Постанова 4852 № 280/4306/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 23 березня 2021 року м. Дніпросправа № 280/4306/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Чередниченка В.Є., за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВРІЯ» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.11.2019 р. у справі №280/4306/19 за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВРІЯ» до: третя особа: про:Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОІНВЕСТ 08» визнання протиправними та скасування постанов ВСТАНОВИВ: 30.08.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАВРІЯ» (далі ТОВ «ТАВРІЯ») за допомогою засобів поштового зв`язку звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибог О.С. ( далі - приватний виконавець), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОІНВЕСТ 08»), про визнання протиправними та скасування постанов, судом першої інстанції позов зареєстровано 03.09.2019р. /а.с. 5-9,27 том 1/. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 04.09.2020р. за вищезазначеним адміністративним позовом було відкрито провадження в адміністративній справі №280/4306/19 та справу призначено до судового розгляду /а.с. 2-3 том 1/. Позивач, посилаючись у адміністративному позові на те, що в провадженні відповідача перебуває зведене виконавче провадження №59729778 із примусового виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 18.06.2019р. у справі №908/975/19 про стягнення з ТОВ «ТАВРІЯ» на користь ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» заборгованості у розмірі 5404263,78 грн., про існування рішення суду та про наявність виконавчого провадження позивачу нічого не було відомо до серпня 2019р. коли підприємство дізналось про арешт рахунків приватним виконавцем. 21.08.2019р., ще до ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження, підприємство самостійно з власного рахунку перерахувало на рахунок третьої особи 5000000,00 грн. у рахунок оплати основного боргу, пені та відсотків на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 18.06.2019р. у справі №908/975/19, тому позивач вважає, що за виконавчим провадженням №59729778 відповідач здійснив фактично примусове виконання на суму 404263,78 грн., оскільки решта коштів 5000000 грн. була виплачена позивачем добровільно, тому відповідно до положень Закон України «Про виконавче провадження», п. 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 643 від 08.09.2016р. відповідач має право на основну винагороду у розмірі 10% від фактично стягнутої ним суми 404263,78 грн., що становить 40426 грн., тому вважає постанову відповідача про стягнення з позивача основної винагороди у сумі 539 426,38 грн. такою, що винесена передчасно, і просив суд: - визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 06.08.2019р. у виконавчому провадженні №59728306 про стягнення з позивача основної винагороди у сумі 539426,38 грн.; - визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 06.08.2019р. у виконавчому провадженні №59728306 про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення з позивача основної винагороди приватного виконавця у сумі 539426,38 грн.. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.11.2019р. у справі №280/4306/19 у задоволенні адміністративного позову ТОВ «ТАВРІЯ» відмовлено / а.с. 127-130 том 2/. Позивач , не погодившись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції від 21.11.2019р. , подав за допомогою засобів поштового зв`язку 20.12.2019р. апеляційну скаргу на це рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, та апеляційним судом скаргу зареєстровано 08.01.2020р. / а.с. 135-139, 143 том 2/ Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.01.07.09.2020р. з метою забезпечення розгляду вищезазначеної апеляційної скарги з суду першої інстанції- Запорізького окружного адміністративного суду витребувано матеріали адміністративної справи №280/4306/19 / а.с. 145 том 2/, які надійшли до суду апеляційної інстанції 13.01.2020р. / а.с. 148 том 2/. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.01.2020р. у справі №280/4306/19 апеляційну скаргу ТОВ «ТАВРІЯ» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.11.2019р. у справі №280/4306/19 було залишено без руху та заявнику апеляційної скарги надано строк для усунення зазначених судом у ухвалі недоліків апеляційної скарги / а.с. 159 том 2/. Після усунення позивачем недоліків апеляційної скарги /а.с.163,164 том 2/ ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020р. у справі №280/4306/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ТАВРІЯ» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.11.2019 р. у справі №280/4306/19 / а.с. 166 том 2/ і апеляційний розгляд справи у судовому засіданні призначено на 16-00 годин 17.03.2020р. / а.с. 167 том 2/, про що судом апеляційної інстанції у встановлений чинним процесуальним законодавством строк було повідомлено учасників справи / а.с. 168-173 том 2/. Позивач, посилаючись у апеляційній скарзі /а.с.135139 том 2/ на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи не було з`ясовано усі обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у цій справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив суд скасувати рішення суду першої інстанції від 21.11.2019 р. та постановити у справі нове рішення, яким задовольнити вимоги адміністративного позову у повному обсязі. Відповідач, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу / а.с. 174-176 том 2/, заперечував проти доводів апеляційної скарги та посилаючись на те, що судом першої інстанції постановлено у цій справі обґрунтоване рішення без порушень норм чинного законодавства, оскільки під час прийняття оскаржуваних постанов він діяв відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», тому просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 21.11.2019р. у цій справі залишити без змін . Третя особа - ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» , у письмовому відзиві на апеляційну скаргу / а.с. 181-183 том 2/, заперечував проти доводів апеляційної скарги та посилаючись на те, що судом першої інстанції постановлено у цій справі правильне рішення, підстави для скасування якого відсутні, а також зазначив, що ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08», ще до звернення до Господарського суду неодноразово звертався до ТОВ «ТАВРІЯ» з вимогами або повернути кошти або поставити товар, і оскільки цього не відбулось то вони звернулись до суду і під час розгляду справи судом ТОВ «ТАВРІЯ» ухилялось від явки від явки у судові засідання, дійсно кошти позивачем були перераховані 21.08.2019р. і це було після відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на розрахункові рахунки позивача, тому вважає, що відповідачем оскаржувані постанови прийняті відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 21.11.2019р. у цій справі залишити без змін Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.03.2020р. у справі №280/4306/19 цю справу знято з апеляційного розгляду у судовому засіданні 17.03.2020р. та розгляд справи за апеляційною скаргою ТОВ «ТАВРІЯ» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.11.2019р. у справі №280/4306/19 перенесений у письмове провадження на 17.04.2020р. / а.с. 212 том 2/, про що судом повідомлено учасників справи / а.с. 213,217-219 том 2/. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.04.2020р. у справі №280/4306/19 клопотання ТОВ «ТАВРІЯ» задоволено та зупинено провадження у справі №280/4306/19 до набрання законної сили рішенням Господарського суду у справі №908/97/19 за результатами розгляду заяви ТОВ «Таврія» про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню / а.с. 223 том 2/. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.01.2021р. у справі №280/4306/19 провадження у цій справі поновлено та справу за апеляційною скаргою ТОВ «ТАВРІЯ» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.11.2019р. у справі №280/4306/19 призначено до апеляційного розгляду у судовому засіданні на 13 годин 30 хвилин 09.02.2021р. / а.с. 1 том 3/, про що судом повідомлено учасників справи / а.с. 2-9 том 3/. У зв`язку з тим, що суддя Третього апеляційного адміністративного суду Панченко О.М., яка входить до складу колегії суддів, що розглядають цю справу, станом на 09.02.2021р. перебувала у відпустці із застосуванням автоматизованої системи документообігу суду у справі здійснено заміну складу колегії суддів та визначено новий склад колегії суддів, що розглядає справу: головуючий суддя Коршун А.О. (доповідач), судді Сафронова С.В., Чередниченко В.Є. / а.с. 13-15 том 3/. За клопотанням позивача та відповідача / а.с. 10-11,16 том 3/ у судовому засіданні 09.02.2021р. апеляційний розгляд цієї справи перенесений на 13 годин 30 хвилин 23.03.2021р. / а.с. 18 том 3/, про що судом повідомлено учасників справи / а.с. 19-26 том 3/. У судовому засіданні 23.03.2021р.: - представник позивача підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції від 21.11.2019р. у цій справі скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі; - представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, підтримав позицію, яка викладена відповідачем у письмовому відзиві на апеляційну скаргу і просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 21.11.2019р. залишити без змін. Представник третьої особи у судове засідання не з`явився. Третя особа про день, годину та місце судового засідання повідомлена, про поважність причин не явки свого представника суд не повідомила. Тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності представника третьої особи. Заслухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача. перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Під час розгляду цієї адміністративної справи судом першої інстанції встановлено, а апеляційний судом підтверджено, що рішенням Господарського суду від 18.06.2019р. у справі №908/975/19 з ТОВ «ТАВРІЯ» на користь ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» стягнуто 4050000,00 грн. суми попередньої оплати, 1108759,30 грн. 23% річних, 155786,30 грн. пені та 79 718,18 грн. витрат зі сплати судового збору, /а.с. 43-477 том 1/ та 26.07.2019р. господарським судом Запорізької області на виконання цього рішення видано наказ про примусове виконання / а.с. 85 том 1/, який 06.08.2019р. ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08», із відповідною заявою, подано приватному виконавцю виконавчого округу Запорізька область Сколибогу О.С. / а.с. 83-84 том 1/ і яким 06.08.2019р. винесено: - постанову про відкриття виконавчого провадження №59728306 з виконання наказу Господарського суду Запорізької області №908/975/19 від 26.07.2019р /а.с. 87-88 том 1/, у якій серед іншого зазначено: «Стягнути з боржника ( ТОВ «ТАВРІЯ») основну винагороду приватного виконавця у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, але не більше за суму 539 426,38 гривень» ( пункт 3 постанови); - постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 248,00 грн. / а.с. 89-90 том 1/ та постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 539426,38 грн. / а.с. 92-93 том 1/ копії вищезазначених постанов відповідачем були направлені 07.09.2019р. на адресу учасників виконавчого провадження, у тому числі боржника ТОВ «ТАВРІЯ», рекомендованими листами з зворотнім повідомленням про отримання / а.с. 94-95 том 1/ та отримані 22.08.2019р. уповноваженим представником ТОВ «Таврія» Калининою Е.А., що підтверджується наданою суду належним чином завіреною ксерокопією поштового повідомлення / а.с. 96 том 1/. Правомірність прийняття приватним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження №59728306 від 06.08.2019р. в частині стягнення з боржника ТОВ «ТАВРІЯ») основної винагороди приватного виконавця у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, але не більше за суму 539 426,38 гривень ( пункт 3 постанови) та постанови від 06.08.2019р. про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 539426,38 грн. і є предметом розгляду у цій адміністративній справі. Спірні відносини, які виникли між сторонами у цій справі, правовий статус та організація діяльності приватних виконавців врегульовано нормами Законів України «Про виконавче провадження» (далі Закон), «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Крім вищезазначених обставин під час розгляду цієї справи судом встановлено та підтверджено належними письмовими доказами, які були досліджені судом під час розгляду справи та долучені до матеріалів справи, зокрема наданою відповідачем суду копією матеріалів виконавчого провадження №59728306 / а.с.82-192/, що: - 06.08.2019р. відповідачем винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження №59728306 у межах якого відповідачем 06.08.2019р. прийнято постанову про арешт коштів боржника на рахунках у АТ «ОЩАДБАНК» та ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»; - 08.08.2019р. приватним виконавцем прийнято постанову про арешт коштів боржника на рахунках у АТ «ПРОМКРЕДИТ БАНК», АТ «ТАСКОМБАНК», АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», АТ «УКРСОЦБАНК» та 08.08.2019р. відповідачем до банківських установ приватним виконавцем направлено платіжні вимоги від 08.08.2019 №59729778/1, №59729778/2, №59729778/3, №59729778/4, №59729778/5, №59729778/6, №59729778/7, №59729778/8, №59729778/9 про стягнення з ТОВ «ТАВРІЯ» коштів у сумі 5 945711,16 грн.; - 12.08.2019р. приватним виконавцем прийнято постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно, що належить ТОВ «ТАВРІЯ», та направлено запит до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області про надання інформації щодо наявності у позивача будь-якого майна, транспортних засобів, обладнання підвищеної небезпеки, технологічних транспортних засобів; - 13.08.2019р. відповідачем сформовано вимоги приватного виконавця про надання інформації про земельні ділянки, які орендує позивач та про надання переліку майна, яке належить позивачу; - 19.08.2019 відповідачем сформовано вимоги приватного виконавця до КП «Якимівське бюро технічної інвентаризації» та Новоданилівської сільської ради Якимівського району Запорізької області про надання інформації та підтверджуючих документів; - 20.08.2019р. відповідачем здійснено виїзд за адресою реєстрації позивача, що підтверджується актом від 20.08.2019р.; - 21.08.2019 відповідачем сформовано вимогу приватного виконавця, якою від позивача вимагається надати відповідачу для проведення опису та арешту транспортні засоби згідно переліку. Також судом під час розгляду цієї справи встановлено що 21.08.2019р. ТОВ «ТАВРІЯ», яке є боржником у зведеному виконавчому провадженні №59728306, платіжним дорученням №1580 сплачено на користь ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» 5000000,00грн. / ас. 13 том 1/ та у цьому платіжному доручення призначення платежу вказано як : сплата основного боргу, пені та відсотків на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 18.06.2019 по справі №908/975/19, а 27.08.2019р ТОВ «ТАВРІЯ» сплачено приватному виконавцю за платіжним дорученням №597297788/2 від 27.08.2019р. / а.с. 14 том 1/ суму 660361 грн., та призначення платежу зазначено: часткове виконання платіжної вимоги №59729778/2 від 16.08.2019р. згідно наказу №908/975/19від 26.07.2019р. виданого Господарським судом Запорізької області ( копія платіжної вимоги а.с. 112 том 1/, у зв`язку із сплатою боржником цієї суми відповідачем у справі 28.08.2019р. винесено постанови: - про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження, якою виконавче провадження №59728306 виведено із зведеного виконавчого провадження №59729778 /а.с. 155-156 том 1/; - про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 1 673,00 грн. / а.с. 158-159 том 1/; - про закінчення виконавчого провадження №59728306 з примусового виконання наказу Господарського суду №908/975/19 на підставі п.9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі / а.с. 162-163 том 1/. 02.09.2019р. позивач звернувся до відповідача із вимогою про повернення коштів- основної винагороди приватного виконавця / а.с. 145-147 том 1/ яка мотивована тим, що сума рішення суду, яке перебувало на виконанні у приватного виконавця, підприємством виконано добровільно, тому сплата 500000 грн. винагороди приватному виконавцю є безпідставною, за результатами розгляду цієї заяви відповідач листом від 16.09.2019р. №3103 повідомив ТОВ «ТАВРІЯ» про відсутність підстав для повернення коштів. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Частиною 1 ст. 5 цього закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за заявою стягувача виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, та не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей, та у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Відповідно до положень ч. 1 ст. 42 цього ж Закону кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця ( який відповідно до положень ч. 3 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження», основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору) ; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Так, частина 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, Закону № 2475-VIII від 03.07.2018, яка діяла на момент винесення спірних у цій справі постанов) визначає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Аналіз наведених положень ч. 2 ст. 27 Закону ( в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) , які до речі повністю кореспондуються із положеннями ч. 4 ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», дає можливість зробити висновок про те, що виконавчий збір або основна винагорода приватного виконавця розраховуються та стягуються не від суми фактичного стягнення, а від суми, яка підлягає стягненню. При цьому необхідно враховувати, що п. 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 643 від 08.09.2016р. (далі Порядок) передбачено, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом, а фактичним виконанням виконавчого документу за положеннями абз. 1 п. 4 Порядку є виконання рішення за виконавчим документом майнового характеру в повному обсязі або частково та виконавчого документа немайнового характеру в повному обсязі в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», якщо за такими документами стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення. Також необхідно враховувати що на момент виникнення спірних відносин між сторонами у цій справі деякі питання організації виконання судових рішень, в тому числі питання стягнення основної винагороди приватного виконавця, були визначені Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012р., який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2012р. за №489/20802 (далі Інструкція; в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), так відповідно до положень цієї Інструкції (зокрема п. 8, 9 розділу ІІІ Інструкції) основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору, стягнення якого здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону, і про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження, яка виноситься одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження. Частиною 3 ст. 40 Закону визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Аналіз наведених норм законодавства які регулюють спірні відносини між сторонами у цій справі, в редакції яка була чинна на момент виникнення спірних відносин між сторонами у цій справі, дає можливість зробити висновок про те, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору, стягнення якого (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання рішення, яке виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, саме тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження він повинен вирішити питання про стягнення основної винагороди приватного виконавця і прийняття рішення про стягнення з боржника виконавчого збору (основної винагороди) в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця (приватного виконавця), тому колегія суддів вважає, що фактичне виконання судового рішення та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень не є обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору або основної винагороди приватного виконавця. При цьому необхідно зазначити, що аналогічний висновок було зроблено Верховним судом підчас розв`язання ним подібних відносин та викладено у постанові від 13.03.2019р. у справі № 812/1413/17. Отже приймаючи до уваги вищенаведені норми чинного законодавства, враховуючи, що судом під час розгляду справи встановлено та підтверджено належними доказами, що відповідачем у справі постанову про відкриття виконавчого провадження №59728306 з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 26.07.2019 №908/975/19 на загальну суму 5394263,78грн., в пункті 3 якої зазначено: «Стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, але не більше за суму 539 426,38 гривень» прийнято 06.08.2019р., та 06.08.2019р. ним у межах цього ж виконавчого провадження прийнято постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 539426,38 грн., тобто 10% суми, що підлягала примусовому стягненню, та в ході здійснення виконавчого провадження №59728306 приватним виконавцем (відповідачем у справі) вчинено низку заходів визначених положеннями Закону України «Про виконавче провадження», які спрямовані на виконання рішення суду у встановлений Законом строк, що призвело до повного його виконання та закриття цього виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», і грошові кошти, які ТОВ «ТАВРІЯ» перерахувало стягувачу на підставі платіжного доручення №1580 від 21.08.2019р. сплачені ним після відкриття виконавчого провадження №59728306, тобто в процесі примусового виконання рішення суду, що свідчить про відсутність підстав скасування постанов відповідача від 06.08.2019р., які стосуються стягнення з позивача основної винагороди у розмірі 539426,38 грн. При цьому, суд відхиляє посилання позивача на положення п. 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 №643, оскільки при винесенні оскаржуваних постанов приватний виконавець діяв на підставі статті 27 Закону України «Про виконавче провадження». Щодо тверджень позивача про його необізнаність про наявність рішення Господарського суду Запорізької області та відкрите виконавче провадження №59728306, що свідчить про самостійне виконання рішення суду і відсутність підстав для стягнення основної винагороди, то ці твердження не можуть бути прийняті судом до уваги оскільки з урахуванням положень ст. 27 Закону, яка встановлює вичерпний перелік підстав за наявності яких виконавчий збір не стягується, якою серед іншого встановлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, то враховуючи, що боржником (позивачем у справі) кошти сплачені 21.08.2019р. а виконавче провадження відповідачем відкрито 06.08.2019р., що свідчить про їх сплату боржником після відкриття виконавчого провадження, тому ці твердження позивача не можуть бути прийняті судом до уваги оскільки самостійне виконання рішення після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, не залежно від обізнаності про неї боржника, не є підставою для звільнення від сплати виконавчого збору (основної винагороди). За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок стосовно того, що відповідач у справі під час прийняття постанов від 06.08.2019р., які є предметом оскарження у цій справі, діяв у межах повноважень та у спосіб, який визначено чинним законодавством, що свідчить про те, що заявлені позивачем у справі позовні вимоги не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, що є підставою для відмови у запдоволенні таких позовних вимог. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про відмову позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, та їм була надана відповідна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права під час апеляційного розгляду справи не було встановлено, тому вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 21.11.2019 р. у цій адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у справі. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВРІЯ» залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.11.2019р. у справі №280/4306/19 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України. Повний текст складено та підписано 05.04.2021р. Головуючий - суддя А.О. Коршун суддя С.В. Сафронова суддя В.Є. Чередниченко