Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/3525/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 06 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 280/3525/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року (суддя Калашник Ю.В., повний текст рішення складений 26.11.2020) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу, в с т а н о в и в : До суду надійшов позов ОСОБА_1 , в якому позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки): № Ф-31381-54 від 07.02.2019 на суму 18276,72 грн.; № Ф-31381-54 від 17.02.2020 на суму 29293,44 грн; № Ф-31381-54 від 14.05.2019 на суму 21030,90 грн. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року позов задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що в 2000 році ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, Токмацькою ОДПІ у Запорізькій області було видано позивачу свідоцтво про сплату єдиного податку від 01.01.2003. ОСОБА_1 21 липня 2003 року припинив підприємницьку діяльність. На підтвердження вказаних обставин позивач надає довідку про зняття з обліку платника податків у Токмацькій ОДПІ з 21.07.2003 та про відсутність заборгованості зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів). Позивач зазначає, що після припинення підприємницької діяльності останній жодного разу не звертався до Токмацького відділення ДФС, не отримував свідоцтва про сплату єдиного податку, не сплачував єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не подавав звіти про здійснення підприємницької діяльності, не сплачував податки та інші обов`язкові платежі за підприємницьку діяльність до контролюючих органів. У лютому 2019 року на адресу ОСОБА_1 надійшла вимога про сплату борги (недоїмки) № Ф-31381-54 від 07.02.2019 на суму 18276,72 грн. ОСОБА_1 зазначає, що після отримання зазначеної вимоги, ним було встановлено, що у 2013 році без його згоди, останнього було знову зареєстровано фізичною особою-підприємцем, що підтверджується витягом з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Оскільки позивачем не подавалося жодних заяв про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця в 2013 році, останній звернувся до Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області з заявою про вчинення кримінального правопорушення та до суду з позовною заявою щодо скасування відповідного запису про державну реєстрацію. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року в адміністративній справі № 280/3757/19 визнано протиправним та скасовано запис № 20961750000001092 від 17 січня 2013 року про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 . У зв`язку з зазначеними обставинами, ОСОБА_1 просить скасувати винесені Головним управління ДФС у Запорізькій області вимоги про сплату боргу (недоїмки). Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Статтею 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках: якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Пункту 4 розділу VI Інструкції передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу. Таким чином, дані інформаційної системи фіскального органу є належною підставою для формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску. Проте ОСОБА_1 спростовує правомірність такого нарахування тим, що з 21.07.2003 припинив підприємницьку діяльність та не звертався до державного реєстратора у 2013 році із заявою про реєстрацію фізичної особи-підприємця. Під час розгляду адміністративної справи № 280/3757/19 Запорізький окружний адміністративний суд дійшов висновку про неправомірність здійснення спірного запису про реєстрацію ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця, внаслідок чого скасував останній у рішенні від 12.03.2020. Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, рішення суду у справі № 280/3757/19 набрало законної сили 07.08.2020. Згідно з частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Враховуючи викладені обставини, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що вимоги про сплату боргу (недоїмки), винесені Головним управлінням ДФС у Запорізькій області щодо ОСОБА_1 , є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки запис про державну реєстрацію позивача, як фізичної особи-підприємця, скасований у судовому порядку. Враховуючи сукупність викладених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують. Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року в адміністративній справі № 280/3525/19 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з 06 квітня 2021 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 06 квітня 2021 року. Головуючий - суддя О.В. Головко суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров