Постанова КЦС ВС № 520/5345/18

Постанова Іменем України 31 березня 2021 року м. Київ справа № 520/5345/18 провадження №61-13604св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач), суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за поданням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2019 року у складі судді Луняченка В. О. та постанову Одеського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Комлевої О. С., Цюри Т. В., учасники справи: суб`єкт звернення - приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Георгій Володимирович, стягувач у виконавчому провадженні - ОСОБА_2 , боржник у виконавчому провадженні - ОСОБА_1 , ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст подання

1. У вересні 2019 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Г. В. (далі - приватний виконавець) звернувся із поданням про надання дозволу звернути стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку, а саме - на Ѕ частки домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

2. Подання мотивоване тим, що на примусовому виконанні у приватного виконавця знаходиться зведене виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 520/5345/18, виданого 14 серпня 2019 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 5 753 000 грн, та виконавчого листа, виданого 14 серпня 2019 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат у вигляді судового збору у розмірі 8 800 грн, та сплати за витребування доказів у розмірі 352,40 грн, а всього 9 252,40 грн.

3. У ході примусового виконання рішення коштів, рухомого майна, належного боржникові на праві власності, на яке можливо звернути стягнення для задоволення вимог стягувача, виявлено не було. Встановлено, що ОСОБА_1 офіційно не працевлаштована, доходів, у тому числі за цивільно-правовими договорами, не отримує.

4. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 27 квітня 2011 року ОСОБА_1 виділено 1/2 частину житлового будинку літ «А», загальною площею 282 кв. м, розташованого на земельній ділянці площею 0,050 по АДРЕСА_1 та визнано право власності на частку у вищезазначеному будинку, яке належним чином зареєстровано ОСОБА_1 не було.

5. Позивач посилалась на те, що відповідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 безпідставно 08 липня 2019 року звернулась із заявою про скасування раніше зареєстрованого права власності на 1/2 частку вищевказаного нерухомого майна.

6. У зв`язку з тим, що добровільно вимоги виконавчого документа боржник ОСОБА_1 не виконала, задоволення вимог стягувача - ОСОБА_2 за виконавчими листами № 520/5345/18, виданих 14 серпня 2019 року Київським районним судом м. Одеси, можливо лише за рахунок коштів, що можуть бути отримані від реалізації вищевказаного нерухомого майна, що стало причиною для звернення до суду з відповідним поданням, приватний виконавець просив подання задовольнити. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

7. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2019 року подання задоволено. Звернуто стягнення на нерухоме майно ОСОБА_1 , яке не зареєстроване в установленому законом порядку на Ѕ частку домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

8. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що 1/2 частина домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , фактично належить ОСОБА_1 , проте у встановленому законом порядку не зареєстровано, що є перешкодою для приватного виконавця вчинити стягнення на таке майно. Враховуючи відсутність іншого майна, на яке можливо звернути стягнення, суд прийшов до висновку про обґрунтованість вказаного подання. Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

9. Постановою Одеського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2019 року залишено без змін.

10. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції законна і обґрунтована, постановлена у відповідності до вимог процесуального закону. Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. У касаційній скарзі, поданій у вересні 2020 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні подання, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

12. Касаційна скарга мотивована відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

13. Сторони не викликались належним чином в судове засідання в Київський районний суд м. Одеси 28 жовтня 2019 року та Одеський апеляційний суд 12 серпня 2020 року.

14. Аргументом касаційної скарги також указано те, що суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, а саме, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та орган опіки та піклування.

15. Суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, а саме, не витребував з органу опіки та піклування висновок про можливість звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстрована малолітня дитина. Доводи інших учасників справи

16. Відзив приватного виконавця на касаційну скаргу аргументовано тим, що оскаржені судові рішення законні і обґрунтовані. Також зазначено, що при вирішенні судами питань щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку під час виконання судового рішення, залучення органу опіки та піклування нормами діючого законодавства України не вимагалося, в зв`язку з чим не вимагалося отримання відповідного висновку цього органу.

17. ОСОБА_2 у відзиві на касаційну скаргу заперечила проти доводів касаційної скарги, посилається на те, що доводи не підтверджені жодними правовими позиціями та направлені виключно на затягування проведення розрахунку та виконання судового рішення. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

18. Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

19. Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Фактичні обставини, встановлені судами

20. Рішенням Київського райсуду м. Одеси від 02 листопада 2018 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 5 753 000 грн та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 8 800 грн і сплати за витребування доказів у розмірі 352,40 грн, а всього 9 252,40 грн.

21. Постановою Одеського апеляційного суду від 20 червня 2019 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2018 року змінено в частині мотивування, в іншій частині залишено без змін.

22. Постановою Верховного Суду від 03 червня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2018 року з урахуванням змін, внесених постановою суду апеляційної інстанції, та постанову Одеського апеляційного суду від 20 червня 2019 року залишено без змін, та поновлено виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2018 року.

23. Рішення Київського райсуду м. Одеси від 02 листопада 2018 року не виконано. 24. 14 серпня 2019 року Київським районним судом м. Одеси на виконання рішення суду були видані виконавчі листи, які знаходяться на примусовому виконанні у приватного виконавця. 25. 21 серпня 2019 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, згідно якої накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у загальній сумі 6 339 477,64 грн.

26. Постановою приватного виконавця від 21 серпня 2019 року звернуто стягнення на майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 6 339 477,64 грн.

27. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 27 квітня 2011 року ОСОБА_1 виділено 1/2 частину житлового будинку літ «А», загальною площею 282,0 кв. м, розташованого на земельній ділянці площею 0,050 га по АДРЕСА_1 та визнано право власності на частку у вищезазначеному будинку, яке належним чином зареєстровано за ОСОБА_1 не було.

28. Відповідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 08 липня 2019 року звернулась із заявою про скасування раніше зареєстрованого права власності на 1/2 частку житлового будинку літ «А», загальною площею 282 кв. м, розташованого по АДРЕСА_1 . 29. 09 липня 2019 року право власності скасовано.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція Верховного Суду

30. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

31. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

32. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

33. Касаційна скарга не підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

34. Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

35. Згідно із статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

36. За приписами частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

37. Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

38. У матеріалах справи наявні відповіді на запити приватного виконавця в органи, які ведуть облік рухомого та нерухомого майна, а також в банківські установи щодо наявності в боржниці рухомого та нерухомого майна (а. с. 19-23).

39. Відповідно до частини п`ятої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

40. Відповідно пункту 3 частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов`язаний за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

41. У статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» законодавець визначив, у якому порядку звертається стягнення на об`єкти нерухомого майна фізичної особи.

42. Частинами третьою-четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

43. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

44. У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

45. Згідно з вимогами частини десятої - одинадцятої статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

46. Встановивши, що боржник немає іншого майна, на яке приватним виконавцем може бути звернено стягнення, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про задоволення подання приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

47. Аргументи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах не заслуговує на увагу, оскільки в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 2-4874/08 (провадження № 61-15099св20) Верховний Суд погодився з судовими рішенням про задоволення подання державного виконавця в разі вчинення боржником дій, направлених на ухилення від державної реєстрації права власності на майно та зважаючи на відсутність у боржника достатніх грошових коштів або рухомого майна для звернення стягнення, враховуючи, що боржник є власником нерухового майна, яке за ним не зареєстроване у встановленому законом порядку.

48. Доводи касаційної скраги про те, що ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року було ухвалено без належного виклику заявника, є безпідставними, оскільки відповідно до положень частини одинадцятої статті 440 ЦПК України, вказане подання розглядається негайно, без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб і визначена обов`язкова участь в судовому засіданні лише державного виконавця або приватного виконавця.

49. Посилання в касаційній скарзі на те, що суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, а саме, неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та орган опіки та піклування не заслуговує на увагу, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має право власності або користування спірним майном та що ухваленими у справі судовими рішеннями вирішувались його права чи інтереси.

50. Крім того, наведе посилання фактично зводиться до необхідності встановлення фактичних обставин щодо порушення прав неповнолітнього, оскільки звертаючись з апеляційною скаргою ОСОБА_4 не посилалась на порушення прав неповнолітньої дитини, а згідно з вимогами статті 400 ЦПК України таке знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

51. При вирішенні даної справи судами першої та апеляційної інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

52. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

53. За положеннями статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

54. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий В. С. Висоцька Судді А. А. Калараш І. В. Литвиненко Є. В. Петров О. С. Ткачук