Постанова Харківський апеляційний суд № 641/10219/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 641/10219/19 Головуючий суддя І інстанції Колодяжна І. М. Провадження № 22-ц/818/2202/21, 22-ц/818/2203/21 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: за заповітом П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 березня 2021 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Яцини В.Б. суддів колегії Бурлака І.В., Хорошевського О.М., за участю секретаря судового засідання Семикрас О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2020 року та додаткове рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29 грудня 2020 року, по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Сьома Харківська державна нотаріальна контора про визнання недійсним заповіту та відшкодування витрат, в с т а н о в и в: У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача, та просив визнати недійсним заповіт складений ОСОБА_3 , 15 червня 2011 року, посвідчений державним нотаріусом 7 ХДНК Агасян В.Г., за р. №6-403., та стягнути з відповідача витрати на утримання , догляд ,лікування та поховання ОСОБА_3 у розмірі 23914,52 грн. Позов мотивовано тим, що він разом зі своєю родиною та батьками позивача проживав у власному будинку АДРЕСА_1 . Згодом, у тому числі і за фінансової підтримки позивача, його батько придбав квартиру АДРЕСА_2 , куди батьки переїхали проживати. За цією ж адресою батько позивача зареєстрував своє місце проживання. Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача ОСОБА_4 помер. Після його смерті залишилася спадщина, до складу якої увійшла квартира АДРЕСА_2 . Спадкоємцями першої черги за законом були позивач, мати позивача ОСОБА_3 та рідна сестра позивача відповідач по справі. Усі пов`язані з похованням батька витрати були понесені виключно позивачем. Ні мати , ні сестра позивача жодної участі в цьому не приймали. Зауважив, що через декілька місяців після смерті батька , відповідач зателефонувала позивачу з проханням під`їхати до 7 ХДНК для написання заяви про відмову від спадщини на користь матері. Позивач без жодних думок та вагань під`їхав до нотконтори та поставив підпис під заздалегідь підготовлену від його імені заяву. Таким чином мати стала власницею спірної квартири. Після смерті батька мати позивача часто навідувалася до нього, а з 2013 року взагалі постійно проживала з позивачем та його родиною. Позивач забезпечив її комфортним проживанням, надав у будинку окрему кімнату, зробив у ній ремонт, облаштував меблями та всіма необхідними речами, технікою. За весь час проживання матері з позивачем вона знаходилася на повному його утриманні . Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 мати позивача ОСОБА_3 померла. Внаслідок її смерті відкрита спадщина на кв. АДРЕСА_2 . Єдиними спадкоємцями після її смерті є позивач та відповідач. 26.08.2019 року відповідач надіслала СМС повідомлення позивачу, в якому повідомила про наявність складеного заповіту. Позивач дізнався , що спадкова справа заведена 1 ХДНК , куди він і звернувся з заявою про прийняття спадщини після смерті матері. Державним нотаріусом позивачу повідомлено, що 20 серпня поточного року ОСОБА_5 та її донька ОСОБА_1 вже першими звернулись до вказаної вище нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, на підставі яких і було заведено відповідну спадкову справу. Відповідачами було надано державному нотаріусу оригінал заповіту, який був складений ОСОБА_3 15 червня 2011 року, згідно з яким на випадок своєї смерті вона заповідала свою квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , своїй онуці - ОСОБА_1 . Заповіт посвідчений державним нотаріусом Сьомої Харківської державної нотаріальної контори Агасян В.Г., та зареєстрований в реєстрі за № 6-403.Таким чином, вказаний заповіт було складено матір`ю відразу після прийняття нею спадщини, яка залишилась після смерті батька позивача. І саме з метою його складання на користь своєї доньки ОСОБА_1 відповідач і просила позивача написати заяву про відмову від спадщини після смерті їх батька. Вказані обставини підтверджують, що з самого моменту складання цього заповіту відповідачу було відомо про його існування. Таким чином, позивач був введений в оману рідною сестрою, яка вчиненням вказаних дій переслідувала виключно власні корисливі інтереси. Отже вважає, що вказаний заповіт був складений матір`ю, яка останні шість років свого життя проживала з позивачем , перебувала виключно на його утриманні та під його турботою та доглядом, під впливом психологічного насилля з боку рідної сестри позивача ОСОБА_5 , внаслідок чого позивач позбавлений права на спадкове майно, яке залишилось після смерті матері, а саме квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Крім того, ані відповідач, ані її донька ОСОБА_1 жодним чином не приймали участі в організації заходів, пов`язаних з її похованням та в оплаті їх вартості, у в подальшому вони не висловлювали свого наміру щодо компенсування позивачу вказаних витрат. Таким чином, загальна сума витрат, які повинні бути компенсовані позивачу відповідачем у відповідності до статті 1232 ЦК України, складає 23914 грн 52 коп. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на поховання у розмірі 9223 грн 92 коп. та судовий збір 768 горн 40 коп. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Додатковим рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29 грудня 2020 року Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13400 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на поховання у розмірі 9223,92 грн та судового збору у розмірі 768,40 грн. Скасувати додаткове рішення від 29.12.2020 року. В обґрунтування скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано покази свідка ОСОБА_6 , яка підтвердила, що позивачем було отримано від УПФУ допомогу на поховання померлої в розмірі 6931 грн, в день похорону у присутності свідка нею позивачу було передано гроші у розмірі 11000 грн та 50 доларів США. Зазначає, що вона у 2019 року за власні кошти встановила пам`ятник на могилу бабусі. Зауважує, що витрати на поминальні обіди не підлягають відшкодуванню згідно з вимогами закону. Щодо додаткового рішення зазначив, що з урахуванням часткового задоволення позову на користь позивача, то стягнення витрат на правову допомогу у повному розмірі не відповідає принципу пропорційності. Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК Україниперевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та розглянутого судом позову, вислухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_7 , за відсутності інших учасників судового засідання, які повідомлялись судом апеляційної інстанції відповідно до ст.ст. 128, 131 ЦПК України, що згідно ст. 372 України не перешкоджає її подальшому розгляду, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції не зовсім відповідає. Судом першої інстанції встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача ОСОБА_3 . 15 червня 2011 року ОСОБА_3 склала заповіт, відповідно до якого заповіла належну їй у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 своїй онуці ОСОБА_1 Заповіт посвідчено державним нотаріусом Сьомої Харківської державної нотаріальної контори Агасян В.Г. а р.№6-403 . З копії спадкової справи наданої Першою Харківською державною нотаріальною конторою Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Харків) №486/2019 померлої 27.06.2019 року ОСОБА_3 вбачається, що 20.08.2019 року з заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернулася донька останньої - ОСОБА_5 та онука останньої ОСОБА_1 09.09.2019 року звернувся з прийняття спадщини позивач - син померлої . Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання заповіту недійсним. У частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрачених коштів позивачем на поховання ОСОБА_3 - суд дійшов висновку про стягнення половини понесених позивачем витрат розмірі 9 223,92 грн, в іншій частині позовних вимог про стягнення витрат на утримання, догляд, лікування та поховання ОСОБА_2 відмовив, за їх недоведеністю. Проте повністю погодитись з такими висновком суду не можна. Відповідно до частини 1 статті 1232 ЦК України спадкоємці зобов`язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця. Витрати на утримання, догляд, лікування спадкодавця можуть бути стягнені не більш як за три роки до його смерті. Зазначена норма містить особливість при покладенні на спадкоємців обов`язків щодо покриття витрат на поховання спадкодавця, а саме такі витрати повинні бути розумними, що стосуються їхнього розміру та необхідності здійснення. У відповідності до статті 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» від 10 липня 2003 року під похованням померлого слід розуміти комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Зокрема, відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» витрати на поховання (у тому числі на ритуальні послуги і обряди) відшкодовуються тій особі, яка понесла ці витрати. Суд першої інстанції правильно встановивши обставини справи та відносини, що виникли між сторонами та застосувавши до них ст. 1232 ЦК України, якою врегульовані спірні правовідносини, не звернув увагу що зазначена норма права не поширюється на стягнення витрат на проведення поминального обіду, які проводяться вже після поховання. Зазначений висновок узгоджується з позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 19.03.2018 року у справі №554/1793/15-ц, яку суд апеляційної інстанції застосовує відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України. Крім того, суд не звернув уваги, що позов щодо виконання передбаченого статтею 1232 ЦК України обов`язку спадкоємців відшкодувати витрати та поховання спадкодавця ОСОБА_3 подано до суду ОСОБА_2 , який з огляду на наявність чинного заповіту не є спадкоємцем, тому ця норма у даному випадку не підлягала до застосування судом. Спадкоємцем після померлої ОСОБА_3 за заповітом є її онука ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину, і хоча доказів участі в похованні бабусі вона не надала, за змістом ст. 1232 ЦК України у суду першої інстанції не було правових підстав для врахування позивача для обов`язку щодо відшкодування витрат на поховання ОСОБА_3 .. З матеріалів справи вбачається, що позивач просив стягнути з відповідача суму понесених позивачем витрат на поховання покійної, яка складається з витрат по договору ритуальних послуг від 27.06.2019 року №47 у розмірі 10402,09; договором замовлення про організацію та проведення поховання від 30.06.2019 року №273 у розмірі 1974 грн, чеками ресторані « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за організацію та проведення поминального обіду у розмірі 8045,75 грн. На підставі викладеного судова колегія приходить до висновку, що понесені ОСОБА_2 та підтверджені доказами витрати на поховання ОСОБА_3 у сумі 10402,09 грн., з урахуванням лише одного спадкоємця за заповітом після померлої ОСОБА_3 відповідача ОСОБА_1 , - обов`язок відшкодувати витрати позивача на поховання у розмірі 10402,09 грн слід повністю покласти на неї. Таким чином, на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування витрат на поховання ОСОБА_3 підлягають стягненню з ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10402,09 грн. Щодо доводів апеляційної скарги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне. Так, згідно ч. 1 ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. За змістом ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат. Як передбачено ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадку надання правничої допомоги за рахунок держави. За змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судом встановлено, що позивачем з адвокатом Дмитренко О.С. укладено договорі про надання правової допомоги №09/12-1 та додатковий договір 21/1. На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 09.12.2019 року за №09/12-1, додатковий договір від 09.12.2019 року №1/1, акт приймання-передачі послуг від 22.12.2020 року, копії квитанцій, що підтверджують оплату наданих послуг. Згідно з договором про надання правової допомоги плата за надані адвокатом послуги на виконання договору про надання правової допомоги становить 13400 грн. Згідно ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Оскільки вимоги позову задоволені частково, понесені витрати на правничу допомогу слід стягнути з відповідача з урахуванням визначеного у ст. 11 ЦПК України принципу пропорційності - у сумі 6700 грн. відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 259, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Комінтернівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_1 витрат на поховання змінити. Додаткове рішення Комінтернівського районного суду Харківської області від 29 грудня 2020 року в оскарженій частині змінити. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 в частині стягнення витрат на поховання задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на поховання ОСОБА_3 в розмірі 10402, 09 грн, відмовивши у задоволенні цих вимог в іншій частині. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6700 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення виготовлено 06 квітня 2021 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді колегії І.В.Бурлака. О.М.Хорошевський.