Постанова 4813 № 522/23683/20

Номер провадження: 22-ц/813/211/25 Справа № 522/23683/20 Головуючий у першій інстанції Свячена Ю. Б. Доповідач Карташов О. Ю. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30.01.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Карташова О.Ю. суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В. за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» про стягнення моральної та матеріальної шкоди, ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» , в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» на її користь 59040,07 (п`ятдесят дев`ять тисяч сорок) грн матеріальних збитків та 30 000 (тридцять тисяч) грн моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок продажу та залиття в автомобіль позивачки невідповідного пального (замість дизельного палива продано та залито бензин) позивачеві були спричинені матеріальні збитки на суму 74915,07 грн - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, 6500 гривень витрат на евакуацію авто та 1563,12 гривень за паливо, з яких страховою компанією відповідача відшкодовано лише 15875,99 грн вартості ремонтно-відновлювальних робіт, 6500 гривень витрат на евакуацію авто та 1563,12 гривень за паливо, та спричинені моральні страждання, які позивач оцінює в 30000 грн. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 26 листопада 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» про стягнення моральної та матеріальної шкоди, у відповідності до ЗУ «Про захист прав споживачів» - задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» (ЄДРПОУ 38305367) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 59040 (п`ятдесят дев`ять тисяч сорок) грн 07 коп. матеріальних збитків та 3000 (три тисячі) гривень моральної шкоди. У задоволенні решти вимог - відмовлено. Рішення суду вмотивовано тим, що позивачкою доведено, що їй спричинені збитки внаслідок протиправних дій працівника відповідача, а також причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою працівників відповідача, а відповідачем зазначене не спростовано. Позивач належним і допустимими доказами довів збитки у розмірі 74915,07 грн - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, 6500 гривень витрат на евакуацію авто та 1563,12 гривень за паливо. Також, виходячи з засад розумності та справедливості, суд дійшов висновку, про часткове задоволення вимог щодо стягнення моральної шкоди. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «Сокар Петролеум» адвокат Гидирим О.А. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість рішення суду першої інстанції та його невідповідність нормам процесуального права, а також фактичним обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги покласти на позивача по справі. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу На думку апелянта, суд не обґрунтовано виходив із доведеності позивачем понесених збитків на ремонтно-відновлювальні роботи автомобіля у розмірі 74915,07 грн, оскільки не у повній мірі дослідив у сукупності усі докази та не надав належної оцінки аргументам Відповідача щодо фактичних обставин справи. Так, згідно наданого Позивачем акту виконаних робіт ФОП ОСОБА_2 (послуги з евакуації) несправний автомобіль Позивача було перевезено з місця події (АЗС) до станції технічного обслуговування 30.06.2020 року. Проте, згідно наданого Позивачем акту огляду та дефектування від 08.07.2020 року, рахунку на оплату №ЗН00024 від 09.07.2020 року та Акту виконаних робіт №ЗН00024 від 09.07.2020 року вбачається, що несправний автомобіль марки «infiniti Q50» р/номер НОМЕР_2 доставлено на ремонт в сервісний центр «Infiniti» (ФОП ОСОБА_3 ) 08 липня 2020 року. Оплата ремонту автомобіля відбулась 22 липня 2020р. Звернення ОСОБА_1 щодо настання такої події до ТОВ «Сокар Петролеум» відбулось лише 24.07.2020р. вже після здійсненого ремонту та через 24 дні після настання події. Отже, на момент подачі ОСОБА_1 заяви про відшкодування до ТОВ Сокар автомобіль вже був відремонтований, що відповідно унеможливило провести огляд автомобіля для встановлення пошкоджень та підтвердження необхідності проведення всіх робіт згідно наданого Позивачем рахунку на ремонт. Окрім цього, Позивач не повідомив ТОВ «Сокар Петролеум» про дату, час та місце огляду автомобіля. Згідно пояснень Позивача, в сервісному центрі «Infiniti» (ФОП ОСОБА_3 ) в результаті проведеного огляду з`ясувалося, що автомобіль був заправлений паливом, яке не відповідає даному типу двигуна. За результатами обстеження автомобіля Позивача складено акт огляду та дефектування від 08.07.2020 року. Однак, Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що дійсно в баку автомобіля на момент його огляду в сервісному центрі «Infiniti» 08.07.2020 року знаходилося придбане на АЗС ТОВ «Сокар Петролеум» згідно чеку пальне бензин А95 Євро5-E5, зокрема: акт, висновок експерта або будь який інший документ, в якому було б встановлено дійсний факт злиття пального, його кількість, марка тощо, а також доказів відібрання проб злитого палива представниками сервісного центру та направлення їх до відповідної експертної установи з метою його ідентифікації. Таким чином, акт огляду та дефектування від 08.07.2020 року не може братися судом до уваги, оскільки це не є висновок експерта та не має юридичного значення в розумінні підстав для відшкодовування шкоди. Належним доказом, з урахуванням всіх обставин справи міг бути виключно висновок чи акт технічної експертизи, наданий незалежною акредитованою експертною установою. А тому, відсутні причини вважати, що всі виконані роботи та замінені деталі на автомобілі Позивача стосувалися саме заявленої події та виникли внаслідок залиття невідповідного виду палива, а не внаслідок експлуатації авто і були вже наявні до такої події та/або в період часу з 30.06.2020 року по 08.07.2020 року. Щодо відзиву на апеляційну скаргу Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Рух справи 28.12.2021 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2021 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» про стягнення моральної та матеріальної шкоди. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського апеляційного суду від 29.12.2021 року, визначено склад суду, а саме: головуючий суддя: ОСОБА_4 , судді учасники колегії: Громік Р.Д., Погорєлова С.О. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.02.2022 року за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» відкрито апеляційне провадження. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27.10.2022 року підготовка справи до апеляційного розгляду закінчена, справу призначено до розгляду. Відповідно до розпорядження № 3316 від 24.11.2022 року здійснено заміну суддів учасників колегії. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2022 року до складу колегії визначено суддів Сегеда С.М. та Комлева О.С. Рішенням Вищої ради правосуддя № 126/0/15-23 від 21.02.2023 року суддю ОСОБА_4 звільнено з посади судді, у зв`язку з поданням заяви про відставку. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2023 року, головуючим суддею по справі визначено Кутурланову О.В. Відповідно до розпорядження № 3891 від 09.05.2023 року, здійснено заміну суддів учасників колегії. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.05.2023 року, до складу учасників колегії по справі визначено суддів Приходько А.Л. та Бездрабко В.О. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.05.2023 року визначеною вище колегією справу призначено до розгляду. Рішенням Вищої ради правосуддя № 567/0/15-23 від 30 травня 2023 року, достроково закінчено відрядження судді Херсонського апеляційного суду ОСОБА_5 . Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2023 року по даній справі головуючого визначено суддю Карташова О.Ю. Рішенням Вищої ради правосуддя № 567/0/15-23 від 30 травня 2023 року достроково закінчено відрядження суддів Херсонського апеляційного суду ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , та їх відраховано зі штату Одеського апеляційного суду. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2023 року, до складу учасників колегії по справі визначено суддів Стахову Н.В., Коновалову В.А. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.11.2023 року колегією суддів у складі головуючого судді Карташова О.Ю., суддів учасників колегії Коновалової В.А., Стахової Н.В. зазначену справу прийнято до провадження та призначено до розгляду. Рішенням Вищої ради правосуддя № 2518/0/15-24 від 20.08.2024 року суддю Стахову Н.В. звільнено, у зв`язку з поданням заяви про відставку. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2024 року суддю Стахову Н.В. замінено на суддю Кострицького В.В. Узагальнені доводи та заперечення учасників справи Представник ТОВ «Сокар Петролеум» адвокат Гидирим О.А. в судовому засіданні підтримав доводи поданої апеляційної скарги, просив її задовольнити. ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явилася, поштові повідомлення які їй направлялися апеляційним судом поверталися «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній». Про виклик у судове засідання на 30.01.2025 року 10:10 год. ОСОБА_1 було зроблено оголошення на офіційному сайті Одеського апеляційного суду. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників які не з`явились. Фактичні обставини справи, встановлені судом Укористуванні позивача станом на 30.06.2020 року перебував автомобіль Infinity р/н НОМЕР_3 із дизельним двигуном. 30.06.2020 року позивач замовив у відповідача дизельне паливо. Відповідач видав позивачеві фіскальний чек з якого вбачається, що до баку автомобіля Infinity р/н НОМЕР_3 замість дизельного палива залито бензин А-95 Євро на суму 1563,12 грн в об`ємі 62,55 літра. Внаслідок того, що замість дизельного палива до паливного баку автомобіля позивача був залитий бензин, відповідно акту огляду та дефектування, вийшов з ладу паливний насос високого тиску, паливна форсунка 2-го циліндра, потребувала чистки паливна система, сажовий фільтр та потребував заміни паливний фільтр, загальна вартість ремонту яких склала 74915,07 грн. Відповідно повідомлення та транзакції Страховою компанією відповідача відшкодовано 15875,99 грн вартості ремонтно-відновлювальних робіт, 6500 гривень витрат на евакуацію авто та 1563,12 гривень за паливо.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд Відповідно до ст. 42 Конституції України, держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів. Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Відповідно до ст. 4, 6, 11, 16, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг. Споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, зокрема, на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону. Продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. Шкода, завдана внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відшкодовується відповідно до закону. Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Згідно зі ст. 22, 23, 711, 1166, 1167, 1192 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Шкода, завдана майну покупця, та шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю у зв`язку з придбанням товару, що має недолік, відшкодовується відповідно до положень глави 82 цього Кодексу. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Моральна шкоди, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Порядок роздрібної торгівлі пальним, оливами, мастилами, розфасованими нафтопродуктами, а також регламентація вимог стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров`я споживачів і рівня торговельного обслуговування визначається Правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року № 1159). За пунктом 14 цих Правил заправка автомобілів провадиться оператором АЗС або під його наглядом, що покладає відповідальність за заправлення відповідного палива саме на працівника відповідача. Як зазначалося Верховним Судом у своїй постанові від 25 липня 2019 року у справі №161/626/17, заправка автомобіля, обладнаного дизельним двигуном, бензином з точки зору чинного законодавства є продажем продукції з дефектом, оскільки призвело до виходу з ладу автомобіля позивача. Також вказувалося, що відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, а позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги. За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом не в повному обсязі з`ясовані обставини, що мають значення для справи та не надано належної оцінки доказам доведеності позивачем вартості обсягу ремонтних робіт у зв`язку з заправленням автомобіля позивача пальним іншого виду, а також не надано належної оцінки доводам відповідача, які були наведені у відзиві, то колегія суддів з ними не погоджується. Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Як убачається, презумпцію винуватості завдавача шкоди при вирішенні спірних правовідносин повинен спростовувати сам відповідач. Оскільки ОСОБА_1 надано переконливі та об`єктивні докази про факт порушення її суб`єктивного цивільного права ТОВ «Сокар Петролеум», а відповідач належним чином проти них не заперечив, тому посилання заявника на неправомірне застосування судом концепції негативного доказу, за якої певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує, не заслуговують на увагу. Тому не можна погодитися і з аргументами представника відповідача про необхідність використання при доказуванні предмета спору висновку експерта тощо, який підтверджував би, що саме дизельне пальне, придбане на АЗС відповідно до фіскального чека від 30.06.2020 року ФН №3000090951, зумовило вихід в транспортному засобі з ладу паливної системи. Не заслуговують на увагу і твердження про недодержання судом положень процесуального законодавства. Так, відповідно до абз. другого ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Між тим, будь-яких фактів про процесуально-правові порушення, що потягли би помилкове розв`язання цивільно-правового спору, матеріали справи не містять, заявником представлено не було, а апеляційним судом їх не було здобуто. При цьому відсутні й обставини порушення норм процесуального права, які спонукали би до обов`язкового скасування судового рішення, що передбачено ч. 3 ст. 376 ЦПК України. Решта аргументів заявника також є безпідставними, а тому колегією суддів відхиляються. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2021 року слід залишити без змін. Щодо судових витрат За приписами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий О.Ю. Карташов Судді В.А. Коновалова В.В. Кострицький