Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/1423/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2021 р. Справа № 440/1423/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Калиновського В.А. , Макаренко Я.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2020, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 24.04.20 по справі № 440/1423/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: 17 березня 2020 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просив суд: - визнати неправомірними та скасувати пішення Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області від 06.03.2020 року № 26 - щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату без обмеження граничного розміру ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" 3&1789-ХЇЇ (у редакції, що діяла на момент виникнення права на отримання пенсії), виходячи з розрахунку 88% від суми місячної заробітної плати (грошового забезпчення) на підставі довідки Військової прокуратури Центрального Регіону України від 07.02.2020 року № 18/64 ПФ вих-20, з 13 грудня 2019 року, тобто з дати набрання законної сили Рішення Конституційного Суду України № 7-р(П)/2019, видавши наказ. В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та з 08.05.2008 отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" 1798-ХІІ від 05 листопада 1991 року. Постановою Кабінету Міністрів України №657 від 30 серпня 2017 року внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України №505 від 31 травня 2012 року та встановлено нові розміри посадових окладів працівникам органів прокуратури. У зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури позивач 06 березня 2020 року звернувся до відповідача із заявою щодо здійснення перерахунку раніше призначеної пенсії на підставі довідки Військової прокуратури Центрального Регіону України від 07.02.2020 № 18/64вих-20. Рішенням ГУ ПФУ в Полтавської області №28 від 06.03.2020 позивачу відмовлено у проведенні такого перерахунку з огляду на відсутність права на перерахунок пенсії. З вказаним рішенням позивач не погоджується, посилаючись на рішення Конституційного Суду України другого сенату №7-р(ІІ)/2019 від 13 грудня 2019 року, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, та визначено, що частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (відділу з питань перерахунків пенсії №16) №28 від 06 березня 2020 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VІІ (в первинній редакції), починаючи з 13 грудня 2019 року, виходячи з розрахунку 88% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Військової прокуратури Центрального Регіону України від 07.02.2020 № 18/64вих-20, з урахуванням виплачених сум. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 420,40 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-УІІ (в первинній редакції), починаючи з 13 грудня 2019 року, виходячи з розрахунку 88% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Військової прокуратури Центрального Регіону України від. 07.02.2020 №18/64вих-20, з урахуванням виплачених сум, та прийняти в цій частині постанову, якою позов задовольнити та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплачувати без обмеження граничного розміру пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХП (у редакції, що діяла на момент виникнення права на отримання пенсії), виходячи з розрахунку 88% від суми місячної заробітної плати (грошового забезпчеення) на підставі довідки Військової прокуратури Центрального Регіону України від 07.02.2020 року №18/64 ПФ вих-20, з 13 грудня 2019 року, тобто з дати набрання законної сили Рішення Конституційного Суду України № 7-р(П) 2019, видавши наказ. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, в апеляційній скарзі позивач зазначає, що рішенням Конституційного суду від 13.12.2019 р. №7-р(П)/2019 та ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачена йому не більш як за 12 місяців» тобто, додаткового роз`яснення щодо механізму перерахунку не потрібно. Відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пеиспшого забезпечення №1774 від 06.12.2016 року максимальний розмір (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно, зокрема, до Закону України "Про прокуратуру" не може перевищувати 10 740 гривень". Вказані норми, що регулюють дані правовідносини, не визнані неконституційними, а тому є такими, що підлягають застосуванню при постановлені рішення по суті. Позивач зазначає, що розмір пенсії на 2017 рік не може бути більшим ніж 10740 гривень, починаючи з 2018 року максимальний розмір пенсії складає десять мінімальних пенсій, тобто не більше ніж 14350 гривень, станом на 01 грудня 2019 року максимальний розмір пенсії складає десять мінімальних пенсій, тобто не більше ніж 16 380 гривень, з 2020 року не більше ніж 16380 гривень. На думку позивача, відповідач не має наміру в добровільному порядку нарахувати та сплачувати пенсію у розмірі 88% в повному обсязі, яка буде більше чим 16 380,00 грн. Позивач наголошує, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Законом № 213-VII внесено зміни до ч.15 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ, згідно з якою максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Однак, вказана норма набрала чинності після призначення мені пенсії за вислугу років. Частиною 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 08.07.2011 №3668-УІ передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Позивач вважажє, що на осіб, яким пенсію було призначено до 01.01.2016, обмеження щодо її максимального розміру, не поширюється. Натомість виплати мають проводитися з урахуванням заробітків працюючого пенсіонера. Виходячи з вищенаведеного необхідно прийти до висновку, що застосування нових положень до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить вимогам ч.1 ст.58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність. Позивач вважає безпідставними посилання відповідача про застосування до правовідносин норм Закону №1697-УІІ, оскільки вказаний закон поширює свою дію на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності. Отже, зміни стосуються саме призначення пенсіїа не її перерахунку. Разом з тим, пенсія позивачу була призначена відповідно до ст.50-1 Закону №1789-ХІІ в редакції, чинній на той момент призначення, тобто до набрання чинності Законом № 1697-УП. На думку позивача, враховуючи те, що він є пенсіонером за вислугою років і пенсія була призначена до 01.01.2016, тому до розміру пенсії позивача не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені Законом № 1697-VІІ. Крім того, звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно дост.22 Конституції України не допускається. Відповідачем надано до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача в якому зазначено, що Управління не погоджується з вимогою позивача в частині зобов`язання здійснити перерахунок та виплату без обмеження граничного розміру пенсії ОСОБА_1 за вислугу років вілповілно до ст.50-1 Закону України Про прокуратуруу редакції, що діяла на момент виникнення права на отримання пенсії), виходячи з розрахунку 88% від суми місячної заробітної плати (грошового забезпечення) на підставі довідки Військової прокуратури Центрального регіону України від 07.02.2020 року № 18/64 ПФ вих.-20. з 13.12.2013. тобто з дати набрання законної сили Рішення Конституційного суду України № 7- /III. 2019. видавши наказ. Відповідач зауважує, що відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення №1774 від 06.12.2016 року максимальний розмір (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно, зокрема, до Закону України "Про прокуратуру" не може перевищувати 10 740 гривень". Вказані норми, що регулюють дані правовідносини, не визнані неконституційними, а тому є такими, що підлягають застосуванню при постановлені рішення по суті. Відповідач вважає, що розмір пенсії на 2017 рік не може бути більшим ніж 10740 гривень, починаючи з 2018 року максимальний розмір пенсії складає десять мінімальних пенсій, тобто не більше ніж 14350 гривень, станом на 01 грудня 2019року максимальний розмір пенсії складає десять мінімальних пенсій, тобто не більше ніж 16380 гривень, з 2020року по 30.06.2020 не більше ніж 16380 гривень, а з 01.07.2020 року 1712,00 грн. На думку відповідача, відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання Управління проводити виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, адже перерахунок пенсійної виплати наразі не виконано, оскільки судовому захисту підлягають лише порушені права, не визнані або оспотворювані права; відповідне порушення має мати місце на момент розгляду справи судом, адже судовими актами не можуть регулюватися відносини на майбутнє. 24.07.2020 року позивачем надана до Другого апеляційного адміністративного суду відповідь на відзив відповідача, яка фактично дублює апеляційну скаргу, та в якій позивач ще раз наголошує, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Законом № 213-УІІ внесено зміни до ч.15 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ, згідно з якою максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Однак, вказана норма набрала чинності після призначення позивачу пенсії за вислугу років. Частиною 2 розділу П Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-УІ передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Позивач зауважує, що на осіб, яким пенсію було призначено до 01.01.2016, обмеження щодо її максимального розміру, не поширюється. Натомість виплати мають проводитися з урахуванням зарооітків працюючого пенсіонера. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2020 року зупинено провадження у справі № 440/1423/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій адміністративній справі № 560/2120/20. 23.09.2020 року позивачем подано до Другого апеляційного адміністративного суду заяву про відмову від поданої ним апеляційної скарги. Згодом 26.10.2020 року позивачем подано заяву про відкликання заяви про відмову від апеляційної скарги та уточнену апеляційну скаргу, в якій позивач зазначає розмір пенсії на 2017 рік не може бути більшим ніж 10740 гривень, починаючи з 2018 року максимальний розмір пенсії складає десять мінімальних пенсій, тобто не більше ніж 14350 гривень, станом на 01 грудня 2019 року максимальний розмір пенсії складає десять мінімальних пенсій, тобто не більше ніж 16 380 гривень, з 2020 року не більше ніж 16380 гривень. На думку позивача, у своєму відзиві відповідач дав конкретно зрозуміти, що він не має наміру в добровільному порядку нарахувати та сплачувати пенсію у розмірі 88% в повному обсязі, яка буде більше чим 16 380,00 грн. Але, наведені ним підстави у відзиві по цьому питанню - безпідставні, в зв`язку з тилу, що відповідно до ч.2, 3 ст.22, ч.І ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до ст.50-1 Закону №1789-ХІІ, якими передбачалось, зокрема, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими ненсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за таєним призначенням або перерахунком. Таким чином, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенси у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Частиною 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Позивач вважає, що на осіб, яким пенсію було призначено до 1.01.2016, обмеження щодо її максимального розміру, не поширюється. Натомість виплати мають проводитися з урахуванням заробітків працюючого пенсіонера. Позивач уточнивши вимоги апеляційної скарги просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII (в первинній редакції), починаючи з 13 грудня 2019 року, виходячи з розрахунку 88% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Військової прокуратури Центрального Регіону України від 07.02.2020 №18/64вих-20, з урахуванням виплачених сум, без обмеження граничного розміру пенсії, видавши наказ та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2021 року поновлено провадження у справі № 440/1423/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2020 року по справі № 440/1423/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та призначено розгляд справи на 08.04.2021 в порядку письмового провадження. 23.03.2021 року позивач надав до Другого апеляційного адміністративного суду додаткові пояснення по справі в яких звернув увагу, що враховуючи те, що пенсія позивачу призначена до 01.01.2016 року, то до розміру пенсії позивачу не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені Законом № 1697 - VII. Позивач наголошує, що це було підтверджено постановою Великої палати Верховного Суду від 20.01.2021 року у зразковій справі № 560/2120/20, яка набрала законної сили. 29.03.2021 року позивач засобами електронного зв`язку та згодом 31.03.20121 року, засобами поштового зв`зку черговий раз надав до Другого апеляційного адміністративного суду уточнене додаткове пояснення по справі, в яких просить переглядати справу з урахуванням висновків викладених у зразковій справі № 560/2120/20 та звертає увагу, що на його думку відповідач має намір застосувати до пенсії яку отримує позивач обмеження граничного розміру. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та з січня 2002 року отримує пенсію за вислугу років в розмірі 88 % від суми місячної заробітної плати. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про перерахунок пенсії від 05 березня 2020 року /а.с. 26-27/. Разом із заявою ОСОБА_1 подав інформаційну довідку Військової прокуратури Центрального Регіону України від 07.02.2020 № 18/64вих-20 /а.с. 37/ про заробітну плату помічника військового прокурора /а.с. 37/. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (відділу з питань перерахунків пенсій №16) №28 від 06 березня 2020 року /а.с. 30/ відмовлено у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно його заяви від 05 березня 2020 року за відсутності права на перерахунок пенсії /а.с. 30/. Не погодившись з вказаним рішенням відповідача про відмову у перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача ОСОБА_1 про зобов`язання пенсійний орган проводити виплату його пенсії без обмеження максимальним розміром заявлена позивачем передчасно. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Умови пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури до 15.07.2015 року визначалися ст. 50-1 Закону України від 05.11.1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» (далі Закон № 1789-XII). На час призначення позивачу пенсії особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначалися статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ): прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Така пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку (частина перша статті 50-1); обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина дванадцята статті 50-1); призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина сімнадцята статті 50-1). До статті 50-1 Закону №1789-ХІІ вносилися зміни Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі - Закон №3668-VI), унаслідок яких наведена вище частина сімнадцята статті 50-1 Закону №3668-VI з 01.10.2011 стала вісімнадцятою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним. 14.10.2014 ухвалено новий Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ (далі ? Закон №1697-VІІ). Частина двадцята статті 86 Закону №1697-VІІ (в первинній редакції) мала такий текст: «Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки». Отже, первісна редакція частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ та частина сімнадцята (з 01.10.2011 - вісімнадцята) статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури. Розділ XII «Прикінцеві положення» Закону №1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у т.ч. стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15 липня 2015 року. Водночас з 15.07.2015 втратив чинність Закон №1789-XII (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів). 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, з-поміж іншого, внесено такі зміни: частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (діяла до 15.07.2015) викладено в такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України»; частину двадцяту статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру» №1697-VІІ (набрала чинності 15.07.2015) викладено у такій редакції: «

20. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України». Отже, починаючи з 1 січня 2015 року в Україні: жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру»; законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України. Отже, Кабінет Міністрів України впродовж 2015-2019 років не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури. Така бездіяльність Кабінету Міністрів України призвела до чисельних судових спорів між пенсіонерами, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та Пенсійним фондом України. 13 грудня 2019 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) ухвалив рішення від 13.12.2019 №7-р(II)/2019 та вирішив таке: визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України; положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Конституційний Суд України встановив такий порядок виконання рішення №7-р(II)/2019: частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: «

20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки». Отже, зазначене рішення Конституційного Суду України стало підставою для звернення пенсіонерів, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру», за отриманням актуальних довідок про заробітну плату та згодом до органів Пенсійного фонду України із заявами про перерахунок пенсії. Аналізуючи наведені нормативні акти, колегія суддів вважає, що з 13.12.2019 року відновлена дія частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII в редакції Закону, що була чинною з 15.07.2015 року до 20.01.2018 року, і певні категорії працівників органів прокуратури з 13.12.2019 року набули права на проведення перерахунку їх пенсій, призначених в порядку та умовах Закону № 1697-VII. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що первинна редакція частини двадцятої статті 86 Закону № 1697 до 13.12.2019 (дата ухвалення Конституційним Судом України рішення №7-р(II)/2019) не набирала чинності та не застосовувалася, оскільки Законом № 76-VIII цю первинну редакцію з 01.01.2015 було змінено на речення «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України», тобто ці зміни було внесені в текст статті 86 Закону №1697-VІІ ще до дати набрання нею чинності (15.07.2015). Тому частина двадцята статті 86 Закону № 1697 (в первинній редакції, якою визначено умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років працівникам прокуратури) на підставі рішення Конституційного Суду України №7-р(II)/2019 набрала чинності 13.12.2019 та підлягає застосуванню починаючи з цієї дати. Отже, після тривалої перерви (01.01.2015-12.12.2019) в Україні з`явилася/набрала чинності норма Закону, що визначає умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років, призначеної на підставі Закону України «Про прокуратуру». Вирішуючи питання щодо порядку перерахунку пенсії за вислугу років колишнього працівника прокуратури, колегія суддів враховує, що: перерахунок пенсії проводиться за заявою особи, до якої додаються необхідні документи на підтвердження умов, що зумовлюють перерахунок пенсії; відповідно до частини 20 статті 86 Закону № 1697-VII перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Частина 20 статті 86 Закону № 1697-VII, як вже зазначено вище, набрала чинності з 13.12.2019, а відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ефективним способом відновлення порушених прав позивача є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з 13.12.2019. Щодо доводів апеляційної скарги позивача та численних уточнень і пояснень, стосовно того, що на думку позивача, відповідач буде при перерахунку пенсії позивача застосовувати їх граничний розмір, колегія суддів зазначає наступне. Ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657. Відповідно питання щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії і питання обмеження пенсії максимальним розміром є похідними і повинні вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок. Колегія суддів зауважує, що відповідач у відповідь на заяву позивача відмовив йому у перерахунку пенсії з мотивів відсутності нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури. Відтак спору щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії і щодо обмеження пенсії максимальним розміром на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало. Також, відповідач ще не ухвалював рішення щодо перерахунку призначеної позивачу пенсії за вислугу років на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені. Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у рішенні від 14.09.2020 року по зразковій справі № 560/2120/20. Доводи уточненої апеляційної скарги позивача стосовно стягнення з відповідача витрат зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн., колегія суддів не бере до уваги, оскільки з матеріалів справи встановлено судом першої інстанції задоволено позовні вимоги частково, отже відповідно до кількості задоволених позовних вимог стягненню підлягають витрати зі сплати судового збору у розмірі 420,40 грн. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача ОСОБА_1 про зобов`язання пенсійний орган проводити виплату його пенсії без обмеження максимальним розміром заявлена передчасно, оскільки здійснення щомісячних виплат пенсії позивачу відбудеться лише після проведення пенсійним органом перерахунку такої пенсії, та що стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 підлягають витрати зі сплати судового збору саме у розмірі 420,40 грн., окільки позов задоволено частково. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що суд не вправі вирішувати позовні вимоги, які заявлені на майбутнє, та не спрямовані на захист і відновлення вже порушених прав позивача. Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2020 року по справі № 440/1423/20 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2020 по справі № 440/1423/20 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський Я.М. Макаренко