Постанова 4814 № 545/2290/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 545/2290/19 Номер провадження 22-ц/814/524/21Головуючий у 1-й інстанції Стрюк Л. І. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі головуючого : судді-доповідача Абрамова П.С., суддів Бондаревської С.М., Пилипчук Л.І., при секретарі Зеленській О.І. з участю представника позивача адвоката -Роменської Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Полуніна Володимира Михайловича на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 05 листопада 2020 року. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,- ВСТАНОВИВ: короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції; У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, зазначала, що з 10 липня 2010 року до 20.11.2018 року вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі.. В період шлюбу у 2017 році за спільні кошти подружжя вони придбали квартиру АДРЕСА_1 . З підстав визначених СК України прохала визнати за нею право власності на Ѕ частину даної квартири та припинити право спільної сумісної власності. Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 05 листопада 2020 року визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4555грн. судового збору та 6000 грн. витрат на правничу допомогу. короткого змісту вимог апеляційної скарги; В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Полунін В.М. прохають рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу; Вказували, що висновки місцевого суду про те, що спірна квартира придбана а рахунок спільних коштів є помилковими, оскільки виходить лише зі слів позивача. Надані в відповідачем докази та заявлені клопотання подані відповідачем з метою встановлення джерела отримання коштів на придбання квартири були судом відхилені. Не досліджував суд і джерело отримання коштів та мету придбання квартири. узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи; У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу відхилити а рішення місцевого суду залишити без змін, зазначивши , що спірна квартира була придбана за її письмовою згодою як дружини та за спільні кошти подружжя. Відповідач належними доказами не довів факт . що квартира була придбана за його особисті кошти. встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; Судом встановлено , що 10.07.2020 року сторони зареєстрували шлюб у Терешківській сільскій раді Полтавського району, який рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 20.11.2018 року було розірвано. 21.02.2017 року між ПАТ « Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд « Антік» та ОСОБА_1 був укладений інвестиційний договір № ПР/К121/1 за умовами якого фонд здійснює будівництво житлового будинку по АДРЕСА_3 . Та передає у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_4 загальною проектною площею 64.33 кв. м., а ОСОБА_1 здійснює оплату за квартиру в розмірі 501774 грн. після виконання зобов`язань за договором сторони укладають договір купівлі продажу квартири. ( а .с. 74-78) У відповідності з відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі договору купівлі продажу від 04.07.2017 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на цю квартиру.( а.с. 15, 98-99 ) Враховуючи , що спірне майно було придбано в період шлюбу , та що відповідачем не надано належних та достатніх доказів на спростування презумпції спільності майна , суд дійшов висновку про задоволення позову. Апеляційний суд вважає , що висновки місцевого суду відповідають вимогам матеріального та процесуального права. У статті 60 СК Українизакріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК Українивстановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми законусвідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Така правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справа № 372/504/17 , Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц. та інших . Місцевий суд вірно встановив, що спірна квартира набута відповідачем за час шлюбу з позивачкою. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто. Відповідно до вимог ст. 12,89 ЦПК України Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

2. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

3. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

4. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як вбачається з матеріалів справи на спростування презумпції спільності майна подружжя , зокрема, що сплачена за квартиру сума 501774 грн. не була спільним майном подружжя відповідачем не надано жодних доказів. Долучений до матеріалів справи договір купівлі- продажу від 18.02.2017 року ОСОБА_1 разом із співвласниками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 квартири, АДРЕСА_5 , в якій кожному з них належало по 1/3 частині за 315700 грн. не спростовує презумпцію спільності майна подружжя, та не доводить того факту, що сплачені за квартиру АДРЕСА_1 , Для визнання спірної квартири особистою власністю подружжя одним із належних доказів могло бути судове рішення про визнання спірної квартири особистою приватною власністю. Однак відповідач з таким позовом до суду не звертався. Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростували. висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції; Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи , що рішення місцевого суду ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права підстави для його зміни чи скасування відсутні. Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити , підстави для відшкодування судових витрат понесених ОСОБА_1 відсутні. ОСОБА_5 у відзиві на апеляційну скаргу заявлено клопотання про відшкодування витрат понесених на правничу допомогу в розмірі 3000 грн. , та доучено докази таких витрат. Відповідачем ОСОБА_1 необґрунтованість цих витрат не спростовується. Таким чином понесені позивачем витрати у розмірі 3000 грн. за надання правничої допомоги під час апеляційного розгляду справи підлягають відшкодуванню. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Полуніна Володимира Михайловича - залишити без задоволення. Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 05 листопада 2020 року - залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати за надання правової допомоги у розмірі 3000 грн. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя П.С. Абрамов Судді С.М. Бондаревська Л.І. Пилипчук