Ухвала КГС ВС № 910/15482/19

УХВАЛА 25 березня 2021 року м. Київ Справа № 910/15482/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Зуєва В.А. - головуючого, Дроботової Т.Б., Чумака Ю.Я. за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І., за участю представників сторін: позивача - Яцкевіч Т.Л. (адвокат), відповідача - Головачева О.М. (адвокат) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Умань - Агро" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 (судді: Сулім В.В. (головуючий), Ходаківська І.П., Майданевич А.Г.) та рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2020 (суддя Літвінова М.Є.) за позовом Дочірнього підприємства "Умань - Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Руно" про стягнення 2 928 929,09 грн, ВСТАНОВИВ: Дочірнє підприємство "Умань - Агро" (далі - ДП "Умань - Агро", Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Руно" (далі - ТОВ "Агрохолдинг Руно", Відповідач) про стягнення 2 311 676, 99 грн - основної заборгованості, 440 785, 69 грн - пені, 71 599, 02 грн - 3% річних та 104 867, 39 грн - інфляційних втрат (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог). Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору № 502 оренди транспортних засобів та самохідних машин і механізмів (з екіпажом) від 07.07.2017 року в частині повної та своєчасної оплати. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 у справі №910/15482/19, позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 654 966,43 грн - основного боргу, 117 329,87 грн - пені, 19 058,48 грн - 3% річних та 27 913,97 грн - інфляційних втрат. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В іншій частині позову - відмовлено. Місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, виходив із доведеності та обґрунтованості позову. Втім часткове задоволення позовних вимог пов`язано із частковою сплатою Відповідачем боргу. У касаційній скарзі ДП "Умань - Агро" просить скасувати судові рішення попередніх судових інстанцій в частині відмови у задоволені позову та в цій частині прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Касаційне провадження відкрито на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України Скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм статей 286 Господарського кодексу України та 762 Цивільного кодексу України, відповідно до яких термін оренди техніки підтверджується актами приймання-передачі, а не актом наданих послуг, від підписання якого ухиляється орендар. На переконання заявника суди застосували до орендних правовідносин норми законодавства, які регулюють правовідносини з надання послуг. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, а також матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження не підтвердилися, тому касаційне провадження за вищезазначеною касаційною скаргою підлягає закриттю з огляду на таке. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 Господарського процесуального кодексу України). Зі змісту пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Позивача про стягнення заборгованості з орендної плати, а відтак спірні правовідносини підпадають під сферу регулювання положень статей 286 Господарського кодексу України та 762 Цивільного кодексу України. Касаційний господарський суд, проаналізувавши зміст судових рішень дійшов висновку, що судами були прийняті рішення відповідно до встановлених ними обставин на підставі поданих сторонами доказів, які мають індивідуальний характер. Так, господарськими судами попередніх інстанцій з`ясовано, що відповідно до пункту 4.1. договору орендна плата за договором становить загальну вартість наданих послуг з оренди, сплачених орендарем орендодавцеві протягом дії договору на підставі актів приймання-передачі наданих послуг та розраховується виходячи з 23 925,00 грн, у тому числі ПДВ за одну добу оренди однієї одиниці техніки. Зазначене відповідає частині першій статті 628 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України). Дослідивши зміст актів приймання-передачі наданих послуг, суди попередніх інстанцій встановили, що загальний строк оренди двох одиниць техніки становить 27,377 діб. У зв`язку із зазначеним та виходячи із вартості однієї доби оренди однієї одиниці техніки, суди визначили суму орендної плати, яку мав сплатити Відповідач, а саме 1 309 989,45 грн (23 925,00 х 2 х 27,377). Поряд з цим, зважаючи на часткову сплату Відповідачем орендної плати, суди дійшли висновку, що до стягнення підлягає заборгованість у розмірі 654 966,44 грн. Доводи скаржника фактично спрямовані на переоцінку доказів з метою встановлення інших фактичних обставин справи, що виходить за межі встановленої законом компетенції Верховного Суду. При цьому, Суд звертає увагу на те, що у постановах Верховного Суду вже викладався висновок щодо застосування статей 286 Господарського кодексу України та 762 Цивільного кодексу України, зокрема, але не виключно, від 16.08.2018 у справі №910/6737/16, від 03.09.2019 у справі №910/14104/18, від 05.09.2019 у справі №910/22589/17, 28.11.2019 у справі №912/3221/18, від 26.02.2020 у справі №915/400/18 тощо. Так у справі №912/3221/18 Верховний Суд дійшов наступних висновків. Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України та статті 759 Цивільного кодексу України орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідне орендареві для здійснення господарської діяльності. Згідно з частиною першою статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. В силу вимог частини п`ятої статті 762 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 285 Господарського кодексу України орендар зобов`язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 286 Господарського кодексу України). Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України). Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України). В такий спосіб, з огляду на встановлені судами на підставі оцінки доказів належність, допустимість та достовірність яких сторонами не заперечується обставини справи, а також з врахуванням загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, свободи договору суди дійшли висновку про те, що сторони в договорі деталізували та встановили для себе особливості стягнення орендної плати за спірним договором, шляхом встановлення як суми фіксованого платежу за кожну одиницю техніки, так і визначення періоду за який його може бути стягнуто та порядку його підтвердження. При цьому за змістом статті 6 Цивільного кодексу України "Акти цивільного законодавства і договір":

1. Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

2. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

3. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. В такий спосіб висновки судів попередніх інстанцій, зокрема, колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у цій справі, відповідають встановленим ними обставинам справи та не суперечать усталеній практиці застосування Верховним Судом статей 286 Господарського кодексу України та 762 Цивільного кодексу України наведеній вище. Отже, зважаючи на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що у розумінні пункту 4 частини першої статті 296 цього Кодексу є підставою для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ДП "Умань - Агро" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2020 №910/15482/19. Керуючись статтями 234, 235, 296, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційне провадження за касаційною скаргою Дочірнього підприємства "Умань - Агро", відкрите на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий В. А. Зуєв Судді Т. Б. Дроботова Ю. Я. Чумак