на служби. Отже при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату керівник органу зобов`язаний здійснити подальше використання особи на службі, що звільняється. Оскільки здійснювалася ліквідація ГУ МВС України в Харківській області з одночасним створенням іншого органу - ГУ НП в Харківській області, який виконує повноваження органу, що ліквідується, тому в даному випадку роботодавець зобов`язаний вжити заходів щодо працевлаштування позивача на службі в органах поліції. Проте, відповідачами не було запропоновано жодної посади в поліції, незважаючи на постанову Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року по справі № 520/5147/19, якою, зокрема, зобов`язано ГУ НП в Харківській області запропонувати ОСОБА_1 посади поліцейського на виконання вимог п.9 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію". Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання незаконним звільнення, поновлення на посаді, визнання дій незаконними та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди - відмовлено. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що фактично ГУ МВС України не з`ясовано можливість подальшого використання позивача на службі, що порушує право ОСОБА_1 на працю в частині гарантій на можливість зайняття певних посад та проходження служби в Національній поліпи працівником органів внутрішніх справ, які ліквідовуються, в порядку визначеному розділом XI Закону України «Про Національну поліцію». Позивач зауважує, що всупереч вимогам до ст. 79 Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку формування та ведення особових справ поліцейських, затвердженого наказом МВС України № 377 від 12.05.2016. ГУ НП в Харківській області було зобов`язано його не працівника поліції заповнювати анкету. Більше того відповідно до Порядку формування та ведення особових справ поліцейських, затвердженого наказом МВС України № 377 від 12.05.2016 опрацювання, унесення змін, підготовка та доручення документів здійснюється виключно працівникам підрозділів кадрового забезпечення, яким відповідно до їх посадових інструкцій надано право роботи з ними. Крім того, позивач наголошує, що не зрозумів питання. Йому ніхто не роз`яснював як заповнювати цю анкету і чому він її має заповнювати коли це суперечить наказу МВС України № 377 від 12.05.2016. Доказів того, що йому роз`яснювали як заповнювати анкету справа не має. Позивач вважає, що ГУМВС України в Харківській області та ГУ НП в Харківській області повинна була роз`яснити як суб`єкт владний повноважень як треба заповнювати анкету. По справі №520/1399/22 ГУ МВС У в Харківській області та ГУ НП в Харківській області ніяких посад позивачу не пропонувала та не надсилала ніяких анкет. Позивач вважає, що хоча суд першої інстанції і зазначив, що ГУ МВС України в Харківській області ліквідовані, однак на момент виникнення спірних правовідносин та до сьогоднішнього дня ГУМВС України в Харківській області не ліквідовано, не виключено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій, а тому не позбавлені правосуб`єктності (правоздатності та дієздатності) вчиняти дії, спрямовані на забезпечення прав та інтересів своїх працівників. Суд першої інстанції не взяв до уваги, оскільки ліквідується ГУ МВС України в Харківській області з одночасним створенням іншого органу (ГУ НП в Харківській області), який виконує повноваження (завдання) органу, що ліквідовується, то зобов`язанням роботодавця (держави в особі відповідачів - 1 та -2) є вжиття заходів щодо працевлаштування працівників ліквідованого у такий спосіб органу. Позивач вказує, що виявив згоду на проходження подальшої служби в органах Національної поліції, яку в подальшому підтвердив заявами, зазначеними вище, що відповідно до пункту 9 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» є підставою для прийняття на службу до поліції. Більш того постановою Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року по справі № 520/5147/19 зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області запропонувати мені посади поліцейського на виконання вимог пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію». На переконання позивача, ГУМВС України в Харківській області та ГУНП в Харківській області протиправно не вирішено питання щодо наявності або відсутності підстав для прийняття позивача на службу в полінію, та не було запропоновано жодної посади в поліції, а отже не виконано обов`язку встановити можливість використання позивача на службі в органах поліції. Представник відповідача, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що при прийнятті спірного наказу відповідач (ГУМВС України в Харківській області) діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з урахуванням всіх обставин справи. Тому підстави для визнання його протиправними і скасування відсутні. ГУНП в Харківській області запропонувало ОСОБА_1 4 вакантні посади поліцейських, серед яких була і посада дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції № 1 Богодухівського РВП. З даного приводу позивачу було направлено лист від 19.08.2021 № 6219/119/01/12-20. Вказаний лист ОСОБА_1 було отримано. ОСОБА_1 погодився бути призначеним на посаду дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції № 1 Богодухівського РВП і надіслав з даного приводу заяву до ГУНП в Харківській області (підписана ОСОБА_1 30.08.2021 та зареєстрована в ГУНП в Харківські області 02.09.2021). Відповідно до пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Відповідно до положень пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580, ГУНП в Харківській області повідомило ОСОБА_1 про те, що його заява про призначення на вакантну посаду буде розглянута шляхом проведення перевірки на відповідність його вимогам до поліцейських. У зв`язку з проведенням перевірки на відповідність ОСОБА_1 вимогам до поліцейських, ГУНП в Харківській області запропонувало йому надати заповнену автобіографію, анкету, згоду на обробку персональних даних, довідку про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність не знятої чи непогашеної судимості та не перебування в розшуку. 26.10.2021 ОСОБА_1 було заповнено та підписано бланк автобіографії та анкету. Вказані документи позивач направив до ГУНП в Харківській області. ОСОБА_1 при заповненні анкети та відповіді на 11 запитання «інформація про притягнення до кримінальної відповідальності» повинен був зазначити, що він є підсудним у справі № 639/4266/13-к. При, можливій, не зрозумілості даного питання позивач міг би звернутися за відповідними роз`ясненнями до ГУНП в Харківській області, однак ОСОБА_1 цього не зробив та написав, що в нього «не має» притягнень до кримінальної відповідальності. Отже, є очевидним факт неповідомлення про перебування у статусі підсудного і, як наслідок, надання завідомо неправдивої інформації під час прийняття на службу в поліції. Отже, ліквідаційна комісія ГУ МВСУ в Харківській області очікувала поки ОСОБА_1 реалізує своє право на вступ на службу в ГУНП в Харківській області. ОСОБА_1 було запропоновано вступити на службу після проведення його перевірки на відповідність вимогам до поліцейських, що передбачено у пункті 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-УІИ. У зв`язку із поданням неправдивої інформації йому було відмовлено у прийнятті на службу в поліцію. Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580- VIII працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Отже, ліквідаційна комісія могла та була зобов`язана діяти відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-УІІІ, а саме видати наказ про звільнення ОСОБА_1 в зв`язку з не прийняттям на службу в поліцію. Таким чином, на переконання представника відповідача, ліквідаційна комісія видавши наказ ГУ МВСУ в Харківській області від 30.12.2021 № 118о/с про звільнення ОСОБА_1 діяла відповідно до вимог чинного законодавства. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач - ОСОБА_1 , проходив службу в органах внутрішніх справ з 02.07.2007. Наказом ГУ МВС України в Харківській області від 26.06.2013 №228 о/с призначений на посаду дільничного інспектора міліції СДІМ відділу міліції (місто Люботин). Згідно наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 23.12.2014 №601 о/с на підставі медичної довідки з 23.12.2014 до 27.11.2015 позивач перебував у відпустці по догляду за дитиною. Наказом ГУ МВС України в Харківській області від 05.11.2015 №594 о/с відповідно до пункту 64 "г" Положення №114 ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас через скорочення штатів з 06.11.2015. Накази про звільнення позивача з органів внутрішніх справ були неодноразово предметами розгляду справ у суді. Так, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2021 апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції в Харківській області задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 по справі №520/3633/21 скасовано. Прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Харківській області, Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання незаконним звільнення, поновлення на посаді, визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди задоволено частково. Скасовано наказ Головного управління МВС України в Харківській області від 03.02.2021 року № 100 о/с (по особовому складу) про звільнення у запас Збройних Сил України старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-131385), дільничого інспектора міліції СДІМ відділу міліції (м. Люботин) Харківського РВ (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУМВС України в Харківській області, з 03.02.2021. Поновлено ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції СДІМ відділу міліції (місто Люботин) Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та міста Люботин) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області з 04.02.2021. Стягнуто з Головного управління МВС України в Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.02.2021 року по 24.05.2021 у розмірі 1950 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят) грн. 00 коп. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області запропонувати ОСОБА_1 посади поліцейського на виконання вимог пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року №580-VIII. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн. моральної шкоди. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. На виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2021 по справі №520/3633/21 Голова ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Харківській області видав наказ від 19.08.2021 №112 о/с про поновлення ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції СДІМ відділу міліції (місто Люботин) Харківського РВ ГУ МВС України в Харківській області з 04.02.2021. Листом від 19.08.2021 № 6213/119/05/12-2021 ОСОБА_1 повідомлено про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2021 у справі № 520/3633/21 про скасування наказів ГУ МВСУ в Харківській області від 03.02.2021 № 100 о/с, від 02.06.2021 № 106 о/с, від 11.08.2021 № 110 о/с та поновлення його на посаді дільничного інспектора міліції СДІМ відділу міліції (м. Люботин) Харківського РВ (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУ МВСУ в Харківській області, з 04.02.2021. Цим же листом позивача повідомлено, що на підставі Закону України від 02.07.2015 № 580-УШ «Про Національну поліцію» та постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» ГУМВС України в Харківській області перебуває в процесі повної ліквідації. Був створений новий орган виконавчої влади - Головне управління Національної поліції в Харківській області, який не є правонаступником ГУМВС України в Харківській області. Відповідно до наказу МВС України від 06.11.2015 № 1388 у ГУМВС України в Харківській області скасовано всі штати та скорочені всі посади. Таким чином, відсутність посад, які заміщуються особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ в ліквідованому ГУМВС України в Харківській області, унеможливлює подальше використання ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ. Також відповідачем позивача було попереджено про наступне звільнення зі служби через скорочення штатів, відповідно до статті 49-2 Кодексу законів про працю України та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. " Згідно з трекінгом поштового відправлення № 6100258591751 (роздруківка з офіційного сайту Укрпошти додається) вказаний лист доставлений та вручений адресату 21.08.2021. 30.12.2021 ОСОБА_1 наказом ГУ МВСУ в Харківській області №118 о/с звільнено з посади дільничного інспектора міліції СДІМ відділу міліції (м. Люботин) Харківського РВ (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУ МВСУ в Харківській області, з 30.12.2021, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України та підпунктом "г" пункту 64 (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особами рядового і начальницького складу. Не погодившись з наказом ГУ МВС України в Харківській області від 30.12.2021 №118, позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що ліквідаційна комісія діючи відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-УНІ та видаючи наказ про звільнення ОСОБА_1 в зв`язку з не прийняттям на службу в поліцію діяла в межах чинного законодавства України, а отже вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1 до вказаної Постанови та ліквідовані як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2 до вказаної Постанови. Підпунктом "г" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991р. №114 (далі -Положення 114), встановлено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі. Відповідно до наказу МВС України від 06.11.2015 № 1388 в ГУМВС України в Харківській області скасовано всі штати та скорочено всі посади. Відповідно до положень Закону України «Про Національну поліцію» та постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» територіальні органи МВС ліквідовані як юридичні особи публічного права з 07.11.2015 міліція припинила своє існування без правонаступництва. Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 878 «Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України» МВС - центральний орган, виконавчої влади, в організаційно-штатній структурі якого не передбачено посад рядового і начальницького складу. Тобто, підрозділів органів внутрішніх справ (міліції) та посад, які б комплектувалися особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, на даний час не існує. Поновлений працівник міліції на неіснуючій посаді не проходив та не міг проходити службу як особа начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також не міг виконувати службові обов`язки за посадою, оскільки з 07.11.2015 Закон України «Про міліцію» втратив чинність, ліквідовані територіальні органи МВС не забезпечували виконання визначених законом функцій, а посади у цих органах в установленому порядку було ліквідовано. Закон України «Про міліцію» втратив чинність у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про Національну поліцію», який набрав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. Приписами пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про. Національну поліцію» визначено особливості перехідного періоду реформування органів внутрішніх справ та процедуру звільнення працівників міліції. Відповідно до пунктів 8-10 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про Національну поліцію», які набрали чинності 07 серпня 2015 року, з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів. Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України, в тому числі Головне управління МВС України в Харківській області, та утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, зокрема, ГУНП в Харківській області. З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 на службу в ГУНП в Харківській області прийнято не було, отже зі сплавом майже 4 місяців з моменту попередження про наступне звільнення, ОСОБА_1 було звільнено зі служби в Головному управлінні МВС України в Харківській області. Крім того судом першої інстанції встановлено, що у зв`язку з ненадходженням від ОСОБА_1 наповнених документів, 20.10.2021 за вих. № 7687/119/01/12-2021 відповідачем позивачу був направлений лист про не можливість перевірки його на відповідність вимогам до поліцейського без надання вказаних у листі документів. 26.10.2021 ОСОБА_1 було заповнено та підписано бланк автобіографії та анкету. Вказані документи позивач направив до ГУНП в Харківській області. Колегія суддів наголошує, що на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2021 у справі № 520/3633/21 та положень пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» ГУНП в Харківській області було зобов`язано перевірити ОСОБА_1 на відповідність вимогам до поліцейських. З наведеного вбачається, що при прийнятті спірного наказу відповідач (ГУМВС України в Харківській області) діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом, добросовісно та з урахуванням всіх обставин справи. Тому підстави для визнання його протиправними і скасування відсутні. Вимоги до поліцейських закладені в статті 61 Закону України «Про Національну поліцію». Так, у вказаній статті передбачено, що на поліцейських поширюються обмеження, визначені Законом України "Про запобігання корупції", цим та іншими законами України.

2. Не може бути поліцейським: 1) особа, визнана недієздатною або обмежено дієздатною особою; 2) особа, засуджена за умисне вчинення тяжкого та особливо "тяжкого злочину, у тому числі судимість якої погашена чи знята у визначеному законом порядку; 3) особа, яка має непогашену або незняту судимість за вчинення кримінального правопорушення, крім реабілітованої; 4) особа, щодо якої було припинено кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав; 5) особа, до якої були застосовані заходи адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією; 6) особа, яка відмовляється від процедури спеціальної перевірки під час прийняття на службу в поліції або від процедури оформлення допуску до державної таємниці, якщо для виконання нею службових обов`язків потрібен такий допуск; 7) особа, яка має захворювання, що перешкоджає проходженню служби в поліції. Перелік захворювань, що перешкоджають проходженню служби в поліції, затверджується Міністерством внутрішніх справ України спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я; 8) особа, яка втратила громадянство України та/або має громадянство (підданство) іноземної держави, або особа без громадянства; 9) особа, яка надала за відомо неправдиву інформацію під час прийняття на службу в поліції.

3. За поліцейськими зберігаються всі права, визначені для громадян України Конституцією та законами України, крім обмежень, встановлених цим та іншими законами України.

4. Поліцейський не може бути членом політичної партії.

5. Поліцейський не може організовувати страйки та брати участь у страйках. Обов`язок щодо проведення перевірити на відповідність вимогам до поліцейського колишнього працівника міліції підтверджується і судовою практикою. Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 23.04.2020 у справі № 822/880/16 в резолютивній частині зазначено «Зобов"язати Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області перевірити ОСОБА_1 на відповідність вимогам до поліцейських та розглянути його кандидатуру для зайняття вакантних посад у відповідності до вимог пунктів 9, 12, 13 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», шляхом видання наказу з цього приводу». Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 24.11.2021 № 460/9427/20. Так у пункті 64 мотивувальної частини вказаної постанови зазначено, що призначення відповідно до пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-УІП може бути тільки за умови відповідності особи (працівника міліції) вимогам до поліцейського. Також у пунктах 62,63 цієї постанови Верховний Суд зазначив «Суди попередніх інстанцій встановили, що, на думку ОСОБА_1, для подальшого працевлаштування на службі в органах Національної поліції достатньо лише його власного бажання та волевиявлення шляхом подання рапорту (заяви) про надання згоди обійняти одну із запропонованих йому посад в ГУНП в Рівненській області. Верховний Суд вважає, що така позиція ОСОБА_1 є помилковою, з огляду на таке». В додаток у пункті 73 цієї постанови зазначено: «Натомість, суди встановили, що ОСОБА 1 помилково вважає новостворену Національну поліцію правонаступником міліції і такою, що зобов`язана прийняти позивача на службу лише на підставі його бажання про це». У пунктах 66,67 постанови Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 09.07.2020 у справі № 640/6271/19 зазначено, що «Колегія суддів також враховує і те, що з 07 серпня 2015 року позивач об`єктивно мав можливість реалізувати своє право на працю в органах поліції шляхом участі у конкурсах на заміщення посад. Натомість, ОСОБА_1 помилково вважає, що новостворена Національна поліція є правонаступником міліції і зобов`язана прийняти позивача на службу лише на підставі його бажання про це. Небажання особи брати участь у конкурсі на заміщення вакантних посад для служби у лавах Національної поліції за умови, що такий порядок вступу на службу в органах поліції передбачений нормами чинного законодавства, не може бути підставою для визнання протиправним та скасування наказу про звільнення позивача та, відповідно, його поновлення на посаді». З урахування вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку, що до видання наказу ГУНП в Харківській області було зобов`язане перевірити ОСОБА_1 на відповідність вимогам до поліцейського, так як не можна видати наказ про призначення без відповідної перевірки; Колегія суддів не бере до уваги, доводи апеляційної скарги позивача про те, що його не потрібно було перевіряти на відповідність вимогам до поліцейського, оскільки воно суперечить пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-УІІІ; постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2021 у справі № 520/3633/21; практиці Верховного Суду викладеній у вищезазначених постановах. Крім того, Додатком 4 до Порядку формування та ведення особових справ поліцейських, затвердженого наказом МВС України від 12.05.2016 № 377 затверджено бланк анкети та питання на які повинен відповісти кандидат на призначення в поліцію. В пункті 11 анкети зазначено питання наступного змісту «Інформація про притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності (за наявності)». З матеріалів справи а.с. 87 встановлено, що позивач у власноручно заповненій анкеті на 11 запитання повідомив, що в нього «не має» притягнень до кримінальної, адміністративної відповідальності. Відповідачем - ГУНП Харківській області, перевіряючи інформацію викладену ОСОБА_1 в тому числі в анкеті (власноручно ним написаній) було встановило, що у ОСОБА_1 наявний факт притягнення до кримінальної відповідальності у кримінальній справі № 639/4266/13-к. Справа розглядалась в Ленінському районному суді м. Харкова. Згідно постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 18.12.2020 у справі № 639/4266/13-к та ухвали Харківського апеляційного суду від 04.10.2021 у справі № 639/4266/13-к ОСОБА_1 перебував у статусі підсудного. Вказану інформацію ГУНП в Харківській області було знайдено у відкритих джерелах, а саме: на сайтах «Судова влада України» та «Єдиний державний реєстр судових рішень». Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України (в редакції 2012 року зі змінами) притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України (в редакції 2012 року зі змінами) сторони кримінального провадження - з боку обвинувачення: слідчий, дізнавач, керівник органу досудового розслідування, керівник органу дізнання, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом; з боку захисту: підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий. Відповідно до частини 1 статті 43 Кримінального процесуального кодексу України (в редакції 1960 року зі змінами) обвинуваченим є особа, щодо якої в установленому цим Кодексом порядку винесена постанова про притягнення як обвинуваченого. Після призначення справи до судового розгляду обвинувачений називається підсудним. Відповідно до частини 1 статті 43 Кримінального процесуального кодексу України (в редакції 1960 року зі змінами) підозрюваним визнається: 1) особа, затримана по підозрінню у вчиненні злочину; 2) особа, до якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого. З наведених норм кримінального процесуального законодавства України беззаперечно вбачається, що особа, яка перебуває в статусі підсудного (КПК України в редакції 1960 року зі змінами) та обвинуваченого (КПК України в редакції 2012 року зі змінами) є особою відносно якої здійснюється дії по притягненню до кримінальної відповідальності. Отже, колегія суддів зазначає, що твердження ОСОБА_1 про те, що йому ніколи не повідомляли про підозру не вказує на те, що відносно нього не здійснюються дії по притягненню до кримінальної відповідальності. Сам факт перебування його у статусі підсудного по справі № 639/4266/13-к вказує на то, що відносно нього здійснюються дії щодо притягнення його до кримінальної відповідальності і перебування його у статусі обвинуваченого (підсудного) є цьому підтвердженням. Отже він є стороною кримінального провадження (пункти 14,19 частини 1 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України (в редакції 2012 року зі змінами), і справа відносно нього перебуває в суді на стадії притягнення до кримінальної відповідальності. Отже, ОСОБА_1 при заповненні анкети та відповіді на 11 запитання «інформація про притягнення до кримінальної відповідальності» повинен був зазначити, що він є підсудним у справі № 639/4266/13-к. Окрім того, колегія суддів зазначає, що при можливій, не зрозумілості даного питання позивач міг би звернутися за відповідними роз`ясненнями до ГУНП в Харківській області, однак доказів зазначеного суду надано не було та позивач написав, що в нього «не має» притягнень до кримінальної відповідальності. Отже, є очевидним факт неповідомлення про перебування у статусі підсудного і, як наслідок, надання завідомо неправдивої інформації під час прийняття на службу в поліції. Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 61 Закону України «Про Національну поліцію» не може бути поліцейським особа, яка надала завідомо неправдиву інформацію під час прийняття на службу в поліції. Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на підставі пункту 9 частини 2 статті 61 Закону України «Про Національну поліцію» та поданої ОСОБА_1 неправдивої інформації у відповіді на 11 запитання власноручно написаної та поданої до поліції анкети ГУНП в Харківській області було правомірно відмовило позивачу у прийнятті на службу в поліцію. Листом від 29.11.2021 за вих. № 8615/119/01/12-2021 ОСОБА_1 було повідомлено про результати розгляду поданих ним документів, про неправдивість викладеної інформації у пункті 11 анкети і, як наслідок, про відмову в прийнятті на службу в поліцію на запропоновану йому посаду. Позивач - ОСОБА_1 не погодився із відмовою у прийнятті на службу в поліцію, викладену у листі від 29.11.2021 за вих. № 8615/119/01/12-2021 та звернувся за захистом своїх прав до Харківського окружного адміністративного суду. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2022 року по справі № 520/28556/21 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Головного управління Національної поліції в Харківській області про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - відмовлено. Рішення суду від 15.02.2022 року по справі № 520/28556/21 є таким, що набрало законної сили. Відповідно до судової практики викладеної у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 09.07.2020 у справі № 640/6271/19; постанові від 24.11.2021 № 460/9427/20 зазначено, що новостворена Національна поліція не є правонаступником міліції і не є такою, що зобов`язана прийняти позивача на службу лише на підставі його бажання про це. Небажання особи брати участь у конкурсі на заняття вакантних посад в поліції є підставою для звільнення його зі служби в міліції. Аналогічною є позиція викладена у пунктах 59,60 постанови Верхового Суду від у 09.07.2020 справі № 640/6271/19 в якій зазначено «Також помилковими є посилання ОСОБА_1 на те, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 821/303/17». З матеріалів справи встановлено, що постановою від 10.08.2021 року у справі 520/3633/21 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Харківській області, Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання незаконним звільнення, поновлення на посаді, визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди - задоволено частково. Скасовано наказ Головного управління МВС України в Харківській області від 03.02.2021 року № 100 о/с (по особовому складу) про звільнення у запас Збройних Сил України старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-131385), дільничого інспектора міліції СДІМ відділу міліції (м. Люботин) Харківського РВ (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУМВС України в Харківській області, з 03.02.2021 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції СДІМ відділу міліції (місто Люботин) Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та міста Люботин) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області з 04.02.2021 року. Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 Кодексу законів про працю України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 804/958/16 зазначено, що з аналізу ст. 235 КЗпП України вбачається, що у разі встановлення незаконного звільнення суд обмежений правами щодо поновлення такого працівника на посаді, а саме суд може поновити таку особу лише на роботі, з якої працівника було звільнено. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що позовна вимога ОСОБА_1 щодо зобов`язання Головного управління Національної поліції у Харківській області запропонувати ОСОБА_1 посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, що затверджена Міністерством внутрішніх справ України, та, враховуючи бажання ОСОБА_1 проходити службу в органах поліції, на виконання вимог п. 9, п. 12, п. 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIІІ видати наказ про його призначення на конкретну посаду поліцейського в органах Національної поліції, повинна вирішуватись у площині виконная судового рішення у справі № 520/3633/21. Окрім того, слід зазначити, що ОСОБА_1 було запропоновано вступити на службу після проведення його перевірки на відповідність вимогам до поліцейських, що передбачено у пункті 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-УІІІ. У зв`язку із поданням неправдивої інформації йому було відмовлено у прийнятті на службу в поліцію. Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ліквідаційна комісія діючи відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VІІІ та видаючи наказ про звільнення ОСОБА_1 в зв`язку з не прийняттям на службу в поліцію діяла в межах чинного законодавства України, а отже вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими. Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 24.05.2021 по 18.01.2022 в розмірі 73766 грн., але не менше суми на дату ухвалення остаточного рішення суду; стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 500 000 (п`ятсот тисяч ) грн. відшкодування моральної шкоди; допуску виконання судового рішення до негайного виконання про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за весь період відповідно до ч. 2 ст. 371 КАС України; встановити судовий контроль за виконанням судового рішення є взаємопов`язаними та похідними від основної вимоги про визнання протиправним звільнення та поновлення на посаді ОСОБА_1 , отже задоволенню не підлягають. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 року по справі № 520/1399/22 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 по справі № 520/1399/22 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський