Постанова Харківський апеляційний суд № 642/1898/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 17 листопада 2023 року м. Харків справа № 642/1898/23 провадження № 22-ц/818/2001/23 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Пилипчук Н.П. суддів:, Тичкової О.Ю., Мальованого Ю.М. розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК Українив м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 04 серпня 2023 року, в с т а н о в и в: У квітні 2023 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила збільшити розмір аліментів, визначений рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 15.03.2017 року, а саме, стягувати з відповідача по 4500 грн. щомісячно на утримання неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення дитиною повноліття. Обгрунтовуючи свої позовні вимоги посилалась на те, що ОСОБА_2 є батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова по справі №642/736/17 від 15.03.2017 присуджено до стягнення з ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1656 щомісячно на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з дня звернення позивачки до суду - з 13.02.2017 року і до досягнення дитиною повноліття. Однак, сума аліментів, яка присуджена до стягнення, не є достатньою для забезпечення гармонійного розвитку дитини, оскільки збільшились потреби у розвитку, утриманні, навчанні та вихованні дитини. Позивачка стверджує, що відповідач спроможний сплачувати аліменти в сумі 4500грн., адже він має кваліфікацію будівельника та має певні навики, та відповідно до відкритих даних щодо середньої заробітної плати по м. Харкову за такою спеціальністю середній заробіток може складати біля 18000 грн. Також просила врахувати зміни індексу споживчих цін. Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 04 серпня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів - відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, таким, що постановлене з порушеннями, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду такими, що фактично не відповідають дійсним обставинам справи. Зазначає, що дитина мешкає з нею, знаходиться на її вихованні та утриманні. На даний час, зокрема і у порівнянні з 2017 роком, коли вона мала стабільне місце роботи, її матеріальний стан змінився, оскільки зросли витрати на утримання дитини у зв`язку із зростанням цін на продукти, одяг та інші споживчі товари та послуги, підвищенням прожиткового рівня на дитину відповідного віку. Вказує, що доньці виповнилося 16 років і у неї вже зовсім інші потреби, тому дитина потребує більшого догляду та матеріальних коштів, у зв`язку з чим збільшуються потреби в навчанні, розвитку та ін. Зазначає, що нею було придбано дитині планшет, необхідний для використання у навчанні, новий мобільний телефон, також дитина захоплюється музикою, зокрема грою на гітарі та для розвитку її музичних здібностей було придбано електрогітару з необхідною апаратурою. Також регулярно придбається сезонне взуття та одяг, оскільки дитина росте. Вказує, що у 2018, 2019 році вона з дитиною їздили до Туреччини на оздоровлення та відпочинок. ОСОБА_2 до організації відпочинку дитини ніяк не долучався, окрім підпису нотаріальних заяв. Зазначає, що ОСОБА_2 приховує дійсний розмір доходів, належної матеріальної допомоги не надає. Відповідач працює, але, мабуть неофіційно, без оформлення, за що відповідно отримує певний дохід. У добровільному порядку й належним чином брати участь у матеріальному забезпеченні життя та розвитку дитини відповідач наміру не має, хоча це його єдина донька. Вказує, що ОСОБА_2 сплачує навіть присуджені аліменти нерегулярно і на власний розсуд. З січня 2022 року ОСОБА_2 аліменти не платив., що підтверджується копією розрахунку заборгованості по аліментам, нараховану державним виконавцем. Лише у квітні 2023 року він переказав аліменти за 10 місяців, тобто за лютий-листопад 2022 року. Вважає, що розмір раніше присуджених до стягнення аліментів на сьогоднішній день є недостатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, оскільки на даний час збільшилися потреби у розвитку, утриманні, навчанні та вихованні дитини. Достатньою та об`єктивною сумою для розміру аліментів вважає 4 500 гривень щомісяця. Вказує, що інших дітей у ОСОБА_2 не має, як і не має на утриманні інших осіб. Відповідач є працездатною, фізично здоровою особою, що здатна забезпечувати належний рівень утримання, як себе, так і неповнолітньої дитини. Відповідно до діючого законодавства ОСОБА_2 зобов`язаний утримувати дитину та створювати необхідні передумови для розвитку і забезпечення організації її життя. Також посилається на те, що змінився індекс споживчих цін. Вказує, що зверталась до ГУ ДПС у Харківській області з приводу надання інформації про доходи відповідача, але їй повідомили, що це конфіденційна інформація, у зв`язку з цим просить суд витребувати ці відомості, оскільки раніше це питання не з`ясовувалось. Представник відповідача надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що суд першої інстанції зробив правомірний висновок про те, що збільшення розміру аліментів відбувається за наявності визначених чинним законодавством підстав. Вказує, що при розгляді справи у суді першої інстанції позивачка, посилаючись на погіршення її матеріального стану, не надала суду документально підтверджених доказів на підтвердження вказаних обставин. Також не були надані суду й будь-які докази на підтвердження того, що матеріальне становище відповідача значно покращилося з моменту присудження аліментів у первісному розмірі. Крім того, матеріали справи не містять належних доказів, які б обґрунтовували, чому саме розмір стягнення аліментів, на думку Позивачки, повинен бути збільшений до 4 500,00 грн. Наголошує, що з причини ненадання позивачкою доказів, які б свідчили про наявність визначених чинним законодавством обставин, що тягнуть за собою збільшення розміру аліментів, суд правомірно вказує на відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Щодо наданої до апеляційної скарги довідки форми ОК-5 та клопотання про витребування доказів, а саме: інформації про доходи ОСОБА_2 , зазначає, що довідка ОК-5 не надавалася Позивачкою до суду першої інстанції як доказ по справі. Це ж стосується й клопотання про витребування доказів. Клопотання про витребування доказів мало б бути подано Позивачкою разом із позовною заявою, тому у Позивача немає жодних підстав для ствердження, що з вини суду не були з`ясовані обставини, які мають значення для вирішення справи. Вказує, що відповідно до ч. 3ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У апеляційній скарзі Позивачкою не зазначено причин поважності неподання цієї довідки та клопотання про витребування доказів до суду першої інстанції, не надано до апеляційної скарги доказів неможливості подання цієї довідки з причин, що об`єктивно не залежали від неї. Зазначає, що у випадку, якщо розглядати надану довідку як доказ, який підтверджує погіршення її матеріального стану, то він не підтверджує обставини, на які посилається апелянт у своїй скарзі. Так, Апелянт зазначає, що з 2017 року її матеріальний стан погіршився, що підтверджує довідкою ОК-5. Однак, з довідки не вбачається причина, по якій Позивачка не працювала на підприємстві, де була працевлаштована, в період з грудня 2017 року по травень 2018 включно, і знов стала до роботи лише у червні 2018 року - з яких причин Позивачка не відвідувала роботу, чи є ці причини поважними, або є неповажними. Також, Позивачка замовчує, що в період з 20.07.2018 року по 30.08.2022 року вона працювала керівником ТОВ НВП «Страж-Інвест», хоча у скарзі зазначає, що з 2019 року втратила постійне місце роботи та доходи. Це вбачається з даних, що надаються ЄДР та систематизовані на єдиній інформаційній платформі Ліга:3акон. Зазначає, що позивачка вважала за необхідне, щоб її позовна заява розглядалася за правилами загального позовного провадження і всі обставини справи з`ясовувались б в присутності сторін по справі, то вона б мала реалізувати своє процесуальне право на це. Однак, відповідних заяв від неї не надходило. Як і не надходило інших доказів, які б підтверджували наявність у Відповідача обставин, за яких є підстави для збільшення розміру аліментів. А за відсутності відповідних заяв про розгляд справи за правилами загального позовного провадження дії суду цілком правомірні. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним у задоволенні апеляційної скарги відмовити з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що належних та допустимих доказів наявності обставин зміни матеріального або сімейного стану сторін, їх стану здоров`я, інших обставин, які відповідно до ст. 192 СК Україниє підставою для зміни способу стягнення аліментів та їх розміру, а також доказів наявності у платника аліментів відповідного доходу для визначення розміру аліментів в частці від такого доходу позивачем суду - не надано. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Харкова по справі №642/736/17 від 15.03.2017, із врахуванням ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 28.04.2017 року (про виправлення описки), присуджено до стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1656 (одна тисяча шістсот вісімдесят дев`ять) грн. з індексацією згідно чинного законодавства України, щомісячно, починаючи з 13.02.2017 року до досягнення повноліття дитини. Вказане рішення перебуває на виконанні у Холодногірсько-Новобаварському відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (ВП № 68228659). Дитина продовжує проживати разом із позивачкою, що не спростовано відповідачем. Позивачка звертаючись до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину зазначила, що з часу ухвалення рішення її матеріальний стан змінився, адже вона втратила постійну роботу, зросли витрати на утримання дитини з урахуванням її віку, потреб тощо та цін на товари і послуги, а також підвищення прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а відповідач є працездатною, фізично здоровою особою, що здатна забезпечувати належний рівень утримання, як себе, так і неповнолітньої дитини, інших дітей не має, тому має можливість забезпечувати своїй дитині матеріальну підтримку у вигляді аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 4 500 грн на місяць. Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Приписами статті 141 СК України визначено, що мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частини перша - третя статті 181 СК України). В частині першій статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. У зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. У постанові Верховного Суду України від 5 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. За роз`ясненнями, що містяться в пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів. Отже, статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, зокрема: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Згідно з положеннями статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати (частини третя статті 182 СК України). Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно зі статтями 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. За загальним правилом, встановленим у статтях 89, 264 ЦПК України обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Разом з тим, у справах за позовом стягувача аліментів про збільшення розміру аліментів, він має довести обставини, які б свідчили про те, що матеріальний стан платника аліментів з часу присудження аліментів значно покращився. Такі обставини доводяться шляхом порівняльного аналізу документів про доходи, які мав платник аліментів на час ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів та документів про доходи, які він має на час розгляду справи про збільшення розміру аліментів. Між тим, позивач не надає будь - яких доказів на підтвердження того, що матеріальне становище відповідача значно покращилося, а лише вказує на зростання цін та збільшення прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Крім того, відповідно до частини другої статті 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Верховний Суд України у своїй постанові від 6 листопада 2013 року, прийнятій у справі № 6-113цс13 висловив позицію про те, що розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, на підставі частини другої статті 184 СК України підлягає індексації за аналогією закону згідно з пунктом 8 статті 8 ЦПК України у порядку, передбаченому Законом України «Про індексацію грошових доходів населення». Разом з тим, Законом України № 1368-VIII від 17 травня 2016 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі`частину першу статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» доповнено абзацом сьомим, яким визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема й розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів. Індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які проводять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів. Таким чином, позивач не позбавлена права на індексацію аліментів, стягнутих з відповідача у твердій грошовій сумі, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг в порядку Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», про що вірно зазначив суд першої інстанції. Під час апеляційного перегляду справи, позивач подала нові докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, які не були предметом дослідження судом першої інстанції. Так, позивачем до суду апеляційної інстанції надано довідку ОК-5 та заявлено клопотання про витребування інформації про доходи відповідача ОСОБА_2 . Відповідно до положеньст.367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. З матеріалів справи вбачається, що при розгляді даної справи у суді першої інстанції позивачем не надавалася довідка ОК-5 та не заявлялося клопотання про витребування інформації про доходи відповідача ОСОБА_2 . Разом з цим, зі змісту апеляційної скарги не вбачається, що заявник надає будь-яких пояснень та належних обгрунтувань щодо причин, які перешкоджали позивачу отримати вказані докази до ухвалення рішення судом першої інстанції. За таких обставин суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 04 серпня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.Ю. Тичкова Ю.М. Мальований