Постанова 4855 № 320/5987/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5987/20 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 квітня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Файдюка В.В. суддів: Земляна Г.В. Мєзєнцева Є.І. При секретарі: Марчук О.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тарлев" до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення, - В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю «Тарлев» (далі - позивач, ТОВ «Тарлев») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Галицької митниці Держмитслужби (далі - відповідач, Митниця) про визнання протиправним та скасування рішення Галицької митниці Держмитслужби від 28 лютого 2020 року №UA209000/2020/210004/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2020/00117. Позов мотивовано протиправністю коригування контролюючим органом митної вартості імпортованого позивачем товару, незважаючи на надання декларантом усіх необхідних документів для митного оформлення та визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, та безпідставністю застосування другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів при винесенні оскаржуваного рішення без наявності для того встановлених митним законодавством підстав. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Скаргу мотивовано тим, що додані позивачем до митних декларацій документи містять розбіжності, не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари позивача, у зв`язку з чим відповідач вважає, що спірні рішення прийняті митним органом з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування. Відповідно до п.3 ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тарлев», ідентифікаційний код 35415966, місцезнаходження: 08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Авіаторів, 64, зареєстроване як юридична особа 24 вересня 2007 року, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зроблено запис №10731020000014141. Між товариством з обмеженою відповідальністю «Тарлев» (Покупець) та Casa Si Marketing - u. VertriebsgmbH (Продавець), укладено зовнішньоекономічний контракт від 16 грудня 2019 року №307, згідно якого Продавець продає Покупцеві товарі для дому згідно інвойсам, сформованим замовленням Покупця (пункт 1.1). Контрактом поміж іншого встановлено, що: вартість продукції, яка поставляється, встановлена в Євро та розуміється на умовах EXW Oradea (Румунія) (Incoterms 2010), (вартість пакування, маркування та навантаження і доставки в порт включено до вартості товару). Ціна на продукцію, яка поставляється, може змінюватись в залежності від ціни на сировину та матеріали (пункт 2.1); загальна вартість контракту визначається як загальна сума всього поставленого Покупцю товару у відповідності до інвойсів за весь період дії контракту. Валютою контракту та валютою платежу вважати Євро (пункт 2.2); Покупець здійснює оплату за товар, який поставляється: 1) шляхом передоплати на рахунок Продавця в сумі часткової поставки по контракту, зазначеній у відповідній проформі-інвойсі Продавця, або; 2) шляхом відтермінованого платежу в строки, зазначені у відповідній проформі-інвойсі та/або інвойсі Продавця (пункт 2.3); Умови оплати кожної часткової поставки по контракту мають бути зазначені у відповідних проформах-інвойсах та/або інвойсі Продавця (пункт 2.4); Поставка по даному контракту здійснюється на умовах EXW Oradea (Румунія) (Incoterms 2010) (пункт 4.1). Продавцем виставлено покупцю інвойс від 25 лютого 2020 року №87955, згідно якого позивачу поставляється товар (Clothes dryer 18 m, Dortmund (Colibri), артикул TRL-1852RS) в кількості 4356 одиниць по ціні 3,60 Євро за одну одиницю на загальну суму 15681,60 Євро, вартість пакування - 429,00 Євро, разом на суму 16110,60 Євро. Між ТОВ «Тарлев» (Замовник) та ПП «Почта.Ком» (Виконавець) укладено договір від 11 квітня 2019 року №11/04/2019 на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні. Між ПП «Почта.Ком» (Експедитор) та ФОП ОСОБА_1 (Перевізник) укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом від 17 січня 2020 року №17/01/20. Згідно заявки від 20 лютого 2020 року №20/02 до вказаного договору, ПП «Пошта.Ком» зобов`язане перевезти ТОВ «Тарлев» вантаж (госптовари) по маршруту Орадя (Румунія) - м. Київ (Україна), водій - ОСОБА_1 , вартість перевезення 26510,00 грн. Відповідно до довідки ПП «Почта.Ком» від 25 лютого 2020 року №25/02/20/3, транспортні витрати від місця навантаження - м. Орадя до пункту пропуску через Державний кордон України ОСОБА_2 складають 10604,00 грн. ТОВ «Тарлев» подано до митного органу UA209140 (відділ митного оформлення «Малехів» митного поста «Львів - північний» Галицької митниці Держмитслужби) митну декларацію ІМ40ДЕ №UA209140/2020/017417, до якої долучено документи згідно переліку, вказаного в графі 44 митної декларації, валюта та загальна сума за рахунком - 16110,60 Євро (графа 22 митної декларації); курс валюти - 26,8021 (графа 23 митної декларації); графа 45 митної декларації - 597140,48 грн. Крім того, до вказаної митної декларації декларантом додано експортну декларацію країни відправлення від 25 лютого 2020 року №20ROCJ6570E0011533, сертифікат походження товару EUR1 №V032692, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №281387. Листом від 28 лютого 2020 року, направленим засобами електронного зв`язку, інспектором повідомлено декларанта про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а саме: - специфікації, прейскуранти (прайс-листи); - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару, та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - виписку з бухгалтерської документації; - транспортні (перевізні) документи; - експортну декларацію країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Листом декларанта від 28 лютого 2020 року повідомлено контролюючий орган про надання до митного оформлення за ВМД №UA209140/2020/017417 всіх наявних документів. Відповідачем прийнято рішення від 28 лютого 2020 року №UA209000/2020/210004/2 про коригування митної вартості та відмовлено позивачу в митному оформленні (випуску) товару, в зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2020/00117. З метою здійснення митного оформлення товару та випуску товарів у вільний обіг, позивачем подано митну декларацію ІМ40ДЕ від 02 берерзня 2020 року №UA209140/2020/018662 з урахуванням рішення про коригування митної вартості, що призвело до завищення розміру митних платежів на загальну суму 127 878,73 грн. Вважаючи вказані дії та рішення відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутні обґрунтовані підстави для сумніву у правомірності заявленої позивачем митної вартості за ціною контракту. Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Спірні правовідносини регулюються нормами Митного кодексу України (далі - МК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 631 (далі - Порядок № 631), Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року №3018-VI (далі - Конвенція). У статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч.1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МК України. Згідно ч.1, 2 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації У ч. 2, 3, 5 статті 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. В разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. У п.п. 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства. Відповідно до пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку № 631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації. Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Згідно п. 1 ч. 4, ч. 5, 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Відповідно до ч. 2, 4, 5, 10 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей,напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному. Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Як вірно встановлено судом першої інстанції, з матеріалів справи вбачається, що оскаржуваним рішенням митна вартість товару визначена за резервним методом. Підставою для прийняття вказаного рішення стало те, що надані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Так, відповідач стверджує, що в графі 2 митної декларації та CMR відправником є румунська фірма BGIS S.R.L, інформація про яку відсутня у зовнішньоекономічному контракті; у CMR графі 16 та 23 міститься інформація про перевізника, проте договір на перевезення, рахунок та заявка виставлені іншою особою, що суперечить вимогам 5 Конвенції. Рахунок на оплату транспортування виставлено ПП «Пошта.Ком», проте жодної інформації про такого перевізника до митного оформлення не подавалося. Між тим, умови поставки EXW (Інкотермс 2010) передбачають, зокрема, що імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізниками товару і сплатити перевезення від підприємства продавця до пункту призначення, включаючи вантаження, отримати експортні ліцензії, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника. Таким чином, під час імпорту товару на умовах EXW (Інкотермс 2010) вартість транспортування до місця ввезення на митну територію України включається до митної вартості товару. Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження транспортування задекларованого відповідно до митної декларації №UA209140/2020/017417 товару позивачем надано довідку ПП «Почта.Ком» від 25 лютого 2020 року №25/02/20/3, відповідно до якої транспортні витрати від місця навантаження - м. Орадя до пункту пропуску через Державний кордон України ОСОБА_2 складають 10 604,00 грн. та здійснювались транспортним засобом, реєстраційний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Відомості щодо вказаного транспортного засобу також відображено в міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) №281387 (графа 18). Вказаної інформації було достатньо контролюючому органу для підтвердження витрат на транспортування товару, поданого до митного оформлення на підставі митної декларації №UA209140/2020/017417. При цьому, як вбачається з вказаної товарно-транспортної накладної, перевізником є ФОП ОСОБА_1 . З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що між ПП «Почта.Ком» (Експедитор) та ФОП ОСОБА_1 (Перевізник) укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом від 17 січня 2020 прку №17/01/20. Крім того, між ПП «Почта.Ком» (Виконавець) та ТОВ «Тарлев» (Замовник) укладено договір від 11 квітня 2019 прку №11/04/2019 на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, що підтверджує факт перевезення ФОП ОСОБА_1 товару позивачу під експедируванням ПП «Почта.Ком». У графі 1 міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №281387 зазначено відправника - BGIS S.R.L, Romania by order (на замовлення) Casa Si Marketing - u. VertriebsgmbH. Згідно приписів Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 прку, до якої приєдналась Україна згідно Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01 серпня 2006 року №57-V, вантажна накладна складається та підписується саме відправником та містить відомості щодо відправника, а не продавця по зовнішньоекономічному контракту. У звя зку з цим колегія суддів погоджується з судом першої інстанції стосовно того, що надані позивачем до митного оформлення документи на підтвердження понесення ним витрат на транспортування є належними та достатніми для цілей митного оформлення. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності документів та відомостей, поданих декларантом. Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено. Так само й інших юридичних фактів, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено. Слід зазначити, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися ним при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03. березня 2018 року по справі № 809/4367/15. Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем зазначено, що неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA209140/2020/10472 від 07 лютого 2020 року. Проте, як вірно було зазначено судом першої інстанції, митний орган приймаючи рішення про коригування митної вартості товару за другорядним методом (резервний), не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не навів жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що суперечить вимогам статті 55 МК України. При цьому, як вбачається з митної декларації №UA209140/2020/10472 від 07 лютого 2020 року, на яку посилається контролюючий орган в оскаржуваному рішенні, за вказаною митною декларацією позивачем здійснювався імпорт сушилок для білизни Hamburg (Ricci), артикул TRL-1842R, водночас, за митною декларацією №UA209140/2020/017417 позивачем здійснювалось митне оформлення товару - сушилки для білизни Dortmund (Colibri), артикул TRL-1852RS. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, що передбачені ч. 2 статті 53 МК України, які повною мірою ідентифікують оцінюваний товар та містять об`єктивні і достовірні дані, які підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно вимог ч.ч. 4, 5 статті 58 МК України. Натомість, відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами правомірність своїх дій при винесенні оскаржуваного рішення. Відповідачем жодним чином не доведено, що документи, подані позивачем для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Так, відповідач просто вказує на існування розбіжностей у поданих позивачем документах, не зазначаючи при цьому, які саме дані не співпадають, в яких документах містяться суперечливі дані та яким чином скаржник виявив такі розбіжності. Тобто, в апеляційній скарзі відповідачем не було доведено, що подані позивачем документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, на які вказував відповідач, та які спростував суд першої інстанції. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість прийняття митним органом оскаржуваного рішення та, відповідно, коригування митної вартості товару позивача за другорядним методом, а саме за резервним. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є необгрунтованими, тому позовні вимоги підлягають задоволенню. Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права. Отже при винесення оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України. Повний текст рішення виготовлено 06 квітня 2021 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Г.В. Земляна Є.І. Мєзєнцев