Постанова Вінницький апеляційний суд № 141/628/20

Справа № 141/628/20 Провадження № 22-ц/801/595/2021 Категорія: 62 Головуючий у суді 1-ї інстанції Климчук С. В. Доповідач:Оніщук В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 квітня 2021 рокуСправа № 141/628/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Оніщука В.В (суддя-доповідач), суддів: Медвецького С.К., Копаничук С.Г., з участю секретаря судового засідання: Ліннік Я.С., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: Якимівська сільська ради Оратівського району Вінницької області, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 23 грудня 2020 року, ухвалене у складі судді Климчука С.В., в залі суду, встановив: У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Якимівської сільської ради Оратівського району Вінницької області про визнання права власності на земельну частку (пай). Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_2 , яка в період з 1944 року по 1967 рік працювала в колгоспі «Перемога», в подальшому реорганізоване в КПС «Травневе», в с. Бугаївка Оратівського району Вінницької області різноробочою та мала право на земельну частку (пай), так як заяви про вихід із членів колективного господарства не подавала і рахувалась членом КСП «Травневе». КПС «Травневе» не внесло ОСОБА_2 до списку пайовиків, чим, на думку позивача, порушило її гарантоване право на отримання сертифіката на право на земельну частку (пай), а тому позивач ОСОБА_1 звернувшись в суд просив визнати за ним право власності на земельну частку (пай) без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка розташована на землях запасу Якимівської сільської ради Оратівського району Вінницької області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 23 грудня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Якимівської сільської ради Оратівського району Вінницької області про визнання права власності на земельну частку (пай), відмовлено. Відмовляючи у задоволенні вказаного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач та його представник не надали суду належні та допустимі докази того факту, що померла ОСОБА_2 як пенсіонер була членом КСП «Травневе» та на час проведення паювання земель і видачі сертифікатів мала право на земельну частку (пай). Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, вказуючи, що рішення суду першої інстанції є необгрунтованим та ухваленим за неповного з`ясування обставин. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що судом першої інстанції помилково вказано, що його мама не була членом ПСП «Травневе», адже матеріалами справи доводиться, що ОСОБА_2 була пенсіонеркою, однак із членів колгоспу не виходила. Факт постійного працевлаштування ОСОБА_2 у колгоспі з початку його заснування і до 1967 року, а також того, що остання із села нікуди не виїжджала підтверджується належним чином засвідченими показами свідків - жителів села Бугаївка: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог. Відзив на апеляційну скаргу від відповідача впродовж встановленого апеляційним судом строку не надходив. В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з посиланням на викладені в ній обставини. Представник Якимівської сільської ради Оратівського району Вінницької області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, причин неявки не повідомив, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи. Суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає вищевказаним вимогам закону. Так, судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Тетіїв Тетіївського району Київської області померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 25.03.2003 відділом реєстрації актів громадянського стану Тетіївського районного управління юстиції Київської області. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина і спадкоємцем за законом після померлої є її син - ОСОБА_1 . Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №62091889 від 16.10.2020, наданої Іллінецькою державною нотаріальною конторою, інформація про відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_2 відсутня. Відповідно до довідки виконавчого комітету Якимівської сільської ради Оратівського району Вінницької області №413 від 26.08.2020, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за оформленням права власності на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування за першою чергою станом на 26.08.2020 до Якимівської сільської ради ніхто не звертався. З копії трудової книжки колгоспника слідує, що ОСОБА_2 , 1912 року народження, 01.01.1930 була прийнята у колгосп ім. «22 з`їзду КПРС» с. Бугаївка Якимівської сільради Іллінецького району Вінницької області. Також у трудовій книжці містяться записи з 1944 по 1967 роки, зокрема, записи про кількість нарахованих трудоднів за рік, сума нарахованих грошей (карбованців). При цьому, у 1967 року відпрацьовано 22 трудодні. У графі «Підписи осіб, що засвідчують записи і печатка колгоспу» міститься печатка Бугаївської с/г артілі Іллінецького району Вінницької області «імені ХХІІ з`їзду КПРС». Згідно архівної довідки №157/01-14, виданої 28.03.2011 архівним відділом Оратівської районної державної адміністрації Вінницької області, в період з 1945 по 1960 роки в селі Бугаївка Оратівського району Вінницької області діяв колгосп «Перемога» с. Бугаївка. У 1960 році колгосп «Перемога» с. Бугаївка приєднався до колгоспу «Перше Травня» с. Якимівка. Укрупнений колгосп названо «Україна» с. Якимівка. (Протокол №1 загальних зборів членів колгоспу від 12.01.1960). У 1991 році в с. Бугаївка, шляхом роз`єднання з колгоспом «Україна» с. Якимівка, утворено колгосп «Перемога» с. Бугаївка (протокол №1 загальних зборів членів колгоспу від 23.02.1991). У 1992 році колгосп «Перемога» с. Бугаївка реорганізовано в колективне сільськогосподарське підприємство «Травневе» с. Бугаївка (Протокол №5 загальних зборів членів колгоспу від 27.11.1992). У 2000 році на базі колективного сільськогосподарського підприємства «Травневе» с. Бугаївка утворено сільськогосподарський виробничий кооператив «Бугаївський» с. Бугаївка. (Протокол установчих зборів засновників від 20.01.2000 №1). Відповідно до листа №156/01-14, виданого 28.03.2018 архівним відділом Оратівської районної державної адміністрації Вінницької області, повідомлено, що в протоколах засідань правління та загальних зборів членів колгоспу «Україна» с. Якимівка Оратівського району Вінницької області за 1967-1991 роки; в протоколах засідань правління та загальних зборів членів колгоспу «Перемога» с. Бугаївка Оратівського району Вінницької області за 1991-1992 роки; в протоколах засідань правління та загальних зборів членів колективного сільськогосподарського підприємства «Травневе» с. Бугаївка за 1992-1996 роки рішення про виключення гр. ОСОБА_2 немає. З листа Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №О-168/0-0.31-158/131-20 від 31.08.2020 вбачається, що відповідно технічної документації по паюванню земель колективної власності колективного сільськогосподарського підприємства «Травневе» с. Бугаївка Оратівського району Вінницької області, до списку членів колективного сільськогосподарського підприємства «Травневе» с. Бугаївка гр. ОСОБА_2 не була включена в списки на паювання земель вищевказаного підприємства. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно із статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Частиною другою статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону. За змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта. Відповідно до статті 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів. Членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут. Згідно з пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського товариства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Право на земельну частку (пай) особа набуває за наявності трьох умов: перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства; отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю; включення особи до списку, доданого до цього акта. Особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають: 1) колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; 2) громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 02 вересня 2020 року у справі №530/311/19 (провадження №61-18113св19) та від 02 березня 2020 року у справі №573/813/19-ц (провадження №61-1543св20). Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям». Водночас відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду від 17.03.2020 у справі №396/1683/18-ц, громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатку до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку. У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП. Судом першої інстанції встановлено, що за життя ОСОБА_2 не зверталась до відповідного підприємства чи інших організацій щодо не включення її до списку розпаювання земель КСП й не оскаржувала дій підприємства, в тому числі в судовому порядку, щодо не включення її до цих списків, чи іншим чином не порушувала питання про виділення їй земельної частки (паю) і видачу правовстановлюючого документу на неї. Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просив визнати за ним право на земельну частку (пай) в порядку спадкування, оскільки вважає, що його мати належала до членів КСП «Травневе» та мала право на земельну частку (пай), а відтак таке право має він, як її спадкоємець. Колегія суддів зазначає, що доведення набуття ОСОБА_2 за її життя права, яке просить визнати позивач у порядку спадкування, покладається саме на останнього. Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця (ст. 525 ЦК УРСР). Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (ст. 526 ЦК УРСР). Спадкування здійснюється за законом і за заповітом (частина перша статті 524 ЦК УРСР). Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (стаття 548 ЦК УРСР). Частиною першою статті 549 ЦК УРСР 1963 року визначено дії, що свідчать про прийняття спадкоємцем спадщини: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Отже, спадкоємець має право на спадкування усіх прав та обов`язків, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини. Встановивши, що спадкодавець ОСОБА_2 до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) включена не була, і що позивачем не надано доказів на підтвердження вчинення ним дій, направлених на отримання спадщини, суд першої інстанції, дослідивши наявні у справі докази, надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання за позивачем права власності на вказану земельну частку (пай) в порядку спадкування. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Доводи апеляційної скарги про підтвердження обґрунтованості позову відповідними доказами, є безпідставними. Отже, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. При вирішенні цієї справи суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, тому судові витрати понесені у зв`язку з апеляційним переглядом справи слід залишити за учасником справи, який звернувся з апеляційною скаргою. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 23 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: В. В. Оніщук Судді: С. К. Медвецький C. Г. Копаничук