Постанова 4815 № 569/3185/22

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 березня 2023 року м. Рівне Справа № 569/3185/22 Провадження № 22-ц/4815/359/23 Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Шимківа С.С., суддів: Боймиструка С.В., Гордійчук С.О., секретар судового засідання Ковальчук Л.В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 грудня 2022 року (ухвалене у складі судді Галінської В.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя,- в с т а н о в и в : У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , яким, із урахуванням збільшення позовних вимог, просив визнати спільною сумісною власністю подружжя грошові кошти, які знаходилися на депозитних рахунках ОСОБА_2 в АТ КБ «Приватбанк» у сумі 100000,00 гривень, в РОУ АТ «Ощадбанк» у сумі 7332,51 доларів США та в АТ «Укргазбанк» у сумі 6145,69 доларів США, що набуті подружжям за час шлюбу та стягнути з неї на його користь в порядку поділу спільного майна подружжя 1/2 частину зазначених грошових коштів. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він перебував з відповідачкою у шлюбі з 27.10.2018р., який було розірвано рішенням Рівненського міського суду Рівненської області 05 квітня 2022 року. Від шлюбу мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За період спільного проживання в шлюбі з відповідачкою ними було набуто грошові кошти, які вони за час шлюбу розміщували на депозитних рахунках в банку КБ АТ «Приватбанк», АТ «Ощадний банк» та АТ «Укргазбанк» на ім`я ОСОБА_2 .. Такі кошти є спільною власністю подружжя. Покликається на те, що з банківських виписок, наданих АТ КБ «Приватбанк», встановлено, що на ім`я відповідачки був відкритий депозитний рахунок НОМЕР_1 в гривнях. 28 липня 2021 року з вказаного рахунку повернуто кошти в розмірі 100000,00 гривень. З банківських виписок, наданих АТ «Укргазбанк», встановлено, що на ім`я відповідачки був відкритий депозитний рахунок НОМЕР_2 в доларах США. 23 липня 2021 року з вказаного рахунку повернуто кошти в розмірі 6145,69 доларів США. 21.09.2022р. в судовому засіданні було отримано інформацію від банку АТ «Ощадбанк». На підставі отриманої інформації було додатково виявлено, що на ім`я Відповідачки був відкритий депозитний рахунок НОМЕР_3 в доларах США. 01 грудня 2021 року з вказаного рахунку повернуто кошти в розмірі 7332,51 доларів США. Вказані кошти у сумі 13478,20 доларів США та 100000,00 гривень накопичені спільними зусиллями подружжя, а тому вони є спільною власністю подружжя і підлягають розподілу між подружжям в рівних частинах. Крім того, зазначає, що відповідач 04 липня 2021 року разом із сином переїхала до своїх батьків проживати окремо (вказані обставини зазначені у рішенні Рівненського міського суду від 05.04.2022р. про розірвання шлюбу), а всі спільні гроші подружжя, що знаходилися на депозитних рахунках в банках отримала 23, 28 липня та 01 грудня 2021 року, забрала собі і витратила на власні потреби, на свій розсуд, без його згоди. Використати грошові кошти він не міг, оскільки рахунок був відкритий на ім`я відповідачки і тільки вона могла зняти кошти із рахунку і розпорядитися ними на свій розсуд, без згоди іншого з подружжя, що нею не спростовано. Стверджує, що факт спільного використання коштів на користь та в інтересах сім`ї також спростовується тим, що спільного використання коштів в інтересах сім`ї не було, оскільки сім`ї фактично не було, оскільки вона припинила своє існування в кінці червня 2021 року. Враховуючи, що спірні кошти знаходяться у відповідачки, вони були використані нею на власні потреби, без врахування інтересів сім`ї та без повідомлення іншого з подружжя, просив стягнути їх частини. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14 грудня 2022 року у задоволенні позову відмовлено. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції керувався тим, що позивачем не доведено, що кошти, які перебували на депозитах, набуті сторонами за час перебування у шлюбі, не використані відповідачем в супереч інтересів сім`ї та без згоди позивача, відтак, вони не враховуються при поділі майна подружжя. Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі зазначає, що при вирішенні судового спору місцевий суд не врахував, що позивачка 04 липня 2021 року разом із сином переїхала до своїх батьків, що вбачається з рішення Рівненського міського суду від 05.04.2022 року про розірвання шлюбу, що свідчить про фактичне припинення шлюбних відносин. Стверджує, що всі спільні гроші подружжя, що знаходилися на депозитних рахунках в банках отримані ОСОБА_2 23, 28 липня та 01 грудня 2021 року і були використані не в інтересах сім`ї, на власні потреби, без його згоди. Враховуючи, що кошти були зняті відповідачкою у період фактичного припинення шлюбних відносин, вважає, що вони є предметом спільної власності подружжя і підлягають поділу у рівних частинах. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. У поданому на апеляційну скаргу відзиві представник ОСОБА_2 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення місцевого суду - без змін. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного. Судом встановлено, що сторони з жовтня 2018 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що був розірваний рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 05 квітня 2022 року у справі № 569/235/22. Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає із матір`ю. З банківських виписок та довідки, наданих АТ КБ «Приватбанк», встановлено, що на ім`я ОСОБА_2 були відкриті депозитні рахунки: № НОМЕР_4 27 травня 2019 року, № НОМЕР_5 28 листопада 2019 року та № 26207614304772 30 жовтня 2020 року. 28 липня 2021 року з рахунку № НОМЕР_1 повернуто відповідачу кошти в розмірі 100000,00 гривень. З банківських виписок, наданих АТ «Укргазбанк», встановлено, що на ім`я ОСОБА_2 був відкритий депозитний рахунок № НОМЕР_2 в доларах США. 23 липня 2021 року з вказаного рахунку повернуто кошти в розмірі 6145,69 доларів США. З дослідженої інформації від АТ «Ощадбанк» про рух коштів на рахунку вбачається, що на ім`я ОСОБА_2 був відкритий депозитний рахунок № НОМЕР_3 в доларах США. 01 грудня 2021 року з вказаного рахунку повернуто кошти в розмірі 7332,51 доларів США. З довідки про доходи позивача виданої 10 лютого 2022 року № РІ00-000001 ТзОВ «РІ-ГРУП» вбачається, що дохід ОСОБА_1 за період з 01.08.2021 року по 31.01.2022 року склав 40200,00 грн.. Згідно статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Частиною 1 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Отже, законом встановлено презумпцію права спільної сумісної власності подружжя на майно, придбане під час шлюбу. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Згідно з вимогами статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено частиною першою статті 63, частиною першою статті 65 СК України. У разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч статті 65 СК України інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки. У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. За змістом наведених норм, факт використання спільних коштів не в інтересах сім`ї повинен бути доведеним відповідними доказами. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 761/32404/14-ц (провадження № 61-24061св18). Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просив визнати спільною сумісною власністю подружжя та поділити у рівних частинах кошти, що були розміщені ОСОБА_2 на депозитних рахунках у банках і були зняті нею 23, 28 липня 2021 та 01 грудня 2021 року. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки стороною позивача не надано доказів про використання ОСОБА_2 спірних коштів не в інтересах сім`ї, а в особистих чи інших цілях. При цьому, місцевий суд вірно врахував, що на момент зняття спірних коштів з банківських рахунків, шлюб між сторонами припинено не було і позивачем не було доведено факт фактичного припинення шлюбних відносин в липні 2021 року. Покликання позивача на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 квітня 2022 року, яке на його думку підтверджує факт припинення шлюбних відносин з 04 липня 2021 року, є необґрунтованим, оскільки цим рішення даний факт не встановлювався, а зазначення про це в описовій частині рішення не є преюдиційним для вирішення даного спору. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши, що грошові кошти, які знаходилися на відповідних депозитних рахунках у банках, відкритих на ім`я ОСОБА_2 , були зняті нею у період перебування у шлюбі з ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для їх поділу. При цьому, колегія суддів зауважує, що ОСОБА_1 не надано суду належних доказів на підтвердження того, що спірні грошові кошти були використані ОСОБА_2 не в інтересах сім`ї, що є його процесуальним обов`язком, а ухвалювати судове рішення на припущеннях заборонено частиною шостою статті 81 ЦПК України. До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у справі за схожих правовідносин, які наведені у постанові від 31 березня 2021 року, справа №686/29262/18, провадження №61-12516св20. Установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову. Виходячи з вище наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично були предметом розгляду у суді першої інстанції, оскільки такі доводи були покладені в обґрунтування позову та уточнень до нього, яким була надана належна оцінка. Тому, такі доводи не спростовують висновків місцевого суду і зводяться до переоцінки доказів і незгоди скаржника із висновками суду щодо обставин справи. Колегія суддів вважає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 263-265 ЦПК України, в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що беруть участь у справі, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку і ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого суду залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 грудня 2022 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 24 березня 2023 року. Головуючий-суддя Шимків С.С. Судді: Боймиструк С.В. Гордійчук С.О.