Постанова 4815 № 556/2085/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 квітня 2021 року м. Рівне Справа № 556/2085/19 Провадження № 22-ц/4815/455/21 Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Шимківа С.С., суддів: Боймиструка С.В., Хилевича С.В., секретар судового засідання Ковальчук Л.В, учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Кругліцькою Валентиною Михайлівною на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 06 листопада 2020 року (ухвалене у складі судді Іванків О.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним правочину вчиненого під впливом насильства,- в с т а н о в и в : У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Володимирецького районного суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним правочину вчиненого під впливом насильства. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що після розлучення з дружиною у них почали виникати конфлікти з приводу побачень з малолітнім сином ОСОБА_3 . Колишня дружина часто виїжджала за кордон, залишаючи сина у сім`ї своєї матері, яка перешкоджала побаченням позивача з сином. Прохання побачитись з сином постійно перетворювались у сварку в тому числі в присутності дитини. Влітку 2018 року позивач домовився з колишньою дружиною, що візьме ОСОБА_3 для спільного відпочинку. Приїхавши 02 липня 2018 року у смт. Володимирець по сина виявив, що той знову знаходиться у бабусі, а колишня дружина відсутня. Родичі останньої в категоричній грубій формі відмовилися відпускати ОСОБА_3 з батьком, незважаючи на бажання хлопця та попередню домовленість з матір`ю. Сварка відбувалася у присутності дитини, яка нервувала і плакала. Сестра колишньої дружини ОСОБА_2 повідомила, що вони можуть віддати ОСОБА_3 на 10 днів, однак для того, щоб бути впевненими, що дитина повернеться,йому необхідно написати розписку, що він нібито взяв у неї гроші в борг. Вважаючи ситуацію безвихідною, з метою припинення сварки та заспокоєння сина, він погодився. Після цього вони звернулися до приватного нотаріуса Гузоватої Н.В. для посвідчення розписки, яка відмовилася вчиняти такі дії коли уточнила, що кошти фактично передаватись не будуть. Тоді вони пішли до адвоката ОСОБА_4 , який продиктував текст розписки, яку він написав особисто та підписав, а адвокат завірив власним підписом. Будь-які кошти від ОСОБА_2 він не отримував і не мав наміру отримувати. Стверджує, що він був переконаним у тому, що цей документ не тягне за собою будь-яких юридичних наслідків. Сума "боргу" була вказана у розписці довільною. Лише після передачі розписки йому дозволили забрати сина на 10 днів для відпочинку. Однак після повернення дитини, відповідач розписку, всупереч домовленостям, не повернула. Враховуючи викладене, позивач вважає даний договір таким, що укладено під впливом психологічного насильства та просить визнати його недійсним. Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 06 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач належними та допустимими доказами довів факт вчинення відносно нього психологічного насильства у вигляді шантажу та погроз заборонити спілкування з малолітнім сином. Ця обставина, крім власних пояснень позивача, підтверджується також показаннями свідків та письмовими доказами. Тому суд прийшов до висновку, що під час написання розписки 02 липня 2018 року про отримання грошей у борг від ОСОБА_2 , ОСОБА_1 перебував під психологічним тиском. Таким чином його волевиявлення не було вільним, що є підставою для визнання даного правочину недійсним. Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, представник ОСОБА_2 адвокат Кругліцька В.М. оскаржила його в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права. Факт отримання грошей на підставі розписки від 02 липня 2020 року встановлено рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 20 лютого 2020 року у справі № 565/1287/19, а тому дана обставина не підлягає доказуванню. Наголошує, що судом не надано правильну оцінку рішенню Кузнецовського міського суду, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 25 червня 2020 року, оскільки питання дійсності правочину встановлювалося при розгляді попередньої справи. Під час розгляду вказаної справи, апеляційним судом враховувалися доводи ОСОБА_1 про те, що розписка була укладена виключно для того, щоб припинити моральний тиск на його малолітнього сина та написана в обмін на можливість взяти дитину на літній період до себе. Такі доводи відхилені судом як такі, що не підтверджені жодними доказами. Покази свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у даній справі не є належними та допустимими доказами, які підтверджують наявність психологічного тиску на позивача, оскільки з таких пояснень випливає можливий конфлікт між позивачем та його тещею, однак аж ніяк не з ОСОБА_2 .. Зі слів ОСОБА_1 син перебував у матері колишньої дружини, а не у її сестри. Крім того, свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні вказував, що ОСОБА_2 він особисто не знає, а тому суд неправильно трактував пояснення свідка, вказавши що вона чекала адвоката. Це підтверджується і словами позивача, що він разом з відповідачкою після консультації у нотаріуса зайшов до адвоката. Судом не надано належної оцінки показам ОСОБА_4 , оскільки останній роз`яснив порядок та наслідки написання розписки, на що сторони погодилися, про що він зазначав у судовому засіданні. Стверджує, що ОСОБА_1 не надав до суду доказів застосування до нього психічного тиску з боку відповідачки при написанні розписки 02 липня 2020 року. З наведених міркувань, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку про її задоволення , виходячи з наступного. Судом встановлено, що 02.07.2018 року ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 розписку про отримання від неї у борг 2600 доларів США, які зобов`язувався повернути до 01.07.2019 року. Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 20 лютого 2020 року, ухваленим у цивільній справі № 565/1287/19, задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором позики, посвідченим вказаною вище розпискою. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 2604,91 доларів США. Постановою Рівненського апеляційного суду від 25 червня 2020 року вказане рішення залишено без змін. З постанови апеляційного суду вбачається, що обставини, якими ОСОБА_1 обґрунтовує даний позов, зокрема, що розписка від 02.07.2018 року складена виключно для того, щоб припинити моральний тиск на його малолітнього сина та написана ним в обмін на можливість взяти його на літній період до себе, а також те, що кошти за даною розпискою ним не отримувалися, досліджувалися апеляційним судом у ході розгляду справи № 565/1287/19, однак не знайшли свого підтвердження. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним, тобто він є оспорюваним. У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що при вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства (стаття 231 ЦК України), судам необхідно враховувати, що насильство має виражатися у незаконних, однак не обов`язково злочинних діях. Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною правочину, так і іншою особою - як щодо іншої сторони правочину, так і щодо членів її сім`ї, родичів тощо або їх майна. Факт насильства не обов`язково має бути встановлений вироком суду, постановленим у кримінальній справі. Отже, для визнання правочину недійсним через вчинення його під впливом насильства або погрози, необхідна наявність фізичного або психічного впливу на особу з метою спонукання до укладення правочину, що має бути доведено. Обов`язок доказування зазначених обставин покладено на особу, яка оспорює договір. Цивільне судочинство ґрунтується, зокрема, на принципі змагальності сторін відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (п. 4 ч. 3 ст. 2, ст. 12, ст. 81 ЦПК України). На переконання колегії суддів, судом першої інстанції не надана належна оцінка обставинам, що встановлені судовим рішенням, у справі № 565/1287/19 та не враховано відсутність належних, допустимих та безсумнівних доказів, що розписка написана позивачем під впливом психологічного насильства. ОСОБА_1 з метою врегулювання спору щодо участі у вихованні і спілкуванні з дитиною вправі був звернутися до Органу опіки та піклування або суду для встановлення графіку зустрічей з сином. Крім того, позивачем жодним чином не пояснено чому він не звертався до правоохоронних органів з приводу застосування до нього насильницьких дій та не вживав заходів на спростування боргової розписки до пред`явлення ОСОБА_2 до нього позову про стягнення коштів за нею. На дані обставини суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про визнання недійсним договору позики грошових коштів, як правочину, який вчинений особою внаслідок застосування до неї психологічного тиску. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Кругліцькою Валентиною Михайлівною задовольнити. Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 06 листопада 2020 року скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним правочину вчиненого під впливом насильства відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 1152,60 грн.. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Повний текст постанови виготовлений 02 квітня 2021 року. Головуючий-суддя Шимків С.С. Судді: Боймиструк С.В. Хилевич С.В.