Постанова 4855 № 580/6034/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/6034/20 Суддя (судді) першої інстанції: В.П. Тимошенко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 квітня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача: Аліменка В.О. суддів: Бєлової Л.В., Кучми А.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області в якому просила: - визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження максимальним розміром пенсії, перерахованої позивачу; - зобов`язати відповідача виплачувати позивачу перераховану пенсію в розмірі 60% від розміру заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Черкаської області від 15.10.2020 №21-593 вих.20, а саме 42005,60 грн. без обмеження пенсії максимальним розміром та виплатити різницю між належними до сплати та фактично виплаченими сумами з 01.10.2020 року. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 30.06.2004 року до 29.05.2020 року перебувала на публічній службі в органах прокуратури, з 15.04.2020 року їй безтерміново встановлена ІІ група інвалідності. 15.10.2020 року Черкаською обласною прокуратурою видано позивачу довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій №21-593вих 20, якою зазначено, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року N 6-р/2020 станом на 11.09.2020 розмір заробітної плати за посадою начальника відділу прокуратури області становить 70 009,34 грн. 04.11.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про перерахунок призначеної їй пенсії, в якій просила здійснити перерахунок її пенсії з 01.10.2019 року, виходячи з розміру заробітної плати, вказаної в довідці. Протоколом перерахунку пенсії від 09.11.2020 року, визначено, що загальний процент розрахунку пенсії від заробітку становить 60, розмір пенсії позивачки з надбавками складає 42005,60 грн. Однак, відповідач листом від 16.12.2020 року №2300-0305-8/63917 повідомив ОСОБА_1 , що з 01.10.2020 року відповідно до наданої нею довідки Черкаської обласної прокуратури від 15.10.2020 року №21-593 вих 20 їй перераховано пенсію з 01.10.2020 року. Та розмір пенсії після проведеного перерахунку складає 17 120,00 грн. (70 009,34*60% із застосування обмеження граничного розміру). Не погоджуючись з вказаними діями відповідача, вважаючи їх необґрунтованими та протиправними, ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а обмеження максимального розміру пенсії, визначені Законом №1697-VІІ при перерахунку пенсії не можуть застосовуватись. Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. 14.10.2014 року прийнято новий Закон України "Про прокуратуру" № 1697-VІІ (далі - Закон № 1697-VІІ), який набрав чинності з 15.07.2015. Питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури було визначено у статті 86, а питання визначення розміру та складових заробітної плати прокурорів - у статті 81 цього Закону № 1697-VII. Початкова редакція положень ст. 86 Закон України «Про прокуратуру» (від 14.10.2014 № 1697-VII) передбачала порядок перерахунку пенсій працівника прокуратури. Так, відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VІІ, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Згідно частини 15 статті 86 Закону України № 1697-VII (у початковій редакції) «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність». Положеннями п. 42 ЗУ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII внесено зміни до частини 20 статті 86 цього Закону № 1697-VII, які набули чинності з 25.04.2015 року та оновлена редакція цієї норми передбачала, що «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України». Згідно п. 16 Розділу ІІІ Закону № 76-VIII зобов`язано, Кабінет Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону. За таких обставин, Уряд був зобов`язаний прийняти нормативно-правовий акт, який регулює порядок перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури, до 01.02.2015. Проте така постанова Кабінетом Міністрів України прийнята не була. Однак, частина 15 статті 86 Закону № 1697-VII, яка визначала максимальний розмір пенсій, неодноразово редагувалась. Зокрема, Законами України від 02.03.2015 № 213-VIII, від 24.12.2015 р. N 911-VIII, від 06.12.2016 р. N 1774-VIII, від 19.12.2017 р. N 2249-VIII. Відповідно до вимог ч. 15 ст. 86 Закону № 1697-VII (в чинній редакції) «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.» Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2018 року у справі №826/15466/16, залишеним в силі постановою Верховного суду від 15.08.2019, визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо невиконання пункту 16 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (далі - Закон № 76-VIII). Зобов`язано КМУ забезпечити прийняття нормативно-правового акта про умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури. Постановою Верховного Суду від 24.04.2019 по справі № 826/8546/18 залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019, якими визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури та зобов`язано Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та прийняти рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури. При цьому, Верховний Суд звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом покладено саме на Уряд. Неприйняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акта, який би визначав умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, не може бути підставою для відмови пенсіонеру у такому перерахунку, оскільки це порушує ст. 22 Конституції України. Водночас, Конституційним Судом України прийнято рішення від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Суд зазначив, що враховуючи міжнародні стандарти діяльності органів прокуратури та юридичні позиції Конституційного Суду України, метою нормативного регулювання, зокрема питань соціального захисту працівників прокуратури, є уникнення втручання інших органів влади в діяльність прокуратури з метою додержання принципу поділу влади та закріплення виключно на рівні закону питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури. До повноважень Кабінету Міністрів України законодавець відніс право визначати умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури без закріплення на законодавчому рівні відповідних критеріїв, чим поставив у залежність фінансування пенсійного забезпечення прокурорів від виконавчої влади. Таке нормативне регулювання призводить до втручання виконавчої влади в діяльність органів прокуратури, а також до недотримання конституційної вимоги щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України. Конституційний Суд України зазначив, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом. Суд також врахував, що грошове забезпечення працівників прокуратури істотно збільшилося ще в жовтні 2017 року, а теперішній розмір пенсії позивача не переглядався внаслідок існування описаних вище законодавчих обмежень. Вирішено, що положення ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, що визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. У пункті 2 резолютивної частини Рішення № 7-р(ІІ)/2019 визначено, що положення ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Пунктом 3 установлено такий порядок виконання цього Рішення: - частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; - частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: "20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки". Відповідно до п. 3 резолютивної частини Рішення № 7-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України установив відповідний порядок його виконання, який не передбачає необхідності визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України. Рішення Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2019 ухвалено 13.12.2019. Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічна норма закріплена також ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 № 2136-VIII. Отже, Закон № 1697-VII з 13.12.2019 не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України. Підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури є підвищення заробітної плати прокурорським працівникам. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, на час призначення позивачу вперше пенсії за ст. 86 ЗУ «Про прокуратуру» умови оплати праці працівників прокуратури були урегульовані постановою КМУ від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури». Згідно з додатку №2 вказаної постанови, в редакції, постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657, було передбачено, що місячний посадовий оклад за посадою начальника відділу для областей І групи 7210 грн. В свою чергу, положення статті 81 Закону № 1697-VII розмір заробітної плати прокурорів визначала у розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб зі збільшенням на відповідні коефіцієнти для прокурорів обласної та Генеральної прокуратури, прокурорів, які обіймають в органах прокуратури адміністративні посади. В той же час, Законом України від 28.12.2014 р. N 79-VIII Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу доповнено п. 26, у відповідності до якого, зокрема, норми статті 81, частин шістнадцятої, сімнадцятої, вісімнадцятої статті 86, пунктів 13, 14 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Рішенням Конституційного суду України від 26 березня 2020 року N 6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року N 1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно з п. 2 резолютивної частини цього рішення, положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року N 1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Таким чином, відновлено дію статті 81 ЗУ «Про прокуратуру» в частині визначення розміру та складових заробітної плати прокурорів саме цим Законом. 19.09.2019 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-IX, що набув чинності з 25.09.2019 року . Вказаним Законом, зокрема, змінено редакції статей 7, 10 Закону України «Про прокуратуру» (№ 1697-VII), положення яких в редакції Закону № 113-IX визначають, що систему прокуратури України становлять: 1) Офіс Генерального прокурора; 2) обласні прокуратури; 3) окружні прокуратури; 5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура (частина 1 статті 7); у системі прокуратури України діють обласні прокуратури, до яких належать прокуратури областей, прокуратура Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, Київська міська прокуратура (частина 1 статті 10). Стаття 81 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону від 19.09.2019 № 113-IX визначає порядок обрахунку заробітної плати саме для працівників Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур. Згідно з наказом Генерального прокурора від 08.09.2020 № 414, днем початку роботи обласних прокуратур визначено 11 вересня 2020 року. Таким чином, з 11.09.2020 року положення статті 81 Закону № 1697-VII почали застосовуватись до прокурорів, що працюють у обласних прокуратурах. Зважаючи на те, що розмір посадового окладу позивача був значно збільшений у порівнянні зі встановленим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 (46 160 грн проти 7 210 грн), Черкаською обласної прокуратурою 15.10.2020 року надано ОСОБА_1 довідку для перерахунку пенсії. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач, згідно з положеннями ч. 20 ст. 86 ЗУ «Про прокуратуру» набув право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати з 01.10.2020 року (з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали відповідні обставини). Умови та складові заробітної плати працівників прокуратури визначені у статті 81 Закону № 1697-VII. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЗУ «Про прокуратуру», заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Частиною 3 ст. 81 ЗУ «Про прокуратуру» передбачено, що посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 81 ЗУ «Про прокуратуру» посадові оклади прокурора обласної прокуратури установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом 1,2. Пунктом 9 частини 5 статті 81 Закону № 1697-VII передбачено, що посадовий оклад за адміністративною посадою керівника підрозділу обласної прокуратури встановлюються розмірі 1,27 - 1,20 посадового окладу прокурора обласної прокуратури. Згідно з наказом Генерального прокурора від 29.04.2020 №972ц коефіцієнт до посадового окладу на адміністративній посаді начальника самостійного відділу обласної прокуратури становить 1,22. Згідно зі ст. 7 ЗУ «Про державний бюджет на 2020 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року складає 2102 гривні. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, посадовий оклад позивача за посадою начальника відділу обласної прокуратури з 11.09.2020 року становить 46160 грн. (15*2102*1,2*1,22), а заробітна плата, з урахуванням надбавки за вислугу років (30%) та пропорційну частку (1/12) матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань складає 70009,34 грн. Отже, враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що під час судового розгляду підтверджено правильність розрахунку розміру заробітної плати позивача для перерахунку пенсії, що зазначений у довідці Черкаської обласної прокуратури від 15.10.2020 №21-593вих20, та саме такий розмір заробітної плати має враховуватись для перерахунку пенсії, як це передбачено ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VII, статтею 81 цього ж Закону № 1697-VII. Відповідно до ч. 2, 3 ст. 22, ч. 1 ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Згідно з ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Крім того, звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до ст. 22 Конституції України не допускається. У Рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018 зазначено, що положення ч. 1 ст. 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності (пп. 2.2 п. 2). Зміст права громадян на соціальний захист, гарантований ст. 46 Конституції України, узгоджується із її приписами, за якими, зокрема, людина її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ч. 1 ст. 3); кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (ст. 48). На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. У разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб (пп. 2.3 п. 2). Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Пенсія як гарантована щомісячна грошова виплата та вид соціального забезпечення є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів № 11 та № 14, 04.11.1950, визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції. Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (п. 52). Відповідно до п. 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" ( заява № 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскільки перерахунок пенсії позивача пов`язаний з переглядом розміру вже призначеної пенсії, то при визначенні розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31.07.2019 року по справі № 569/4150/16-а. Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у ОСОБА_1 виникло право на перерахунок пенсії відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ, та враховуючи рішення Конституційного Суду від 26 березня 2020 року № 6-р/2020, отже, пенсія, перерахована ОСОБА_1 не підлягає обмеженню максимальним розміром. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянтом не надано до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст., 241, 242-244, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач В.О. Аліменко Судді Л.В. Бєлова А.Ю. Кучма