Постанова 4855 № 640/18803/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18803/19 Суддя (судді) першої інстанції: Балась Т.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Собківа Я.М., суддів: Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т., за участю секретаря: Яковіна Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ІНДУСТРІЯ БУДПРОЕКТ" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ІНДУСТРІЯ БУДПРОЕКТ" до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна Індустрія Будпроект" з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України, у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, виписані Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна Індустрія Будпроект" податкові накладні. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2020 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Індустрія Будпроект" задоволено повністю. 30 листопада 2020 року до суду першої інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ІНДУСТРІЯ БУДПРОЕКТ" надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі, в якій заявник просив зобов`язати Державну податкову службу України подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2020 року по справі № 640/18803/19. Та за наслідками розгляду звіту накласти на керівника Державної податкової служби України штраф в межах встановленого розміру, визначеному ч. 2 ст. 382 КАС України. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2020 року у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення відмовлено повністю. Не погодившись із вказаною ухвалою суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2020 року та прийняти нове рішення, яким зобов`язати Державну податкову службу України подати до ОАС м. Києва у встановлений строк звіт про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2020 року. Зокрема, апелянт вказує, що Державною податковою службою України не виконано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2020 року у справі №640/18803/19, що є підставою для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, представників сторін, що з`явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2020 року, суд першої інстанції виходив з того, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, суд може, тобто, наділений правом, під час прийняття рішення у справі, при цьому, у даній справі, під час прийняття рішення суд такого контролю не встановив. Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно ч.ч. 1-2 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За приписами статей 129 та 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Частинами 2-3 статті 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Також, статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України, заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Крім того, у рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04). Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини). Колегія суддів зазначає, що з метою забезпечення виконання судового рішення, статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання свої зобов`язань у межах відповідної справи. Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 340/962/19 зазначив наступне: "…клопотання про встановлення судового контролю може бути подано й задоволено судом вже після ухвалення рішення у справі. Отже, позивача не позбавлено можливості звернутися із клопотанням про встановлення судового контролю після прийняття судом рішення у справі, у разі існування ризику його невиконання". З огляду на зазначене, висновки суду першої інстанції про те, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суду можливе лише під час прийняття такого рішення, колегія суддів вважає помилковими. Матеріали справи свідчать, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2020 року зокрема, зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, виписані Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна Індустрія Будпроект" наступні податкові накладні: № 100 від 22.06.2019, № 101 від 25.06.2019, № 102 від 25.06.2019, № 103 від 25.06.2019, № 104 від 27.06.2019, № 105 від 27.06.2019, № 106 від 27.06.2019, № 107 від 17.06.2019, № 108 від 17.06.2019, № 109 від 17.06.2019, № 110 від 20.06.2019, № 111 від 21.06.2019, № 112 від 22.06.2019, № 113 від 28.06.2019, № 114 від 28.06.2019, № 51 від 27.06.2019, № 52 від 16.06.2019, № 53 від 16.06.2019, № 54 від 16.06.2019, № 55 від 16.06.2019, № 56 від 16.06.2019, № 57 від 16.06.2019, № 58 від 16.06.2019, № 59 від 16.06.2019, № 60 від 16.06.2019, № 61 від 16.06.2019, № 62 від 16.06.2019, № 63 від 16.06.2019, № 64 від 16.06.2019, № 65 від 16.06.2019, № 66 від 16.06.2019, № 67 від 16.06.2019, № 68 від 16.06.2019, № 69 від 16.06.2019, № 70 від 16.06.2019, № 71 від 16.06.2019, № 72 від 16.06.2019, № 73 від 16.06.2019, № 74 від 16.06.2019, № 75 від 16.06.2019, № 76 від 16.06.2019, № 77 від 16.06.2019, № 78 від 16.06.2019, № 80 від 16.06.2019, № 81 від 16.06.2019, № 82 від 16.06.2019, № 83 від 16.06.2019, № 84 від 16.06.2019, № 85 від 16.06.2019, № 86 від 16.06.2019, № 87 від 16.06.2019, № 88 від 16.06.2019, № 89 від 16.06.2019, № 90 від 16.06.2019, № 91 від 16.06.2019, № 92 від 17.06.2019, № 93 від 17.06.2019, № 94 від 18.06.2019, № 95 від 16.06.2019, № 96 від 20.06.2019, № 97 від 21.06.2019, № 98 від 21.06.2019, № 99 від 21.06.2019. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою службою України рішення суду в цій частині не виконано. Однак, оцінки вищевказаним обставинам при винесенні оскаржуваної ухвали про відмову задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення судом першої інстанції надано не було. За змістом частини 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Отже, саме суд, який ухвалив судове рішення, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати звіт. За таких обставин, колегія суддів вважає помилковою ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2020 року, а тому, така ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду. У рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07 травня 2002 року, "Ромашов проти України" від 27 липня 2004 року, "Шаренок проти України" від 22 лютого 2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України", №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі "Крищук проти України", №1811/06, від 19 лютого 2009 року. Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача. З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню, а справу слід передати для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 150, 229, 242, 308, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ІНДУСТРІЯ БУДПРОЕКТ" задовольнити частково. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2020 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Собків Я.М. Суддя Глущенко Я.Б. Суддя Черпіцька Л.Т. Повний текст постанови виготовлено - 05 квітня 2021 року.