Постанова 4815 № 572/1774/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 квітня 2021 року м. Рівне Справа № 572/1774/20 Провадження № 22-ц/4815/287/21 Головуючий у Сарненському районному суді Рівненської області: суддя Березень Ю.В. Рішення суду першої інстанції проголошено (вступна і резолютивна частини): о 10 год. 57 хв. 02.12.2020 в м. Сарни Рівненської області Повний текст рішення складено: 03.12.2020. Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий: суддя Хилевич С.В. судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С. секретар судового засідання: Пиляй І.С. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 ; відповідач: ОСОБА_2 ; представники учасників справи: позивача - адвокат Волнянський Геннадій Нінельович; за участі: сторін і представника позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 02 грудня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на момент смерті, в с т а н о в и в: У липні 2020 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на момент смерті. Мотивуючи вимоги, вказувалося, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її матір`ю. ІНФОРМАЦІЯ_2 вона померла. Відповідач є сестрою позивача. Спірні відносини між сторонами виникли з того приводу, що ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті матері, внаслідок чого їй було видано свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 . Свої дії відповідач не узгоджувала з ОСОБА_1 . Оскільки на момент своєї смерті мати проживала разом з позивачем, хоча і не була зареєстрована разом з нею, тому вважає, що лише в судовому порядку можливо встановити такий факт, що має юридичне значення. Заочним рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 02 грудня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову. У поданій апеляційній скарзі позивач покликається на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, які полягали у порушенні норм процесуального права, неповноті з`ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідності висновків суду обставинам справи. На її обґрунтування зазначалося про помилковість висновків суду щодо того, що відомостей про заведення спадкової справи з ініціативи заявника матеріали справи не містять і є невідомими ті обставини, чому нотаріусу подавалася довідка органу міського самоврядування як доказ проживання разом з матір`ю і чому не ініціювалося питання про поновлення строку прийняття спадщини. Однак ОСОБА_1 вважає, що судом залишено без уваги те, що спадкова справа заводиться за місцем відкриття спадщини на підставі поданої першої заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини (п. 2.1. глави 10 розділу ІІ Правил вчинення нотаріальних дій нотаріусами України). Тобто спадкова справа заводиться лише одна і вона вже заведене на підставі заяви відповідача, а тому за заявою позивача вона заведеною вже не може бути. На її думку, вона сама вправі обирати спосіб судового захисту - чи визначення додаткового строку для прийняття спадщини, чи встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю на момент його смерті. Не погоджувалася з твердженнями суду про недопустимість як доказу довідки Сарненської міської ради від 26.06.2020 №02/19-237 через її видачу зі значною перервою в часі та зі слів інших осіб, оскільки ці обставини не можуть впливати на достовірність документа і підстави його видачі та зміст не спростовані. Щодо порушення норм процесуального права та неповного з`ясування обставин, що мають значення, то вказувала про необґрунтованість висновків суду про неповажність причин для явки до суду, адже 01 грудня 2020 року секретар судді телефонувала і пропонувала не приходити в судове засідання через хворобу відповідача, яка також не з`явиться. Таких розмов того дня було кілька і вона наполегливо не радила йти до суду разом зі свідками. При цьому представник позивача підтримав у судовому засіданні клопотання про виклик свідків, проте суддя відхилив його, пославшись на те, що клопотання подане, але його не було заявлено. З викладених міркувань просила скасувати рішення суду першої інстанції, прийнявши нове - про задоволення позову ОСОБА_1 повністю. У поданому відзиві ОСОБА_2 , вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просила залишити його без змін, а апеляційну скаргу - відхилити. При цьому посилалася на те, що судове засідання у справах такої категорії відповідно до ч. 3 ст. 279 ЦПК України не проводиться. Тобто свідки, на допиті яких наполягала ОСОБА_1 , не могли бути допитані в суді. Щодо принципу змагальності цивільного судочинства, то вважає, що позивач не надала суду достатніх, допустимих і належних доказів про обґрунтованість своїх вимог. Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із того, що довідка №02/19-237, яка видана 26 червня 2020 року Сарненською міською радою Рівненської області, вказує про те, що ОСОБА_1 дійсно доглядала за матір`ю - ОСОБА_3 , 1926 р.н., яка постійно з 26 січня 2016 року проживала разом з нею без реєстрації в АДРЕСА_1 , до дня смерті і вела спільне господарство. Однак ця довідка ґрунтується зі слів сусідів позивача - ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та видана через два роки п`ять місяців після смерті ОСОБА_3 , тобто не є переконливою і об`єктивною. Окрім того, оскільки позивачем пропущено шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини та не надано доказів про постійне проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини за однією адресою, тому нотаріусом Сарненської районної державної нотаріальної контори рекомендовано звернутися до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. З урахуванням наведеного судом відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову. Проте з такими висновками погодитися не можна. Як з`ясовано судом, і ці обставини вбачаються зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданим 07 січня 1954 року Орлівською сільською радою Сарненського району Рівненської області, ОСОБА_1 (до одруження - ОСОБА_6 ) є дочкою ОСОБА_7 і ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла, що стверджується відповідним свідоцтвом серії НОМЕР_2 від 01.02.2018, виданим Сарненським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області. Спадщину після смерті ОСОБА_3 шляхом подання заяви до нотаріуса у шестимісячний строк прийняла її дочка, яка є сестрою позивача, - ОСОБА_2 , і на її ім`я видано відповідне свідоцтво про право на спадщину. 01 липня 2020 року у відповідь на звернення ОСОБА_1 нотаріусом Сарненської районної державної нотаріальної контори у своєму листі №455/01-16 відмовлено у видачі свідоцтва про спадщину з покликанням на необхідність надання судового рішення про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Вважаючи, що її права на спадщину після смерті матері порушено через неможливість реалізувати своє право на спадкування прав і обов`язків спадкодавця, у липні 2020 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_3 з позивачем однією сім`єю станом на момент смерті спадкодавця. Суд не погодився із вимогами позивача, відмовивши в позові. Між тим, на а.с. 9 міститься довідка Виконавчого комітету Сарненської міської ради Рівненської області від 26.06.2020 №02/19-237, де зазначається, що ОСОБА_1 ,1952 р.н., зареєстрована в АДРЕСА_1 , дійсно доглядала за матір`ю - ОСОБА_3 , 1926 р.н., що постійно, з 26 січня 2016 року, проживала разом з нею без реєстрації за тією ж само адресою до дня смерті та вела спільне господарство (свідоцтво про смерть НОМЕР_3 від 01.02.2018). Підстава: свідчення сусідів ОСОБА_4 і ОСОБА_5 . Про цей факт свідчить і довідка Управління праці та соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області від 22 червня 2020 року №03/19-1-857. За її змістом, позивач знаходилася на обліку в цьому управлінні і отримувала допомогу (компенсацію) за надання соціальних послуг інваліду І групи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , о\с НОМЕР_4 з 22 лютого 2016 року по 31 січня 2018 року. Інших видів допомог і компенсацій не отримує. Окрім того, в засіданні апеляційного суду було допитано як свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_8 , які показали, що за два роки до своєї смерті ОСОБА_3 проживала разом з позивачем. ОСОБА_1 її утримувала, годувала, вела спільний побут і господарство, а також в певних випадках й обслуговувала та допомагала через те, що спадкодавець хворіла. Тобто дані письмові докази та свідчення ОСОБА_4 і ОСОБА_8 в своїй сукупності об`єктивно, безумовно й переконливо вказують про те, що протягом майже двох років до смерті і на час смерті ОСОБА_3 з нею мешкала та вела господарство і побут її дочка - ОСОБА_1 . Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість,: 1.) керує ходом судового процесу; 2.) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3.) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення чи не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5.) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом часу, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Стаття 1261 ЦК України передбачає, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у том числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Як убачається, суд першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин уваги на наведені обставини не звернув, що призвело до ухвалення рішення, яке не може залишатися чинним. Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. У справі "Рябих проти Росії" (заява №52854/99, рішення від 24 липня 2003 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст. 6 § І Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має тлумачитися в світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів. Правова певність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Цей принцип наполягає на тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов`язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи. Повноваження судів вищої ланки переглядати рішення мають використовуватися для виправлення судових помилок, помилок у здійсненні правосуддя, а не заміни рішень. Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003). Спонуканням для ухвалення нової постанови - про задоволення позову відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є порушення судом попередньої інстанції норм процесуального права через помилкову оцінку наявних доказів, що потягло неправильне вирішення справи. На підставі ст.ст. 3, 1268 ЦК України, абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003, керуючись ст. ст. 368, 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Заочне рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 02 грудня 2020 рокускасувати. Позов задовольнити. Встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в АДРЕСА_1 , станом на момент смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено: 06.04.2021 Головуючий : С.В. Хилевич Судді: Н.М.Ковальчук С.С.Шимків