Постанова Київський апеляційний суд № 761/22091/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 761/22091/19 Головуючий у 1 інстанції: Юзькова О.Л. провадження №22-ц/824/4553/2021 Головуючий суддя: Олійник В.І. ПОСТАНОВА Іменем України 31 березня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: Головуючого судді: Олійника В.І., суддів: Желепи О.В., Кулікової С.В., при секретарі: Карпенку В.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу «5-й Радянський» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2020 року у справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу «5-й Радянський» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за неналежне виконання посадових обов`язків, - в с т а н о в и в : У травні 2019 року позивач ЖБК «5-й Радянський» звернувся до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовував тим, що 21 лютого 2013 року ОСОБА_1 було обрано головою ЖБК «5-й Радянський». Вказував, що будучи головою правління ЖБК відповідач не виконував обов`язків, покладених на нього Статутом щодо виставлення всім власникам квартир кооперативу рахунків на сплату опалення та гарячої води, що призвело до великої заборгованості позивача перед ПАТ «Київенерго». Товариство, з яким у позивача було укладено договір на постачання теплової енергії та гарячої води за №033-0351-3, звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення боргу у розмірі 885 958 грн. 55 коп. Так, рішенням Господарського суду м. Києва від 02 листопада 2016 року позов ПАТ «Київенерго» задоволено частково. Стягнуто з ЖБК «5-й Радянський» заборгованість у розмірі 693 759 грн. 34 коп., 3% річних у розмірі 15 175 грн. 67 коп., інфляційні у розмірі 93 811 грн. 06 коп., пеню у розмірі 81 770 грн. 81 коп. та судові витрати. Зазначав, що вказана заборгованість виникла у зв`язку з неналежним виконанням посадових обов`язків головою правління - ОСОБА_1 , що призвело до матеріальної шкоди, так як відповідач від 2014 року до 02.11.2016 року не надав жодних рахунків мешканцям будинку по сплаті послуг з центрального опалення і гарячого водопостачання. Після ухвалення Господарським судом міста Києва рішення відповідач так і не надав членам кооперативу рахунки на сплату заборгованості. Після обрання кооперативом нового Голови позивач почав виконувати рішення господарського суду, але в частині основного боргу, а саме, штрафні санкції які були нараховані, має сплатити колишній голова - ОСОБА_1 . Представник позивача вважав, що матеріальна шкода, спричинена відповідачем ЖБК «5-й Радянський» складається з 3% річних у розмірі 15 175 грн. 67 коп., інфляційних у розмірі 93 811 грн. 06 коп., пені у розмірі 81 770 грн. 81 коп. та судового збору у розмірі 13 267 грн. 75 коп. і має бути стягнута з відповідача на підставі положень ст.1166 ЦК України. Також зазначав, що з відповідача має бути стягнута і моральна шкода у розмірі 100 000 грн. Моральна шкода полягає у переживаннях мешканців будинку щодо відключення їх від мережі теплопостачання, погіршення відносин з оточуючими людьми, неповерненням позивачу печатки, технічної документації, ключів від приміщень. Також на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у сумі 5 949 грн. 38 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 3 000 грн. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2020 року позов залишено без задоволення. В апеляційній скарзі ЖБК «5-й Радянський» з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції, ухвалення нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі позивач зазначає, що не погоджується з оскаржуваним рішенням, вважає його ухваленим порушенням норм ст.376 ЦПК України, у зв`язку з чим воно підлягає скасуванню. Вказує, що судом першої інстанції не повно з`ясовані всі обставини справи та не досліджені всі докази, надані позивачем. Також зазначає, що судом не було застосовано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свободта рішення Європейського суду з прав людини. Учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Залишаючи позов без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять відповідних рішень правління ЖБК, загальних зборів членів кооперативу, які обирають правління та, серед іншого, приймають рішення про порядок експлуатації будинку, що належить кооперативу, які б свідчили про безпосередній обов`язок відповідача вчиняти дії, а саме, виставляти власникам квартир відповідні рахунки. Щодо заявленої моральної шкоди у розмірі 100 000 грн., то суд вірно вважав відсутніми відомості про порушення ОСОБА_1 прав позивача. Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає. Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Судом встановлено і не оспорюється відповідачем та його представником, що 21.02.2013 року ОСОБА_1 було обрано Головою правління ЖБК «5-й Радянський», що підтверджується рішенням загальних зборів членів ЖБК «5-й Радянський», оформленим відповідним протоколом, належним чином завірена копія якого долучена до матеріалів справи. Також, як свідчать матеріали справи , 01.06.2017 року черговими загальними зборами членів ЖБК «5-й Радянський» затверджено рішення Правління кооперативу про обрання Головою правління ЖБК «5-й Радянський» ОСОБА_2 . Представник позивача зазначає, що у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 обов`язків Голови Правління ЖБК «5-й Радянський», а саме, ненадання мешканцям будинку АДРЕСА_1 рахунків на сплату послуг опалення та постачання гарячої води, кооперативу було спричинено матеріальну шкоду, у вигляді штрафних санкцій, стягнутих з позивача рішенням Господарського суду м. Києва від 02.11.2016 року. Так, рішенням Господарського суду м. Києва від 02.11.2016 року частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Житлово-будівельного кооперативу «5-й Радянський» про стягнення заборгованості. З Житлово-будівельного кооперативу «5-й Радянський» стягнуто на користь ПАТ «Київенерго» заборгованість за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №033-0351-3 від 20.04.1999 року у розмірі 693 759 грн. 34 коп. за період від 01.11.2014 року до 01.07. 2016 року; 3% річних у розмірі 15 175 грн. 67 коп. за період від 25.11.2014 року до 01.07.2016 року, інфляційні у розмірі 93 811 грн. 06 коп. за період від 25.11.2014 року до 01.07.2016 року та пеню у розмірі 81 770 грн. 81 коп. за період від 25.01.2016 року до 01.07.2016 року Так, відповідно до положень ст.1 Статуту ЖБК «5-й Радянський», в редакції, затвердженої загальними зборами членів кооперативу 17.05.1971 року, приведений у відповідність щодо змін діючого законодавства, згідно рішення загальних зборів членів ЖБК від 29.10.1996 року, редакція якого діяла на момент виконання відповідачем обов`язків голови правління, житлово-будівельний кооператив організовано з метою задоволення потреб членів кооперативу та їх сімей у житлі шляхом будівництва жилого багатоквартирного будинку з господарськими будівлями за власні кошти кооперативу з допомогою державного кредиту, а також для подальшої експлуатації та управління цим будинком. За ст.24 (розділ V) Статуту Кооперативу, правління кооперативу обирається зборами членів кооперативу (зборами уповноважених) в кількості не менше п`яти осіб, строком на два роки. Статтею 26 п. в) Розділу V Статуту правління житлово-будівельного кооперативу є виконавчим органом кооперативу, підзвітним загальним зборам (зборам уповноважених) в обов`язки якого входить забезпечення надходження від членів кооперативу внесків на утримання, експлуатацію та капітальний ремонт будинку, платежів за комунальні та інші послуги. Закон України «Про кооперацію» визначає, що кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. Статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність, відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про кооперацію». Відповідно до ст.16 Закону України «Про кооперацію» виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Представник позивача вважає, що з ОСОБА_1 має бути стягнута матеріальна шкода, спричинена кооперативу, а саме, штрафні санкції, передбачені рішенням Господарського суду м. Києва: 3% річних у розмірі 15 175 грн. 67 коп., інфляційні у розмірі 93 811 грн. 06 коп. та пеня у розмірі 81 770 грн. 81 коп. на підставі положень ст.1166 ЦК України. За ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, передбачені ст.22 ЦК України. Згідно з ч.ч.1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Як зазначено судом, аналіз вищенаведених норм матеріального права дає підстави вважати, що останні застосовуються до позадоговірних (деліктних) відносин. Проте, зважаючи на правовідносини, які виникли між сторонами, відсутні підстави для застосування зазначеної норми матеріального права. За положеннями ст.25 Статуту ЖБК «5-й Радянський» голові правління і заступнику заробітна плата встановлюється загальними зборами. Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу, як це визначено ст.94 КЗпП України. Відповідно до ст.3 КЗпП України Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. З огляду на наведене, на положення Статуту ЖБК «5-й Радянський» до правовідносин сторін вірно застосовано положення трудового законодавства та зокрема, положень ст.130 КЗпП України. За приписами ст.130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. Положеннями ст.32 Статуту позивача визначено, що члени правління, які своїми діями заподіяли шкоди кооперативу, несуть перед ним матеріальну відповідальність в установленому порядку. Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України у постанові №14 від 29.12.1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати. Проте, суд вірно вважав, що виключно твердження представника позивача про спричинення шкоди кооперативу у зв`язку із неналежним виконанням голови правління покладених на нього обов`язків не може стати основою рішення для стягнення з відповідача сум, вказаних у позовній заяві і потребує доведення, що її виникнення пов`язано з неправомірними діями ОСОБА_1 . За ч.ч.1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За положеннями ч.ч.1, 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. За вимогами ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, за положеннями ст.80 ЦПК України. Приписами ст.18 Закону України «Про кооперацію» для контролю за фінансово-господарською діяльністю кооперативу обирається ревізійна комісія. Ревізійна комісія (ревізор) складає висновок за річними звітами про результати діяльності кооперативу. Згідно з положеннями Статуту позивача, який діяв в період виконання відповідачем обов`язків голови кооперативу, а саме, ст.29 в обов`язки ревізійної комісії входить проведення не рідше одного разу на рік планових ревізій господарсько-фінансової діяльності кооперативу та звітування про наслідки ревізій перед загальними зборами кооперативу; в разі виявлення порушень діючого законодавства та статуту кооперативу, неправильних дій правління кооперативу, повідомляти про це збори членів кооперативу. Представником позивача долучено до матеріалів справи Акт ревізії фінансово-господарської діяльності ЖБК «5-й Радянський» за період від травня 2019 року до червня 2020 року та наголошено про те, що в акті встановлено, що в жовтні 2014 року бувшим головою ЖБК ОСОБА_1 була припинена сплата за теплопостачання по договору №330351 і припинено прийняття від власників квартир коштів, а саме, виставлення власникам квартир відповідних рахунків. Проте, суд вірно вважав, що не може покласти в основу рішення даний акт, оскільки зазначений документ надає аналіз фінансово-господарської діяльності ЖБК від травня 2019 року до червня 2020 року. При тому, виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу, як це визначено ст.16 Закону України «Про кооперацію». В пункті 26 Статуту Позивача наведено перелік обов`язків позивача, як члена правління (т.1., а.с.29), в якому не зазначено обов`язку голови правління … відповідно до Статуту виставляти всім власникам квартир рахунки про сплату опалення та гарячої води..." Також, за змістом ст.23 Закону України «Про кооперацію» відсутні правові підстави для покладення обов`язку щодо обліку, оприбутковування, виписки рахунків, списання саме на голову правління кооперативу. Отже, ні нормами чинного законодавства, ні Статутом позивача не визначено дій голови правління кооперативу щодо «виставлення рахунків» членам кооперативу за спожиті комунальні послуги, і зазначений обов`язок щодо «виставлення рахунків» не був предметом розгляду загальних зборів які відбулись 27.02.2013 року і на яких обрано головою правління кооперативу відповідача (копія протоколу на а.с.18-20, т.1). Згідно зі ст.18 ЗУ «Про кооперацію» для контролю за фінансово - господарською діяльністю кооперативу обирається ревізійна комісія. Ревізійна комісія підзвітна загальним зборам членів кооперативу і обирається загальними зборами з числа членів кооперативу у порядку, встановленому його статутом. За п.28 Статуту Кооперативу «ревізійна комісія кооперативу обирається загальними зборами в кількості трьох осіб строком на два роки і є органом, що контролює ревізію правління кооперативу». Статутом визначено обов`язки ревізійної комісії, серед яких зокрема зазначено: а) проведення не рідше одного разу на рік планових ревізій господарсько - фінансової діяльності господарсько-фінансової діяльності кооперативу та звітування про наслідки ревізій перед загальними зборами ЖБК; б) в разі виявлення порушень діючого законодавства та статуту кооперативу, неправильних дій правління кооперативу або окремих членів кооперативу, повідомляти про це загальні збори членів ЖБК. Отже, саме на ревізійну комісію покладено обов`язок контролю дій правління ЖБК, в тому числі і голови правління у разі неправильних дій, що порушують діюче законодавство та статут Кооперативу. З мотивувальної частини позовної заяви вбачається, що своїми неправомірними діями, на думку позивача, які відбувались від 2014 до 2016 років. і полягали у «не виставлянні рахунків» членам ЖБК за спожиті комунальні послуги і спричинено шкоду позивачу. Проте, до матеріалів справи не долучено жодного акту ревізійної комісії, на яку саме покладено контроль за діяльністю правління Кооперативу та обов`язок інформування загальних зборів у разі встановлення порушень з боку правління кооперативу, складеного за результатами перевірки діяльності правління кооперативу за 2014-2016 роки, які б свідчили, що правління діяло з порушенням чинного законодавства або вимог Статуту кооперативу. Також, до матеріалів справи не залучено актів перевірок діяльності правління кооперативу з боку ревізійної комісії у період після 2016 року, які б свідчили про порушення чинного законодавства або Статуту, допущеними відповідачем під час розгляду справи №910/17358/16 Господарським судом міста Києва та/або після набранням законної сили по зазначеній справі. Саме рішення за цією справою виступає, на думку позивача, беззаперечною обставиною вини відповідача, та підставою для застосування норм статей 1166 та 1167 ЦК України. Отже, зазначене дає підстави стверджувати, що органом, на який покладено обов`язок щодо контролю за діяльністю правління та своєчасне інформування загальні збори про порушення вимог чинного законодавства або статуту з боку правління Кооперативу не виявлено таких порушень, які б свідчили, що відповідач діяв з повним дотриманням своїх обов`язків, визначених Законом України "Про кооперацію" та статутними документами позивача. Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставами позову є неналежне виконання, на думку позивача своїх трудових обов`язків з боку відповідача внаслідок чого позивачам було завдано матеріальної та моральної шкоди. При чому, для обґрунтування позовних вимог позивач посилається на статті 1166, 1167 та Закон України "Про кооперацію" як на матеріально-правові підстави позову щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди, яку, як слідує з мотивувальної частині позову, "завдано відповідачем за невиконання своїх службових обов`язків". Згідно зі ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Отже, підставою цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, склад якого включає безпосередньо шкоду; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; причинний зв`язок між діями заподіювана шкоди та наслідком у вигляді заподіяної шкоди; вину особи, яка завдала шкоди. При цьому обов`язок доказування шкоди, протиправності поведінки заподіювана шкоди та причинний зв`язок між ними покладається на позивача, відсутність вина - на відповідача. Проте, зазначені положення діють лише в деліктних правовідносинах, а як випливає з описової частини позову, між сторонами виникли і діяли трудові правовідносини. Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Положеннями ч.2 ст.23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ЖБК «5-й Радянський» моральну шкоду у розмірі 100 000 грн. за неналежне виконання посадових обов`язків. Проте, так як відсутні достовірні відомості про порушення ОСОБА_1 прав позивача, то суд вірно не вважав за можливе задовольнити вимоги ЖБК «5-й Радянський» і в цій частині. З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо залишення позову без задоволення. Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні. Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить. Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «5-й Радянський» залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 05 квітня 2021 року. Головуючий: Судді: