Постанова Київський апеляційний суд № 939/221/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 квітня 2021 року м. Київ Справа №939/221/21 Апеляційне провадження № 22-ц/824/5595/2021 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В. за участю секретаря Федорчук Я.С. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бородянського районного суду Київської області постановлену під головуванням судді Герасименко М.М. 29 січня 2021 року, повний текст ухвали складений 29 січня 2021 року, за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову, В С Т А Н О В И В Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 29 січня 2021 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову - задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 . Ухвала суду мотивована тим, що застосування заходу забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій щодо спірного нерухомого майна є саме тим заходом, який унеможливить ускладнення чи невиконання рішення суду, у разі задоволення позову та забезпечить можливість ефективного захисту прав або інтересів позивача. Не погодилась із вказаною ухвалою ОСОБА_1 , її представником до суду першої інстанції подано апеляційну скаргу, в якій він посилається на порушенням норм процесуального права. Зазначає, що саме лише посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведених доказів не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. Разом з тим, в заяві не було наведено належних та переконливих доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду при задоволенні позову. Враховуючи вищевикладене, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 вказує на те, що доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Баховська В.М., підтримала доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити. Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Оксимчук А.О. заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Інші учасники в судове засідання не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів апеляційного суду, керуючись положеннями ст.ст. 371, 372 ЦПК України, вважала за можливе розглянути справу за їх відсутності. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого. Судом встановлено, що позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОК «Житлово-будівельний кооператив «Бригантина-2», третя особа: ОСОБА_4 про визнання недійсним договору та скасування запису про право власності на нерухоме майно, в якому просила визнати недійсним договір про пайову участь, укладений між ОК «ЖБК «Бригантина-2» та ОСОБА_1 13 березня 2020 року на нерухоме майно - квартиру кв. АДРЕСА_1 ; скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на спірну квартиру у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №36070003 від 20 березня 2020 року. Позовні вимоги мотивовано тим, що 18 лютого 2013 року між нею, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір переуступки паю на квартиру в ОК «ЖБК «Бригантина-2» з поетапною оплатою, за яким ОСОБА_1 та ОСОБА_4 передає ОСОБА_2 свій пай у ОК «ЖБК «Бригантина-2», який відповідає праву на вступ в ОК «ЖБК «Бригантина-2» та отримання «свідоцтва на право власності» квартиру АДРЕСА_1 , а також часткової спільної власності на земельну ділянку, на якій розташовано будинок. Відповідно до акту приймання-передачі від 20 лютого 2013 року ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_2 прийняла спірну квартиру. В рахунок належних до сплати сум позивачем передано ОСОБА_1 19500 доларів США. 22 січня 2021 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №58704473 позивач дізналася, що на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 13 березня 2020 року, довідки про повну сплату від 14 березня 2020 року, договору про пайову участь від 13 березня 2020 року здійснено повторну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 .. Позивач зазначає, що спір між нею та відповідачами щодо вказаної вище квартири неодноразово був предметом розгляду у судах різних інстанцій. Постановою Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 360/1970/17 скасовано попередній запис про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на спірну квартиру. Незважаючи на факт чинності договору переуступки паю від 18 лютого 2013 року, що неодноразово встановлено судовими рішеннями (є преюдиційними обставинами), ОСОБА_1 не визнає за позивачем прав на спірну квартиру та вдруге намагається відібрати квартиру, оформлюючи на себе право власності на підставі недійсних та підроблених документів. Позивач зазначає, що станом на 13 березня 2020 року пай на спірну квартиру передано ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 та не міг одночасно бути переданим іншій особі. Одночасно з позовом ОСОБА_2 було подано заяву про забезпечення позову, в якій вона просила вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо державної реєстрації права власності на спірну квартиру. Заява мотивована тим, що відповідач ОСОБА_1 свідомо ігнорує обставини, встановлені судовими рішеннями про чинність зобов`язання за договором переуступки паю на спірну квартиру від 18 лютого 2013 року та правомірність користування позивачкем цією квартирою. ОСОБА_1 є засновником/учасником ОК «ЖБК«Бригантина-2», та, маючи фактичну можливість та доступ до печаток, а також маючи можливість підписувати документи від ОК «ЖБК «Бригантина-2», повторно, всупереч вимог чинного законодавства, підробила/виготовила пакет документів, на підставі яких незаконно зареєструвала за собою право власності на належну позивачу квартиру. Факт повторного підроблення та повторного використання ОСОБА_1 завідомо підроблених документів для набуття права власності свідчить про існування реальної загрози розпорядження спірною квартирою з метою уникнення попереднього «сценарію» - скасування судом протиправного запису про реєстрацію права власності. До аналогічних заходів ОСОБА_1 вдавалась і відносно інших покупців квартир в ОК «ЖБК «Бригантина-2». Позивачем зазначено, що у випадку відчуження ОСОБА_1 спірної квартири іншій особі задоволення судом позову у даній справі не поновить порушене право, а також може зумовити неможливість виконання прийнятого судового рішення. Задовольняючи заяву шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Згідно ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову. Відповідно до ч. 2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно ч. 2 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюються для забезпечення морської вигоди, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України). Відповідно до роз'яснень викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу. Отже, основною умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. Таким чином, під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимоги про визнання недійсним договору про пайову участь, укладеного 13 березня 2020 року між ОК «ЖБК «Бригантина-2» та ОСОБА_1 , на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 , а також про скасування державної реєстрації прав щодо спірної квартири. Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач прагне відновити свої майнові права на нерухоме майно, і у разі задоволення позовних вимог її право буде відновлено. Предметом спору є об`єкт нерухомості - квартира АДРЕСА_1 . Належність спірної квартири на даний час відповідачу ОСОБА_1 підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. Разом з цим, у разі подальшого відчуження спільної квартири відповідачем, відновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду, буде ускладненим чи неможливим, і позивач буде вимушена здійснювати додаткові процесуальні дії для відновлення свого порушеного права, зокрема, залучати до участі у справі нових учасників, пред`являти нові позовні вимоги, тощо, що призведе до порушення строків розгляду даної справи. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона вчиняти дії щодо відчуження майна, що є предметом спору. Доводи апеляційної скарги про те, що в оскаржуваній ухвалі не зазначено належних доказів та обставин, з якими суд першої інстанції пов`язував необхідність вжиття заходів забезпечення позову, на правильність висновків суду першої інстанції не впливає та не спростовує їх. Крім того, підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог. Доводи апеляційної скарги про відсутність пропозицій щодо зустрічного забезпечення, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки в даній справі застосування зустрічного забезпечення було правом суду, а не його обов`язком, в зв`язку із відсутністю передбачених ч. 3 ст.154 ЦПК України підстав обов`язкового застосування судом зустрічного забезпечення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, і підстави для її скасування відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 29 січня 2021 року про забезпечення позову - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В.В. Соколова Судді: А.М. Андрієнко Н.В. Поліщук Повний текст постанови складений 06 квітня 2021 року.