Постанова 4852 № 640/2377/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 30 березня 2021 року м. Дніпросправа № 640/2377/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 травня 2019 року (головуючий суддя Голобутовський Р.З.) у справі № 640/2377/19 за позовом Офісу великих платників податків ДФС до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про скасування постанов державного виконавця, - ВСТАНОВИВ: Офіс великих платників податків ДФС звернувся до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, в якому просив скасувати постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у м. Києві Махової Д.А. від 31.05.2018 про накладення штрафу на Офіс великих платників податків ДФС, стягнення з боржника витрат виконавчого провадження за проведення виконавчих дій, стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 55454772 з примусового виконання виконавчого листа № 504/16450/15. Позовні вимоги обґрунтовані неможливістю фактичного виконання судового рішення у адміністративній справі № 504/16450/15, а саме: збільшення в системі електронного адміністрування податку на додану вартість суми, на яку Приватне акціонерне товариство «Євраз Дніпровський металургійний завод» має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, та відобразити відповідне збільшення у витягу з системи електронного адміністрування ПДВ. Позивач зазначає про відсутність у нього такої компетенції, оскільки особою, що здійснює електронне адміністрування ПДВ, ведення реєстрів платників цього податку та податкових накладних, є виключно ДФС, про що відділ примусового виконання рішень УДВС Головного територіального управління юстиції у м. Києві був повідомлений листами від 19.02.2018 та від 11.05.2018. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2019 в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що оскаржувані постанови прийняті відповідачем у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та з огляду на невиконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2016 у справі № 504/16450/15. Суд встановив відсутність обставин, які б свідчили про припинення обов`язку, встановленого рішенням суду у справі № 804/16450/15. Офіс великих платників податків ДФС під час розгляду справи № 804/16450/15 ні в суді першої інстанції, ні в судах апеляційної та касаційної інстанції не заявляв, що він не є належним відповідачем у справі, та не заявляв клопотання про залучення Державної фіскальної служби України в якості сторони по справі. Крім того, Офісом великих платників податків ДФС не наведено обставин, які свідчили б про те, що відповідач дізнався про неможливість виконання судового рішення вже після набрання законної сили постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані обставинами, наведеними в позовній заяві, позивач фактично не погоджується з висновками суду першої інстанції. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2016 у справі № 804/16450/15, яка набрала законної сили, задоволено позов Приватного акціонерного товариства «Євраз Дніпровський металургійний завод». Зобов`язано Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС (правонаступник Офіс великих платників Державної фіскальної служби) збільшити в системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку Приватне акціонерне товариство «Євраз Дніпровський металургійний завод» має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у розмірі 6 751 725,44 грн. помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість станом на 01 липня 2015 року, та відобразити відповідне збільшення у витягу з системи електронного адміністрування ПДВ. На виконання означеного судового рішення 06.12.2017 у справі № 804/16450/15 виданий виконавчий лист. 03.01.2018 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Маховою Д.А. відкрито виконавче провадження № 55454772 з примусового виконання виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 804/16450/15 від 06.12.2017. Пунктом 3 цієї постанови передбачено стягнення судового збору з боржника - Офісу великих платників Державної фіскальної служби у сумі 14892 грн. Листами від 19.02.2018 № 1987/9/28-10-46-05-30 та від 11.05.2018 № 5343/9/28-10-46-05-30 Дніпропетровське управляння ОВПП повідомило відділ примусового виконання рішень УДВС Головного територіального управління юстиції у м. Києві про необхідність зупинення виконавчих дій з посиланням на відсутність компетенції ОВПП ДФС щодо збільшення в системі електронного адміністрування податку на додану вартість відповідної суми згідно судового рішення у справі № 804/16450/15, що обумовлено відсутністю можливості втручатися в автоматизовані процеси органів казначейства у зв`язку із змінами в законодавстві. Особою, яка здійснює електронне адміністрування ПДВ, ведення реєстрів платників цього податку та податкових накладних, є виключно Державна фіскальна служба України, яка учасником справи № 804/16450/15 не була. Крім того, ОВПП ДФС звернулось до ДФС України з листами від 05.04.2018 № 1969/8/28/10-07-02-058, від 22.05.2018 № 2844/8/28-10-10-18 щодо виконання рішення суду у справі № 804/16450/15. 31.05.2018 Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві винесено постанову ВП № 55454772 про накладання штрафу, якою за невиконання без поважних причин рішення суду накладено на боржника - Офіс великих платників Державної фіскальної служби штраф у розмірі 5100 грн. на підставі ст.ст.63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.16). Також 31.05.2018 відповідачем винесено: постанову ВП № 55454772 про стягнення виконавчого збору, якою стягнуто з Офісу великих платників Державної фіскальної служби виконавчий збір у розмірі 14892,00 грн. відповідно до ст.27 Закону України «Про виконавче провадження»; постанову ВП № 55454772 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, якою стягнуто з Офісу великих платників Державної фіскальної служби понесені витрати, пов`язані з проведенням виконавчих дій, у сумі 247,60 грн. відповідно до ст.42 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.18). Яка вбачається із цієї постанови, в ході виконання даного виконавчого провадження станом на 31.05.2018 відділом примусового виконання рішень здійснено витрати, пов`язані з проведенням виконавчих дій, а саме: витрати щодо користування АСВП, папір, друкування листів на принтері, конверти, марки у визначекній кількості. Копії означених постанов направлені на адресу Офісу великих платників Державної фіскальної служби. З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про правомірність оскаржуваних постанов, вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. За приписами ч.1 ст.5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Частиною 4 статті 18 вказаного Закону встановлено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Згідно із частинами першою, п`ятою статті 26 Закону N 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (п.16 ч.3 ст.18 №1404-VIII). Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. В свою чергу, ч.ч.1, 2 ст.75 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. З приведених норм чинного законодавства суд першої інстанції правильно встановив, що державний виконавець за невиконання судового рішення має право винести постанову про накладення штрафу на боржника за умови невиконання ним рішення без поважних причин. І факт невиконання боржником рішення без поважних причин має бути встановленим державним виконавцем на час прийняття рішення про накладення штрафу. Встановлені у справі обставини свідчать, що на час винесення державним виконавцем спірних постанов від 31.05.2018 постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2016 у справі № 804/16450/15 Офісом великих платників податків ДФС не виконана, про що зазначено в постанові від 31.05.2018 про накладення штрафу. Наведеним позивачем доводам щодо неможливості виконати рішення суду саме Офісом великих платників податків ДФС суд першої інстанції надав належну оцінку, правильно зазначивши, що вони фактично зводяться до не погодження з рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду 13.10.2016 у справі № 804/16450/15. Обставини, які б свідчили про припинення у Офісу великих платників податків ДФС обов`язку, встановленого рішенням суду у справі № 804/16450/15, на підставі якого виданий виконавчий лист, матеріали справи не містять. Судом з цього приводу також встановлено, що Офіс великих платників податків ДФС звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження. Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 18.01.2019, яка залишена без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019, заяву Офісу великих платників ДФС залишив без задоволення з огляду на те, що Офіс великих платників Державної фіскальної служби не є правонаступником Державної фіскальної служби України, а, враховуючи те, що саме Офіс великих платників Державної фіскальної служби, в якому на обліку перебуває позивач, зобов`язаний відобразити збільшення сум у витягу з системи електронного адміністрування ПДВ, то підстав для заміни сторони виконавчого провадження відсутні. Крім того, судом встановлено відсутність доказів, що після заміни сторони виконавчого провадження рішення суду буде виконано належним чином. Подана Офісом великих платників податків ДФС касаційна скарга на вказані судові рішення постановою Верховного Суду від 24.09.2019 у справі № 804/16450/15 залишена без задоволення. Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що судовим рішенням у справі № 804/16450/15 саме на Офіс великих платників податків ДФС як належного відповідача покладений обов`язок вчинити певні дії, тому Офіс великих платників податків ДФС як боржник у виконавчому провадженні несе відповідальність за невиконання судового рішення. Наведені позивачем обставини, фактична не згода з рішенням суду, яке набрало законної сили, не є свідченням невиконання ним судового рішення з поважних причин, отже постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 31.05.2018 про накладення штрафу на Офіс великих платників податків ДФС є правомірною. Також суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу прийняття відповідачем постанов від 31.05.2018 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження за проведення виконавчих дій та про стягнення виконавчого збору. Відповідно до ч.1, ч.2 статті 42 Закону № 1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Види та розміри витрат виконавчого провадження затверджені наказом Міністерства юстиції України № 2830/5 від 29.09.2016, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 р. за № 1300/29430. З огляду на визначені в оскаржуваній постанові державного виконавця про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 31.05.2018 види та розміри витрат виконавчого провадження суд апеляційної інстанції дійшов висновку про їх відповідність приписам наведеного наказу Міністерства юстиції України № 2830/5 від 29.09.2016. Відповідно до ч.1, ч.3 ст.27 Закону № 1404-VIII, в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваних постанов державного виконавця (до 28 серпня 2018 року), виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Частиною 5 статті 27 цього Закону визначені підстави, за яких виконавчий збір не стягується. Частиною дев`ятою цієї ж статті 27 встановлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. З аналізу вищенаведених норм Закону № 1404-VІІІ, у редакції, що діяла до 28 серпня 2018 року, вбачається, що підставою для стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження є здійснення державним виконавцем дій з виконання рішення органами державної виконавчої служби. Наявні в матеріалах справи докази свідчать про вчинення державним виконавцем виконавчих дій, спрямованих на примусове виконання виконавчого листа від 06.12.2017 № 814/16450/15, що потягло за собою витрати, визначені у постанові від 31.05.2018 ВП № 55454772 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження. Оскаржуючи означені постанови, позивач фактично не погоджується з фактом відкриття виконавчого провадження ВП № 55454772, посилається на Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №

845. Суд апеляційної інстанції не приймає такі доводи позивача, зазначає, що рішення суду у справі № 814/16450/15, на виконання якого виданий виконавчий лист від 06.12.2017, носить зобов`язальний характер і не передбачає стягнення коштів державного бюджету, тому посилання позивача на Порядок №845 є помилковим. При цьому Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII не містить жодних виключень або особливостей з приводу примусового виконання судових рішень про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії. За встановлених обставин у справі судом першої інстанції зроблений правильний висновок, що головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Маховою Д.А. у відповідності до норм чинного законодавства винесено постанови від 31.05.2018 року про стягнення з Офісу великих платників податків ДФС витрат виконавчого провадження за проведення виконавчих дій та про стягнення виконавчого збору. Суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову. Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування судового рішення та прийняття нового відсутні. Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 травня 2019 року у справі № 640/2377/19 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Н.А. Бишевська суддя Я.В. Семененко