Постанова 4809 № 387/683/19

ПОСТАНОВА Іменем України 06 квітня 2021 року м. Кропивницький справа № 387/683/19 провадження № 22-ц/4809/116/21 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І., учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», відповідач - ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» на заочне рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 25 лютого 2020 року у складі судді Майстер І.П., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У серпні 2019 року ТОВ «ВЕЛЛФІН» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики в розмірі 103400,91 грн. В обґрунтування позову зазначено, що 11.07.2016 між ТОВ «ВЕЛЛФІН», яке є фінансовою установою, що надає фінансові послуги по наданню у позику грошових коштів та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 54234 в електронній формі, згідно якого позикодавець надав позичальникові грошові кошти в сумі 2400,00 грн., строком на 30 днів на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за її користування. Позивачем в порядку встановленому п. 1.4. Договору позики на картковий рахунок відповідача була перерахована сума позики в розмірі 2400,00 грн., що підтверджується повідомленням від 22.07.2019 ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», яке надає ТОВ «ВЕЛЛФІН» технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів, згідно Договору про організацію переказу грошових коштів №ВП-180516-3 від 18.05.2016. Таким чином, позивачем належним чином виконані умови Договору позики, в той час як відповідачем отримані грошові кошти в передбачені строки не повернуті, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість за договором позики зі сплати основного боргу, процентів та прострочених процентів. Згідно п. 1.5. Договору позики нарахування процентів за користування позикою проводиться у відповідності до наступних умов: - 1,8 процента від суми позики, але не менше ніж 20 (двадцять гривень 00 копійок) за перший день користування позикою; - 1,8 процента від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п.1.2 цього Договору; - 3,8 процента від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк зазначений в п. 1.2 цього Договору, у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов`язань за цим Договором. Відповідно до п.п. 1.1, 1.5 договору позики, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом на 08.08.2019 становить 103400,91 грн., з яких: 2400,00 грн. - основний борг; 48556,80 грн. - заборгованість по відсоткам; 52444,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Короткий зміст рішення суду Заочним рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 25 лютого 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» заборгованість за договором позики № 54234 в електронній формі від 11.07.2016 в розмірі 2 400 гривень. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про стягнення судового збору. Суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення суми основного боргу в розмірі 2 400 гривень виходячи з того, що грошові кошти було надано шляхом перерахування цієї суми позики на банківський рахунок, вказаний позичальником, що визнається сторонами. У задоволенні вимог про стягнення заборгованості за відсотками, в тому числі простроченими, суд першої інстанції відмовив з огляду на те, що обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині, позивач посилався на Правила надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «ВЕЛЛФІН» № 2-1 від 27 жовтня 2015 року, розміщені на веб-сайті ТОВ «ВЕЛЛФІН» - https://creditup.com/ua, як невід`ємну частину спірного договору, однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги В апеляційній скарзі ТОВ «ВЕЛЛФІН» зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає, що воно прийняте судом з порушенням норм матеріального і процесуального права та на підставі висновків, що не відповідають дійсним обставинам справи, а тому підлягає скасуванню. Вказує, що в порядку, встановленому Договором позики, позивачем перерахована в повному обсязі сума позики в сумі 2400,00 грн. на картковий рахунок відповідача, що підтверджується повідомленням ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», що в розумінні чинного законодавства України, яке регулює порядок здійснення переказу коштів небанківськими фінансовими установами, є належним та допустимим доказом в підтвердження перерахування позивачем грошових коштів відповідачу. Звертає увагу суду, що відповідач за своєю волею обрав позикодавця (апелянта) в якості позичальника та уклав Договір позики № 54234 від 11.07.2016. Вказаний Договір позики укладений у формі електронного документу, що не суперечить вимогам ЦК України та іншого законодавства. В апеляційній скарзі скаржник посилається, що доказів неотримання грошових коштів відповідачем до суду першої інстанції не надано. Зазначає, що не погоджується з рішенням суду щодо відмови в задоволенні стягнення з відповідача на його користь наявної заборгованості за відсотками та за простроченими відсотками, що виникли за Договором позики. Вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, жодним чином не дослідив порядок укладення Договору позики, який здійснюється з використанням одноразового ідентифікатора, що передбачено статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію», що було детально викладено в позовній заяві. Також, зауважує, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не взяті до уваги «Правила надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «ВЕЛЛФІН», затверджені наказом директора ТОВ «ВЕЛЛФІН» № 2-1 від 27.10.2015, якими на час виникнення правовідносин регламентувався порядок отримання та надання позики ТОВ «ВЕЛЛФІН». Пунктом 7.1 Договору позики встановлено, що невід`ємною частиною Договору є Правила надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «ВЕЛЛФІН», що регламентують порядок надання грошових коштів у позику фізичним особам. В п. 7.2 Договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, зобов`язується і погоджується неухильно дотримуватись Правил програми лояльності, текст яких розмішено на сайті позикодавця. Надані до суду першої інстанції Правила надання позики, що передбачають порядок укладення договору з застосуванням одноразового ідентифікатора; копія Заявки на отримання позики, а також Договір позики, у п. 7.1 якого зазначено, що Правила є невід`ємною частиною договору позики, судом першої інстанції взагалі не розглянуті та до уваги не взяті при винесенні оскаржуваного судового рішення. Вважає, що оскаржуване судове рішення в порушення вимог ст. 263 ЦПК України винесене з неповним з`ясуванням обставин справи, що призвело до хибних висновків суду. Позивач просив скасувати заочне рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 25 лютого 2020 року та постановити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «ВЕЛЛФІН» задовольнити в повному обсязі. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат. Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення. Суд першої інстанції встановив такі обставини Матеріали справи свідчать, що 11 липня 2016 року між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 54234, відповідно до умов якого позикодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти в розмірі 2400 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. З роздруківки заявки з офіційного веб-сайту ТОВ «Веллфін», яка містить всі ідентифікуючі дані щодо позичальника, а також фото останнього, вбачається, що позивач у встановленому пунктами 4.1, 4.2 Правил порядку оформив заявку для отримання позики шляхом заповнення всіх полів заявки, які відмічені як обов`язкові для заповнення. ОСОБА_1 надано грошові кошти шляхом перерахування суми позики в розмірі 2400 грн на банківський рахунок, вказаний позичальником. Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розгляд справи здійснити в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України). Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та стягнення заборгованості за договором позики, суд першої інстанції виходив з того, що грошові кошти було надано шляхом перерахування суми позики на банківський рахунок. При цьому, суд зазначив, що позивачем не доведено, що боржник ознайомився з Правилами надання грошових коштів у вигляді позики, які розміщені на веб-сайті ТОВ «ВЕЛЛФІН» - https://creditup.com/ua, а тому відсутні правові підстави для стягнення процентів за користування грішми. Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «ВЕЛЛФІН», звертаючись до суду з даним позовом, обґрунтовує свої позовні вимоги договором № 54234 від 11.07.2016 про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, посилаючись, що сторони, а саме: ОСОБА_1 та ТОВ «ВЕЛЛФІН», уклали в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на відповідному сайті і виконання ним відповідних дій, які свідчать про укладення договору, вказаний договір про надання кредиту, що не суперечить вимогам ЦК України та іншого законодавства. Так, відповідно до п. п. 4.1., 4.2. Розділу 4 Правил надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «ВЕЛЛФІН», заявник, що має намір отримати позику, проходить реєстрацію в Особистому кабінеті на сайті Товариства. Заявник для оформлення позики здійснює оформлення заявки на сайті Товариства, шляхом заповнення всіх полів заявки, що відмічені як обов`язкові для заповнення. Згідно п.5.1. Розділу 5 вказаних Правил, рішення про погодження чи відмову в наданні позики приймається Товариством на підставі наданої заявником в електронній формі заявки на отримання позики та будь-якої додаткової інформації, наданої заявником. У відповідності до пункту 6.3. цих Правил, у разі прийняття позитивного рішення Товариство інформує заявника шляхом відправлення СМС-повідомлення на телефонний номер зазначений в заявці, розміщенням інформації щодо прийнятого рішення в особистому кабінеті та шляхом надсилання електронного повідомлення на електронну адресу, зазначену в заяві. Електронне повідомлення про прийняття позитивного рішення в наданні позики містить гіперактивне посилання. Здійснюючи перехід по гіперактивному посиланню, заявник отримує електронну копію договору позики. Як слідує з матеріалів справи, між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 був укладений Договір позики № 54234 від 11.07.2016, шляхом підписання цього Договору позичальником електронним цифровим підписом. Згідно цього Договору, відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2400 грн., шляхом переведення на картковий рахунок відповідача суми позики. Згідно довідки ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 22.07.2019 за № 4130-ВП, здійснено успішний переказ коштів на картку клієнта, відповідно до договору про організацію переказу грошових коштів ВП-180516-3 від 18.05.2016, а саме: 11.07.2016 на суму 2400 грн, власник картки - ОСОБА_1 (а.с.38). Отже, відповідно до умов Розділу 4 Правил відповідач ОСОБА_1 акцептував оферту, здійснивши дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заявки на сайті ТОВ «ВЕЛЛФІН», із зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому відповідачу було перераховано грошові кошти. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Згідно з частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частини перша статті 527 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 ЦК України). У відповідності до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Відповідно до умов Договору позики № 54234 від 11.07.2016, товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 2400 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, за користування позикою зазначені у п.1.5. цього договору. Пунктами 1.2.-1.4. цього Договору передбачено, що строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором. Позика надається строком на 30 днів. Дата перерахування суми позики на банківський рахунок вказаний позичальником, за домовленістю сторін вважається датою укладання договору позики між позичальником і позикодавцем. Відповідно до п.1.5. та п.1.6. Договору позики нарахування процентів за користування позикою проводиться у відповідності до наступних умов: 1,8 процента від суми позики, але не менше ніж 20 гривень 00 копійок за перший день користування позикою; 1,8 процента від суми позики щоденно, починаючи з другого дня в межах строку зазначеного в п.1.2 цього договору; 3,8 проценти від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк зазначений в п. 1.2 цього договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором. Згідно вимог п. 3.1. Договору позики передбачено, що позичальник зобов`язаний здійснювати повернення позики та нарахованих процентів на умовах, встановлених цим договором. Сторони досягли згоди у тому, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватиметься у відповідності до графіку розрахунків. Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У пункті 91 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів за період з 11 липня 2016 року по 09 серпня 2016 року (останній день повернення позики), що становить 1296 грн, з розрахунку (1.8 % х 2400 = 4320 :100 = 43 х 30 = 1296). Позовні ж вимоги про стягнення процентів після 09 серпня 2016 року не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Доводи апеляційної скарги про те, що підписавши договір позики відповідач повністю погодився з усіма його умовами, зобов`язаний був їх виконувати поза межами строку кредитування незалежно від спливу строку на умовах, що визначені у розділі 1 Договору позики не приймається до уваги, оскільки, як вже зазначено вище, після спливу визначеного договором строку кредитування, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, а з вимогами про стягнення грошових коштів на підставі ст. 625 ЦК України позивач не звертався. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення цих позовних вимог. Щодо судових витрат Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з чим колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» та збільшує цей розмірі до 61,15 грн., тобто пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (1 921,00 грн. (судовий збір сплачений за подання позовної заяви) х 3,6% (задоволені позовні вимоги у відсотковому співвідношенні) = 69,15 грн.). Також, колегія суддів стягує з ОСОБА_1 на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 103,70 грн., тобто пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги (2881,50 грн. (судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги) х 3,6% (задоволені вимоги апеляційної скарги у відсотковому співвідношенні). Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» задовольнити частково. Заочне рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 25 лютого 2020 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками та ухвалити в цій частині нове рішення. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» заборгованість по відсоткам за договором позики, в розмірі 1296 (одна тисяча двісті дев?яносто шість) гривень. В задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за відсотками відмовити. Заочне рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 25 лютого 2020 року в частині розміру судових витрат змінити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» 69,15 гривень в рахунок компенсації понесених витрат зі сплати судового збору. В іншій частині рішення суд залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 103,70 гривень Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий суддя А.М. Головань Судді О.Л. Карпенко С.І. Мурашко