Постанова 4857 № 460/1176/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/1176/20 пров. № А/857/617/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Заверухи О.Б., суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,- суддя (судді) в суді першої інстанції Комшелюк Т.О., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Рівне, дата складання повного тексту рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В: 25 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просила: визнати право на отримання з 20 березня 1996 року основної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії в розмірі 50 % від її мінімального розміру, а також підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат як непрацюючому пенсіонеру та особі з інвалідністю ІІІ групи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до статей 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; визнати протиправними дії щодо відмови у проведенні позивачу перерахунку з 20 березня 1996 року основної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії в розмірі 50 % від її мінімального розміру, а також підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат як непрацюючому пенсіонеру та особі з інвалідністю ІІІ групи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до статей 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов`язати з часу призначення пенсії по інвалідності ІІІ групи, яка пов`язана з Чорнобильською катастрофою, тобто з 20 березня 1996 року, здійснити перерахунок та виплату з урахуванням проведених виплат, основної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії в розмірі 50 % від її мінімального розміру, а також підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат як непрацюючому пенсіонеру та особі з інвалідністю ІІІ групи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до статей 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов`язати нарахувати компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати основної та додаткової пенсії, а також підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, які були нараховані відповідно до постанов Сарненського районного суду Рівненської області від 04 квітня 2012 року в справі № 1718/2-а-1584/11 та від 12 квітня 2012 року в справі № 1718/2-а-2363/11, однак своєчасно не виплачені. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про закриття провадження в адміністративній справі задоволено частково. Закрито провадження в адміністративній справі № 460/1176/20 в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 перерахунку за період з 30 травня по 22 липня 2011 року основної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії в розмірі 50 % від її мінімального розміру, а також за період з 01 січня по 22 липня 2011 року підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат як непрацюючому пенсіонеру та особі з інвалідністю ІІІ групи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до статей 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату, з урахуванням проведених виплат, за період з 30 травня по 22 липня 2011 року основної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії в розмірі 50 % від її мінімального розміру, а також за період з 01 січня по 22 липня 2011 року підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат як непрацюючому пенсіонеру та особі з інвалідністю ІІІ групи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до статей 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В задоволенні решти клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про закриття провадження у справі відмовлено. В задоволенні клопотань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про заміну неналежного відповідача та витребування доказів відмовлено. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 12 квітня 2012 року в справі № 1718/2-а-2363/11 позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі щодо ОСОБА_1 ; зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності, пов`язану з Чорнобильською катастрофою з розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 50 % пенсії за віком за період з 30 травня 2011 року по 22 липня 2011 року з врахуванням виплачених коштів; в задоволені решти позовних вимог відмовлено. Вказана постанова набрала законної сили 6 вересня 2012 року. Таким чином, був вирішений спір між позивачем та територіальним органом Пенсійного фонду України, в якому останній перебував на обліку, в частині вимог, що стосуються нарахування та виплати доплати до пенсії, передбаченої статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі двох мінімальних заробітних плат за період з 01 січня 2011 року по 22 липня 2011 року, а також додаткової та державної пенсій, передбачених відповідно статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком та 6 мінімальних пенсій за віком за період з 30 травня 2011 року по 22 липня 2011 року, у зв`язку з чим провадження в даній адміністративній справі в названій частині позовних вимог слід закрити на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України. Разом з тим, доказів наявності судових рішень, які набрали законної сили, у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав в частині вимог щодо нарахування та виплати доплати до пенсії, додаткової та державної пенсій, передбачених статтями 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі двох мінімальних заробітних плат, 50 % мінімальної пенсії за віком та 6 мінімальних пенсій за віком відповідно, починаючи з 22 липня 2011 року, відповідачем не надано, а тому підстав для задоволення клопотання відповідача в частині закриття провадження у справі в названій вище частині позовних вимог відсутні. Також, матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами згідно зі змістом заяв по суті, що нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 здійснює Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, а тому, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет спору, саме вказаний суб`єкт владних повноважень є належним відповідачем у даній справі, тому нема підстав для задоволення клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про заміну відповідача у справі. Крім цього, для всебічного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи не має підстав для витребовування з Державної казначейської служби України доказів на підтвердження дати та суми коштів, виплачених позивачу на виконання постанов Сарненського районного суду Рівненської області від 4 квітня 2012 року по справі № 1718/2-а-1584/11 та від 12 квітня 2012 року по справі № 1718/2-а-2363/11, оскільки за змістом позовної заяви останній стверджує про те, що виплата таких коштів фактично не здійснена. Не погодившись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржувану ухвалу. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінку тому, що відповідач незважаючи на постанови Сарненського районного суду від 12 квітня 2012 року по справі № 1718/2-а-2363/11 та від 04 квітня 2012 року по справі № 1718/2-а-1584/11 надалі продовжує не виплачувати пенсійні виплати у розмірах визначених вказаними постановами. Тобто набуте право позивача ігнорується, як судом так і відповідачем. Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи(в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін(у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог у зв`язку із наявністю постанов, які набрали законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. З позовної заяви слідує, що предметом спору в даній адміністративній справі є: 1) визнання за позивачем права на отримання з 20 березня 1996 року основної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії в розмірі 50 % від її мінімального розміру, а також підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат як непрацюючим пенсіонером та особою з інвалідністю ІІІ групи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до статей 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; 2) визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у проведенні позивачу перерахунку з 20 березня 1996 року основної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії в розмірі 50 % від її мінімального розміру, а також підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат як непрацюючому пенсіонеру та особі з інвалідністю ІІІ групи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до статей 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; 3) зобов`язання відповідача з часу призначення пенсії по інвалідності ІІІ групи, яка пов`язана з Чорнобильською катастрофою, тобто з 20 березня 1996 року, здійснити позивачу перерахунок та виплату з урахуванням проведених виплат, основної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії в розмірі 50 % від її мінімального розміру, а також підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат як непрацюючому пенсіонеру та особі з інвалідністю ІІІ групи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до статей 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; 4) зобов`язання відповідача нарахувати позивачу компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати основної та додаткової пенсії, а також підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, які були нараховані відповідно до постанов Сарненського районного суду Рівненської області від 4 квітня 2012 року в справі № 1718/2-а-1584/11 та від 12 квітня 2012 року в справі № 1718/2-а-2363/11, однак своєчасно не виплачені. В матеріалах справи наявна копія постанови Сарненського районного суду Рівненської області від 4 квітня 2012 року в справі № 1718/2-а-1584/11, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: визнано противоправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 визначеного статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонерові, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі двох мінімальних заробітних плат за період з 22 січня 2011 року по 22 липня 2011 року включно; зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 визначене статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонерові, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі двох мінімальних заробітних плат за період з 22 січня 2011 року по 22 липня 2011 року включно з урахуванням проведених виплат; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вказана постанова набрала законної сили 6 листопада 2012 року(а.с.15, 43-44). Крім цього, колегією суддів в ході апеляційного розгляду встановлено, що ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 04 квітня 2012 року позовну заяву в частині зобов`язання відповідача здійснення перерахунку недоплачених сум пенсії за період з 1 січня 2011 року по 21 січня 2011 року включно залишено без розгляду, в зв`язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду. Також, в матеріалах справи наявна копія постанови Сарненського районного суду Рівненської області від 12 квітня 2012 року в справі № 1718/2-а-2363/11, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі щодо ОСОБА_1 ; зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності, пов`язану з Чорнобильською катастрофою з розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 50 % пенсії за віком за період з 30 травня 2011 року по 22 липня 2011 року з врахуванням виплачених коштів; в задоволені решти позовних вимог відмовлено. Вказана постанова набрала законної сили 6 вересня 2012 року(а.с.14, 41-42). З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що вказаними вище судовими рішеннями був вирішений спір між позивачем та територіальним органом Пенсійного фонду України, в якому останній перебував на обліку, в частині вимог, що стосуються нарахування та виплати доплати до пенсії, передбаченої статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі двох мінімальних заробітних плат за період з 01 січня 2011 року по 22 липня 2011 року, а також додаткової та державної пенсій, передбачених відповідно статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком та 6 мінімальних пенсій за віком за період з 30 травня 2011 року по 22 липня 2011 року. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у зв`язку з наведеним вище провадження в даній адміністративній справі в частині позовних вимог належить закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України. Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану ухвалу слід залишити без змін. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 312, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року про закриття провадження в частині позовних вимог у справі № 460/1176/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги. Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 07 квітня 2021 року.