Постанова 4857 № 460/5603/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/5603/20 пров. № А/857/3657/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Іщук Л. П., суддів - Онишкевича Т. В., Хобор Р. Б., за участю секретаря судового засідання - Смолинця А. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року, ухвалене головуючим суддею Недашківською К. М. об 11:47 год у м. Рівне, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, в якому просить: визнати протиправним та скасувати наказ від 30.06.2020 №474 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби в поліції старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Рівненській області капітана поліції ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати наказ від 30.06.2020 № 97о/с «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Рівненській області капітана поліції ОСОБА_1 ; поновити ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Рівненській області; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу по день фактичного поновлення на посаді. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що її незаконно притягнуто до дисциплінарної відповідальності та звільнено зі служби в Національній поліції України, оскільки вона не допускала дисциплінарних проступків, що слугували б підставою для звільнення, а службове розслідування проведене відповідачем поверхнево та без установлення усіх належних обставин. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11.12.2020 в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, у якій, з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти постанову - про задоволення позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував, що відповідачем не доведено вчинення нею діяння проти інтересів служби, яке суперечить покладеним на неї обов`язкам, підриває довіру до неї як до носія влади та унеможливлює подальше виконання нею своїх обов`язків. Зазначає, що кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020180010003290 від 27.06.2020 закрите постановою від 30.11.2020 у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України, за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому її заперечує, покликається на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін. Під час апеляційного розгляду позивач та її представник підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, покликаючись на викладені в ній доводи. Суду пояснили, що звільнення зі служби є крайнім заходом відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, а дії, які вчинила позивача, не тягнуть за собою найважчого покарання. Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти вимог апеляційної скарги, покликаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення позивача та представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 04.08.2006 року проходила службу в органах внутрішніх справ України, зокрема, з березня 2018 року працювала на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Рівненській області. Згідно з наказом начальника Головного управління Національної поліції в Рівненській області полковника поліції Самчука В. «Про призначення службового розслідування» від 27.06.2020 №1081 (далі - Наказ №1081) до ВІОС УКЗ ГУНП в Рівненській області надійшла інформація про те, що 26.06.2020 о 22 год 45 хв. в м. Рівне по вул. 16-го Липня старший слідчий в ОРС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Рівненській області капітан поліції ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Нісан» д.н.з. НОМЕР_1 , скоїла дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої допустила наїзд на двох пішоходів: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які отримали тілесні ушкодження, проте до медичного закладу останні не були госпіталізовані; дана подія зареєстрована в Журналі ЄО Рівненського ВП за №26550 від 27.06.2020, а в подальшому за вказаним фактом відомості внесені до ЄРДР за №12020180010003290 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України; від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння та проведення огляду в медичному закладі капітан поліції ОСОБА_1 відмовилася в присутності двох свідків, заперечуючи свою причетність до керування вищевказаним транспортним засобом; ОСОБА_1 перебувала в цивільному одязі, без зброї, поза службою, у черговій відпустці за 2020 рік; з метою повної, всебічної, об`єктивної перевірки відомостей щодо неналежного виконання своїх функціональний обов`язків окремими працівниками СУ ГУНП, у тому числі в частині профілактики порушень службової дисципліни, що могли стати причинами та умовами вказаної надзвичайної події за участю капітана поліції ОСОБА_1 , а також обставин скоєння нею порушень службової дисципліни, відповідно до статей 14, 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 2 Розділу II Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України та Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893, наказано провести службове розслідування. 30.06.2020 за результатами проведення службового розслідування складений Висновок службового розслідування за відомостями щодо порушення службової дисципліни старшим слідчим ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Рівненській області капітаном поліції ОСОБА_1 . Висновком службового розслідування встановлено, що близько 22.30 год 26.06.2020 водій автомобіля марки «Ніссан», н.з. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом по вул. 16-го Липня в м. Рівне допустила наїзд на двох пішоходів, а саме: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Службовим розслідуванням також встановлено, що водієм автомобіля марки «Ніссан», н.з. НОМЕР_1 , виявилась старший слідчий в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Рівненській області капітан поліції ОСОБА_1. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді забою коліна, а ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді забою спини, проте до медичного закладу останні не були госпіталізовані, однак, 27.06.2020 звернулись до Рівненської ЦМЛ за медичною допомогою, де підтвердили вказаний діагноз. Дана подія зареєстрована в журналі ЄО №26550 Рівненського ВП ГУНП від 27.06.2020 та в подальшому внесено відомості до ЄРДР за №12020180010003290 від 27.06.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України. 30.06.2020 вказані матеріали кримінального провадження в порядку статті 218 КПК України скеровані до Рівненської місцевої прокуратури для визначення підслідності. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі капітан поліції ОСОБА_1 відмовилася в присутності лікаря-нарколога, заперечуючи свою причетність до керування вищевказаним транспортним засобом. Капітан поліції ОСОБА_1 перебувала в цивільному одязі, без зброї, поза службою. Згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 11.06.2020 № 85 о/с ОСОБА_1 з 15.06.2020 по 15.07.2020 перебувала у черговій відпустці за 2020 рік. Від надання пояснень з приводу вчиненого дисциплінарного проступку ОСОБА_1 відмовилась, покликаючись на незадовільний стан здоров`я та на статтю 63 Конституції України. Заступником начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Рівненській області підполковником поліції Коцюбинським І. оформлено Подання від 30.06.2020 до звільнення зі служби в Національній поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» капітана поліції ОСОБА_1 ; висновок старшого начальника - заступника начальника Головного управління Національної поліції в Рівненській області начальника слідчого управління полковника поліції ОСОБА_4 - «Зі звільненням згідний»; рішення по поданню - начальника Головного управління Національної поліції в Рівненській області полковника поліції Самчука В. «Звільнити зі служби в Національній поліції капітана поліції ОСОБА_1 ». Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Рівненській області полковника поліції Самчука В. від 30.06.2020 № 474 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» (далі - Наказ №474), керуючись статтями 11, 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилося у порушенні Присяги працівника поліції, вимог пункту 3 Розділу IV, абзаців 2-4 пункту 1 Розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, пунктів 1, 3 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію України», пунктів 1, 2, 3, 4, 6, 7 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 6 Розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про кримінальну правопорушення та інші події, абзаців 2, 3 частини п`ятої статті 14, абзацу 5 частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух», підпунктів «б», «д», «є» пункту 2.3, підпунктів «а», «б» пункту 2.9, підпунктів «б», «г», «ґ», «д», «е» пункту 2.10 Розділу II Правил дорожнього руху. Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Рівненській області полковником поліції Самчука В. від 30.06.2020 №97 о/с «По особовому складу» (далі - Наказ №97 о/с) відповідно до пункту 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції 30.06.2020. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивача правомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції, оскільки позивачем вчинено дисциплінарний проступок, який компрометує її як поліцейського та дискредитує поліцію в цілому, що підтверджено висновком службового розслідування. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини першої статті 8 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я. Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону України «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Відповідно до частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки". Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Дисциплінарний статут Національної поліції України затверджений Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Згідно з частиною третьою статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції. Частинами першою, другою статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту). Статтею 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Згідно з частинами першою-четвертою статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Правила етичної поведінки поліцейського, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179. Відповідно до абзаців 2-4 пункту 1 розділу ІІ вказаних Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України. Згідно з пунктом 3 розділу ІV вказаних Правил етичної поведінки поліцейського за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику. Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного. Отже, такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності. Щодо останньої, то види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, установлені у статті 13 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення. Адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо. У той же час адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо прямої чи опосередкованої оцінки правильності кримінально-правової чи адміністративно-правової кваліфікації діяння чи інших аспектів відповідного провадження. Суб`єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення не є достатнім для того, щоб вважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування доказами. Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна встановлюватись насамперед на такому: - чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; - чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; - чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; - чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням. При цьому, слід враховувати, що звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби не пов`язано із кримінально-правовою, цивільно-правовою чи адміністративно-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для ініціювання службового розслідування. Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод притягнення особи до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X.v.Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C.v.the» про неприйнятність заяви № 11882/85). Також гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру. Як встановлено з матеріалів справи, 26.06.2020 близько 22.30 год ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Ніссан», н.з. НОМЕР_1 , рухалась заднім ходом по вул. 16-го Липня в м. Рівне та допустила наїзд на двох пішоходів, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , внаслідок чого останні отримали тілесні ушкодження, проте до медичного закладу не були госпіталізовані. Позивач будь-яку допомогу надавати потерпілим не намагалась. Під час судового розгляду даної справи позивач не заперечувала своєї причетності до дорожньо-транспортної пригоди, однак заперечує вчинення нею дисциплінарного проступку, який є несумісним з проходженням служби в поліції. Як стверджує ОСОБА_1 , вона відмовилася від надання пояснень відповідно до статті 63 Конституції України через незадовільний стан здоров`я та вважала, що її пояснення не отримають належної оцінки, оскільки майбутнє рішення дисциплінарної комісії було цілком прогнозованим. В матеріалах справи містяться пояснення позивача від 30.06.2020, відповідно до яких остання відмовилася від надання пояснень у порядку статті 63 Конституції України через незадовільний стан здоров`я (а.с. 125 т. 1). Будь-яких інших записів пояснення не містять, тому судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що покликання позивача на те, що майбутнє рішення дисциплінарної комісії було цілком прогнозованим є лише її суб`єктивною оцінкою. Що стосується ненадання ОСОБА_1 медичної допомоги потерпілим та невиклику швидкої медичної допомоги, слід зазначити, що частиною п`ятою статті 14 Закону України «Про дорожній рух» №3353-XII від 30.06.1993 (далі - Закон України №3353-XII), учасники дорожнього руху зобов`язані у випадках, визначених Законом України «Про екстрену медичну допомогу», надавати необхідну домедичну допомогу та вживати всіх можливих заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги, у тому числі потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод. Відповідно до підпунктів «а», «б» та «г» пункту 2.10 постанови Кабінету Міністрів України «Про Правила дорожнього руху» №1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР) у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний: негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил; вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а в разі відсутності можливості вжити зазначених заходів звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до закладу охорони здоров`я. Натомість, службовим розслідуванням встановлено, що підтверджено і під час судового розгляду справи, що позивач не дотрималася вимог вказаних вище норм законодавства, оскільки після наїзду транспортним засобом під її керуванням на двох осіб не вживала жодних заходів для надання домедичної допомоги потерпілим та не викликала бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів ОСОБА_1 , що очевидці ДТП викликали швидку допомогу, тому необхідності такого виклику не було, а потерпілі не отримали тілесних ушкоджень, за яких існувала б необхідність у наданні первинної медичної допомоги чи виклику швидкої медичної допомоги, оскільки з пояснень у судовому засіданні свідків було встановлено, що позивач навіть не намагалася дізнатися про стан осіб, на яких здійснила наїзд, та не підходила до них, а відтак, не знала та не могла знати про ступінь тілесних ушкоджень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Також судом першої інстанції правильно встановлено обставини неповідомлення ОСОБА_1 безпосереднього керівника про дорожньо-транспортну пригоду, що підтверджується листами управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Рівненській області від 30.06.2020 № 1122/27/01-2020 та управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління від 30.06.2020 № 587/02/25-2020 та не спростовано жодними належними доказами, в той час як начальником відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Рівненській області був полковник поліції ОСОБА_6 , а начальником слідчого управління - полковник поліції ОСОБА_7 . Що стосується відмови ОСОБА_1 від медичного обстеження на стан алкогольного сп`яніння, слід зазначити, що ознаки перебування останньої в стані алкогольного сп`яніння при вчиненні дорожньо-транспортної пригоди підтверджені показами свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та поясненнями інспектора взводу №1 роти тактико-оперативного реагування УПП в Рівненській області ДПП НПУ лейтенанта поліції ОСОБА_10 . Крім цього, з наданих відповідачем відеозаписів встановлено, що поведінка ОСОБА_1 , як працівника поліції, не є належною, оскільки остання не виконує вимоги патрульних, суперечить їм, вказує, що вона пасажир, а не водій автомобіля, вказує, що вона не працівник поліції. Така поведінка не відповідає поведінці працівника поліції. Апеляційний суд зазначає, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення. Виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов`язків, зобов`язаний не допускати зв`язків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер. З огляду на встановлені службовим розслідуванням обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що відповідачем правильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки матеріалами службового розслідування встановлено факт порушення позивачем службової дисципліни, тому при прийнятті оскаржуваних наказів відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом. Крім того, під час проведення службового розслідування позивачу було запропоновано надати пояснення, але остання від надання таких пояснень відмовилася. Таким чином, враховуючи тяжкість проступку, наслідки проступку, які, як правильно зазначив відповідач, свідчать про порушення Присяги працівника поліції та фактично підривають довіру та авторитет до органів Національної поліції, апеляційний суд вважає правомірним притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції. Застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним. Дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій, несумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Доводи апеляційної скарги стосовно того, що кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020180010003290 від 27.06.2020 закрите постановою від 30.11.2020 у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України, апеляційний суд відхиляє, оскільки позивача звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни. Законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінально-правого та дисциплінарно-правового аспектів. Кримінальна відповідальність поліцейського настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено Кримінальним процесуальним кодексом України. Натомість, як визначено частиною другою статті 19 Закону України «Про Національну поліцію», підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Таким чином, на позивача правомірно накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з займаної посади у зв`язку із наявністю факту вчиненого нею діяння, тому відсутні підстави для поновлення позивача на службі в органах Національної поліції. За наведених обставин, суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін. З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат судом не змінюється. Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року у справі № 460/5603/20 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Л. П. Іщук судді Т. В. Онишкевич Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 05.04.2021