Постанова 4823 № 750/3281/15-ц

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 16 березня 2021 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 750/3281/15-ц Головуючий у першій інстанції Коверзнев В. О. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/176/21 Суд у складі: головуючого - судді Євстафіїва О.К., суддів: Бечка Є.М., Губар В.С., за участю секретаря Шапко В.М., позивач ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 , особа, яка подала апеляційну скаргу: представник ОСОБА_2 адвокат Шевченко Олександр Анатолійович, на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 квітня 2020 року; час, місце ухвалення і дата складання повного його тексту: 27 квітня 2020 року, м. Чернігів, в с т а н о в и в: У квітні 2015 р. ОСОБА_5 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , в якому, після зміни позовних вимог, остаточно просила визнати за нею право власності на шведську спортивну стінку, вартістю 1200 грн 00 коп., диван дитячий «Блест», вартістю 8000 грн 00 коп., СВЧ-піч «Samsung», вартістю 600 грн 00 коп., телевізор «Toshiba», вартістю 5000 грн 00 коп., комплект кухонних меблів, вартістю 7000 грн 00 коп., персональний комп`ютер, вартістю 6000 грн 00 коп., бойлер «Ariston», вартістю 1500 грн 00 коп., набір електроінструментів (дриль, перфоратор, шуруповерт, кутова шліфмашина, електричне точило, електрична пилка, набори ключів), вартістю 8800 грн 00 коп., годинник настінний з дерева, вартістю 450 грн 00 коп., пилосос «Zelmer», вартістю 2500 грн 00 коп., 1/2 частину грошових коштів, що перебувають на депозитному рахунку, відкритому у ПАТ «ВіЕйБі Банк» на ім`я ОСОБА_2 за договором № 772574/2014, а також стягнути з ОСОБА_2 частину вартості легкового автомобіля марки Hyundai і30, державний реєстраційний № НОМЕР_1 , у розмірі 160900 грн 00 коп., та відшкодування судових витрат. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.03.2015, що набрало чинності як змінене 27.03.2015, шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , укладений 16.07.2005, розірвано. Від шлюбу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 мають сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За час шлюбу ними набуте таке майно: легковий автомобіль марки Hyundai і30, державний реєстраційний № НОМЕР_1 , вартістю 262800 грн 00 коп., шведська спортивна стінка, вартістю 1200 грн 00 коп., диван та крісло «Блест», вартістю 6800 грн 00 коп., диван дитячий «Блест», вартістю 8000 грн 00 коп., хлібопічка «Moulinex», вартістю 2200 грн 00 коп., СВЧ-піч «Samsung», вартістю 600 грн 00 коп., телевізор «Toshiba», вартістю 5000 грн 00 коп., газова плита «Ariston», вартістю 2200 грн 00 коп., шафа духова «Ariston», вартістю 2300 грн 00 коп., комплект кухонних меблів, вартістю 7000 грн 00 коп., цифрова фотокамера «Olympus», вартістю 2500 грн 00 коп., персональний комп`ютер, вартістю 6000 грн 00 коп., планшет Ipad, вартістю 10000 грн 00 коп., пральна машина «Bosch», вартістю 2900 грн 00 коп., бойлер «Ariston», вартістю 1500 грн 00 коп., сейф, вартістю 1650 грн 00 коп., набір електроінструментів (дриль, перфоратор, шуруповерт, кутова шліфмашина, електричне точило, електрична пилка, набори ключів), вартістю 8800 грн 00 коп., годинник настінний «Сакура», вартістю 300 грн 00 коп., годинник настінний з дерева, вартістю 450 грн 00 коп., ванна, вартістю 1000 грн 00 коп., рушникосушка, вартістю 1500 грн 00 коп., шафа для ванної кімнати з дзеркалом, вартістю 2000 грн 00 коп., пилосос «Zelmer», вартістю 2500 грн 00 коп., морозильна камера «Ardo», вартістю 5000 грн 00 коп., стільці розкладні, вартістю 300 грн 00 коп. Загальна вартість майна, яке просить визнати за собою ОСОБА_1 , становить 344500 грн 00 коп., що приблизно дорівнює вартості речей, які залишаються у власності ОСОБА_2 . Документи, якими підтверджується факт придбання вказаного майна, зберігаються за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_2 , потрапити до якого ОСОБА_1 не має можливості через перешкоджання цьому ОСОБА_2 . Частина спільного сумісного майна придбана для облаштування квартири та не може бути відокремлена від неї без втрати якісних характеристик і можливості їх цільового використання в наступному. 17.04.2004 ОСОБА_1 було придбано автомобіль ЗАЗ-110217 «Таврія», державний реєстраційний № НОМЕР_2 , яким користувався ОСОБА_2 на підставі виданої нею довіреності. У червні 2011 р., з метою придбання автомобіля марки Hyundai і30, державний реєстраційний № НОМЕР_1 , ОСОБА_2 за 26000 грн 00 коп. передав вказаний автомобіль ЗАЗ-110217 «Таврія» ОСОБА_8 . На придбання автомобіля марки Hyundai і30 родичами ОСОБА_1 надано кошти у сумі 3000 євро 00 євроцентів (приблизно 33000 грн 00 коп.), а загальна сума коштів, що була надана ОСОБА_1 на його придбання, становить 59000 грн 00 коп. 10.12.2014 ОСОБА_2 за актом приймання-передачі передав автомобіль марки Hyundai і30 своїй рідній тітці ОСОБА_3 , а остання з невідомих ОСОБА_1 підстав передала його у володіння іншій особі. Домовленості про порядок поділу вищевказаного рухомого майна ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не досягнуто. У зв`язку з тим, що все спільне майно фактично перебуває у володінні та користуванні ОСОБА_2 , єдиним можливим способом його поділу є виплата ОСОБА_1 грошової компенсації частини його вартості у сумі 160900 грн 00 коп. Крім того, під час розірвання шлюбу з`ясувалося, що на відкритому у ПАТ «ВіЕйБі Банк» депозитному рахунку ОСОБА_2 знаходяться кошти, внесені останнім під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 , а тому за нею має бути визнано право на 1/2 частину цього депозиту. Яка саме сума коштів знаходиться на депозитному рахунку, ОСОБА_1 невідомо, але виходячи з квитанцій про отримання відсотків за депозитним вкладом, ця сума значно перевищує 50000 грн 00 коп. У серпні 2015 р. ОСОБА_9 звернулася з позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , в якому просила визнати недійсним договір позики, укладений ОСОБА_2 та ОСОБА_3 29.06.2011. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що за умовами вказаного договору остання передала ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 152900 грн 00 коп. на придбання легкового автомобіля марки Hyundai і30 1,6 Comfort АТ, а він зобов`язався повернути ОСОБА_3 таку ж суму коштів, сплативши їй: до 01.11.2014 50000 грн 00 коп., до 01.11.2017 50000 грн 00 коп., до 29.06.2020 52900 грн 00 коп. Вказаний автомобіль придбано ОСОБА_2 за його і ОСОБА_1 спільні сімейні кошти та за особисті кошти ОСОБА_1 , частина з яких - кошти, отримані від продажу легкового автомобіля марки ЗАЗ 110217, 2004 року випуску, державний реєстраційний № НОМЕР_2 , що належав ОСОБА_1 і який ОСОБА_2 продав на підставі виданої нею довіреності. Протягом 2011-2015 рр. ОСОБА_2 не повідомляв ОСОБА_1 про укладення з ОСОБА_3 договору позики або про отримання від неї будь-яких грошових коштів. Укладення цього договору є намаганням ОСОБА_2 не допустити поділу спірного автомобіля. Договір позики, про який йдеться, є недійсним у зв`язку з тим, що: - при його укладенні ОСОБА_2 мав отримати письмову згоду на це ОСОБА_10 ( ОСОБА_1 ), що не мало місця, - договір не укладався в інтересах сім`ї, - цей договір нотаріально не посвідчений, у зв`язку з чим нема підтвердження, що його укладено саме в 2011 році, - розписку про отримання ОСОБА_2 грошових коштів ОСОБА_3 не надала. Крім того, ОСОБА_3 не могла володіти коштами у сумі 152900 грн 00 коп., так як розмір отримуваної неї заробітної плати не дозволив би їй позичити ОСОБА_2 вказану суму коштів, - ОСОБА_2 не мав реального наміру повертати ОСОБА_3 кошти, про які йдеться в оспорюваному договорі, про що свідчить відсутність заощаджень із його щомісячного заробітку, витрати на ремонтні роботи в квартирі, придбання меблів та наявність депозитного вкладу в банку, за рахунок якого можна було б погасити перший транш за договором позики. Ухвалою суду від 03.11.2015, що постановлена без видалення до нарадчої кімнати, вищевказані позови об`єднано в одне провадження (арк. 162 т. 1). У грудні 2015 р. ОСОБА_3 подала заперечення проти позову, в якому зазначила таке: - договір між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ними дійсно був укладений, про що свідчить рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 11.08.2015 у справі № 750/2570/15-ц, яким встановлено факт його укладення, - передача ОСОБА_2 готівки у сумі 152900 грн 00 коп. за укладеним ними договором позики підтверджується самим договором та не заперечується його сторонами, він є чинним та дійсним дотепер і ніхто за весь час існування договору не ставив його під сумнів, - після отримання ОСОБА_2 готівки у вказаній сумі останній розрахувався позиченими коштами за автомобіль марки Hyundai і30 1,6 Comfort АТ, що підтверджується квитанцією від 29.06.2011 № 15-39196 про здійснення особисто ОСОБА_2 оплати вартості автомобіля на підставі рахунку № 9611 від 29.06.2011. Ця позика була цільовою, тому ОСОБА_2 були пред`явлені ОСОБА_3 зазначені рахунок і квитанція, - на час укладення шлюбу ОСОБА_3 не перебувала у шлюбі, - нормами ЦК України не передбачено обов`язкового складання розписки у випадку, коли факт передачі грошей зафіксовано в тексті самого договору позики, що сторонами цього договору не заперечується, - згідно з п. 1.3 договору позики від 29.06.2011, грошові кошти, які передаються за цим договором, одержуються позичальником для власних (особистих) цілей, що не пов`язані з підприємницькою діяльністю чи виконанням обов`язків за трудовим договором. Позичальник набуває права власності на отримані ним у позику кошти та на майно, що було придбано за ці кошти, - згідно з п. 5.1 договору позики, ОСОБА_2 до 01.11.2014 мав повернути ОСОБА_3 50000 грн 00 коп., проте цього не виконав, що відповідно до п. 10 цього договору дало ОСОБА_3 право вимагати дострокового повернення позики, - оскільки до 01.11.2014 ОСОБА_2 не виконано грошового зобов`язання за договором позики, то відповідно до п. 10.1 цього договору між останнім та ОСОБА_3 укладено акт приймання-передання майна від 10.12.2014, а саме автомобіля марки Hyundai і30 1,6 Comfort АТ в рахунок погашення боргу. Згідно з п. 2 цього акту, вказаний автомобіль сторони оцінили у 120000 грн 00 коп. Ця сума вважається такою, що покриває суму неповернутої позики, залишок якої становить 32900 грн 00 коп., і підлягає поверненню ОСОБА_2 . Проте залишок суми у розмірі 32900 грн 00 коп. повернуто не було, - вказаний акт приймання-передання автомобіля не визнано недійсним, а обставини, пов`язані з вчиненням цього правочину, не заперечуються його сторонами, - ОСОБА_2 набув право особистої приватної власності на отримані в ОСОБА_3 у борг кошти у сумі 152900 грн 00 коп. та особисто витратив їх на придбання автомобіля марки Hyundai і30 1,6 Comfort АТ, який також є його особистою приватною власністю. Тому згода ОСОБА_2 на укладення між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договору позики, на придбання автомобіля за позичені ОСОБА_3 кошти та на розпорядження цим автомобілем не потрібна. Справа розглядалася неодноразово. Оскаржуваним рішенням: - визнано недійсним укладений 29.06.2011 ОСОБА_2 і ОСОБА_3 договір позики на суму 152900 грн 00 коп.; - стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 вартості придбаного ними спільного сумісного майна в розмірі 252081 грн 50 коп. та відшкодування судових витрат у розмірі 2859 грн 86 коп.; - визнано за ОСОБА_1 право власності на грошові кошти в сумі 55260 грн 28 коп., що включені до Реєстру кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк», - у задоволенні решти позову відмовлено. Ухвалюючи вказане рішення, суд виходив з того, що: - позовні вимоги про визнання за ОСОБА_1 права на рухоме майно є недоведеними, - приховування ОСОБА_2 від позивача банківського вкладу та нарахованих на нього відсотків свідчить про те, що фактично отримана після закінчення строку дії депозитного договору частина суми вкладу у розмірі 200000 грн 00 коп. і частина відсотків у розмірі 41363 грн 00 коп. не було витрачено ним в інтересах сім`ї, - на момент відчуження ОСОБА_2 спірного автомобіля він перебував у спільній сумісній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Його ринкова вартість у сумі 262800 грн 00 коп. підтверджується звітом про оцінку від 27.07.2015, правильність якого не спростовано, - встановлено низку обставин, що підтверджують недійсність укладеного ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договору позики, а саме: відсутність у ОСОБА_2 і ОСОБА_3 наміру досягти настання правових наслідків його укладення. Тобто цей договір ними укладено з метою створення про людське око наявності законних підстав для виключення спірного автомобіля з обсягу спільного сумісного майна подружжя. Про відсутність у ОСОБА_2 реальної потреби позичати кошти у ОСОБА_3 та укладати з нею оспорювану ОСОБА_1 угоду свідчить таке: 1) у щорічних деклараціях про доходи ОСОБА_2 останній не вказував про наявність у нього зобов`язань за договором позики; докази того, що ці декларації містять недостовірну інформацію про майновий стан ОСОБА_2 , відсутні, 2) останній у квітні 2014 р. розмістив на депозитному рахунку у ПАТ «ВіЕйБі Банк» кошти в сумі 300000 грн 00 коп., що перевищує суму боргу за вказаним договором, і з травня по листопад 2014 р. щомісячно отримував нараховані на нього відсотки, 3) у ОСОБА_2 не було потреби передавати 11.12.2014 автомобіль у власність ОСОБА_3 , оскільки на той час строк дії договору позики ще не сплив і, крім того, він мав фінансову можливість погасити борг за рахунок депозитних коштів, - договір позики укладено без згоди та повідомлення про це ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 адвокат Шевченко О.А. просить скасувати вказане рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі. Доводи скарги зводяться до такого: 1) щодо депозитного вкладу в банку: - без заяви ОСОБА_1 про зміну предмета або підстави позову суд задовольнив вимогу про визнання за ОСОБА_1 права власності на кошти, що не перебували ні у розпорядженні ОСОБА_1 та (або) ОСОБА_2 , ні на збереженні у третіх осіб. Визнання права власності на майно (його частину) та стягнення з особи коштів є різними способами захисту прав, оскільки у першому випадку характерним є зміна власника майна, а в другому зміна правовідношення між кредитором та боржником. Тому задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд вийшов за їх межі, - частину стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів 100000 грн 00 коп., які за твердженням ОСОБА_1 наявні на депозитному рахунку, вже витрачено ними обома на потреби сім`ї, - суд визнав право власності на частину фізично неіснуючих коштів 55260 грн 28 коп., так як вони обліковуються як право вимоги в реєстрі акцептованих вимог кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк»; - позивачем не доведено наявність у ОСОБА_2 діючого депозитного рахунку у ПАТ «ВіЕйБі Банк», дійсності на момент уточнення позовних вимог договору № 772574/2014, на підставі якого, як вона стверджує, відкрито депозитний рахунок, та наявності коштів на цьому рахунку. Причому лист уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» від 31.01.2020 № 05/1/138 підтверджував факт отримання ОСОБА_2 частини вкладу в цьому товаристві у сумі 200000 грн 00 коп. 21.02.2015, а також розмір залишку вкладу 100000 грн 00 коп. і залишок нарахованих відсотків, - висновок суду про те, що частина відсотків у сумі 41363 грн 00 коп. отримано ОСОБА_2 по закінченню строку дії депозитного договору разом із частиною суми вкладу в розмірі 200000 грн 00 коп., тобто 21.02.2015, не відповідає дійсності, оскільки зі змісту листа уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» від 31.01.2020 № 05-1/138 вбачається, що відсотки за вкладом у цьому банку ОСОБА_2 періодично отримував з 13.05.2014 по 18.11.2014, - ОСОБА_1 у ході розгляду справи № 750/125/15-ц за своїм позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу визнала, що до набрання законної сили судовим рішенням у тій справі відносини сторін мали характер сімейних з відповідними наслідками з презумпцією згоди одного з подружжя на витрачання іншим з подружжя коштів в інтересах сім`ї. Місцевим судом встановлено, що подружні стосунки ОСОБА_1 і ОСОБА_2 тривали з 16.07.2005 по 19.05.2015. При цьому ОСОБА_1 не доведено факт використання ОСОБА_2 не в інтересах сім`ї як відсотків, нарахованих та виплачених йому з 13.05.2014 по 18.11.2014, так і частини суми вкладу у розмірі 200000 грн 00 коп., яка була витрачена ним на потреби сім`ї в період з 21.02.2015 по 19.05.2015, - висновки суду про приховування ОСОБА_2 від ОСОБА_1 банківського вкладу на суму 300000 грн 00 коп. і про отримання нарахованих на нього відсотків - 1000 грн 00 коп. спростовуються наданням ОСОБА_1 копії квитанції від 11.11.2014 про сплату ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_2 відсотків за договором банківського вкладу. Крім того, ОСОБА_1 було відомо, що банківське відділення, у якому було оформлено цей депозитний рахунок, зупинило свою діяльність, про що вона зазначила у своєму позові. Отже ОСОБА_1 було відомо про укладення банківського договору, про який йдеться, та про отримання ОСОБА_2 відсотків за вкладом, які спрямовувалися останнім на матеріальне забезпечення сім`ї, на фінансування потреб дитини і на отримання своєчасного та ефективного медичного обслуговування. Обізнаність ОСОБА_1 про наявність депозитного вкладу у банку підтверджується також сплатою нею судового збору за подання позовної заяви про поділ майна подружжя у сумі 3654 грн 00 коп., що відповідно до ставок судового збору, з урахуванням позовних вимог про визнання права власності на майно у сумі 41050 грн 00 коп. та стягнення частини вартості спірного автомобіля у розмірі 160900 грн 00 коп., значно перевищує його розмір, що у свою чергу свідчить про те, що цією сумою судового збору оплачено і позовні вимоги про стягнення 1/2 частини вкладу у банку щонайменше на суму 163450 грн 00 коп., 2) щодо договору позики від 29.06.2011: - рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.02.2017 та ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 29.03.2017 у справі № 750/2570/15-ц, якими задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором позики, а також рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.03.2017 та ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 12.05.2017 у справі № 750/7412/15-ц, якими задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_2 пені за договором позики, підтверджуються факти укладання оспорюваного ОСОБА_1 договору та передачі ОСОБА_3 ОСОБА_2 коштів за цим договором на придбання автомобіля. У той же час ОСОБА_1 не довела, а суд у свою чергу не встановив, що на виконання договору позики ОСОБА_3 не передавала ОСОБА_2 кошти у визначеному договором розмірі. До того ж передання спірного автомобіля у власність ОСОБА_3 в рахунок погашення заборгованості за цим договором свідчить про реальність настання обумовлених ним правових наслідків, - ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 29.03.2017 у справі № 750/2570/15-ц встановлено факт отримання ОСОБА_2 коштів за договором позики не в інтересах сім`ї та використання цих коштів не на її потреби. Тож нею підтверджуються пояснення ОСОБА_2 про те, що він особисто отримав від ОСОБА_3 позику на власні (особисті) потреби, а тому має нести особисту відповідальність за невиконання зобов`язань за цією позикою, - доводи ОСОБА_1 про те, що укладений родичами - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договір позики не спрямований на реальне настання правових наслідків та що насправді цей договір укладено з метою ілюзії законності підстави виключення автомобіля, про який йдеться, з обсягу спільно придбаного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майна у період шлюбу, не відповідає наявним у справі доказам. Ці доводи неодноразово перевірялися судами та відхилялися як необґрунтовані. Проте суд І інстанції на час розгляду цієї справи, на порушення ч. 4 ст. 82 ЦПК України, вдався до дослідження цих же обставин, - висновок суду І інстанції про те, що у ОСОБА_2 не було фінансової потреби позичати у ОСОБА_3 кошти на придбання автомобіля та укладати з нею договір, не обґрунтовано жодною нормою чинного законодавства. Крім того, відповідно до параграфу 2 гл. 16 розд. ІV ЦК України, відсутність потреби у позиченні коштів не є підставою для визнання недійсним оспорюваного договору. До того ж позовна заява та уточнена позовна заява ОСОБА_1 не містять посилання на вказану обставину як на підставу недійсності оспорюваного нею договору, - суд зазначив, що ОСОБА_2 в поданих за місцем проходження служби щорічних деклараціях про доходи за 2011-2014 рр. не вказував про наявні в нього фінансові зобов`язання за оспорюваним договором позики і що натепер відсутні докази, що ці декларації містять недостовірну інформацію про майновий стан декларанта. Проте суд не обґрунтував наявність зв`язку між станом дотримання ОСОБА_2 . Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» та дійсністю договору позики, - вказуючи про наявність непогашеної заборгованості за договором позики та одночасне розміщення у квітні 2014 р. на депозитному рахунку в банку коштів у сумі 300000 грн 00 коп., що майже вдвічі перевищує суму боргу за оспорюваним договором, суд І інстанції не зважив, що прострочення виконання зобов`язання за договором позики могло виникнути лише з 02.11.2014, а згідно з ст. 531 ЦК України дострокове виконання зобов`язання є правом, а не обов`язком боржника. ОСОБА_2 не міг передбачити ліквідацію банку в майбутньому, що ускладнило повернення коштів з депозиту та призвело до виникнення у нього заборгованості за договором позики, - посилання суду на наявність у ОСОБА_2 можливості погасити заборгованість за договором позики за рахунок депозитних коштів не відповідає встановленим у справі обставинам, оскільки така можливість у нього могла з`явитися лише 21.02.2015, що підтверджується згаданим листом від 31.01.2020 № 05-1/138, - з 02.11.2014 у ОСОБА_3 виникло право вимагати дострокового повернення ОСОБА_2 всієї неповернутої суми позики та відсотків. При цьому доказів наявності у розпорядженні ОСОБА_2 коштів у розмірі 152900 грн 00 коп. станом на 11.12.2014 (дата передання спірного автомобіля у власність ОСОБА_3 ) ОСОБА_1 не надано, - судом І інстанції проігноровано факт остаточного розрахунку між сторонами за договором позики, що підтверджується розпискою від 23.02.2019 про повернення ОСОБА_2 ОСОБА_3 32900 грн 00 коп., - судом не задоволено клопотання судового експерта, в результаті чого не проведено судово-технічну експертизу спірного договору позики, призначення якої відбулося за клопотанням позивача та на необхідність проведення якої ОСОБА_2 і його представником неодноразово наголошувалося. Ця експертиза мала встановити час виготовлення цього договору. Тож позивачем не доведено його фіктивність, 3) щодо стягнення 1/2 частини вартості спірного автомобіля: - суд допустив при оцінці звіту про оцінку транспортного засобу від 27.07.2015 порушення норм матеріального права. Так, цей звіт є недостовірним доказом: його складено без огляду автомобіля, складання фотозвіту, дослідження його ідентифікаційного номера та номера двигуна, аналізу пробігу та технічного стану автомобіля; звіт не містить інформації про строк його дії, але в ньому вказано, що він є дійсним тільки на дату оцінки, що унеможливлює його використання після цієї дати; відомості щодо комплектації автомобіля оцінювачем отримано зі слів замовника оцінки, а не шляхом аналізу даних його VIN-коду. Отож визначена позивачем ринкова вартість автомобіля в сумі 262800 грн 00 коп. не підтверджена допустимими доказами, а клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи останньою не заявлялося. Тож оскаржуване рішення винесене судом виключно на розповіді позивача, даних не засвідченої належним чином копії свідоцтва про реєстрацію автомобіля, відомостей щодо базової комплектації аналогічних автомобілів і їх орієнтовної вартості, що були наявними на час складання звіту у відкритому доступі в мережі Інтернет. У той же час доказами вартості автомобіля є рахунок-фактура від 29.06.2011 № 9611, довідка-рахунок серії КІМ № 828019 та квитанція про оплату його вартості № 15-39196 від 29.06.2011, яким суд не дав оцінки та не обґрунтував їх відхилення, - вимоги про визнання недійсним договору позики від 29.06.2011 та про стягнення з ОСОБА_2 1/2 частини вартості спірного автомобіля є взаємовиключними, оскільки при визнанні згаданого договору недійсним відсутні підстави для стягнення з останнього. на користь позивача частки вартості цього автомобіля і навпаки, а тому акт приймання-передання автомобіля від 11.12.2014 необхідно розглядати як правочин, який має похідний характер від вказаного договору позики, - ОСОБА_1 не доведено, що на момент придбання автомобіля у неї з ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності малося достатньо коштів для його придбання й не доведено, що ОСОБА_2 для придбання цього автомобіля використав інші кошти, ніж ті, що отримав за договором позики, - рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 16.09.2015 у справі 3 750/7195/15-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 16.10.2015, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину з квітня по липень 2015 р., оскільки ОСОБА_1 не надала суду доказів вжиття нею заходів для одержання аліментів протягом вказаного періоду та доказів ухилення ОСОБА_2 від їх сплати, - судом порушено вимоги п. 3 ч. 4 ст. 265 ЦПК України щодо обов`язковості зазначення в описовій частині судового рішення мотивованої оцінки кожного аргументу, наведеного учасником справи, про наявність або відсутність підстав для задоволення позову. У судовому засіданні представник ОСОБА_2 адвокат Шевченко О.А. підтримав апеляційну скаргу, а представник ОСОБА_1 адвокат Мельник А.В. просив її відхилити. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши її матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню. У справі встановлено таке. 17.04.2004 ОСОБА_1 за актом приймання-передання транспортного засобу серії ДЮА № 429163 від 17.04.2004 отримала у власність від ЗАТ з іноземною інвестицією «ЗАЗ» транспортний засіб М1 11022 Таврія, ЗАЗ-110217, зеленого кольору, № кузова НОМЕР_3 , № двигуна НОМЕР_4 (копія акту приймання-передання т. 1 арк. 276). 16.07.2005 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, після чого останній присвоєно прізвище « ОСОБА_10 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 16.07.2005 (т. 1 арк. 8). Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження серії НОМЕР_6 від 25.03.2009 (т. 1 арк. 9). Копіями тимчасових реєстраційних талонів серії РРТ № 9065402 від 15.04.2006 та серії ДАН № 761724 від 01.12.2013 підтверджується, що ОСОБА_2 значився власником транспортного засобу марки ЗАЗ, моделі 110217, зеленого кольору, № кузова НОМЕР_3 , реєстраційний № НОМЕР_2 , 2004 року випуску (т. 1 арк. 283). З 21.02.2007 ОСОБА_11 працювала в Кредитній спілці «Перше кредитне товариство» на посаді економіста обласної філії кредитної спілки у м. Чернігові, на підтвердження чого надано копію трудової книжки серії НОМЕР_7 (т. 2 арк. 29); з 20.05.2009 по 18.03.2012 ОСОБА_11 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що підтверджується копією виписки від 20.05.2009 з наказу № 438-ОК вказаної спілки (т. 2 арк. 28). 24.11.2008 і 05.03.2013 ОСОБА_11 видавала ОСОБА_2 довіреності на право розпорядження легковим автомобілем, серійний № НОМЕР_3 , реєстраційний № НОМЕР_2 , на строк до 05.03.2018 та до 24.11.2028 відповідно, що підтверджується повним витягом з Єдиного реєстру довіреностей № 28512836 від 11.03.2015 (т. 1 арк. 277). Згідно p копією інформації Управління Служби безпеки України в Чернігівській області № 74/9/К-294/14/433 від 18.11.2015, ОСОБА_2 у період з 2004 р. по жовтень 2015 р. мав такі розміри грошового забезпечення: за 2004 р. 13775 грн 50 коп., за 2005 р. 18925 грн 11 коп., за 2006 р. 22373 грн 74 коп., за 2007 р. 28629 грн 83 коп., за 2008 р. 37634 грн 66 коп., за 2009 р. 54916 грн 28 коп., за 2010 р. 64915 грн 25 коп., за 2011 р. 94441 грн 60 коп., за 2012 р. 107681 грн 86 коп., за 2013 р. 113143 грн 32 коп., за 2014 р. 117410 грн 49 коп., за 2015 р. 128191 грн 93 коп. (т. 1 арк. 268-269). У деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, поданих ОСОБА_2 , маються такі відомості: - за 2011 р.: у розділі ІІ «Відомості про доходи» - загальна сума сукупного доходу останнього становить 96951 грн 19 коп.; у розділі ІІІ «Відомості про нерухоме майно» - земельна ділянка розміром 1000 м. кв. та квартира загальною площею 71,4 м. кв.; у розділі ІV «Відомості про транспортні засоби» автомобіль Hyundai і30 (1591 куб. см., 92,7 кВт), 2011 року випуску; - за 2012 р.: у розділі ІІ «Відомості про доходи» - загальна сума сукупного доходу останнього становить 110556 грн 32 коп.; у розділі ІІІ «Відомості про нерухоме майно» - земельна ділянка розміром 1000 м. кв. та квартира загальною площею 71,4 м. кв.; у розділі ІV «Відомості про транспортні засоби» автомобіль Hyundai і30 (1591 куб. см., 92,7 кВт), 2011 року випуску; - за 2013 р.: у розділі ІІ «Відомості про доходи» - загальна сума сукупного доходу останнього становить 115972 грн 26 коп.; у розділі ІІІ «Відомості про нерухоме майно» - земельна ділянка розміром 1000 м. кв. та квартира загальною площею 71,4 м. кв.; у розділі ІV «Відомості про транспортні засоби» автомобіль Hyundai і30 (1591 куб. см., 92,7 кВт), 2011 року випуску; - за 2014 р.: у розділі ІІ «Відомості про доходи» - загальна сума сукупного доходу останнього становить 120544 грн 19 коп.; у розділі ІІІ «Відомості про нерухоме майно» - земельна ділянка розміром 1000 м. кв. та квартира загальною площею 71,4 м. кв.; - за 2015 р.: у розділі ІІ «Відомості про доходи» - загальна сума сукупного доходу останнього становить 157935 грн 00 коп.; у розділі ІІІ «Відомості про нерухоме майно» - земельна ділянка розміром 1000 м. кв. та квартира загальною площею 71,4 м кв.; - в усіх вищезгаданих деклараціях декларантом ОСОБА_2 проставлено прочерки у всіх позиціях розділу V «Відомості про вклади у банках, цінні папери та інші активи» і у позиціях «Погашення основної суми позики (кредиту)» і «Погашення суми процентів за позикою (кредитом)» розділу VI «Відомості про фінансові зобов`язання» (копії вказаних декларацій - т. 2 арк. 6-10, 11-15, 16-19, 20-24, т. 3 арк. 243-247). У судовому засіданні представники ОСОБА_2 і ОСОБА_1 повідомили суду, що ОСОБА_3 є рідною тіткою ОСОБА_2 . Відповідно до листа КП «Ліки України» Управління комунального майна Чернігівської обласної ради № 05/13-334 від 04.04.2016, ОСОБА_3 з 05.09.2005 прийнята на роботу до цього підприємства та з 05.09.2005 по листопад 2015 р. їй нараховано заробітну плату у загальній сумі 485856 грн 97 коп. (т. 2 арк. 45). Згідно з укладеним в простій письмовій формі договором позики від 29.06.2011, ОСОБА_3 в момент його підписання надала ОСОБА_2 готівкою цільову позику для власних особистих цілей у особисту власність останнього на придбання ним в особисту власність автомобіля Hyundai і30 1,6 Comfort АТ, у сумі 152900 грн 00 коп. на строк до 29.06.2021. У підпункті 1.3.2 і в пункті 5 цього договору зазначено, що позика має повертатися ОСОБА_2 особисто за рахунок власних коштів частинами, а саме: 50000 грн 00 коп. - до 01.11.2014, 50000 грн 00 коп. - до 01.11.2017, 52900 грн 00 коп. - до 29.06.2020. Розділом договору «Відповідальність, дострокове повернення позики, інші умови», зокрема його пп. 8, 9, 10, 10.1, 12 передбачено, що за порушення зобов`язань за цим договором передбачено право вимоги позикодавцем дострокового повернення суми позики, сплату штрафу у розмірі 10% від суми неповернутої позики, пені у розмірі 1% від суми неповернутої позики за кожний день прострочення та відшкодування шкоди у повному обсязі, та що на погашення заборгованості позичальник має право передати у власність позикодавцю майно, на придбання якого надавалася позика; оцінка майна здійснюється за згодою сторін, але якщо після проведення такої оцінки виявиться, що вартість майна є меншою, ніж сума боргу, то позичальник повинен доплати позикодавцеві відповідну суму. Підписанням договору сторони підтвердили, що досягли згоди з усіх істотних його умов (копія договору - т. 3 арк. 238-239). ОСОБА_3 стверджує, що на момент укладення вищевказаного договору (29.06.2011) вона у шлюбі не перебувала, на підтвердження чого нею надано суду копію свідоцтва про розірвання шлюбу з третьою особою у цій справі ОСОБА_4 (арк. 232 т. 4). 29.06.2011 ОСОБА_2 згідно з копіями рахунку-фактури № 9611 від 29.06.2011, квитанції № 15-39196 від 29.06.2011 та довідки-рахунку серії КІМ № 828019 від 30.06.2011 придбано у ДП «АСЗ № 2» АТ «АК «Богдан Моторс» автомобіль Hyundai і30 1,6 Comfort АТ, кузов № НОМЕР_8 за 152900 грн 00 коп. (т. 1 арк. 134, 135, 136). Управління державної автомобільної інспекції Головного управління в. Києві у листі № 10/381а від 24.07.2015 повідомило, що згідно з обліковими даними інформаційної системи УДАІ ГУМВС України в м. Києві, 17.04.2004 Центром № 7 надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів автомобіль ЗАЗ, моделі 110217, № кузова НОМЕР_3 , реєстраційний № НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_2 , був зареєстрований за ОСОБА_12 та що 09.07.2011 цей автомобіль на підставі доручення серії ВМВ № 162102 від 24.11.2008 ОСОБА_2 знятий з обліку для реалізації (т. 1 арк. 278-279). Згідно з копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_9 від 19.10.2011, ОСОБА_2 є власником легкового автомобіля марки Hyundai і30, державний номерний знак НОМЕР_1 , моделі І 30, кузов № НОМЕР_10 , тип легковий комбі-В, сірого кольору (т. 1 арк. 10). Зі складеного ОСОБА_2 і ОСОБА_3 акту передання-приймання майна від 10.12.2014 вбачається, що у зв`язку з порушенням ОСОБА_2 зобов`язань за укладеним ними договором позики від 29.06.2011 ОСОБА_2 передано у власність ОСОБА_3 легковий автомобіль марки Hyundai і30, 1,6 Comfort АТ (кузов № НОМЕР_10 , двигун № НОМЕР_11 , державний номерний знак НОМЕР_1 , легковий хетчбек, сірого кольору, з метою придбання якого був укладений договір позики; вартість цього автомобіля ОСОБА_2 і ОСОБА_3 оцінено в 120000 грн 00 коп., якою не погашено частину боргу за договором позики у сумі 32900 грн 00 коп. і яка має бути сплачена протягом 1 місяця з моменту підписання цього акту (його копія т. 1 арк. 137). Відповідно до довідки Чернігівського центру надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування при УДАІ УМВС України в Чернігівській області № 8/6-3026 від 04.06.2015, автомобіль марки Hyundai і30, кузов № НОМЕР_10 , державний номерний знак НОМЕР_1 , сірого кольору, 2011 року випуску, зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 19.10.2011: - 10.12.2014 знятий з обліку власником на підставі заяви, - 11.12.2014 зареєстрований на ім`я ОСОБА_3 на підставі довідки-рахунку ВІА936174 від 10.12.2014, - 07.04.2015 знятий з обліку за заявою власника та зареєстрований на ім`я ОСОБА_13 на підставі довідки-рахунку ВІА987799 від 07.04.2015 з видачею постійного свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_12 від 10.04.2015 (т. 1 арк. 52). Обставини, викладені в цій довідці, підтверджуються і реєстраційними картками вказаного транспортного засобу (т. 1 арк. 53-58). Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.03.2015 у справі № 750/125/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_11 про розірвання шлюбу позов ОСОБА_2 задоволено; рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 19.05.2015 у цій справі рішення суду І інстанції змінено виключенням з його мотивувальної частини висновку про припинення сторонами подружніх стосунків у червні 2014 р. (копії цих рішень на арк. 123, 124-125 т. 1). Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 29.03.2017 у справі № 750/2570/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики, третя особа ОСОБА_11 , апеляційну скаргу ОСОБА_11 відхилено і залишено без змін рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.02.2017, яким позов задоволено. В цій ухвалі серед іншого зазначено таке (її копія у т. 3 на арк. 90-92): - посилання ОСОБА_11 на те, що автомобіль марки Hyundai i30 1.6 Comfort AT, державний реєстраційний номер НОМЕР_13 , який був переданий ОСОБА_2 . ОСОБА_3 на погашення частини боргу за укладеним останніми 29.06.2011 договором позики, був набутий за спільні кошти сім`ї (набуті за роки подружнього життя ОСОБА_2 з ОСОБА_11 ), за її особисті заощадження та за її особисті кошти, не мають правового значення у справі № 750/2570/15-ц, оскільки вказаний автомобіль не є предметом спору у ній; - доводи ОСОБА_11 про те, що договір позики, про який йдеться, містить ознаки фіктивності, спростовуються рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 16.12.2016, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_11 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання недійсним цього договору. До того ж у пункті 1.2.2 договору позики зазначено, що факт передачі ОСОБА_3 грошей за цим договором засвідчується підписанням позичальником ОСОБА_2 цього договору і що сторони погодили, що після підписання ними договору додаткове оформлення розписки про передачу грошових коштів не є обов`язковим; - факти ненадання ОСОБА_11 згоди на укладення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 договору позики від 29.06.2011, вчинення його не в інтересах сім`ї та використання грошових коштів, отриманих ОСОБА_2 від ОСОБА_3 , не на потреби сім`ї, підтверджують пояснення ОСОБА_2 , що він особисто отримав від ОСОБА_3 позику на власні (особисті) потреби, а тому має нести особисту відповідальність за невиконання зобов`язань за спірним договором. Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 12.05.2017 у справі № 750/7412/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення пені за договором позики, третя особа ОСОБА_11 , рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.03.2017, яким позов задоволено, залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_11 відхилено (її копія - т. 3 арк. 97-98). В цій ухвалі серед іншого зазначено таке: - рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 16.12.2016 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_11 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики від 29.06.2011, укладеного ОСОБА_3 з ОСОБА_2 . Цим рішенням встановлено, що: - згідно з умовами згаданого договору позики ОСОБА_3 передала ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 152900 грн 00 коп. на придбання автомобіля «Hyundai i30 1,6 Comfort AT», а ОСОБА_2 прийняв та зобов`язався повернути ОСОБА_3 таку ж суму грошових коштів на умовах, визначених договором, зокрема, повернути їх у строк до 29.06.2021; - відповідно до акту від 10.12.2014, складеного ОСОБА_3 й ОСОБА_2 , у зв`язку із порушенням останнім грошових зобов`язань за договором позики ОСОБА_2 передано, а ОСОБА_3 прийнято і набуто право власності на автомобіль (легковий хетчбек) «Hyundai i30 1,6 Comfort AT» (номер кузова НОМЕР_14 ; номер двигуна НОМЕР_11 , реєстраційний № НОМЕР_1 , сірий колір, рік випуску 2011), який ними оцінено у 120000 грн 00 коп. Ця сума останніми визнана такою, що покриває суму неповернутої позики, залишок якої становив 32900 грн 00 коп. і підлягав поверненню ОСОБА_2 ОСОБА_3 протягом одного місяця з моменту підписання цього акту; - рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.02.2017, що залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 29.03.2017, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто 32900 грн 00 коп. за договором позики від 29.06.2011; - рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 16.12.2016 у цій справі (№ 750/3281/15ц) відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_11 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики від 29.06.2011, укладеного ОСОБА_3 з ОСОБА_2 (його оригінал на арк. 185-190 т. 2). Це рішення скасовано постановою Верховного Суду від 03.07.2019 з направленням справи на новий розгляд до суду І інстанції (її оригінал на арк. 120-126 т. 3). Копією розписки від 23.02.2019 підтверджується факт передання у цей день ОСОБА_2 ОСОБА_3 грошових коштів на виконання зобов`язань за договором позики від 29.06.2011 і відповідних судових рішень, а саме: у розмірі 32900 грн 00 коп. - на погашення позики та у розмірі 25991 грн 00 коп. - на погашення пені (т. 3 арк. 158). 08.11.2019 р. ОСОБА_3 подала до суду заяву, в якій зазначила, що будь-які майнові претензії з її боку до ОСОБА_2 відсутні, так як він виконав всі свої зобов`язання за договором позики, всі борги за цим договором ним погашено в повному обсязі передачею ОСОБА_3 у власність автомобіля, на придбання якого остання надавала позику, а також сплатою в повному обсязі залишку суми позики і неустойки (т. 4 арк. 17). Відповідно до копії звіту про оцінку колісного транспортного засобу автомобіля Hyundai і30, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , виготовленого ТОВ «Гарант-Експертиза» 27.07.2015, ринкова вартість цього автомобіля на дату оцінки становить 262800 грн 00 коп. (т. 1 арк. 180-187). За зверненням представника ОСОБА_2 адвоката Шевченка О.А. до фізичної особи-підприємця експерта-автотоварознавця ОСОБА_14 про проведення оцінки зазначеного вище автомобіля та складення звіту про визначення його ринкової вартості останнім надано повідомлення № 131 від 05.06.2020 про неможливість проведення експертного автотоварознавчого дослідження у зв`язку з ненаданням для огляду транспортного засобу, що підлягає дослідженню, та у зв`язку з тим, що замовник не є органом (посадовою особою), який здійснює судове чи досудове слідство (т. 4 арк. 133-134). Від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення № 32982/19-34 від 26.03.2020 про неможливість надання висновку судово-технічної експертизи з приводу достовірності зазначеної ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у договорі позики дати його написання у зв`язку з тим, що ухвалою суду від 20.01.2020 відмовлено у задоволенні клопотання експерта надати додаткові матеріали для її проведення та непогодженням умов проведення експертизи (т. 4 арк. 83-84). Згідно з витягами з сайтів ПАТ «ВіЕйБі Банк» і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, розміщених у мережі Інтернет, станом на 27.05.2015 та на 12.06.2015 ПАТ «ВіЕйБі Банк» перебував у стадії ліквідації, у зв`язку з чим Фонд гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до ухваленого ним рішення № 112 від 21.05.2015 здійснював виплати вкладникам гарантованої суми відшкодування відповідно до Реєстру переказів вкладникам, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок фонду (т. 1 арк. 83, 84-91). На запит Деснянського районного суду м. Чернігова ПАТ «ВіЕйБі Банк» надало інформацію № 05-1/138 від 03.01.2020 про те, що: - частину вкладу в сумі 200000 грн 00 коп. ОСОБА_2 виплачено як гарантовану суму Фонду гарантування вкладів фізичних осіб через АТ КБ «ПриватБанк» 21.02.2015, - залишок вкладу ОСОБА_2 у розмірі 100000 грн 00 коп. включено до Реєстру кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк», - за період з 11.04.2014 по 11.01.2015 ОСОБА_2 нараховано відсотки у сумі 57041 грн 08 коп., з яких отримано через касу банку 35948 грн 00 коп., перераховано на поточний рахунок 5415 грн 00 коп., утримано податок на доходи фізичних осіб - 5157 грн 53 коп. та включено до реєстру кредиторів банку 10520 грн 55 коп. (т. 4 арк. 64). Копією заяви на видачу готівки № 2640520 від 11.11.2014 підтверджується факт видачі ПАТ «ВіЕйБі Банк» Декрету Б.В. відсотків за угодою № 772574/2014 у розмірі 1000 грн 00 коп. (т. 1 арк. 14). Рух коштів по рахунках ОСОБА_2 у вищеописаний спосіб підтверджується також і виписками: № НОМЕР_15 - з 11.04.2014 по 30.01.2020 та з 11.04.2014 по 10.06.2019, № НОМЕР_16 - з 11.04.2014 по 30.01.2020, № НОМЕР_17 - з 11.04.2014 по 30.01.2020 (т. 4 арк. 65-80). Цими виписками підтверджено і факт укладення 11.04.2014 ОСОБА_2 з ПАТ «ВіЕйБі Банк» договору про відкриття депозитного рахунку і розміщенням ОСОБА_2 у цей же день на депозитному рахунку вкладу в сумі 300000 грн 00 коп. Згідно з копією свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_18 від 23.10.2018, ОСОБА_11 змінила своє прізвище на ОСОБА_15 (т. 3 арк. 147). Аналіз норм права, що регулюють спірні правовідносини, і встановлених у справі обставин доводить суд таких висновків. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поділ предметів домашнього вжитку та речей, необхідних для облаштування житла, ОСОБА_1 не оскаржується, то в цій частині воно апеляційним судом судом не переглядається. Цього висновку апеляційний суд дійшов іще й з урахуванням відсутності підстав для застосування при вирішенні справи припису ч. 4 ст. 367 ЦПК України. Згідно з ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. В силу п. 1 ч. 1 ст. 57 СК України транспортний засіб М1 11022 Таврія, ЗАЗ-110217, зеленого кольору, № кузова НОМЕР_3 , № двигуна НОМЕР_4 був особистою власністю ОСОБА_1 як такий, що придбаний нею до шлюбу з ОСОБА_2 ОСОБА_2 не довів, що він використовував придбаний під час шлюбу автомобіль Hyundai і30, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , не в інтересах сім`ї. Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. Виходячи з сенсу ст. 234 цього Кодексу, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлюються; фіктивний правочин визнається судом недійсним. Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, в тому числі й договору, не спрямованого на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч. ч. 1 та 5 ст. 203 ЦК України. В силу ст. 215 цього ж Кодексу встановлення наявності такої обставини у намірах сторін договору в момент його укладення є підставою для визнання цього договору недійсним відповідно до ст. 234 цього ж Кодексу. Про фіктивність укладеного 29.06.2011 ОСОБА_2 і ОСОБА_3 договору позики свідчить таке: - ОСОБА_2 зі згоди ОСОБА_1 через 10 днів після придбання автомобіля (легковий хетчбек) «Hyundai i30 1,6 Comfort AT» (номер кузова НОМЕР_14 ; номер двигуна НОМЕР_11 , реєстраційний № НОМЕР_1 , сірий колір, рік випуску 2011) реалізував автомобіль М1 11022 Таврія, ЗАЗ-110217, зеленого кольору, № кузова НОМЕР_3 , № двигуна НОМЕР_4 , який був її особистою власністю; - у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2012-2015 рр. відсутні відомості про зобов`язання за договором, про який йдеться. У той же час відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», який був чинним з 01.07.2011 по 01.09.2016, ОСОБА_2 протягом всього часу дії цього Закону був зобов`язаний щорічно до 1 квітня подавати за місцем служби декларацію про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за минулий рік за відповідною формою. Порушення цієї норми права мало наслідком притягнення декларанта до відповідальності за корупцію. У справі немає доказів, що ОСОБА_2 неналежно декларував відомості про свої фінансові зобов`язання та/або що він притягався до відповідальності за невнесення до згаданих декларацій відомостей про зобов`язання за договором позики з ОСОБА_3 ; - на 11.04.2014 ОСОБА_16 мав 300000 грн 00 коп. готівкою, які спрямував на відкритий ним у цей день в ПАТ «ВіЕйБі Банк» депозитний рахунок. Сума цих коштів майже вдвічі перевищує купівельну вартість придбаного ним 29.06.2011 автомобіля Hyundai і30 1,6 Comfort АТ, кузов № НОМЕР_8 , яка одночасно дорівнює ціні оспорюваного ОСОБА_1 договору позики (152900 грн 00 коп.). Крім того, ОСОБА_2 отримував проценти за цим вкладом; - розписка ОСОБА_3 про виконання ОСОБА_2 зобов`язань за договором позики, що оспорюється, складена ними через 3 роки 6 місяців після пред`явлення ОСОБА_1 позову про визнання цього договору недійсним. Всі ці обставини підтверджено належними й допустимими доказами. Вони свідчать про відсутність у ОСОБА_2 реальної потреби позичати у ОСОБА_3 кошти для придбання автомобіля Hyundai і30 1,6 Comfort АТ, кузов № НОМЕР_8 у момент його купівлі та про те, що цей автомобіль придбано за спільні подружні кошти ОСОБА_2 і ОСОБА_1 . Отже оспорюваний договір позики, укладений рідними тіткою й племінником, є фіктивним, так як його укладено про людське око, а саме з наміром створення штучного доказу того, що автомобіль Hyundai і30 1,6 Comfort АТ, кузов № НОМЕР_8 є особистою власністю ОСОБА_2 . Тобто укладення цього договору спрямовувалося на створення ілюзії наявності законних підстав для виключення вказаного автомобіля з обсягу майна, яке належить до спільного сумісного майна ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як подружжя. Апеляційний суд погоджується із висновком суду І інстанції про приховування ОСОБА_2 від ОСОБА_1 банківського вкладу та нарахованих на нього відсотків, які в силу ст. 60 СК України є майном, що набуте ними як подружжям за час шлюбу. Цей висновок випливає з того, що протилежне у ході розгляду справи не доведене. Так, їх наявність є документально підтвердженою. У той же час всупереч ч. 1 ст. 12 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» у деклараціях ОСОБА_2 про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2012-2015 рр. відомості про цей вклад та нараховані на нього відсотки відсутні. Крім того, у ході розгляду справи не спростовано твердження ОСОБА_1 про те, що про наявність згаданого вкладу вона дізналася з випадково знайденої нею квитанції про видачу ОСОБА_2 відсотків по ньому від 11.11.2014. Ці обставини свідчать про те, що фактично отримана ОСОБА_2 після закінчення строку дії депозитного договору частина суми вкладу у розмірі 200000 грн 00 коп. і частина відсотків у розмірі 41363 грн 00 коп. не були витрачені ним в інтересах сім`ї. До того ж ОСОБА_2 протилежне не доведено. Зокрема він не надав суду ні пояснень, ні доказів про здійснення ним таких витрат в інтересах сім`ї, що дорівнюють розміру як відсотків, нарахованих та виплачених йому з 13.05.2014 по 18.11.2014, так і частини вкладу у розмірі 200000 грн 00 коп. в період з 21.02.2015 по 19.05.2015. Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору. Враховуючи те, що володіння, користування і розпорядження вкладом базується на договірних засадах, визнання в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_1 права власності на грошові кошти в сумі 55260 грн 28 коп., що включені до Реєстру кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк» як заборгованість ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 , є втручанням у договірні відносини та суперечить ч. 2 ст. 5 ЦПК України. Тому апеляційна скарга в цій частині підлягає частковому задоволенню, оскаржуване рішення в частині вирішення способу поділу цих коштів слід змінити, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 55260 грн 28 коп. компенсації її частки у спільному майні (вкладі). В іншій частині доводи апеляційної скарги не дають підстав для її задоволення як такі, що суперечать встановленим і описаним вище обставинам та визначеним відповідно до них правовідносинам. Зокрема: - посилання на судові рішення у справах №№ 750/2570/15-ц і 750/7412/15-ц не є підставою для задоволення апеляційної скарги, так як висновок про дійсність оспорюваного ОСОБА_1 договору позики, що міститься у цих рішеннях, ґрунтується на скасованому постановою Верховного Суду від 03.07.2019 рішенні Апеляційного суду Чернігівської області від 16.12.2016 у цій справі - № 750/3281/15ц; - в силу ст.ст. 78-80 ЦПК України копія звіту про оцінку колісного транспортного засобу автомобіля Hyundai і30, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , виготовленого ТОВ «Гарант-Експертиза» 27.07.2015, є допустимим, достатнім і досторівним доказом, який ОСОБА_2 і його представником ніяк не спростовано. Копіями рахунку-фактури № 9611 від 29.06.2011, квитанції № 15-39196 від 29.06.2011 та довідки-рахунку серії КІМ № 828019 від 30.06.2011, згідно з якими автомобіль Hyundai і30 1,6 Comfort АТ, кузов № НОМЕР_8 ОСОБА_2 придбано за 152900 грн 00 коп., не спростовують вказаного звіту, так як він містить дані про дійсну вартість автомобіля, що склалася через 4 роки після його купівлі, а за цей час в Україні мала місце інфляція. Апеляційний суд вирішує справу як на наданих суду І інстанції доказах, так і на наданих апеляційному суду доказах, так як всі вони мають виключне значення для справи. Отож оскаржуване рішення підлягає зміні шляхом приведення його у відповідність до вищевикладеного. Керуючись ст.ст. 374, 375, 376 ч. 4, 381, 382 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Шевченка Олександра Анатолійовича задовольнити частково. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 квітня 2020 року в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на грошові кошти в сумі 55260 грн 28 коп. змінити. Стягти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 55260 (п`ятдесят п`ять тисяч двісті шістдесят) грн 28 коп. компенсації її частки у спільному майні. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили після її проголошення, але вона може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови. Головуючий: Судді: