Постанова 4818 № 636/3967/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 636/3967/19 Головуючий суддя І інстанції Дьоміна О. П. Провадження № 22-ц/818/836/21 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: Справи у спорах, що виникають з сімейних відносин про стягнення аліментів П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 квітня 2021 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Яцини В.Б., суддів колегії: Бурлака І.В., Хорошевського О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 10 березня 2020 року, ухвалене у складі судді Дьоміної О.П., по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення суми індексації по аліментним виплатам в твердій грошовій сумі, В С Т А Н О В И В : У грудні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , уточненим 22.01.2020, в якому просив стягнути з відповідача на його користь індексацію аліментів, присуджених у твердій грошовій сумі за період з липня 2015 року по жовтень 2019 року у розмірі 22088,31 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що з 25.06.2005 він та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 26.08.2016 Московським районним судом м. Харкова рішенням у справі № 643/15629/15-ц. Від шлюбу у сторін є неповнолітня дитина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . 09.07.2015 дружина покинула родину та виїхала до Російської Федерації у м. Москва. Донька з 09.07.2015 і по сьогоднішній день проживає з позивачем та знаходиться на повному його утриманні. Постановою Харківського апеляційного суду з відповідачки стягнуто аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн кожного місяця, починаючи з 01.07.2015 по 06.09.2017 та на підставі рішення Чугуївського міського суду від 05.02.2018 стягнуто аліменти в твердій грошовій формі в розмірі 2000 грн на місяць з 06.09.2017 року та до досягнення дитиною 18 річного віку. На рішення Харківського апеляційного суду відповідачкою подано касаційну скаргу, в задоволенні якої постановою Верховного суду України від 25.11.2019 відмовлено. 06.11.2013 Верховним Судом України у цивільній справі № 6-113цс13, встановлено, що розмір аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі на підставі ч. 2 ст. 184 СК України, підлягає індексації за аналогією закону згідно з п. 8 ст. 8 ЦПК України у порядку, передбаченому з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення». Згідно зі ст. 2 Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру. Одним із видів доходів є аліменти, визначені судом у твердій грошовій сумі. Тобто, розмір аліментів, призначених судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок проведення такої індексації затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Позивачем здійснено розрахунок суми індексації аліментів, присуджених в твердій грошовій сумі, за період з липня 2015 року по жовтень 2019 року, який складає 22088,31 грн. Для консультацій з сімейного права України та складання позову позивач звертався до адвоката за правовою допомогою, а тому вважає, що з відповідачки також повинні бути стягнені витрати, які він поніс в зв`язку зі зверненням за правовою допомогою. Сума витрат на правову допомогу складає 3000,00 грн. Позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги, просив суд задовольнити їх у повному обсязі, посилаючись на обставини і факти, викладені в уточненому позові. Представник позивача адвокат Мазницький М.М. теж наполягав на задоволенні уточненого позову в повному обсязі. Представник відповідача адвокат Коваленко М.В. надав суду заяву, в якій просив відмовити позивачу в задоволенні його вимог тому, що вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на їх недоведеність та безпідставність. Відповідачка про дату, час та місце судового засідання повідомлялась належним чином, до суду не з`явилась, причини неявки суду не повідомила. Суд, вислухавши думку учасників процесу, вважає можливим розглянути справу за її відсутності, враховуючи заяву її представника адвоката Коваленка М.В. Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 10 березня 2020 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 02 квітня 2020 року про виправлення описки, задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення суми індексації по аліментним виплатам в твердій грошовій сумі. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , індексацію розміру аліментів, присуджених за рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 05.02.2018, зміненим постановою апеляційного суду Харківської області від 19.07.2018, за період з липня 2015 року по жовтень 2019 року у розмірі 22088 (двадцять дві тисячі вісімдесят вісім) грн 31 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , судовий збір в дохід держави в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп. Не погоджуючись з таким рішення суду представник ОСОБА_1 адвокат Сайченко Я.В. в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування скарги зазначила, що рішення районного суду є незаконним та таким, що ухвалене зі значним порушенням матеріальних та процесуальних норм права. Вказала, що, індексації підлягають аліменти в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, здійснюється вона з місяця, в якому призначено аліменти, а також з 12.06.2016, оскільки саме цього дня Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі» набрав чинності. Послалась на те, що сума аліментів у розмірі 2000 гривень до липня 2019 року була такою, що перевищувала рівень прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб у відповідний пері« та відповідно не може бути предметом індексації до липня 2019 року. Зауважила, що лише в вересні індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині 1 статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (зі змінами, внесеними Законом України № 911-УІІІ від 24.12.2015), тобто 103 %, а тому сплачені відповідачем на користь позивача у цей період аліменти у твердій грошовій сумі підлягають індексації лише за вересень 2019 року. Вважає, що відповідач повинна сплатити лише 68 гривень індексації суми присуджених аліментів за період з липня 2015 року по жовтень 2019 року (не включно, оскільки Позивачем не розраховано індексацію за жовтень 2019 року). Вказала, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги. Вказаних доказів позивачем не залучено до матеріалів справи. Зазначила, що при вивченні додатків до позовної заяви можна побачити, що вони є по суті ксерокопіями невідомих документів, оскільки відсутня жодна позначка, що вищевказані документи є автентичними копіями з оригіналів, а тому жодним чином не можуть бути прийняті судом як доказ правомірності вимог позивача. ОСОБА_3 надав суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить останню залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін. Вказав, що індексується не вся сума аліментів, а тільки частина в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб на конкретний період часу. Зазначив, що представником відповідача не залучені експерти-бухгалтери, для спростування його розрахунків. Послався на те, що оригінали документів він мав з собою на засіданнях і за вимогою суду міг у будь-який момент надати на огляд. Посилання на ДСТУ 4163-2003 взагалі не має під собою підстав, оскільки не стосується фізичних осіб. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, які передбачені у ч. 1 ст. 369 ЦПК України, з огляду на те, що спір у даній справі виник з приводу стягнення суми, розмір якої є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, без повідомленням учасників справи. Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до вказаних норм ЦПК України, вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи у порядку письмового провадження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказаним вимогам оскаржене рішення відповідає. Задовольняючи частково позов суд першої інстанції свої висновки мотивував тим, що, встановивши, що до 01 січня 2016 року індекс інфляції за період прострочення заборгованості становить 101 %, а з 01 січня 2016 року 103%, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування індексу інфляції саме за період, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлено в розмірі 101 відсотки до 24 грудня 2015 року, з 24 грудня 2015 року така індексація проводиться в разі перевищення 103 відсотки. Суд прийняв поданий позивачем розрахунок індексації по аліментах як такий, що проведений відповідно до вимог законодавства, оскільки наявні підстави для застосування індексу інфляції за період, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлено в розмірі 101 відсотки до 24.12.2015, з 24.12.2015 індексація проводиться в разі перевищення 103 відсотків, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню. Суд також вважав доведеними витрати позивача на правову допомогу. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі, який рішенням Московського районного суду м. Харкова від 26.08.2016 було розірвано. Від спільного шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_4 . Рішенням Харківського районного суду м. Харкова від 20.03.2018 місце проживання дитини визначено з батьком ОСОБА_3 . Згідно з актом перевірки спільного проживання від 17.02.2020 за № 07, станом на момент розгляду справи в суді ОСОБА_4 спільно проживає з батьком ОСОБА_3 . За рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 05.02.2018 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_4 аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 2000 грн, починаючи з 06.09.2017 і до досягнення дитиною повноліття. Постановою Апеляційного суду Харківської області від 19.07.2018 вищевказане рішення суду змінене в частині періоду стягнення аліментів, з ОСОБА_1 стягнено аліменти на утримання доньки за попередній період з 01.07.2015 по 06.09.2017. Верховний суд своєю постановою від 25.11.2019 залишив без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Харківської області від 19.07.2018, залишивши її без змін. Позивачем наданий розрахунок коефіцієнтів та сум індексації по аліментам, відповідно до якого загальна сума розрахованої індексації за період з липня 2015 року по жовтень 2019 року складає 22088,31 грн (а.с.65-66). Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991, частин 7, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення, максимально можливого урахування інтересів дитини. У даному випадку спір у першу чергу стосується майнових інтересів дитини, матір`ю якої є відповідач, і найкращі інтереси дитини полягають у максимальному забезпечені її усім необхідним для гармонійного розвитку, що вимагає, зокрема, від батьків фінансувати такі витрати у першу чергу серед своїх особистих витрат. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Статтею 184 СК України (в редакції, що була чинною на час присудження аліментів) встановлено, що якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Частина друга статті 184 СК України (в редакції, що була чинною на час присудження аліментів) передбачала, що визначений судом у твердій грошовій сумі розмір аліментів підлягає індексації відповідно до закону. Частини 1 та 2 ст. 184 СК України у чинній редакції Кодексу закріплюють, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. До 12 червня 2016 року спеціального закону про індексацію аліментів не було прийнято, а в Україні діяв Закон України «Про індексацію грошових доходів населення». У частині першій статті 2 цього закону визначені об`єкти індексації грошових доходів населення; при цьому розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, до цих об`єктів не відносився. Верховний Суд України у своїй постанові від 06 листопада 2013 року, прийнятій у справі № 6-113цс13, на яку обґрунтовано послався районний суд, висловив позицію про те, що розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, на підставі частини другої статті 184 СК України, підлягає індексації за аналогією закону згідно з пунктом 8 статті 8 ЦПК України у порядку, передбаченому для грошових доходів населення Законом України «Про індексацію грошових доходів населення». Індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»). Частиною першою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені у Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі Порядок). Відповідно до положень частин першої-четвертої статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (у редакції, чинній до 24 грудня 2015 року) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсоток. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у частині першій статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» величину «101» замінено величиною «103». Таким чином, з правового аналізу статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» слідує, що індексація аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі проводиться лише у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлено в розмірі 101 відсотки до 24 грудня 2015 року, з 24 грудня 2015 року така індексація проводиться у разі перевищення 103 відсотки. Зазначені правові висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 25 березня 2020 року у справі № 165/2594/17, яку суд апеляційної інстанції враховує при розгляді справи відповідно до положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України. Колегія суддів відхиляє посилання у доводах скарги на те, що сума аліментів у розмірі 2000 гривень до липня 2019 року була такою, що перевищувала рівень прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб у відповідний період та відповідно не може бути предметом індексації до липня 2019 року. Так, пунктом 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 обумовлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі індексується у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Таким чином, частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає. Зазначене свідчить, що базою індексації у даному випадку виступає сума аліментів в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Наданий позивачем розрахунок індексації аліментів (а. с. 65-66) всупереч процесуального обов`язку, визначеному у ст.ст. 12, 81 ЦПК України, відповідачем не спростовано. Встановивши, що до 01 січня 2016 року індекс інфляції за період прострочення заборгованості становив 101 %, а з 01 січня 2016 року 103 %, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що наявні правові підстави для застосування індексу інфляції саме за період, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлено у розмірі 101 % до 24 грудня 2015 року, з 24 грудня 2015 року така індексація проводиться у разі перевищення 103 %, та дійшов правильного висновку про те, що сума індексації, нарахованих аліментів за період з липня 2015 року по жовтень 2019 року складає 22088 (двадцять дві тисячі вісімдесят вісім) грн 31 коп. Також суд апеляційної інстанції відхиляє посилання відповідача на те, що судом було прийнято недостовірні докази, оскільки інтереси ОСОБА_1 у суді першої інстанції були представлені фахівцем у галузі права адвокатом Коваленком М.В., який не був позбавлений можливості висловити заперечення щодо їх достовірності. Так, ч. 11 ст. 83 ЦПК України передбачає, що у разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що позивачем не було доведено витрат на правову допомогу. Як було вірно встановлено судом першої інстанції позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу надані: витяг з Договору про надання правової допомоги 19.08.2019, ордер серії ХВ №000044 від 19.08.2019 та квитанція №27-НН від 19.08.2019 про сплату позивачем 3000 грн за консультацію з цивільного, сімейного права, складання позову про індексацію аліментів на дитину (а. с. 23-24). У позовній заяві зазначено, що для консультацій з сімейного права України та складання позову позивач звертався до адвоката за правовою допомогою, загальна сума за ці послуги склала 3000 грн. Як вбачається з квитанція №27-НН від 19.08.2019 адвокатом Мазницьким М.М. за Договором про надання правової допомоги від 19.08.2019, укладеним між ним та ОСОБА_3 , надано консультацію з цивільного, сімейного права, складено позовну заяву про індексацію аліментів на дитину, за що позивачем сплачено 3000 грн. Квитанція №27-НН від 19.08.2019 містить деталізацію наданих адвокатом послуг, що були надані ОСОБА_3 . Перелік аналогічних послуг містить і позовна заява. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Зазначене свідчить, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді справи. З огляду на те, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів на підставі ст. 375 ЦПК України залишає скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Підстав для перерозподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України не встановлено. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 10 березня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 06 квітня 2021 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді колегії І.В. Бурлака. О.М. Хорошевський.