Постанова 4823 № 740/259/21

Справа № 740/259/21 Головуючий у 1 інстанції Пантелієнко В. Г. Провадження № 33/4823/155/21 Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 квітня 2021 року місто Чернігів Чернігівський апеляційний суд в складі: головуючого судді - Оседача М.М., за участі захисника-адвоката Царенка А.А., особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 2021 року, - В С Т А Н О В И В : Цією постановою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, перебуваючий у фактичних шлюбних відносинах, маючий на утриманні неповнолітню дитину, працюючий слюсарем ДП науково-виробничого комплексу «Прогрес», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 454 грн. 00 коп. Як встановив суд, ОСОБА_1 по вул. Ващенка в м. Ніжині, Чернігівської області, 13 січня 2021 року о 16 год. 10 хв. керував автомобілем «ВАЗ 21063» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Від продуву приладу «Драгер» на місці чи освідування в медичному закладі на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. Не погоджуючись з вказаною постановою суду особою, що притягується до адміністративної відповідальності була подана апеляційна скарга та доповнення до неї, в якій ставиться питання про звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 21 КУпАП та передачу матеріалів справи на розгляд трудовому колективу ДП НВК «Прогрес» для застосування до останнього заходів громадського впливу. Вважає, що вказане рішення винесено з порушенням законодавства про адміністративні правопорушення, оскільки судом в основу винесеного рішення було покладено протокол про адміністративне правопорушення, акт затримання транспортного засобу, відеозапис події, пояснення свідка ОСОБА_2 , який вказав лише на те, що він, тобто ОСОБА_1 , був на місці оскаржуваних подій, однак не чув того, що останньому пропонували працівники поліції, в зв`язку з чим, вказані пояснення не можуть бути взяті до уваги. Крім того, не підлягають врахування як доказ пояснення працівника поліції, надані ним під час розгляду справи в суді першої інстанції, оскільки чинним законодавством про адміністративні правопорушення не передбачено, що працівник поліції може бути учасником по справі. При цьому, просить суд апеляційної інстанції при винесенні рішення врахувати наявність клопотання трудового колективу ДП НВК «Прогрес», та звільнити його від адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, передавши його на розгляд вказаному трудовому колективу для застосування заходів громадського впливу. Звертає увагу суду на те, що адміністративне правопорушення він вчинив вперше, щиро розкаявся, визнав вину у вчиненому, зробив для себе відповідні висновки, позитивно характеризується членами трудового колективу, зарекомендував себе сумлінним працівником який не порушує норм трудової і виробничої дисципліни, наявність на утриманні малолітньої дитини. Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, захисника-адвоката Царенка А.А., які висловились на підтвердження викладених в апеляційній скарзі вимог, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи забезпечив у відповідності до вимог ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП всебічне, повне та об`єктивне дослідження обставин вчиненого адміністративного правопорушення та навів докази, на основі яких у визначеному законом порядку встановив наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Сторона захисту під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не заперечувала факту порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР України, за яке передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що в даному випадку полягає у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Його вина у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення підтверджується наявним в матеріалах справи доказами, зокрема: - даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №383528 від 13 січня 2021 року (а.с. 3); - письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в присутності яких ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння (а.с. 5,6); - актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 13 січня 2021 року (а.с. 20); - розпискою ОСОБА_1 від 14 січня 2021 року про повернення йому автомобіля ВАЗ 21063 НОМЕР_1 (а.с. 21); - відеоматеріалом, наявним у матеріалах справи (а.с. 22). Вищевказаним доказам суд надав правильну оцінку та вірно встановив фактичні обставини справи щодо порушення ОСОБА_1 норм ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення в суді апеляційної інстанції захисник-адвокат Царенко А.А. та ОСОБА_1 змінили свою захисну позицію, та останній визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Висловлюючи прохання про скасування постанови суду, ОСОБА_1 в поданій апеляційній скарзі акцентував увагу суду на тому, що під час розгляду справи в суді першої інстанції було допитано лише одного свідка ОСОБА_2 , в зв`язку з чим вважає, що було допущено спрощений підхід до розгляду справи, чим порушеного права, передбачені ст. 268 КУпАП. Однак права, які на думку особи, що притягується до адміністративної відповідальності були порушені під час розгляду справи в суді першої інстанції, зокрема: долучення до матеріалів справи додаткових доказів, виклик свідків до суду та інше, були повністю поновлені під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, однак стороною захисту не було заявлено клопотання щодо виклику іншого свідка для дачі пояснень по справі. Таким чином, порушень закону, що тягнуть скасування постанови суду, як про це просила сторона захисту у своїй апеляційній скарзі, при апеляційному розгляді справи не було встановлено. Суд першої інстанції накладаючи стягнення на ОСОБА_1 повністю дотримався вимог ст. 33 КУпАП, та призначив його з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини та в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Що стосується клопотання про застосування щодо ОСОБА_1 положень ст. 21 КУпАП, то воно є безпідставним і не ґрунтуються на вимогах закону. Так, положеннями ст. 21 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу. Тобто, застосування вимог ст.21 КУпАП до особи, на думку апеляційного суду, є правом, а не обов`язком суду. Особи, які вчиняють адміністративні правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП, становлять підвищену суспільну небезпечність для оточуючих, оскільки стягнення у санкції даної статті КУпАП з кожним роком постійно суттєво посилюється і на даний час є безальтернативно суворим, тому підстав для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності в порядку ч.1 ст.21 КУпАП апеляційний суд не знаходить. Крім того, у апеляційного суду викликають сумніви доводи, з приводу достовірності наявності довготривалих трудових відносин ОСОБА_1 з трудовим колективом ДП НВП «Прогрес», оскільки матеріали справи містять протирічливі дані з цього приводу, так як в суді першої інстанції особа, що притягується до адміністративної відповідальності вказав, що є непрацюючим, а в доповненнях до апеляційної скарги акцентується увага суду на тому, що наявна необхідність передачі ОСОБА_1 на поруки трудового колективу ДП НВП «Прогрес», де останній працює слюсарем з 2018 року, та є годувальником родини. Крім того, відповідно до наявних матеріалів справи та вимог поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про нещирість визнання вини ОСОБА_1 , а лише однією з позицій спрямованих на уникнення від притягнення до адміністративної відповідальності. Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи особи, що притягується до адміністративної відповідальності, не можуть слугувати підставою для передачі даних матеріалів справи на розгляд трудового колективу ДП НВП «Прогрес», тому в задоволенні даного клопотання слід відмовити. Доводи апеляційної скарги про істотне порушення місцевим судом норм процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, що притягується до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію його дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування, або зміни постанови судді не вбачається. На підставі викладеного, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23 лютого 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно є остаточною і оскарженню не підлягає. СуддяМ. М. Оседач