Постанова Миколаївський апеляційний суд № 490/6731/20

05.04.21 33/812/119/21 Миколаївський апеляційний суд Справа № 33/812/119/21 Головуючий суду І інстанції Категорія: ч. 1 ст. 172-6 КУпАП суддя Шаронова Н.О. Суддя апеляційного суду Чебанова-Губарєва Н.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 квітня 2021 року м. Миколаїв Суддя судової палати у кримінальних справах Миколаївського апеляційного суду Чебанова-Губарєва Н.В., за участю секретаря - Бурятинської В.І., особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника - Мунтьєва Д.В., прокурора - Шевченка В.П. розглянула апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 01 березня 2021 року якою ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Миколаєві, зареєстрована та мешкає в АДРЕСА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 850 грн. За постановою судді, ОСОБА_1 , будучи присяжною Центрального районного суду м. Миколаєва, несвоєчасно, без поважних причин, подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2019 рік. В апеляційній скарзі особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді та закрити провадження у справі. Вважає, що оскаржуване рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки судді місцевого суду не відповідають обставинам справи. Наголошує на тому, що в її діях відсутні елементи складу інкримінованого правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, зокрема об`єктивна та суб`єктивна його сторони, оскільки вона не мала ані прямого, ані непрямого умислу при несвоєчасному поданні декларації. Більш того, під час судового розгляду у місцевому суді вона пояснювала, що не мала змоги вчасно подати декларацію через тяжкий стан здоров`я, складну епідеміологічну ситуацію, карантинні обмеження, складність користування комп`ютерною технікою та необізнаність у технічній складовій процесу заповнення і подання електронної декларації. Окрім наведеного, звертає увагу суду на те, що матеріали справи з Департаменту стратегічних розслідувань Управління стратегічних розслідувань в Миколаївській області до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшли 09.10.2020 р., а відтак, тримісячний термін розгляду справи сплив 09.01.2021 р. Натомість оскаржувана постанова прийнята лише 01.03.2021 р. З посиланням на Узагальнений науково-консультативний висновок Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України, зауважує, що під час закриття провадження у справах про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, вина особи не встановлюється. Заслухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та її захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд доходить наступного. Відповідно до вимог статті 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи та вирішення її в точній відповідності із законом. Положеннями статті 252 КУпАП України, визначено, що орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом. Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інше. При розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 суддею місцевого суду зазначені вимоги закону в цілому дотримані. Відповідно до положень пп. «ґ» п. 1 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VII від 14.10.2014 р., присяжні (під час виконання ними обов`язків у суді) зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством. За положеннями ст. 11 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19)» № 530-ІХ від 17.03.2020 р., Розділ XIII Прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції» доповнено пунктом 2-1 такого змісту: «2-1. Встановити, що декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які відповідно до статті 45 цього Закону подаються за минулий рік до 1 квітня, у 2020 році суб`єкти декларування подають до 01 червня. Суб`єкти декларування, які у період до 01 червня 2020 року не мали можливості подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачену абзацом першим частини другої статті 45 цього Закону, або повідомлення про суттєві зміни у майновому стані відповідно до статті 52 цього Закону у зв`язку із встановленням на території їх проживання карантинно-обмежувальних заходів, звільняються від відповідальності за несвоєчасне подання такої декларації чи повідомлення у зазначений період». Під час розгляду справи в місцевому суді, ОСОБА_1 пояснювала, що не змогла вчасно подати декларацію, оскільки вона не виходила з дому та боялася за своє здоров`я, у зв`язку з карантином, який було запроваджено в країні. Також, вона пояснила, що не знала як подавати декларацію. Однак, такі пояснення ОСОБА_1 спростовуються дослідженими під час судового розгляду суддею місцевого суду доказами. З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що рішенням Миколаївської міської ради № 56/3 від 26.09.2019 р. та додатку до нього, ОСОБА_1 включена до списку присяжних Центрального районного суду м. Миколаєва. Зі змісту відповіді Центрального районного суду м. Миколаєва за вих. № 07-02/994/2020 від 09.09.2020 р., вбачається, що ОСОБА_1 у 2018 році приймала участь в 1 судовому засіданні, а у 2019 році у 5 судових засіданнях. Відповідно до листа-повідомлення щодо заповнення е-декларації, 25.05.2018 р. присяжна ОСОБА_1 попереджена про необхідність подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством, що засвідчила своїм підписом. З витягу з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, вбачається, що щорічну декларацію за 2019 рік присяжна ОСОБА_1 подала о 17.12 год. 02.09.2020 р. Окрім цього, 20.08.2020 р. о 18.35 год. нею подавалась декларація кандидата на посаду. За інформацією управління інформаційно-аналітичних систем і захисту інформації НАЗК, яка надана на запит Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 30.01.2020 р., дата в публічній частині інформаційно-телекомунікаційної системи «Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» відповідає фактичній даті подання документів суб`єктами декларування. Отже, враховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що суддя місцевого суду, перевіривши усі обставини та дослідивши матеріали справи, вірно встановила той факт, що ОСОБА_1 подано декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держав або місцевого самоврядування, а саме щорічну за 2019 рік поза межами строку, встановленого законом для її подання та про відсутність поважних причин несвоєчасності, а відтак, про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, із чим погоджується апеляційний суд. Під час апеляційного перегляду ОСОБА_1 наголошувала на тому, що не мала змоги раніше подати декларацію у зв`язку із тим, що вона має тяжкі захворювання, які є несумісними із коронавірусною інфекцією, а починаючи з березня 2020 року на території держави діяли відповідні обмеження, дотримання яких мало для неї обов`язковий характер. Разом з тим, документів на підтвердження тяжкості наявної у ОСОБА_1 хвороби, окрім присвоєння їй другої групи інвалідності за загальним захворюванням, останньою ані під час розгляду справи у місцевому суді, ані під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, надано не було. Ба більше, карантинні обмеження на території України почали діяти у зв`язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 р. № 211, а обов`язок подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік, у ОСОБА_1 виник з 01 січня 2020 року. Посилання апелянта на те, що зволікання із подачею декларації пов`язано із складністю користування комп`ютерною технікою та необізнаністю у технічній складовій процесу заповнення і подання електронної декларації є необґрунтованими, оскільки починаючи з 25.05.2018 р. ОСОБА_1 була обізнана про те, що вона є суб`єктом декларування, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», однак будь-яких дій, спрямованих на вивчення процедури заповнення декларації ОСОБА_1 фактично не здійснювалось. Окрім того, несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, як це визначено ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, незалежно від ознак суб`єктивної сторони, є адміністративним правопорушенням з формальним складом, де обов`язковою складовою складу даного проступку є існування об`єктивної сторони, тобто протиправного діяння. З приводу доводів апелянта про закінчення строків накладення на неї адміністративного стягнення, апеляційний суд доходить наступного. Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. За приписами ч. 3 ст. 8 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення. Відповідно до положень ч. 4 ст. 38 КУпАП (зі змінами, внесеними Законом України № 114-IX від 19.09.2019 р.), адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення. Таким чином, під час розгляду справи про вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, та вирішення питання щодо строків накладення адміністративного стягнення повинен застосовуватися закон в редакції, яка діяла на момент розгляду справи суддею місцевого суду. Із системного аналізу законодавства у сфері запобігання та протидії корупції, вбачається, що моментом виявлення порушення, пов`язаного з корупцією є момент отримання суб`єктами уповноваженими на складання протоколів про адміністративні корупційні правопорушення інформації про таке порушення. Перевіркою матеріалів справи встановлено, що рапортом від 11.09.2020 р. оперуповноважений Управління стратегічних розслідувань в Миколаївській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Осадченко А.Ю. повідомив начальника вказаного Управління про встановлення факту несвоєчасного подання присяжною Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 щорічної декларації за 2019 рік. Після цього, 23.09.2020 р. оперуповноважений ОСОБА_2 подав другий рапорт, у якому зазначив, що вказані дії ОСОБА_1 мають ознаки та склад правопорушення, пов`язаного з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, у зв`язку із чим, він просив дозволу на складання протоколу та направлення його, разом з іншими матеріалами, на розгляд до суду. Враховуючи наведене, на переконання апеляційного суду, 11.09.2020 р. і є датою виявлення адміністративних правопорушень, і саме з цієї дати органу, який складав протокол, вже було достеменно відомо про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, що підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення № 420 від 23.09.2020 р., адже після подання рапорту 11.09.2020 р. будь-яких дій, спрямованих на встановлення невідомих органу поліції обставин, або отримання нових доказів, не здійснювалось. Тобто, на час постановлення оскаржуваного рішення - 01.03.2021 р., строк накладення адміністративного стягнення, визначений ч. 4 ст. 38 КУпАП (зі змінами, внесеними Законом України № 114-IX від 19.09.2019 р.), не закінчився, що свідчить про відсутність підстав для закриття провадження відносно ОСОБА_1 відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Істотних порушень суддею місцевого суду норм матеріального права або порушень норм процесуального права під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, у тому числі норм КУпАП, які б були безумовною підставою для скасування постанови судді місцевого суду, при апеляційному перегляді не встановлено. Отже, з урахуванням наведеного, рішення судді є законним, обґрунтованим та належним чином мотивованим, і підстав для зміни або скасування постанови судді, як того просить апелянт, не вбачається. Керуючись ст. 294 КУпАП, - п о с т а н о в и л а : апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 01 березня 2021 року якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, - без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду Н.В. Чебанова-Губарєва