Постанова КЦС ВС № 638/6877/15-ц

Постанова Іменем України 31 березня 2021 року м. Київ справа № 638/6877/15 провадження № 61-2930св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є., суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., Тітова М. Ю., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», третя особа - ОСОБА_2 , розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк», підписану адвокатом Барилою Костянтином Вікторовичем, на рішення апеляційного суду Харківської області від 14 грудня 2017 року в складі колегії суддів Коваленко І. П, Овсяннікової А. І., Сащенко І. С., ВСТАНОВИВ : Описова частина Короткий зміст позовних вимог У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПАТ АБ «Укргазбанк» про припинення договору поруки. Позов мотивований тим, що 20 травня 2008 року ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 06/08-11, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 88 000 дол. США на придбання квартири строком до 19 травня 2038 року. На забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором 20 травня 2008 року ОСОБА_1 та ПАТ АБ «Укргазбанк» уклали договір поруки № 02/08-11. 31 грудня 2008 року банк та ОСОБА_2 уклали додаткову угоду № 1 до кредитного договору, якою збільшено обсяг відповідальності поручителя без його згоди. За таких обставин ОСОБА_1 на підставі частини першої статті 559 ЦК України просив суд припинити поруку за договором № 02/08-11 від 20 травня 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 , ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 . Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 23 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 16 березня 2016 року, позов задоволено: припинено поруку за договором від 20 травня 2008 року № 02-08/11, укладеним між ОСОБА_1 , ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 . Суди виходили з того, що укладення додаткової угоди № 1 до кредитного договору призвело до збільшення розміру зобов`язань поручителя без його згоди. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 жовтня 2016 року касаційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено частково, рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 23 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 16 березня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційний суд виходив із того, що за наявності судового рішення про стягнення з поручителя заборгованості за кредитним договором та відмову в задоволенні позову поручителя про визнання поруки припиненою, то під час вирішення справи про припинення поруки суду необхідно враховувати встановлені таким судовим рішенням обставини. Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 27 червня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ АБ «Укргазбанк» про припинення поруки відмовлено. Суд першої інстанції виходив із того, що після укладення додаткової угоди № 1 до кредитного договору не відбулося зміни зобов`язання, внаслідок якої збільшився б обсяг відповідальності ОСОБА_1 як поручителя. Суд також урахував, що правомірність договору поруки № 02/08-11 від 20 травня 2008 року вже була предметом дослідження в справі №2-1019/11, в якій суди прийняли рішення про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кредитної заборгованості на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» та відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про припинення поруки, а тому відповідна обставина не підлягає доказуванню в цій справі. Короткий зміст судового рішення апеляційного суду Рішенням апеляційного суду Харківської області від 14 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 05 квітня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким визнано поруку, встановлену договором поруки від 20 травня 2008 року № 02/08-11, укладеним між ОСОБА_1 , ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_3 , припиненою. Апеляційний суд виходив із того, що відповідно до висновку судової економічної експертизи від 22 серпня 2017 року розмір платежу, який мав бути здійснений у січні 2009 року за кредитним договором від 20 травня 2008 року, змінився (збільшився) після укладення додаткової угоди від 31 грудня 2008 року. Оскільки відповідач не надав суду доказів згоди поручителя на зміну умов кредитного договору, то порука припинилася з моменту укладення додаткової угоди, якою збільшено обсяг відповідальності поручителя. Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги судові рішення в справі №2-1019/11, якими стягнуто з позичальника та поручителя заборгованість на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» та відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 про припинення поруки, оскільки в указаній справі поручитель просив припинити поруку з підстав, передбачених частиною четвертою статті 559 ЦК України, а в справі, що переглядається, з підстав, передбачених частиною першою зазначеної статті. Аргументи учасників справи У січні 2018 року ПАТ «Укргазбанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення апеляційного суду та просило його скасувати як прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права. Зазначає, що укладенням додаткової угоди сторони не змінювали обсяг відповідальності поручителя та позичальника, а лише погодили дату оплати позичальником простроченої заборгованості. Стверджує, що строк дії кредитного договору визначений сторонами до 19 травня 2038 року, заборгованість за кредитним договором не погашена, а тому відсутні підстави для припинення поруки. У березні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 , у якому позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін. Зазначає, що збільшення відповідальності поручителя підтверджується висновком судово-економічної експертизи від 22 серпня 2017 року № 11500. Уважає, що наявність рішення Дзержинського районного суду від 21 березня 2012 року про солідарне стягнення з поручителя і боржника заборгованості по кредитному договору не є перешкодою для визнання поруки припиненою, адже вказаним судовим рішенням не досліджувалося питання збільшення обсягу відповідальності поручителя без його згоди. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження в справі. Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2018 року справу призначено до судового розгляду Фактичні обставини справи, встановлені судами Суди встановили, що 20 травня 2008 року ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 06/08-11, згідно якого позичальниця отримала кредит у розмірі 88 000 дол. США на придбання двокімнатної квартири АДРЕСА_1 зі сплатою 14,3 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту до 19 травня 2038 року. У забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором сторони уклали договір поруки від 20 травня 2008 року № 02/08-11, за яким ОСОБА_1 поручився солідарно з боржником нести відповідальність перед банком за невиконання умов кредитного договору. 31 грудня 2008 року ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 уклали додаткову угоду № 1 до кредитного договору від 20 травня 2008 року № 06/08-11, про що поручителя повідомлено не було. Відповідно до умов додаткової угоди підпункт 3.3.3 кредитного договору від 20 травня 2008 року № 06/08-11 викладено в наступній редакції: «повернення кредиту здійснювати на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Харківській філії ВАТ АБ «Укргазбанк» щомісячно з 01 по 10 число кожного місяця, починаючи з червня 2008 року по квітень 2038 року окрім грудня 2008 року, щомісячно в сумі 245 дол. США, а 19 травня 2038 року 45 дол. США. Якщо останній день для сплати частини кредиту припадає на вихідний або святковий день сплата чергового платежу по кредиту здійснюється напередодні. Повернення суми кредиту за грудень 2008 року виконати не пізніше 27 січня 2009 року. Додаткове повне або часткове повернення кредиту дозволяється в будь-який банківський день. У випадку внесення позичальником коштів на погашення заборгованості за кредитом в сумі, що перевищує розмір щомісячного платежу надлишкова сума зараховується в рахунок плати чергових платежів по строковій заборгованості за кредитом». Підпункт 3.3.4 кредитного договору від 20 травня 2008 року № 06/08-11 викладено в наступній редакції: «щомісячно один раз на місяць, не пізніше 10-го числа місяця наступного за місяцем користування кредитом (окрім листопада 2008 року, грудня 2008 року), та в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з пунктом 1.1 цього договору, а також на день дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання цього договору, з врахуванням пункту 4.1 цього договору, сплачувати відсотки за користування кредитом, виходячи з процентної ставки, встановленої в пункті 1.1 цього договору на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в Харківській філії ВАТ АБ «Укргазбанк» МФО 350448. Проценти за кредитом, нараховані за листопад - грудень 2008 року сплатити не пізніше 27 січня 2009 року. У разі виникнення простроченої заборгованості за кредитом сплачувати проценти за користування кредитом, виходячи з процентної ставки, встановленої в підпункті 3.1.10 цього договору, починаючи з дня виникнення прострочення заборгованості за кредитом та пеню у розмірі 0,1% від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення. Сплатити банку заборгованість за кредитним договором шляхом внесення готівки в касу банку або шляхом безготівкового перерахування». Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 21 березня 2012 року по справі № 2-1019/11, яке змінено рішенням апеляційного суду Харківської області від 27 лютого 2013 року шляхом зазначення в резолютивній частині про солідарне стягнення заборгованості, задоволено позов ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 20 травня 2008 року, а в задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 про припинення поруки з підстав, передбачених частиною четвертою статті 559 ЦК України, відмовлено. Відповідно до висновку судової економічної експертизи від 22 серпня 2017року розмір платежу, який мав бути здійснений у січні 2009 року за кредитним договором від 20 травня 2008 року змінився (збільшився) після укладення додаткової угоди від 31 грудня 2008 року, а саме: до укладення додаткової угоди платіж складав 1272,83 дол. США, після її укладення - 2304,13 дол. США.

Позиція Верховного Суду За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. За змістом частини третьої статті 400 ЦПК України Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з частиною першою статті 553, частиною першою статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. За змістом частини першої статті 559 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року в справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20) зроблено висновок, що «визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності. Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема у таких випадках: кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку; особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником). Водночас Велика Палата Верховного Суду знову звертає увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права. Задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов`язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним. Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту. Зокрема, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання. Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений. Аналогічно після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася. Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите. У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту». У справі, що переглядається, суди першої та апеляційної інстанції, встановивши, що на момент пред`явлення ОСОБА_1 позову про визнання поруки припиненою ПАТ АБ «Укргазбанк» уже ініціював судовий процес про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 06/08-11 від 20 травня 2008 року (цивільна справа № 2-1019/11), а рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 21 березня 2012 року, яке в незміненій частині набрало законної сили, стягнуто з поручителя кредитну заборгованість, не врахували, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, оскільки обставини, якими ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги, підлягали встановленню та доказуванню в межах справи про стягнення з нього заборгованості як з поручителя за кредитним договором. Звернення ОСОБА_1 з окремим позовом про припинення поруки після подання ПАТ АБ «Укргазбанк» позову про стягнення з поручителя кредитної заборгованості та його задоволення судом у справі № 2-1019/11 суперечить принципу процесуальної економії, відповідно до якого штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 січня 2020 року в справі № 50/311-б, провадження № 12-143гс19). За таких обставин наявні правові підстави для відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 в зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частин першої, другої і четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Оскільки суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, наявні підстави для скасування рішення апеляційного суду Харківської області від 14 грудня 2017 року. Суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку щодо відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 , однак з помилкових мотивів, а тому рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 27 червня 2017 року підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови. Щодо розподілу судових витрат Статтею 416 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати. Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи часткове задоволення вимог касаційної скарги, з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору за подання апеляційної та касаційних скарг, у загальному розмірі 2 620,36 грн. Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, ПОСТАНОВИВ : Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк», підписану адвокатом Барилою Костянтином Вікторовичем, задовольнити частково. Рішення апеляційного суду Харківської області від 14 грудня 2017 року скасувати. Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 27 червня 2017 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» 2 620,36 грн судових витрат, понесених на сплату судового збору в судах апеляційної та касаційної інстанцій. Із моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення апеляційного суду Харківської області від 14 грудня 2017 року втрачає законну силу. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий М. Є. Червинська Судді Н. О. Антоненко Є. В. Краснощоков В. І. Крат М. Ю. Тітов