Постанова 4851 № 440/3122/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 квітня 2021 р. Справа № 440/3122/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на окрему ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2020, головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, м. Полтава, по справі № 440/3122/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ 16.09.2020 ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою в порядку ч.6 ст.382 КАС України, в якій просив визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, вчинені на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року та окремої ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року у справі № 440/3122/19 щодо нездійснення виплати ОСОБА_1 нарахованої компенсації в сумі 254848,14 грн відповідно до статті 6 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» за рахунок коштів Пенсійного фонду України. В обґрунтування поданої заяви зазначив, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 виконано частково. Так, на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 пенсійний орган здійснив лише нарахування компенсації ОСОБА_1 на загальну суму заборгованості з 04.10.2009 по 31.10.2011 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії у розмірі 254848,14 грн, при цьому вказана сума компенсації залишилася невиплаченою та обліковується в органах Пенсійного фонду України для виплати у визначеному порядку згідно бюджетних асигнувань на підставі постанови КМ України № 649 від 22.08.2018, пункт 1 та 2 якої на момент здійснення вірного розрахунку відповідачем визнані протиправними та нечинними, отже, застосуванню не підлягали. Вищенаведене слугувало підставою для звернення 19.08.2020 року із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про виплату на підставі рішення суду від 09.10.2019 та окремої ухвали суду від 16.06.2020 ОСОБА_1 нарахованої компенсації в сумі 254848,14 грн за рахунок коштів Пенсійного фонду України, однак, листом № 5065-4732/Ц-03/08-1600/20 від 07.09.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повідомило, що компенсаційна виплата в сумі 254848,14 грн облікована в органах Пенсійного фонду України для виплати у визначеному порядку згідно бюджетних призначень. Окремою ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2020 року визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо невиконання у повному обсязі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 у справі №440/3122/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області усунути причини і умови невиконання у повному обсязі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 у справі № 440/3122/19, шляхом виплати ОСОБА_1 негайно та у повному обсязі присудженої суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків виплати йому пенсії без застосування процедури відстрочення, розстрочення, у тому числі передбаченої Порядком № 649, про вжиті заходи повідомити Полтавський окружний адміністративний суд протягом місяця з дня отримання окремої ухвали. Відповідач, не погодившись із прийнятою окремою ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її безпідставність та необгрунтованість, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неповне з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2020 по справі № 440/3122/19. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області виконано рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі від 09.10.2019 року №440/3122/19, за результатами чого здійснено розрахунок суми компенсації з 01.11.2009, сума якої становить 254848,14 грн., та обліковано в органах Пенсійного фонду України для виплати у визначеному порядку згідно бюджетних призначень. Відповідач зазначив, що Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 на момент виникнення спірних правовідносин був чинний та не скасований судом. Вважає, що задоволення вимоги позивача із зазначенням конкретної суми виплати призведе до втручання у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень, оскільки, виконуючи рішення суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області може виплатити відповідно до надходжень коштів з державного бюджету України. Враховуючи, що саме до повноважень Пенсійного фонду належать питання призначення, перерахунок та виплата пенсії, а суд своїми діями не може перебирати на себе повноваження пенсійного органу в цій частині, виплата компенсації у спосіб, визначений судом, призведе до втручання в діяльність органу виконавчої влади. Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 у справі № 440/3122/19 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю. Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 04.10.2009 по 31.10.2011 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії протиправними. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Октябрського районного суду м.Полтави від 25.01.2011 у справі № 2а-464/11, скасованої в частині ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2011, за період з 04.10.2009 по 31.10.2011 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії та виплатити нараховану компенсацію відповідно до статті 6 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" за рахунок коштів Пенсійного фонду України. 11 грудня 2019 року Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі № 440/3122/19. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2020, яка залишена без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійною фонду України в Полтавській області, вчинені на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року по справі № 440/3122/19, які полягають у здійсненні ОСОБА_1 розрахунку компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 25.01.2011 у справі № 2а-464/11, скасованої в частині ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2011, за період з 04.10.2009 по 31.10.2011. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити, на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року по справі № 440/3122/19, розрахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 25.01.2011 у справі № 2а-464/11, скасованої в частині ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2011, за період з 04.10.2009 по 31.10.2011, у відповідності до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, починаючи з 04.10.2009 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії. Приймаючи окрему ухвалу про задоволення вимог заяви про визнання протиправними дій відповідача щодо невиконання у повному обсязі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 у справі № 440/3122/19 та зобов`язання вчинити певні дії, суд першої інстанції виходив з протиправності застосування відповідачем при виплаті нарахованої позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати положень Порядку № 649 з 22.07.2020, у зв`язку з набранням чинності рішенням про визнання протиправними та нечинними пунктів 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду». Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, отже, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог заявника. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Статтею 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Згідно з ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Аналізу наведених норм свідчить про те, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009, метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини). Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури". Положеннями Кодексу адміністративного судочинства України визначено загальні та спеціальні способи судового контролю. Загальний судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому статтями 287 та 382 Кодексу адміністративного судочинства України, а спеціальний - закріплений у статті 383 цього Кодексу. Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду. Так, відповідно до частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Частиною 6 статті статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Колегія суддів зауважує, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення по справі, що порушує права та законні інтереси позивача. Колегією суддів встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 у справі №440/3122/19 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Октябрського районного суду м.Полтави від 25.01.2011 у справі № 2а-464/11, скасованої в частині ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2011, за період з 04.10.2009 по 31.10.2011 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії та виплатити нараховану компенсацію відповідно до статті 6 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Відповідачем не заперечується, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати позивачу не виплачено. Отже, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 у справі №440/3122/19 в частині виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати залишається не виконаним, оскільки здійснено лише розрахунок суми компенсації та не здійснено її виплату. Разом з тим, відмова пенсійного органу у проведенні позивачу виплати вказаної компенсації порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном, оскільки чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення Європейського суду у справі Кечко проти України від 08 листопада 2005 року). Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06 серпня 2019 року у зразковій справі №160/3586/19, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції. Крім того, Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10). Колегія суддів зауважує, що основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту. Таким чином, судове рішення є обов`язковим до виконання для всіх, і в тому числі для Головного управління Пенсійного фонду України Полтавської області. Доводи апелянта про те, що сума компенсація, яка обчислена в розмірі 254848,14 грн та включена до Реєстру судових рішень, облікована для виплати на умовах постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649, є неприйнятними з огляду на набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 по справі № 640/5248/19, якою рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 року змінено, а пункт 2 резолютивної частини рішення викладено у наступній редакції: "Визнати протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 року "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду". Отже, на даний час у відповідача по справі відсутні підстави для невиплати позивачу заборгованості з пенсійних виплат із застосуванням приписів Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 649, що втратила чинність. Доводи апелянта про відсутність бюджетних асигнувань для виплати нарахованої пенсії за судовим рішенням, як на обставину, що перешкоджає своєчасному виконанню судового рішення, колегія суддів вважає неприйнятними, оскільки такі доводи не підтверджені жодним належним доказом, яким можливо встановити обсяги відповідних фінансувань, плани їх надходження та графік погашення вказаних виплат. Крім того, гарантовані законом виплати, пільги тощо неможливо поставити в залежність від видатків бюджету. Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. В справі "East/West Alliance Limited" проти України" (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги" та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96). З огляду на викладене, враховуючи факт відсутності в матеріалах справи доказів виконання відповідачем рішення суду, беручи до уваги, що виконання судового рішення є частиною процедури відновлення порушеного права особи в судовому порядку, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області усунути причини і умови невиконання у повному обсязі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 у справі №440/3122/19, шляхом виплати ОСОБА_1 негайно та у повному обсязі присудженої суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків виплати йому пенсії без застосування процедури відстрочення, розстрочення, у тому числі передбаченої Порядком №

649. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення вимог заяви, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права. Керуючись ч.4 ст. 241, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329, 370, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення. Окрему ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2020 по справі № 440/3122/19 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)Т.С. Перцова Судді(підпис) (підпис) С.П. Жигилій В.Б. Русанова