Постанова 4851 № 440/3399/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 березня 2021 р.Справа № 440/3399/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Спаскіна О.А. , П`янової Я.В. , за участю секретаря судового засідання Мироненко А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Полтавської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.12.2020, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 28.12.2020 по справі № 440/3399/20 за позовом ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення та наказу,поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: У червні 2020 року ОСОБА_1 ( далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до прокуратури Полтавської області ( далі прокуратура Полтавської обл., відповідач 1), Офісу Генерального прокурора ( далі - відповідач-2), Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора ( далі Друга кадрова комісія, відповідач 3), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Другої кадрової від 05.03.2020 №30 про неуспішне проходження ним атестації ; - визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Полтавської області від 29.04.2020 №294к про звільнення його з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування та підтримання обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, аналізу інформації та координації правоохоронної діяльності прокуратури Полтавської області; - поновити його на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування та підтримання обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, аналізу інформації та координації правоохоронної діяльності прокуратури Полтавської області або на рівнозначній посаді з 30.04.2020, зарахувавши час вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах прокуратури; - стягнути з прокуратури Полтавської області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30.04.2020 по дату винесення судового рішення. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Кадрової комісії № 2 Офісу Генерального прокурора № 30 від 05 березня 2020 року про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації. Визнано протиправним та скасовано наказ прокуратури Полтавської області № 294к від 29 квітня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування та підтримання обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, аналізу інформації та координації правоохоронної діяльності прокуратури Полтавської області на підставі пункту 9 частини першої статі 51 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII з 30 квітня 2020 року ( далі Закон № 1697). Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування та підтримання обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, аналізу інформації та координації правоохоронної діяльності прокуратури Полтавської області або рівнозначній посаді з 01 травня 2020 року. Стягнуто з Полтавської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 травня 2020 року по 17 грудня 2020 року у розмірі 162 907,20 грн. з відрахуванням обов`язкових платежів. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Полтавська обласна прокуратура подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування фактичних обставин справи, просила скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги Полтавська обласна прокуратура зазначила, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про протиправність посилання в оскаржуваному наказі про звільнення на положення п.9 ч.1 ст. 51 Закону № 1697, з огляду на відсутність ознак ліквідації та реорганізації органу прокуратури, в якому станом на день звільнення обіймав посаду позивач, оскільки юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі вказаної норми в даному випадку є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації. ОСОБА_1 набрав 67 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту ( 70 балів), а тому Кадровою комісією прийнято обґрунтоване рішення про неуспішне проходження ним атестації від 05.03.2020 №

30. Таке рішення кадрової комісії є вмотивованим, оскільки містить інформацію щодо набраної позивачем кількості балів ( 67 балів з 70 балів) та не потребує іншого обґрунтування та мотивування. Застосування у тестовому завданні 70% питань з кримінального права та кримінального процесу є виправданим та відповідає вимогам оцінки прокурора. Судом першої інстанції безпідставно не враховано заперечення Офісу Генерального прокурора з приводу використання комп`ютерної техніки, програмного забезпечення, технічної та організації підтримки проведення атестації з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону. Суд першої інстанції неправильно застосував норми ст. ст. 40, 235 КЗпП України, не застосувавши при цьому норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113 ( далі Закон № 113), які є спеціальними та мають застосовуватися імперативно, за якими прокурори можуть бути переведені на посаду Полтавську обласну прокуратуру лише у разі успішного проходження ними атестації, передбаченої розділом ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113. Судом першої інстанції помилково поновлено позивача на «рівнозначній посаді», оскільки Законом №1697 не передбачено такого терміну, і він має застосовуватися лише до посад державної служби в державних органом з відповідним поділом на категорії та підкатегорії, тоді як посада прокурора до посад державної служби не відноситься, і на категорії не поділяється. 03.02.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Полтавської обласної прокуратури залишено без руху, у зв`язку із несплатою судового збору. 19.02.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження по справі за апеляційною скаргою Полтавської обласної прокуратури. Також не погодившись з рішенням суду першої інстанції Офіс Генерального прокурор подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування фактичних обставин справи, просив скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги Офіс ГПУ зазначив, що за наслідками складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора ОСОБА_1 набрав 67 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту ( 70 балів), а відтак Кадровою комісією прийнято обґрунтоване рішення про неуспішне проходження ним атестації від 05.03.2020 №

30. Висновки суду про незаконність процедури атестації з огляду на значну кількість питань на іспиті з кримінального права та процесу, а саме 70%, що на думку суду, нівелює рівень професійності та компетентні тих прокурорів, які працюють на інших напрямках прокурорської діяльності є необґрунтованим, оскільки ні в Законі № 113 чи Законі № 1697, ні у Порядку № 221 не передбачено вимоги щодо співвідношення кількості тестових питань на іспиті. Крім того, ОСОБА_1 обіймав посаду прокурора відділу з нагляду за додержанням законів саме у кримінальному провадженні, аналізу інформації та правоохоронних діяльності прокуратури Полтавської обл. Перелік питань із правильними відповідями на них був оприлюднений на веб-сайті офісу Генерального прокурора, з якими протягом місяця міг ознайомитися позивач. Наказ про затвердження тестових завдавань позивачем не оскаржувався. Заява позивача від 05.03.2020 щодо надання дозволу на повторне проходження тестування подана з порушенням п.7, 11 Порядку №221, згідно з яким повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з його етапів не допускається. Під час проходження тестування позивач не звертався до представників кадрової комісії для фіксації технічних збоїв з метою дострокового завершення тестування з незалежних від учасників атестації причин. Про погане самопочуття повідомив комісію лише після неуспішного проходження ним тестування, що не є доказом його наявності, а може свідчить про намагання спростувати або оскаржити отриманий негативний результат. Рішення кадрової комісії є вмотивованим, оскільки містить інформацію щодо набраної ним кількості балів ( 67 балів з 70 балів), що не потребує іншого обґрунтування та мотивування. Розробником інформаційної системи «Аналітична система оцінки знань», яку створено на замовлення Національної академії прокуратури України на підставі договору про надання послуг від 10.12.2018 № 181210 є ТзОВ «Лізард Софт». Чинне законодавства не містить вимог щодо програмного забезпечення, яке може використовуватися для складення іспитів, а також у ньому відсутні вимоги щодо отримання ліцензії або висновку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, документального підтвердження захисту інформації на етапах проходження тестування та оцінки результатів. . Зауважив, що юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону №1697 є не завершення процесу ліквідації, реорганізації прокуратури чи завершення процедури скорочення чисельності прокурорів органів прокуратури, а виключно настання події рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором. Поновлення позивача на посаді, який неуспішно пройшов атестацію на посаді в органах прокуратури є протиправними, оскільки відповідно до п.7 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113 прокурори можуть бути переведенні на посаду в обласній прокуратурі лише у разі успішного проходження ними атестації. Вказав, що незважаючи на звільнення ОСОБА_1 з 30.04.2020 матеріальне забезпечення згідно листів непрацездатності йому здійснено по 05.06.2020 включно і оплата середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 01.0.5.2020 по 05.06.2020 призведе до подвійної оплати цих днів, а тому сума середньої заробітної пати за час вимушеного прогулу за період з 06.06.2020 по 17.12.2020 становить 137 452, 95 грн. (1017,17 грнх135 робочих днів). 15.02.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження по справі за апеляційною скаргою Офісу Генерального прокурора. Згідно з положеннями ч.1,3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. 24.03.2021 від позивача надійшла до суду заява про розгляд справи без його участі. Колегія суддів, вислухавши суддюдоповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянти посилаються в апеляційних скаргах, дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Судовим розглядом встановлено обставини, які не оспорені сторонами. ОСОБА_1 безперервно працював в органах прокуратури України на різних посадах із 12.05.2006, що підтверджується копією трудової книжки. 19.12.2018 наказом прокуратури Полтавської області №567к молодшого радника юстиції ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування та підтримання обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, аналізу інформації та координації правоохоронної діяльності прокуратури Полтавської області з 19.12.2018. 19.09.2019 Верховною Радою України прийнято Закон №113, який, окрім іншого, передбачав обов`язкове проходження атестації діючими працівниками органів прокуратури України. 03.10.2019 Генеральним прокурором України прийнято наказ №221, яким затверджено Порядок проходження прокурорами атестації. Цей Порядок встановив правила та процедуру проведення атестації прокурорів, передбаченої Законом №113, яким визначено, що для проходження атестації працівник прокуратури повинен подати заяву за формою, передбаченою додатком 2 до цього Порядку. ( далі Порядок №221). 09.10.2019 позивач звернувся до Генерального прокурора із заявою про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію. 05.03.2020 за результатом проходження першого етапу атестації відповідно до відомостей про результати тестування на знання та уміння у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора ОСОБА_1 набрав 67 балів та був не допущений до другого етапу атестації. 05.03.2020 Додатком №3 до протоколу №2 засідання Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур по третьому питанню порядку денного сформовано список осіб, які 05.03.2020 не пройшли іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, набравши менше 70 балів, в якому за порядковим номером 21 в групі 2 вказано ОСОБА_1 - 67 балів. 05.03.2020 рішенням Другої Кадрової комісії №30, у зв`язку з набранням 67 балів, що є меншим прохідного балу для успішного складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, ОСОБА_1 не було допущено до проходження наступних етапів атестації та визнано таким, що неуспішно пройшов атестацію. 29.04.2020 наказом прокуратури Полтавської області №294к з посиланням на статтю 11 Закону № 1697, пункт 3, підпункт 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення" Закону №№113, ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування та підтримання обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, аналізу інформації та координації правоохоронної діяльності прокуратури Полтавської області на підставі пункту 9 ч. 1 ст. 51 Закону №1697 з 30 квітня 2020 року. 01.06.2020 з вказаним наказом позивач ознайомився, що підтверджено відміткою про ознайомлення та підписом позивача на примірнику наказу, копія якого міститься у матеріалах справи. Не погодившись з рішенням Другої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора від 05.03.2020 №30 та наказом прокурора Полтавської області від 29.04.2020 №294к, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з протиправності рішення Другої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора від 05.03.2020 №30 та наказу прокурора Полтавської області від 29.04.2020 №294к, яким позивача звільнено з посади 30.04.2020 та наявності підстав для поновлення позивача на посаді із стягненням на його користь середнього заробітку у розмірі 162 907,20 грн. Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає. Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Відповідно до ст. 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством. За загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31.01.2018 у справі № 803/31/16, від 30.07.2019 у справі № 804/406/16, від 08.08.2019 у справі № 813/150/16. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом № 1697. Відповідно до п. 1 ч. ст. 16 Закону № 1697 незалежність прокурора забезпечується особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності. Згідно з ч. 3 ст.16 № 1697 прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом. Положеннями ст.7 Закону № 1697 визначено, що систему прокуратури України становлять: Офіс Генерального прокурора; обласні прокуратури; окружні прокуратури; Спеціалізована антикорупційна прокуратура. Статтею 9 Закону № 1697 передбачено, що Генеральний прокурор призначає на посади та звільняє з посад прокурорів Офісу Генерального прокурора у випадках та порядку, встановлених цим Законом. Загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді визначені статтею 51 Закону № 1697, яка передбачає, що прокурор звільняється з посади у разі: 1)неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров`я; 2)порушення ним вимог щодо несумісності, передбачених статтею 18 цього Закону; 3)набрання законної сили судовим рішенням про притягнення прокурора до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення, пов`язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про запобігання корупції"; 4)неможливості переведення на іншу посаду або відсутності згоди на це у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 5)набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього; 6)припинення громадянства України або набуття громадянства іншої держави; 7)подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням; 8)неможливості подальшого перебування на тимчасово вакантній посаді; 9)ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в раз скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Колегія суддів звертає увагу на те, що даний перелік підстав викладено у Законі №1697 як вичерпний. 25 вересня 2019 року набрав чинності Закон № 113, яким запроваджено реформування системи органів прокуратури та внесено зміни до Кодексу законів про працю України шляхом доповнення статті 32 частиною п`ятою такого змісту : "Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус". Статтю 40 КЗпП України доповнено частиною п`ятою такого змісту: "Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус". Законом № 113 також внесені зміни до Закону № 1697 «Про прокуратуру», зокрема, в тексті Закону № 1697 слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено відповідно на «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури». Відповідно до ч.5 ст. 51 Закону № 1697 на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження. Прийняття вказаного Закону було спрямовано на запровадження першочергових і тимчасових заходів, пов`язаних передусім із кадровим перезавантаженням органів прокуратури шляхом атестації чинних прокурорів, а також надання можливості всім доброчесним кандидатам, які мають належні теоретичні знання та практичні навички, на конкурсних засадах зайняти посаду прокурора у будь-якому органі прокуратури. Основною метою законопроекту є створення передумов для побудови системи прокуратури, діяльність якої базується на засадах ефективності, професійності, незалежності та відповідальності. Зокрема, згідно з пунктом 6 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113 з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697. За приписами п. 7 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113 прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Пунктом 10 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113 передбачено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком №

221. Пунктом 9 розділу І Порядку № 221 передбачено, що атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 цього Порядку. Згідно з п. 10 розділу І Порядку № 221 заява, вказана у пункті 9 розділу І цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно). Заява підписується прокурором особисто. Як вбачається з матеріалів справи, всі вищезазначені вимоги ОСОБА_1 дотримано, ним подано заяву у встановлений строк і за визначеною формою, у зв`язку з чим його допущено до проходження атестації прокурорів. Пунктом 12 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 113 визначено, що предметом атестації є оцінка професійної компетентності прокурора, професійної етики та доброчесності прокурора. Згідно з п. 13 розд. II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113 атестація прокурорів включає такі етапи: складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання. Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор. З аналізу наведених норм слідує, що законодавець ввів у дію чітко та однозначно визначену процедуру реформування органів прокуратури, зазначивши, які саме дії мають вчинити особи з метою подальшого проходження служби в органах прокуратури, та явно і очевидно окресливши умову продовження служби - успішне проходження атестації. Пунктом 4 розділу II Порядку № 221 передбачено, що прохідний бал мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора становить 70 балів. Як вбачається з матеріалів справи, а саме з рішення Кадрової комісії № 2 від 05.03.2020 № 30, що за результатами тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора ОСОБА_1 набрано 67 балів, що, враховуючи прохідний бал (70) є недостатнім для успішного складання іспиту. У вказаній відомості поряд із зазначенням результату тестування міститься підпис позивача, що підтверджує його достовірність. Будь-яких зауважень щодо процедури та порядку складання іспиту на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки вказаний документ не містить. За вищенаведених обставин, Кадровою комісією № 2, керуючись пунктами 13, 17 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113 пунктом 6 розділу І, пункту 5 розділу II Порядку № 221, враховуючи, що ОСОБА_1 за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрав 65 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, прийнято рішення від 05.03.2020 № 30 про неуспішне проходження позивачем атестації, яке стало підставою для прийняття прокурором прокуратури Харківської області наказу від 29.04.2020 року № 294к. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що умова обов`язкового успішного проходження атестації для переведення на посади в обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, за наслідками проведення якої і було прийнято вказане рішення Кадрової комісії № 2 від 05.03.2020 № 30, що слугувало в подальшому підставою для прийняття наказу прокурора Полтавської області від 29.04.2020 № 294к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування та підтримання обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, аналізу інформації та координації правоохоронної діяльності прокуратури Полтавської області, запроваджена Законом № 113, та проводиться за наявності обставин, передбачених пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697 (ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури). Крім того, нормативною підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади та з органів прокуратури у оскаржуваному наказі від 29.04.2020 № 294к відповідач-2 вказав статтю 11 Закону № 169, п. 3, пп. 2 п. 19 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення" Закону №

113. Відповідно до п. 3 ч.1 ст.11 Закону № 1697керівник обласної прокуратури призначає на посади та звільняє з посад прокурорів обласних та окружних прокуратур у встановленому цим Законом порядку. Згідно з підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113, прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури. Отже, оскільки позивач, як встановлено вище, за рішенням Кадрової комісії № 2 був визнаний таким, що неуспішно пройшов атестацію, колегія суддів вважає, що норма, викладена в підпункті 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, повинна бути поширена на позивача. Разом з тим, на думку колегії суддів, посилання в оскаржуваному наказі на п.9 ч.1 ст.51 Закону № 1697, як підставу для звільнення, в нормі пп.2 п.19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113, вказує на обов`язкову необхідність сукупності двох юридичних фактів для прийняття рішення про звільнення: - рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури; - ліквідацію чи реорганізацію органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або скорочення частини кількості прокурорів органу прокуратури. Текстове викладення підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113 у разі зміни застосованого словосполучення «на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697 на текстовий виклад цієї норми в Законі № 1697 - буде виглядати так: «прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора «у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури» і за умови наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури». У разі, якщо б застосування пп. 2 п. 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX не потребувало наявності факту ліквідації, реорганізації або скорочення, не було б потрібним саме посилання на пункт 9 частини 1 статті 51 Закону № 1697. Колегія суддів також зазначає, що Законом № 113 фактично передбачено переведення прокурорів в разі зміни установи (органу прокуратури) внаслідок реорганізації чи ліквідації. Однак в даному випадку ні реорганізація, ні ліквідація прокуратури Полтавської області, де був працевлаштований позивач не відбувалася. Станом на день звільнення 30.04.2020 прокуратура Полтавської області, в якій працював позивач, не ліквідована, накази про скорочення штатної чисельності не видавалися. Як вбачається з наявного в матеріалах справи листа Офісу Генерального прокурора від 28.05.2020 №27/3-2474вих-20 прокуратура Полтавської області не ліквідована та не реорганізована. Наказом Генерального прокурора України від 05.05.2020 №27-ш були внесені зміни у штатному розписі прокуратури Полтавської області без зміни чисельності. Натомість, у ході розгляду справи, 11.09.2020 до Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про державну реєстрацію змін відомостей про юридичну особу з ідентифікаційний кодом 02910060, зокрема, про зміну її найменування з прокуратури Полтавської області на Полтавську обласну прокуратуру. Отже, доведеними в судовому засіданні та не спростованими відповідачами є обставини відсутності реорганізації чи ліквідації юридичної особи прокуратури Полтавської області на момент звільнення позивача. Крім того, наведеним вище листом Офісу Генерального прокурора підтверджується визнання самим апелянтом факту відсутності реорганізації чи ліквідації на час звільнення позивача з органів прокуратури. Судова колегія наголошує, що позивач не міг бути звільненим за пунктом 9 частини 1 статті 51 Закону № 1697 без наявності юридичного факту реорганізації чи ліквідації прокуратури Харківської області, де він був працевлаштований. Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.04.2019 у справі №815/1554/17, пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Граматичний аналіз тексту наведеної вище норми дає підстави для висновку, що вжитий законодавцем роз`єднувальний сполучник "або" виділяє дві окремі підстави для звільнення прокурора із займаної ним посади: ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду; скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Колегія суддів наголосила, що наявність у пункті 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" двох окремих підстав для звільнення, які відокремлені сполучником "або", покладає на роботодавця обов`язок щодо зазначення в наказі про звільнення конкретної підстави, визначеної цим пунктом. Також Верховний Суд вказав на те, що принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи. З урахуванням викладеного, враховуючи, що подія для застосування п.9 ч.1 ст. 51 Закону № 1697 (ліквідація, реорганізація чи скорочення органу прокуратури) як підстава для звільнення не настала, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправними та необхідності скасування рішення від 05.03.2020 №30 Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки та наказу прокуратури Полтавської області №294к від 29 квітня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування та підтримання обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, аналізу інформації та координації правоохоронної діяльності прокуратури Полтавської області. Доводи апелянтів про те, що юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону№ 1697 є виключно настання події рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором, а не незавершення процесу ліквідації, реорганізації прокуратури чи завершення процедури скорочення чисельності прокурорів органів прокуратури колегія судів вважає помилковим, з огляду на викладене вище. Посилання апелянтів на те, що позивач повідомив Комісію про погане самопочуття після неуспішного проходження ним атестації, а під час такого проходження не звертався до представників для фіксації технічних збоїв колегія суддів до уваги не бере як такі, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваних рішень. Стосовно позовних вимог в частині поновлення позивача на посаді, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. У постанові від 21 травня 2014 року у справі №6-33цс14 Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі встановлення факту звільнення без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права має бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності поновлення позивача на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування та підтримання обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, аналізу інформації та координації правоохоронної діяльності прокуратури Полтавської області. Аналогічна правова позиція міститься у Верховного Суду від 12.09.2019 по справі №821/3736/15-а, від 22.10.2019 по справі №816/584/17, від 15.04.2020 по справі № 826/5596/17, від 19.05.2020 по справі № 9901/226/19, від 07.07.2020 по справі №811/952/15. Висновок суду щодо необхідності поновлення позивача на зазначеній вище посаді з 01.05.2020 колегія суддів вважає помилковим, оскільки датою звільнення позивача є 30.04.2020. Проте колегія суддів не погоджується висновком суду першої інстанції в частині поновлення позивача на рівнозначні посаді, оскільки ст.235 КЗпП України зобов`язує поновити особу на попередній роботі, а тому враховуючи протиправність оскаржуваного наказу від 29.04.2020 № 294к про звільнення позивача з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування та підтримання обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, аналізу інформації та координації правоохоронної діяльності прокуратури Полтавської області колегія суддів вважає, що позивач підлягає поновленню саме на цій посаді. Частиною 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100). Відповідно до п.2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24.12.1999 №13" зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів. Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Як вбачається з довідки прокуратури Полтавської області № 18-111вн20 від 16.07.2020, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці перед звільненням складала 1018,17 грн, середньомісячна заробітна плата 20872,79 грн. Колегія суддів зазначає, що згідно з листками непрацездатності серії №394650 серії АДЯ №394744 серії НОМЕР_1 позивач у період з 23.04.2020 по 05.06.2020 перебував на лікарняному, за який йому було нараховано та виплачене відповідне матеріальне забезпечення ( розрахунковий лист № 8240710474, копія якого міститься в матеріалах справи). Враховуючи, що позивачу за період з 23.04.2020 по 05.06.2020 було виплачено відповідне матеріальне забезпечення, колегія суддів дійшла висновку, що стягненню на його користь підлягає середній заробіток за період з 06.06.2020 по 17.12.2020 включно у загальній сумі 137 452,95 грн ( сума вказана без утримання податку та інших обов`язкових платежів) (1018,17 грн х 135 робочих днів), а тому визнає слушним твердження Офісу Генерального прокурора щодо необхідності стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 06.06.2020 по 17.12.2020. Щодо інших доводів апелянтів колегія суддів зазначає. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянтів, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. За приписами п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи, що під час прийняття рішення в частині задоволення позовних вимог про поновлення позивача на попередній посаді з 01.05.2020 або рівнозначній посаді та стягнення з прокуратури Полтавської області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у загальній сумі 162 907,20 грн., судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 в цій частині та прийняття постанови про поновлення позивача на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування та підтримання обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, аналізу інформації та координації правоохоронної діяльності прокуратури Полтавської області з 01.05.2020 та стягнення з прокуратури Полтавської області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у загальній сумі 137 452,95 грн. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора, Полтавської обласної прокуратури задовольнити частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року по справі №440/3399/20 скасувати в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування та підтримання обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, аналізу інформації та координації правоохоронної діяльності прокуратури Полтавської області або на рівнозначній посаді з 01.05.2020 та стягнення з Полтавської обласної прокуратури на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у загальній сумі 162 907, 20 грн. Ухвалити в цій частині постанову про часткове задоволення позовних вимог. Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування та підтримання обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, аналізу інформації та координації правоохоронної діяльності прокуратури Полтавської області з 01.05.2020. Стягнути з Полтавської обласної прокуратури ( вул. 1100- річчя Полтави, 7 м.Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 02910060) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у загальній сумі 137452, 95 грн. ( сто тридцять сім тисяч чотириста п`ятдесят дві) грн 95 коп. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року по справі № 440/3399/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін Я.В. П`янова Повний текст постанови складено 06.04.2021.