Постанова Полтавський апеляційний суд № 553/4807/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 553/4807/24 Номер провадження 22-ц/814/2519/25Головуючий у 1-й інстанції Фоміна Ю. В. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 серпня 2025 року м. Полтава Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Обідіної О.І., суддів: Бутенко С.Б., Карпушина Г.Л., за участю секретаря Дороженка Р.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Полтавтрансбуд» на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 24 березня 2025 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Полтавтрансбуд», ОСОБА_2 про визнання недійсним одностороннього правочину, витребування майна з чужого незаконного володіння, В С Т А Н О В И Л А : В грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду позовом до ТзДВ «Полтавтрансбуд» та ОСОБА_2 в якому просив визнати недійсним вчинений ТзДВ «Полтавтрансбуд» односторонній правочин у формі листа №172 від 25.04.2024 про розірвання договору №70 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 18.12. 2019, який був укладений між ТзДВ «Полтавтрансбуд» та ОСОБА_1 ; застосувати наслідки недійсності вчиненого правочину, шляхом повернення сторін до попереднього стану та перерахування ОСОБА_1 на користь товариства грошових коштів в сумі 294750 грн; витребувати квартиру АДРЕСА_1 з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ТзДВ «Полтавтрансбуд». В березні 2025 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив заборонити відповідачу ОСОБА_2 як власнику відчужувати в будь-який спосіб квартиру АДРЕСА_1 . Заява обґрунтована тим, що ним подано позов в зв`язку з безпідставним розірванням в односторонньому порядку товариством договору купівлі-продажу майнових прав, предметом якого була квартира, яка в подальшому була продана забудовником іншій особі - ОСОБА_2 . Вважає, що можливе відчуження квартири ОСОБА_2 ускладнить чи унеможливить виконання рішення в разі задоволення його позовних вимог, а вжиття заходів забезпечення позову має наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 24 березня 2025 року заяву про забезпечення позову задоволено. Заборонено ОСОБА_2 відчуження в будь-який спосіб квартири АДРЕСА_1 . Постановляючи ухвалу, місцевий суд дійшов висновку про наявність спору між сторонами стосовно нерухомого майна, що свідчить про існування ризику неможливості чи ускладення виконання рішення в разі задоволення позовних вимог. Не погодившись з ухвалою суду, ТзДВ «Полтавтрансбуд» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволення заяви про забезпечення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що позивачем не надано достатніх та переконливих доказів щодо можливого відчуження ОСОБА_2 нерухомого майна. Звертає увагу, що на спірну квартиру судовим рішенням іншого місцевого суду вже накладено арешт в рамках іншої цивільної справи, а отже застосовані судом заходи є дублюючими і процесуальної потреби в їх застосуванні не має. Ухвала суду відповідачем ОСОБА_2 не оскаржується. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Ленінського районного суду м. Полтави перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ТзДВ «Полтавтрансбуд», ОСОБА_2 про визнання недійсним одностороннього правочину, витребування майна з чужого незаконного володіння, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 . Вважаючи, що зазначена квартира як об`єкт спору між ним та забудовником може бути відчужена під час розгляду справи її власником ОСОБА_2 , позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом заборони останньому відчужувати в будь-який спосіб спірну квартиру, що в разі задоволення позовних вимог буде сприяти виконанню судового рішення. Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, місцевий суд встановив наявність спору між сторонами щодо придбання спірної квартири ОСОБА_2 та врахувавши наявні ризиків щодо можливого відчуження предмета спору під час розгляду справи, що ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову, обрав забезпечувальний захід у вигляді заборони відчужувати вищевказану квартиру. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду. Згідно ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. В п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9 визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Відповідно до ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. За змістом ст.151 ЦПК України забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову обов`язково зазначаються: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, тобто обґрунтування, чому невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду і як саме, захід забезпечення позову, який належить застосовувати, з обґрунтуванням його необхідності, тобто вказівка на спосіб забезпечення позову, який на думку заявника, є найбільш адекватним, інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто повинні бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. В ході розгляду справи судом встановлено, що предметом спору є квартира АДРЕСА_1 , власником якої являється відповідач ОСОБА_2 . Вказана квартира однокімнатна, в ній фактично ніхто не проживає, вона знаходиться в стані проведення ремонту. Сам власник нею як своїм власним житлом не користується. Крім того, під час розгляду заяви в суді першої інстанції, заявником було надано докази, які не спростовані відповідачами, що ОСОБА_2 є керівником ТОВ «Асд-Трейд» видами діяльності якого є купівля та продаж нерухомого майна, надання в оренду, агентство нерухомості, управління нерухомим майном. Окрім того, з відкритих джерел в інтернет-мережі відомо, що ОСОБА_2 також є співзасновником ТОВ «Компанія з Управління активами «Полтавтрансбуд», яка в своїй діяльності співпрацює з ТзДВ «Полтавтрансбуд». Обраний судом спосіб забезпечення позову стосуються виключно предмета спору - квартири АДРЕСА_1 та ґрунтується на вимогах ст. 150 ЦПК України. З`ясувавши обставини по справі в цій частині, суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для забезпечення позову, оскільки існують обґрунтовані припущення позивача, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі їх невжиття. В даному випадку вид забезпечення позовних вимог шляхом заборони відчуження в будь-який спосіб спірної квартири не суперечить положення ст. 150 ЦПК України та відповідає принципу співмірності із заявленими позовними вимогами. За вказаних обставин колегія суддів не вбачає підстав доля задоволення апеляційної скарги, оскільки застосоване судом забезпечення є процесуально обґрунтованим, зважаючи на зареєстроване право власності на квартиру за ОСОБА_2 , який фактично в ній не проживає, тобто остання як його житло не використовується. При цьому у відповідача як власника житла відсутні будь-які перешкоди здійснити відчуження квартири з огляду на його вид діяльності, пов`язаний з купівлею-продажем об`єктів нерухомості, що, в свою чергу, свідчить про наявність ймовірних ризиків відчуження ним спірного майна до моменту вирішення судом спору по суті. Зазначені обставини слугують підставою для висновку про очевидність виникнення істотних ускладнень чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, зважаючи на реальність спору, що виник між сторонами, можливість реальної загрози невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, накладена судом заборона відчуження в будь-який спосіб квартири виступає процесуально визначеним гарантом неможливості його відчуження на час розгляду справи. Вжиття процесуального заходу у вигляді накладення арешту не порушить вимоги ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а навпаки сприятиме захисту права позивача за зустрічним позовом на справедливий суд, гарантованого ч. 1 ст. 6 цієї ж Конвенції. Самі по собі заходи забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси сторони на той випадок, коли інша сторона буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять посилання на нові докази чи обставини, які б доводили його помилковість. Відхиляючи доводи апелянта, колегія суддів зазначає, що в даному випадку заборона відчуження спірного майна є тимчасовим заходом, пов`язаним з обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою забезпечення реалізації в майбутньому виконання судового рішення в разі задоволення позову. Посилання апелянта на накладення арешту на спірне майно в іншому провадженні не беруться до уваги колегією суддів, оскільки арешт накладений в межах іншої цивільної справи, в даному ж випадку забезпечення позову застосовано у вигляді заборони відчуження майна, що по своїй природі є різними видами забезпечення позову. Крім того, як пояснив сам позивач колегії суддів, ініційований ним розгляд справи, в межах якої суд застосував заходи забезпечення позову у вигляді арешту квартири, для нього є процесуально не перспективним і він має намір подати заяву про закриття провадження по справі, що в такому випадку потягне і скасування судом всіх застосованих заходів забезпечення позову. Інші доводи апеляційної скарги відхиляються колегією суддів як необґрунтовані. За вказаних обставин по справі відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції, як постановленої з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382, 383, 384 ЦПК України колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Полтавтрансбуд» залишити без задоволення. Ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 24 березня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 25 серпня 2025 року. Судді: О.І. Обідіна С.Б. Бутенко Г.Л. Карпушин