Постанова 4850 № 360/2921/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2021 року справа №360/2921/20 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів: Геращенка І.В., Міронової Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 р. у справі № 360/2921/20 (головуючий І інстанції Є.О. Кисельова) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕГРА ВУД МД» до Головного управління ДПС у м.Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчини певні,- ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕГРА ВУД МД» (далі позивач, ТОВ «ІНТЕГРА ВУД МД») звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м.Києві, Державної податкової служби України (далі відповідач-1, ГУ ДПС), Державної податкової служби України (далі відповідач-2, ДПС), в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 21.05.2020 № 1575723/40591705 про відмову в реєстрації податкової накладної ТОВ ІНТЕГРА ВУД МД № 12 від 31.10.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ТОВ ІНТЕГРА ВУД МД № 12 від 31.10.2019 датою її подання до Державної податкової служби України - 13 листопада 2019 року. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року позовні вимоги задоволено, а саме суд: визнав протиправним та скасував рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 21.05.2020 № 1575723/40591705 про відмову в реєстрації податкової накладної товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕГРА ВУД МД № 12 від 31.10.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язав Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕГРА ВУД МД № 12 від 31.10.2019 датою її подання до Державної податкової служби України - 13 листопада 2019 року; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕГРА ВУД МД судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102 гривень 00 копійок; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕГРА ВУД МД судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102 гривень 00 копійок; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕГРА ВУД МД витрати на правову допомогу у розмірі 10000 гривень 00 копійок. Головне управління ДПС, не погодившись з таким рішенням, звернулось до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати, та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позову повністю. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що податкові накладні, які складені позиваем та направлені до податкового органу, були прийняті, але зупиненні, оскільки податкові накладні відповідають вимогам пп.1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податку» та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. Комісією ГУ ДПС в ході аналізу наданих пояснень та документів, надісланих з повідомленням, встановлено, що позивачем не надано первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг), а тому за результатами розгляджу прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної. Також, апелянт посилається на відсутність підстав для компенсації витрат позивача на правову допомогу. Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просив рішення суду залишити без змін. Від відповідача-1 надійшла заява про розгляд справи без участі представника. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, встановив наступне. ТОВ ІНТЕГРА ВУД МД є юридичною особою, основний вид діяльності 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, є платником податку на додану вартість (арк. спр. 98-99). 02.11.2018 між ТОВ ІНТЕГРА ВУД МД та ТОВ СВИСПАН ЛІМІТЕД був укладений договір від № ІВМД/ТР-18, предметом якого є постачання тріски технологічної та тріски паливної (арк. спр. 12) На виконання даного договору позивачем на адресу ТОВ СВИСПАН ЛІМІТЕД в жовтні 2019 року відповідно до видаткової накладної № 31-10-2019-1 від 31.10.2019 була поставлена партія тріски технологічної та тріски паливної на загальну суму 205 203,60 грн, в т.ч. ПДВ - 34 200,60 грн (арк. спр. 13). Позивачем на виконання вимог статті 201 Податкового кодексу України за наслідками вказаної господарської операції було оформлено податкову накладну від 31.10.2019 № 12, яка надіслана на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних 13.11.2019 (арк. спр. 14-15). За результатом розгляду вказаної податкової накладної ДПС України була видана квитанція № 1 від 13.11.2019 про зупинення реєстрації податкової накладної, в якій зазначено, що реєстрація податкової накладної зупинена на підставі на пп. 1.6 п. 1 "Критеріїв ризиковості платника податку". Також запропоновано надати до ГУ ДПС у м. Києві пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але без конкретного переліку документів та змісту пояснень (арк. спр. 15). ТОВ ІНТЕГРА ВУД МД електронними засобами зв`язку направило до ГУ ДПС в місті Києві Повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено від 14.05.2020 № 3, до якого долучило документи щодо підтвердження реальності здійснення операцій по зупиненій накладній № 12 від 31.10.2019, які були прийняті до розгляду комісією ДПС регіонального рівня - ГУ ДПС у м. Києві. Також зазначено, що позивачем здійснено поставку товару на користь ТОВ СВИСПАН ЛІМІТЕД згідно договору від 22.11.2018 № ІВМД/ТР-18. Товар був придбаний ТОВ ІНТЕГРА ВУД МД у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 згідно договору від 21.08.2019 № 21/08-2019 та у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 згідно договору від 09.09.2019 № 09/09-2019. Перевезення товару здійснила фізична особа- підприємець ОСОБА_3 згідно договору від 01.10.2019 № 1/10-19. Розрахунки за товар та за послуги з перевезення здійснені ТОВ ІНТЕГРА ВУД МД в повному обсязі (арк. спр. 16). 21.05.2020 відповідачем 1 прийнято рішення № 1575723/40591705, яким в реєстрації податкової накладної № 12 від 31.10.2019 було відмовлено. В якості підстави для відмови у реєстрації накладної зазначено: ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (арк. спр. 88). 28.05.2020 позивачем до ДПС України в порядку адміністративного оскарження рішення податкового органу була подана скарга на спірне рішення ГУ ДПС у м. Києві (арк. спр. 89). ДПС України за результатами розгляду своїм рішенням від 10.06.2020 № 23416/40591705/2 залишило скаргу позивача без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної без змін (арк. спр. 90). Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Приписами підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків, зокрема, зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. За положенням пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. За приписами пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань. Відповідно до пункту 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді. Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. Згідно Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок № 1246) (у редакції на час подання накладних), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації. До Реєстру вносяться відомості щодо податкових накладних та/або розрахунків коригування, які прийняті до Реєстру та підлягають реєстрації, реєстрацію яких зупинено, а також щодо яких у встановленому порядку прийнято рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації. Податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України Про електронний цифровий підпис, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування. Після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція). Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС. У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття. У разі зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування формується квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Така квитанція одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку. На момент прийняття у встановленому порядку рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування щодо таких податкової накладної та/або розрахунку коригування проводяться перевірки, визначені пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого). За результатами таких перевірок формується квитанція про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, яка надсилається платнику податку разом з відповідним рішенням. Квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку. Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Отже, реєстрація податкової накладної може бути зупинена виключно в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117, яка набрала чинності з 22.03.2018 та який діяв на час зупинення реєстрації в ЄРПН податкової накладної, затверджено: Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Порядок зупинення реєстрації); Порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі Порядок роботи комісій); Порядок розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі Порядок розгляду скарг). Згідно з пунктом 5 Порядку зупинення реєстрації, податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку. У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється (пункт 6 Порядку зупинення реєстрації). Відповідно до пункту 10 Порядку зупинення реєстрації, критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Згідно з пунктом 13 Порядку зупинення реєстрації, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Пунктом 14 Порядку зупинення реєстрації визначено, що перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Згідно з пунктом 15 Порядку зупинення реєстрації, письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг). Пункт 16 Порядку зупинення реєстрації визначає, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України Про електронний цифровий підпис, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Відповідно до пункту 18 Порядку зупинення реєстрації, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. За пунктом 19 Порядку зупинення реєстрації, Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Відповідно до пункту 20 Порядку зупинення реєстрації, зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Згідно з пунктом 21 Порядку зупинення реєстрації, підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства. Пунктом 22 Порядку зупинення реєстрації визначено, що рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 2 підлягає реєстрації в окремому Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена. Відповідне рішення набирає чинності після реєстрації його в такому Реєстрі. Критерії ризиковості платника податку встановлені листом ДФС від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18 Про критерії ризиковості платника податку, із змінами, внесеними листами ДФС України від 05.11.2018 № 4065/99-99-07-04-18 та від 07.08.2019 № 1962/99-99-29-01-01 (далі - Критерії). При цьому, станом на час реєстрації накладної, критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій нормативно-правовим актом визначені не були. Згідно з пунктом 1.6 Критеріїв, комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим); дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації; платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс); наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником. Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв. Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації (пункт 12 Порядку зупинення реєстрації). Аналіз наведених норм законодавства дає підстави дійти до висновку, що продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну та/або розрахунків коригування до податкових накладних та зареєструвати їх в Єдиному реєстрі податкових накладних з урахуванням граничних строків. Тобто, законодавством передбачено подання платником податків у електронній формі податкових документів, зокрема, податкових накладних та розрахунків коригувань. Підставою для направлення до відповідного контролюючого органу податкової звітності в електронній формі є наявність укладеного між платником податків та контролюючим органом договору про визнання електронних документів. Прийняття податкової документації є обов`язком контролюючого органу, за умови дотримання вимог законодавства та правильності заповнення всіх обов`язкових реквізитів. При цьому, законодавством визначено виключні підстави для відмови у прийнятті податкової накладної. Матеріали справи свідчать, що податкова накладна заповнена без порушення вимог, передбачених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 ПК України, що також не спростовується сторонами. У Квитанціях відповідачем вказано, що податкова накладна та розрахунок коригування зупинені відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України, у зв`язку з тим, що остання відповідає підпункту 1.6 пункту 1 «Критеріїв ризиковості платника податку», разом з тим жодного посилання на конкретний критерій, визначений у пункті 1.6 Критеріїв ризиковості, не наведено. Також, квитанція не містить переліку документів, необхідних для її реєстрації. Суд зауважує, що можливість виконання платником податків обов`язку надати документи, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного переліку цих документів. Навіть за наявності визначеного пунктом 14 Порядку №117 переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, конкретний перелік таких документів може залежати, зокрема від змісту операції з постачання, суб`єктного складу її учасників, їх податкової поведінки. З врахуванням цієї обставини, невідповідність вимоги контролюючого органу в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної щодо надання документів критерію правової визначеності виключала для контролюючого органу можливість прийняття негативного для позивача рішення з підстав невиконання ним вимоги. Можливість виконання платником податків обов`язку надати документи, необхідні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного переліку цих документів. Хоча перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН як вже зазначалось визначено пунктом 14 Порядку №117, конкретний перелік таких документів може залежати, зокрема від змісту операції з постачання, суб`єктного складу її учасників, їх податкової поведінки. Суд також зазначає, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України. Акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством. Отже, зупинення реєстрації податкових накладних на підставі критеріїв ризиковості, встановлених листом Державної фіскальної служби України, порушує принцип правової визначеності та передбачуваності, а відтак, є неправомірним. Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 2 квітня 2019 року у справі № 822/1878/18, від 21 травня 2019 року у справі № 815/2791/18, від 9 липня 2019 року у справі № 140/2093/18 та від 30 липня 2019 року у справі № 320/6312/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 826/9457/18. Крім того, порядок прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 року № 520, та діяла на момент прийняття рішення про відмову у реєстрації ПН, визначає механізм прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно допункту 201.16статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Пунктом 2 цього Порядку визначено, що прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня). Правилами п. 5 Порядку окреслено перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством. За змістом п. 6 та 9 вказаного Порядку письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування. Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня. Згідно з п. 3 та 10 вказаного Порядку комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленомустаттею 42Кодексу. Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно здодаткомдо цього Порядку. Пунктом 11 Порядку встановлено, що комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства. Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі набирає чинності в день прийняття відповідного рішення. Рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку (пункти 12, 13 Порядку № 520). Матеріалами справи підтверджено, що після отримання квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної позивачем, як платником податків, в порядку, встановленому законодавством, до контролюючого органу подано повідомлення про подання пояснень про підтвердження реальності здійснення операцій по податковій накладній, та копії документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій по податковій накладній. За результатом розгляду письмових пояснень та копій документів, що подані платником податків, комісією регіонального рівня контролюючого органу щодо поданої позивачем податкової накладної прийняте рішення про відмову у її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підставою для прийняття таких рішень стало ненадання платником податку копій документів, а саме зазначено, що не надано платником податку копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи які не надано, підкреслити). Отже, в оскаржуваних рішеннях Комісії про відмову в реєстрації такої податкової накладної фактично було лише викладена загальна норма без зазначення конкретних документів, яких, на думку відповідача, не вистачає для здійснення реєстрації податкової накладної, а також без повідомлення причин та мотивів, за яких надані позивачем пояснення та документи не були враховані. Відповідач в рішеннях посилається на не подання первинних документів, які фактично позивачем надавалась, та без зазначення причин не прийняття поданих позивачем документів. При цьому, у рішенні зазначено про необхідність підкреслення які саме документи не було надано, проте контролюючим органом не підкреслено, яких саме документів не надано та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, які, на думку контролюючого органу, мали би бути представлені платником податку щодо господарської операції. Суд зазначає, що форма рішення передбачає, що в разі відмови в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано (з тих, що визначені вказаною формою рішення), мають бути підкреслені. З рішення вбачається, що воно не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для його прийняття, а лише містить загальне посилання. Тобто, в рішенні викладена загальна норма без зазначення конкретних документів, яких, на думку відповідача, не вистачає для здійснення реєстрації податкової накладної, а також без повідомлення причин та мотивів, за яких надані позивачем пояснення та документи не були враховані. При цьому, відповідач в рішеннях посилається на не подання первинних документів, які фактично позивачем надавалась, та без зазначення причин не прийняття поданих позивачем документів. Матеріали справи свідчать, що податкова накладна направлена на реєстрацію у зв`язку із наданням послуг. Суд враховує, що позивачем направлено відповідачу пояснення та копії документів до зазначеної господарської операції. Разом з тим, Комісія не зважаючи на надіслані позивачем пояснення та додані до нього документи, прийняла оскаржуване рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, без зазначення, як було вказано вище, мотивів неврахування поданих позивачем документів. При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів звернення відповідача до позивача з питання надання зазначених документів, та обґрунтування в їх необхідності для підтвердження господарських операцій та реєстрації податкової накладної. Таким чином податковий орган не навів конкретного переліку документів, які має надати товариство для підтвердження операції, і позбавив позивача можливості самостійно визначити обсяг необхідних документів. Суд також, враховує, що надані позивачем документи підтверджували наявність у позивача права надіслання таких накладних, а кількісні та вартісні показники були достатніми для реєстрації податкової накладної. Разом з тим, Комісія не зважаючи на надіслані позивачем пояснення та додані до нього документи, прийняла оскаржуване рішення про відмову в реєстрації податкових накладних, без зазначення, як було вказано вище, мотивів неврахування поданих позивачем документів. Суд наголошує, що рішення відповідача про відмову в реєстрації податкової накладної є актом індивідуальної дії. Правовий акт індивідуальної дії виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому він адресований. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства. Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" від 01.07.2003 вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Суд зазначає, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення. З огляду на неконкретність вимоги контролюючого органу про надання документів рішення про відмову в реєстрації податкових накладних не відповідає критерію обґрунтованості. Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом у постановах від 16.04.2019 у справі №826/10649/17), від 28.10.2019 у справа №640/983/19. Суд зауважує, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. При цьому здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу. Аналогічна правова позиція вже неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18 червня 2020 року по справі №824/245/19-а, від 23 жовтня 2018 року по справі №822/1817/18, від 21 травня 2019 року по справі №0940/1240/18. Таким чином, рішення про відмову у реєстрації податкової накладної у даному випадку не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку позивача виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень. З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про безпідставність та невмотивованість оскаржуваного рішення податкового органу, оскільки таке не містить чіткої підстави його прийняття, та підкреслень необхідних до надання документів, що свідчить про його необґрунтованість, та невідповідність встановленій формі. Позивачем фактично на власний розсуд були надані первинні документи підтвердження операцій. Посилання апелянта на те, що серед поданих позивачем документів не було певних документів, які подані позивачем до суду, є неприйнятними, оскільки як зазначалось, матеріали справи свідчать, що матеріали справи не містять жодних доказів звернення відповідача до позивача з питання надання зазначених документів. При цьому, суд бере до уваги п. 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018 по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18), де міститься правовий висновок, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності ("виправдання") свого рішення. Як зазначалось жодних з цих підстав не наведено в оскаржуваному рішенні. Суд наголошує, що у разі наявності обґрунтованих сумнівів, у тому числі як посилається податковий орган на нереальність господарських операцій, контролюючий орган, у передбачених ПК України випадках, має право здійснювати відповідні перевірки. При цьому, вищезазначені дії контролюючого органу щодо зупинення реєстрації податкової накладної та відмова в її реєстрації не можуть підміняти спосіб податкового контролю як перевірка. Крім того, у випадку якщо контролюючий орган дійшов висновку про існування обставин, які унеможливлювали реєстрацію податкової накладної позивача в Єдиному реєстрі податкових накладних (зокрема, подання документів не у повному обсязі), це не давало йому права приймати рішення про відмову в реєстрації податкової накладної до закінчення строку, встановленого п. 6 Порядку прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 року № 520, а саме до закінчення 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування, протягом яких платник податку має право подати до контролюючого органу письмові пояснення та копії документів. Так, встановлений пунктом 3 Порядку строк для прийняття контролюючим органом рішення про відмову в реєстрації податкових накладних підлягає застосуванню з урахуванням строку, який пунктом 6 Порядку наданий платнику податків для реалізації його права. Таким чином, реальність спірних господарських операцій підтверджена належним чином складеними первинними документами, укладення правочинів спрямоване на настання реальних правових наслідків, відповідні господарські операції відповідають економічному змісту і діловій меті діяльності позивача та його контрагентів. Жодних доводів та доказів стосовно невідповідності представлених позивачем документів вимогам чинного законодавства, чи їх недостатності для підтвердження реальності здійснення господарської операції, і, відповідно, можливості реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, - відповідачами суду не представлено. Обставин, які б унеможливлювали реєстрацію поданої позивачем податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, матеріали справи не містять. Щодо зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, суд зазначає наступне. Як зазначалось, позивачем було надано пояснення та всі документи необхідні для реєстрації податкової накладної. За вимогами пункту 19-20 Порядку № 1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду. Пунктом 27-28 Порядку № 117 визначено, що рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку. Рішення комісії центрального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено у судовому порядку. Податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема, набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Практика Європейського суду свідчить, що в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права. Суд зазначає, що під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам, забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень. Суд зазначає, що відмова в задоволені позовних вимог щодо зобов`язання прийняти та зареєструвати зазначений електронний документ у Єдиному реєстрі податкових накладних у день їх фактичного отримання, може призвести до порушення строків їх реєстрація та необґрунтованого застосування до позивача штрафу. З урахуванням наведеного, суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення зазначених вимог. Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне. Відповідно до частини 6 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6730,69 грн. та витрати із сплати судового збору. Відповідач проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу заперечував, вважає, що витрати на професійну правничу допомогу є безпідставно завищеними, необґрунтованими, непропорційними та неспіввісними в розрізі предмету спору та складності справи стосовно наданих юридичних послуг адвокатом. Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. За приписами частини 4 цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За приписами частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.134 КАС України). Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. За приписами частини 7 цієї статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). За приписами частини 9 цієї статті при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не може втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, для включення всього розміру гонору до суму, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача у разі задоволення позову, судом має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону № 5076-VI. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Позивачем заявлено витрати у тому числі витрати на професійну правничу допомогу, загальною сумою 10000 гривень, з яких: ознайомлення з документами щодо справи (1 година) становить 1000,00 гривень, пошук судової практики та розробка судової стратегії (1 година) становить 1000,00 гривень, підготовка позовної заяви та подання її до суду (3 години) становить 3000,00 гривень, супровід справи у суді першої інстанції становить 5000,00 гривень. На підтвердження розміру витрат професійну правничу допомогу матеріали справи містять: договір про надання правової допомоги від 27.07.2020 № 27/07-1, акт наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 27.07.2020 № 27/07-1, в якому зазначено, що правова допомога надана якісно та в строк, за яку замовник сплатив виконавцеві гонорар в сумі 10 000,00 гривень (арк. спр. 230-231). З урахуванням викладеного, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та пропорційність витрат на професійну правничу допомогу на суму 10000 грн. до предмета спору, значення справи для сторін. Отже, у відповідності до вимог КАС України, понесені судові витрат на професійну правничу допомогу підлягають стягненню на користь позивача. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення адміністративного позову. Доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують. Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, тому, при таких обставинах, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 р. у справі № 360/2921/20 - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 р. у справі № 360/2921/20- залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати проголошення. Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 07 квітня 2021 року. Суддя-доповідач: Е.Г.Казначеєв Судді: І.В. Геращенко Г.М. Міронова