Постанова 4813 № 522/19741/17

Номер провадження: 22-ц/813/5334/21 Номер справи місцевого суду: 522/19741/17 Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В. Доповідач Ващенко Л. Г. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18.03.2021 року м. Одеса Колегія суддів Одеського апеляційного суду у складі: головуючої судді Ващенко Л.Г. суддів Вадовської Л.М., Сєвєрова Є.С., за участі секретаря Чепрас А.І. розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 березня 2019 року (одноособово суддя Домусчі Л.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-Рітейл» про стягнення майнової та моральної шкоди, ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА (короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції) 23.10.17 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-Рітейл» (далі-Товариство) про стягнення майнової та моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані наступним. 10.09.2017 року, позивач керував автомобілем Mitsubishi Grandis, двигун JMBL НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 і о 09.00 годині заїхав на АЗС «ОККО» № 17, яка розташована за адресою: м. Одеса, автодорога обхідна м. Одеса, 21 км з метою заправки автомобіля дизельним паливом. На автомобілі є маркування «дизель», бак автомобіля має лючок «дизель - ЕВРО». Замовивши дизельне паливо «Дизель Пульс» повний бак, позивач сплатив 1 400,90 грн., про що отримав фіскальний чек. Після проведення розрахунку за пальне, позивач завів двигун автомобіля, який через три хвилини заглох. Звернувшись до працівників АЗС, позивач отримав відповідь, що він нібито замовив бензин ТМ Pulls А-95-Євро-5-Е5. Внаслідок того, що замість дизельного палива у кількості 50 літрів був залитий 95-й бензин, позивачу спричинена матеріальна шкода у розмірі 3 536,90 грн., що складається з: 375 грн. вартість 15 літрів дизельного палива, що було у баку до заправки та стало непридатним для користування; 1 400,90 грн. за чеком про отримання палива (бензина); 300 грн. вартість пошкодженого паливного фільтру та 1 461 грн. вартість робіт з чищення паливної системи автомобіля на СТО. Крім того, йому завдано моральної шкоди через те, що він витратив свій вихідний день, щоб розбиратися з працівниками АЗС, їхати до відділу поліції та на СТО, замість того, щоб провести час відпочинку з родиною. Він був позбавлений можливості користуватись автомобілем, який є єдиним джерелом, на якому він заробляє гроші для життя та утримання родини, а морально-психологічний стан був виведений з ладу, у зв`язку з чим на відшкодування моральної шкоди просив стягнути 10 000 грн. Посилаючись на зазначені обставини позивач просив про задоволення позову. У судовому засіданні 20.03.2019 року представник позивача позов підтримала і просила про його задоволення, представник відповідача просила відмовити у позові з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20.03.2019 року у задоволенні позову відмовлено. (короткий зміст вимог апеляційної скарги) Позивач не погодився із рішенням суду від 20.03.2019 року і подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалите нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на незаконність й необґрунтованість рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права. (узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу) Апеляційна скарга ОСОБА_1 зазначає: Позивачем надані необхідні письмові докази про понесені ним матеріальні витрати (не те паливо, придбання фільтру, ремонтні роботи): чеки, квитанції тощо, які оглядалися судом у судовому засіданні в оригіналі, однак, судом зроблений висновок, що ці документи не є належними доказами. Крім того, у квитанції на придбання фільтру для автомобіля позивача не повинні бути вказані ті реквізити та вимоги, які описані судом у рішенні. Для підтвердження саме позиції позивача стосовно того, що саме через бензин пошкоджено фільтр та здійснені ремонтні роботи, позивач просив викликати свідків, робітників СТО, які мали надати свої свідчення, свідчення яких стали б доказами правової позиції позивача, однак у допиті свідків суд відмовив. Письмові докази судом також не прийняті до уваги, належна правова оцінка їі не надана. Норми Закону України «Про захист прав споживачів» мають пріоритетне значення при вирішенні спорів, пов`язаних з порушенням прав, свобод та інтересів споживачів, у даному випадку має місце порушення прав, свобод та інтересів позивача, як споживача. Щодо позиції суду, що позивач не надав доказів на підтвердження його права власності на автомобіль, крім реєстраційного свідоцтва, то таке питання судом не ставилося на протязі багатьох місяців, питання виникло у суду в судовому засіданні лише 20.03.2019 року, коли справа слухалась по суті і позивач був відсутній з поважних причин. Суд мав можливість оголосити перерву для надання особистих пояснень позивачем і підтвердження ним свого права власності на автомобіль. Суд, у порушення приписів ст.ст. 178, 179 ЦПК України, прийняв до уваги доповнення до відзиву відповідача, оскільки зміст рішення суду відповідає тексту відзиву та доповненням відповідача. Позивачу не було роз`яснено судом право надати свої заперечення та обґрунтування своєї правової позиції, що свідчить про порушення рівності прав та обов`язків сторін у судовому процесі, порушення балансу захисту прав, свобод та інтересів позивача. Процесуальні права позивача порушені, оскільки, судом не з`ясовувалося питання чому позивач був відсутній у судовому засіданні 20.03.2019 року та чи є з цього приводу будь-які клопотання. Судом не приймалася ухвала про слухання справи у відсутності особисто позивача. ОСОБА_1 , як позивач та сторона у справі, був позбавлений права приймати безпосередньо участь у розгляді справи, заявляти відводи, інші клопотання, надати докази того, що саме він є власником автомобіля. Суд безпідставно відмовив у допиті свідків, робітників СТО, покази яких мають суттєве значення для вирішення спору по суті. 12.11.2019 року невідомо з яких підстав судом було закінчено підготовче засідання та призначено до слухання, оскільки клопотання позивача про виклик та допит свідків по справі, у встановленому законом порядку, суд не вирішив. Відмовляючи у задоволенні заяви про виклик свідків, суд вказав, що 12.11.2018 року, у відсутності позивача та його представника попереднє судове засідання було проведено та справа призначена до слухання. Висновок суду суперечить правовій позиції Верховного Суду України, оскільки відсутність позивача та його представника, який не був повідомлений про дату попереднього судового засідання на 12.11.2018 року, не надавало суду права закінчувати попереднє судове засідання без участі представника позивача, оскільки напередодні суд оголошував перерву за клопотанням представника позивача саме для підготовки заяви про виклик свідків, покази яких є доказом по справі. Не відповідає дійсним обставинам той факт, що судове засідання 23.01.2019 року відкладено через неявку сторін, що не відповідає дійсності, обидві сторони були присутні, а судове засідання не відбулося з інших підстав. (узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи) У відзиві на скаргу представник Товариства зазначає. Твердження позивача, що представник відповдіача зазначав, що чек не є доказом по справі через його невідповідність держаним стандартам та вимогам чинного законодавства не відповідають дійсності. Судом першої інстанції в рішенні вірно зазначено, що у відзиві на позовну заяву від 06.04.2018 року відповідач вказував, що інший чек, а саме товарний чек від 11.09.2017 року з сумою 300 грн., наданий позивачем як доказ на підтвердження вимог про відшкодування 300 грн. вартості паливного фільтра, не може прийматися як розрахунковий і відповідено не є належним та допустимим доказом. Ствердження позивача, що «судом не ставилося питання щодо доказів на підтвердження права власності позивача на автомобіль на протязі багатьох місяців», а також те, що «суду нічого не заважало об`явити перерву для виклику позивача для надання особистих пояснень та підтвердження свого права власності на автомобіль», є відображенням суб`єктивного ставлення позивача до оскаржуваного рішення, та не містять жодного законного підгрунтя. З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що саме на позивач покладається обов`язок подання доказів на обґрунтування своєї позиції у позовній заяві. Крім того, аргументи відповідача стосовно того, що позивачем не зазначено та відповідно не надано жодних доказів на підтвердження свого права власності (або володіння) автомобілем, було зазначено у відзиві на позовну заяву від 06.04.2018 року, копія якого була у передбаченому законом порядку надіслана відповідачу. Отже, на протязі тривалого часу розгляду справи нічого не перешкоджало позивачу подати до суду всі необхідні пояснення та докази, однак цього зроблено не було. Посилання позивача на норми Закону України «Про захист прав споживачів», як на підставу задоволення вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, є помилковим, оскільки вони зобов`язують (виробника, виконавця) передати споживачеві продукцію належної якості, надати інформацію про цю продукцію та право споживача вимагати серед іншого усунення недоліків товару, відшкодування витрат на усунення недоліків товару, а не встановлють підстави для задоволення вимог про відшкодування шкоди, заподіяної начебто внаслідок винних дій працівників АЗС щодо відпуску позивачу продукції належної якості. У позовній заяві та апеляційній скарзі позивачем не оспорюється належна якість придбаного товару бензину ТМ Pulls А-95 на АЗС. Оспорюються дії працівників АЗС з приводу нібито помилкового залиття у бак автомобіля іншого пального наслідком чого стало пошкодження паливного фільтра та необхідність здійснення робіт по очищенню паливної системи. Оскільки не йдеться про відпуск працівниками АЗС позивачу, як споживачеві продукції неналежної якості, до спірних правовідносин сторін норми Закону України «Про захист прав споживачів» не застосовуються (зазначене підтверджується і в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.12.2016 року у справі № 725/7128/14-ц). Позивачем не надано та в матеріалах справи не міститься доказів на підтвердження його вимог в частині відшкодування 375 грн. вартості 15 літрів дизельного палива, яке, як стверджує позивач, було в баку автомобіля до заправки та стало непридатним для користування (відсутні докази того, що в баку була певна кількість дизельного палива, а також ніяк не доведена вартість зазначеного палива). Будь-якого висновку експертизи та підтвердження того, що в баку автомобіля позивача був придбаний саме на АЗС відповідача бензин ТМ Pulls А-95, позивачем не надано та матеріали справи не містять. Як доказ на підтвердження вимог про відшкодування 300 грн вартості паливного фільтра позивачем надано копію товарного чека від 11.09.2017 року. Однак з нього не вбачається, що позивачем придбано паливний фільтр саме для автомобіля моделі Mitsudishi Grandis № JJF

232. Товарний чек повинен містити напис «Товарний чек» та за змістом відповідати вимогам встановленим п.2 розділу ІІ Положення про форму та зміст розрахунковвх документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 року №

13. В наданому позивачем товарному чеку відсутні обов`язкові реквізити, а отже він не може прийматися як розрахунковий, відповідно не є належним та допустимии доказом. Щодо вимоги позивача про включення до суми матеріальної шкоди 1400, 90 грн, які були сплачені позивачем за отриманий товар. Якість отриманого товару не викликає нарікань з боку позивача, оскільки він не ініціював проведення жодної експертизи щодо якості отриманого бензину та не надав жодного доказу на підтвердження неякісності саме отриманого бензину ТМ Pulls А-95-Євро-5-Е5. Посилання позивача на те, що на автомобілі є маркування «дизель» і це свідчить, що він був впевнений, що отримує дизельне паливо, в матеріалах справи відсутні докази на користь таких тверджень позивача. Постановою КМУ від 20.12.1997 року № 1442 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, Правила не передбачають обов`язку оператора АЗС знати технічні характеристики автомобілів та звертати увагу на написи, в тому числі і на кришці бака. Висновок суду, що позивач мав змогу і повинен був пересвідчитись в тому, який саме нафтопродукт, в якому обсязі і за яку ціну йому було відпущено, та за який саме продукт він розрахувався є вірним. Крім того, шкода, за словами позивача, настала внаслідок того, що ним було заведено двигун автомобіля. Однак, якби він дослідив показувальний пристрій колонки з якої йому відпускався нафтопродукт та розрахунковий документ про здійснену ним оплату, то міг би уникнути настання наслідків, про які зазначає в позовній заяві. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що 10.09.2017 року позивачем при відвідуванні зазначеної АЗС Товариства замовлено саме дизельне пальне, а не бензин, а також, що саме в автомобіль, а не в металеву каністру чи інший автомобіль було відпущено 50,05 літрів бензину ТМ Pulls А-95 на суму 1 400,90 грн., як і не містять доказів того, що саме працівниками АЗС відповідача здійснено заправку автомобіля позивача бензином і саме через винні дії працівників АЗС був залитий бензин замість замовленого дизельного палива. Позивачем також не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме неправильна заправка автомобіля, заправка його працівниками АЗС бензином ТМ Pulls А-95-Євро-5-Е5, зумовила пошкодження паливної системи та вихід її з ладу, тобто позивачем не доведено навність причино-наслідкового з`взяку між діями працівників відповідача щодо відпуску бензину та шкодою, завданою позивачу, а саме пошкодження паливного фільтру та виходом з ладу паливної системи та вини в цьому відповідача. Позивачем не зазначено, яких саме фізичних чи душевних страждань, а також втрат немайнового характеру він зазнав та не надано жодних доказів на користь того, чим підтверджується розмір моральної шкоди та з яких міркувань він оцінює її саме у 10 000 грн. Враховуючи, шо позивачем не надано жодних доказів на підтвердження факту протиправних дій працівників відповідача як заподіювача шкоди, не наведено доказів, які б підтверджували наявність зв`язку між діями працівників відповідача щодо відпуску бензину та шкодою завданою позивачу. Суд першої інстанції вірно зазначив, що заява про виклик свідків не відповідає вимогам чинного процесуального законодавства, зокрема, в ній не зазначено обставини, які можуть підтвердити кожен із зазначених свідків. Крім того, враховуючи, що заяву подано після закриття підготовчого судового засідання і не обгрунтовано неможливість її подачі у строки, передбачені законом, заяву про поновлення пропущеного процесуального строку не подано, суд справедливо та законно залишив заяву без розгляду. Враховуючи, що у судове засідання 20.03.2019 року позивач належним чином повідомлявся і не з`явився, причини неявки не повідомив, клопотань чи заяв до суду не подавав, з`явився його представник, справу розглянуто за відсутності позивача у відповідності до норм чинного цивільно процесуального законодавства. ІІІ.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА (встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини) Судом першої інстанції встановлені і сторонами неоспорені такі обставини. У користуванні позивача станом на 10.09.2017 року перебував автомобіль Mitsubishi Grandis № НОМЕР_2 (автомобіль зареєстрований у Литовській республіці) із дизельним двигуном. Автомобіль має маркування «дизель», бак автомобіля також має маркування «дизель - ЕВРО» (а.с.11-13). 10.09.2017 року позивач керував автомобілем Mitsubishi Grandis № НОМЕР_2 і приблизно о 08:54 заїхав на АЗС № 17, яка належить відповідачу і розташована за адресою автодорога обхід м. Одеса, 21 км+400 м, з метою заправки автомобіля дизельним паливом. Позивач замовив у відповідача дизельне паливо «Дизель Пульс», за що сплатив відповідачу кошти у розмірі 1 400,90 гривень. 10.09.2017 року о 08:54:32-08:54:42 відповідач видав фіскальний чек з якого вбачається, що до баку автомобіля Mitsubishi Grandis № НОМЕР_2 замість дизельного палива залито бензин ТМ Pulls А-95-Євро-5-Е5 (а.с.16). З приводу неправомірних дій відповідача позивач того ж дня, тобто 10.09.2017 року звернувся із заявою до Хмельницького ВП Малиновського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області, яка зареєстрована в ЄО за №16544 від 10.09.2017 року. За результатами розгляду заяви позивачу рекомендовано вирішувати спір у суді (а.с.14,114-121). Внаслідок того, що замість дизельного палива до паливного баку автомобіля Mitsubishi Grandis № НОМЕР_2 був залитий бензин, вийшов з ладу паливний фільтр автомобіля, на придбання якого позивач витрати 300 гривень, крім того, позивач сплатив 1 461 гривень за роботи з очищення паливної системи (а.с.15,17,18). Судом апеляційної інстанції нові обставини не встановлювались і нові докази не досліджувались. Між сторонами виникли правовідносини з відшкодування шкоди, які регулюються нормами ЦК України, Законом України «Про захист прав споживача». (доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції) Суд першої інстанції, відмовляючи у позові виходив з того, що позивачем не доведено факту протиправних дій працівників відповідача, як заподіювача шкоди, відсутній причинний зв`язок між діями працівників відповідача щодо відпуску бензину та шкодою, завданою позивачу, а саме виходом з цих причин з ладу паливної системи, а також вина у цьому відповідача (а.с.165-170). Колегія суддів не погоджується з висновками суду з таких підстав. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Шкода, завдана майну покупця, та шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю у зв`язку з придбанням товару, що має недолік, відшкодовується відповідно до положень глави 82 ЦК України (відшкодування шкоди, ст. 711 ч.1 ЦК України). Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (глава 82 ЦК України, ст. 1166 ч.1, 1167 ч.1 ЦК України). З матеріалів справи вбачається, що у користуванні позивача перебуває автомобіль Mitsubishi Grandis № НОМЕР_2 із дизельним двигуном, автомобіль зареєстрований у Литовській республіці. 10.09.2017 року позивач прибув на автомобілі Mitsubishi Grandis № НОМЕР_2 до АЗС, яка належить Товариству, з метою заправки автомобіля дизельним паливом. 10.09.2017 року Товариство замість продажу дизельного палива, продало позивачу бензин ТМ Pulls А-95-Євро-5-Е5 на суму 1 400,90 гривень. Працівник відповідача ОСОБА_2 заправив бензином ТМ Pulls А-95-Євро-5-Е5 автомобіль Mitsubishi Grandis № НОМЕР_2 із дизельним двигуном (а.с.118). Зазначені обставини відповідач не спростував. Продаж позивачу бензина замість дизельного палива підтверджується дублікатом фіскального чеку №8122 від 10.09.2017 року, з якого також вбачається, що за паливо позивач розрахувався за допомогою картки Gold|Visa із застосуванням пін-коду (а.с.16). З матеріалів перевірки Хмельницьким ВП Малиновського ВП в м. Одесі №16544 від 10.09.2017 року вбачається, що 10.09.2017 року о 10:05:00 надійшла заява від ОСОБА_1 про заправку автомобіля бензином, і, прибувши о 12:21 на місце виклику, працівники поліції виявили ОСОБА_1 , який повідомив, що замість Пульс ДП до паливного бака залито бензин Пульс

95. Працівники поліції відібрали пояснення у ОСОБА_3 (консультант-касир) та ОСОБА_2 (молодший оператор), а заявник був доставлений до Хмельницького ВП для написання заяви (а.с.116-119). 11.09.2017 року позивач придбав в СПД ОСОБА_4 фільтр за 300 гривень (а.с.15). Згідно акту виконаних робіт № ЗН-61782 від 11.09.2017 року, за чищення паливної системи автомобіля і заміну фільтра в автомобілі Mitsubishi Grandis № НОМЕР_2 позивач всього сплатив 1 461,60 гривень (а.с.17,18). Заправка автомобіля, обладнаного дизельним двигуном, бензином, з точки зору чинного законодавства, є продажем продукції з дефектом, оскільки призвело до виходу з ладу автомобіля позивача. До спірних правовідносин, враховуючи існування між сторонами споживчих відносин, підлягають застосуванню відповідні правила Закону України «Про захист прав споживачів», а також спеціальні правила про роздрібну купівлю-продаж (постанова Верховного Суду від 25.07.2019 року по справі №161/626/17). Споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону. Шкода, завдана внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відшкодовується відповідно до закону (п.5 ч.1 ст. 4, ст. 16 Закону України «Про захист прав споживачів»). Порядок роздрібної торгівлі врегульований відповідними Правилами, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року №1442 (далі-Правила). Зокрема, Правила визначають порядок роздрібної торгівлі бензином, дизельним пальним, гасом, маслами, мастилами. Згідно із п. 11 Правил шкода, завдана життю, здоров`ю споживача або його майну внаслідок використання нафтопродуктів неналежної якості, підлягає відшкодуванню суб`єктом господарювання в повному обсязі та в порядку, установленому законодавством (п. 11 Правил в редакції станом на 2017 рік, час виникнення правовідносин сторін). Вирішуючи вимоги щодо відшкодування майнової шкоди, суд має виходити з того, що заподіяна особі і її майну шкода підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між діями і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для відповідальності у деліктних правовідносинах повинен бути наявний склад цивільного правопорушення: шкода; протиправна поведінка особи; причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою; вина особи. Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27.12.2019 року по справі № 686/11256/16-ц). Позивач довів, що йому спричинені збитки внаслідок протиправних дій працівника відповідача, а також причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою працівників відповідача, тоді як відповідач не спростував, що шкоду позивачу спричинено не з його вини. Тому позивач має право на відшкодування майнової шкоди у вигляді збитків, а також моральної шкоди. Позовні вимоги підлягають задоволенню частково з таких підстав. Позивач належним і допустими доказами довів збитки у розмірі 3 161 гривень, а саме: 1 400,90 гривень витрат на придбання палива (бензина замість дизельного палива), що призвело до псування паливного фільтра і необхідності чищення паливної системи автомобіля; 300 гривень на придбання паливного фільтра; 1 461 гривень фактичних витрат на чищення паливної системи і заміни паливного фільтра. Вимоги позивача про стягнення 375 гривень (вартості 15 літрів дизельного палива), всупереч ст. 77 ЦПК України, належними доказами не доведені. Колегія суддів при цьому звертає увагу на те, що 10.09.2017 року позивач повідомив працівникам поліції, що в паливному баку автомобіля залишалось 10 літрів пального (а.с.116), а у позовній заяві став стверджувати, що у паливному баку залишалось 15 літрів пального (а.с.3). Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 ч.ч.1,2 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ч.ч.1,5,6 ЦПК України). Позивач не надав належних доказів того, яка саме кількість дизельного палива і якою вартістю залишалась у паливному баку автомобіля в той час, як автомобіль був заправлений бензином. Оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, колегія суддів відмовляє у позові про стягнення 375 гривень за недоведеності позовних вимог у цій частині. Моральна шкода це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, у тому числі, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Підставою цивільно-правової відповідальності є скоєння цивільного правопорушення. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від: характеру правопорушення; глибини фізичних та духовних страждань; погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, з урахуванням інших обставин, які мають суттєве значення (ч. 3 ст. 23 ЦК України). Крім того, суд має враховувати: стан здоров`я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих обставинах; ступінь зниження престижу, ділової репутації; час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про практику в справах про відшкодування маральної (немайнової) шкоди»). Сталою судовою практикою визначено, що, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (постанова ВС суду від 25.08.2020 року по справі №372/3192/18). Визначаючи розмір моральної шкоди колегія суддів бере до уваги наступне. Внаслідок протиправних дій працівника відповідача позивач зазнав душевних страждань. Так, у зв`язку із пошкодженням майна, зважаючи на конкретні обставини справи і тяжкість вимушених змін у життєвих обставинах, позивач був вимушений невідкладно вирішувати питання евакуації автомобіля та його подальшого ремонту тощо. Виходячи із засад розумності та справедливості, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду у розмірі 1 500 гривень. (мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу) Доводи позивача у скарзі, що: суду надані письмові докази про понесені ним матеріальні витрати (чеки, квитанції тощо) і судом зроблений неправильний, що ці документи не є належними доказами; норми Закону України «Про захист прав споживачів» мають пріоритетне значення при вирішенні спорів, пов`язаних з порушенням прав, свобод та інтересів споживачів, у даному випадку має місце порушення його прав, свобод та інтересів, як споживача, - прийняті до уваги і є підставою для скасування рішення суду з прийняттям нового судового рішення. Інші доводи позивача у скарзі, які стосуються питань підтвердження права власності позивача на автомобіль, вирішення клопотання про допит свідків, розгляд справи по суті за відсутності позивача і його представника, не впливають на суть вирішення спору. В матеріалах справи наявні належні, допустимі та достатні докази того, що автомобіль Mitsubishi Grandis № НОМЕР_2 станом на 10.11.2017 року перебував у користуванні позивача, а також докази того, що саме позивач поніс витрати для відновлення попереднього стану автомобіля. Доводи представника відповідача у відзиві на скаргу, що: товарний чек від 11.09.2017 року на суму 300 гривень не може прийматися як розрахунковий, є неналежним та недопустимим доказом; посилання позивача на норми Закону України «Про захист прав споживачів», як на підставу задоволення вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, є помилковим, оскільки вказані норми закону не встановлють підстав для задоволення вимог про відшкодування шкоди, заподіяної начебто внаслідок винних дій працівників АЗС, щодо відпуску позивачу продукції належної якості; оскільки вимоги позивача не пов`язані з відпуском працівниками АЗС відповідача позивачу, як споживачеві продукції неналежної якості, до спірних правовідносин сторін норми Закону України «Про захист прав споживачів» не застосовуються (підтверджується і ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.12.2016 року у справі № 725/7128/14-ц); Правила не передбачають обов`язку оператора АЗС знати технічні характеристики автомобілів та звертати увагу на написи, в тому числі і на кришці бака; висновок суду, що позивач мав змогу і повинен був пересвідчитись в тому, який саме нафтопродукт, в якому обсязі і за яку ціну йому було відпущено, та за який саме продукт він розрахувався є вірним; позивачем не зазначено, яких саме фізичних чи душевних страждань, а також втрат немайнового характеру він зазнав та не надано жодних доказів на користь того, чим підтверджується розмір моральної шкоди, - до уваги не приймаються. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 року № 265/95-ВП, розрахунковий документ документ встановленої форми та змісту. Це може бути касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо, що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну. Форма та зміст товарного чека на теперішній час законодавством не є визначеною, разом з тим, форма та зміст фіскального чека, розрахункової квитанції та інших розрахункових документів, надання покупцю яких є обов`язковим, встановлені п. 2 розділу II Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 року №13. Та обставиниа, що СПД ОСОБА_4 видав позивачу товарний чек, який, у розуміні п. 2 розділу II Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 року №13, не у повній мірі відповідає розрахунковому документу, не є підставою для ствердження, що вказані у ньому обставини купівлі-продажу фільтра не мали місце. У будь-якому разі, товарний чек, як документ, що виписується продавцем, засвідчує факт купівлі покупцем певного товару. Позивач, як споживач, цілуом обґрунтовано має розраховувати, що СПД ОСОБА_4 , як суб`єкт підприєницької діяльності дотримується фінансової дисципліни під час оформлення розрахункового доркумента. У відносинах за участі споживача суд зобов`язаний тлумачити усі сумніви на користь цього учасника, як слабшої сторони у таких правовідносинах (постанова ВС від 25.07.2019 року по справі №161/626/17). Позивач користується автомобілем Mitsubishi Grandis № НОМЕР_3 із дизельним двигуном. 10.09.2017 року позивач прибув на автомобілі Mitsubishi Grandis № НОМЕР_2 до АЗС, яка належить Товариству з метою заправки автомобіля дизельним паливом. 10.09.2017 року Товариство замість продажу дизельного палива, продало позивачу бензин ТМ Pulls А-95-Євро-5-Е5 на суму 1 400,90 гривень. Працівник відповідача ОСОБА_2 заправив бензином автомобіль Mitsubishi Grandis № НОМЕР_2 із дизельним двигуном, яким користується позивач. Зазначені обставини відповідач не спростував. Відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, а позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги (постанова ВС від 25.07.2019 року по справі №161/626/17). У зв`язку із пошкодженням майна, позивач зазнав душевних страждань, оскільки був вимушений невідкладно вирішувати питання евакуації автомобіля та його подальшого ремонту тощо. Зважаючи на характер правопорушення та глибину духовних страждань позивача, колегія суддів дійшла висновку про покладення на відповідача обв`язку відшкодувати позивачу моральну шкоду у розмірі 1 500 гривень, що буде відповідати засадам розумності та справедливості. Доводи представника відповідача, що позивач не надав належних доказів в частині відшкодування 375 гривень (вартість 15 літрів дизельного палива), прийняті до уваги і є підставою для відмови у позові в цій частині. (чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду) Оскільки з вини відповідача позивач зазнав збитків і моральної шкоди, порушене право позивача підлягає захисту судом апеляційної інстанції шляхом часткового задоволення позову. (висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції) Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ст. 376 ч.ч.1,2 ЦПК України). Приймаючи до уваги, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, суд порушив і неправильно застосував норми матеріального права ст. ст. 711, 1166, 1167 ЦК України, не застосував ст.ст. 4,16 Закон України «Про захист прав споживачів», а також неправильно застосував норми процесуального права ст. ст. 76-78, 81 ЦПК України, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення. СУДОВІ ВИТРАТИ Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. (ст. 141 ч.ч.1,2,7 ЦПК України). Позивач, як споживач, звільнений від сплати судових витрат. Колегія суддів задовольняє скаргу позивача і скасовує рішення суду першої інстанції з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позову, тому відповідач не має права на відшкодування судових витрат, відповідно до ч.7 ст. 141 ЦПК України. ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.ч.1,2, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 березня 2019 року скасувати. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Окко-Рітейл» (код ЄДРПОУ №30841082) на користь ОСОБА_1 (ІПН № НОМЕР_4 ) на відшкодування майнової шкоди - 3 161 гривень і на відшкодування моральної шкоди - 1 500 гривень. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і, відповідно до п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови суду складено 05.04.2021 року. Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко Л.М. Вадовська Є.С. Сєвєрова