Постанова Чернівецький апеляційний суд № 723/4803/19

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 березня 2021 року м. Чернівці справа № 723/4803/19 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Владичан А. І. суддів: Височанської Н.К., Литвинюк І.М. секретар Собчук І.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп», третя особа туристична агенція «ФОП Бастракова Н.Д.» про захист прав споживача, стягнення збитку та відшкодування моральної шкоди за невиконання договору про надання туристичних послуг, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп», від імені якого діє адвокат Крилевець Євгеній Сергійович на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 16 грудня 2020 року (головуючий у 1-й інстанції Дячук О.О.),- ВСТАНОВИВ: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп», третя особа туристична агенція «ФОП Бастракова Н.Д.» про захист прав споживача, стягнення збитку та відшкодування моральної шкоди за невиконання договору про надання туристичних послуг. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 08 листопада 2016 року він звернувся до туристичної агенції «ФОП ОСОБА_2 » для придбання туристичних послуг, а саме організації проведення туристичного туру до Єгипту в період з 14.11.2016 року по 21.11.2016 року, де йому були надані туристичні послуги пов`язані з бронюванням туру загальною вартістю по каталогу 14 295 гривень. 09.11.2016 року позивач у відділенні банку перерахував на рахунок відповідача 12 855,04 гривень, за що у тур агенції йому надали пакет документів: ваучер на проживання в 5 зірковому готелі на двох осіб; 2 електронні квитки на літак; 2 медичні страховки та 2 памятки для туристів. 12.11.2016 року він з сином потягом Чернівці-Київ поїхали до м. Вінниця, 13.11.2016 року у м. Вінниця на таксі доїхали в Аеропорт м. Вінниця, пройшли реєстрацію на рейс Вінниця-Шарм-аль-Шейх, Єгипет. ________________________________________________________________________ Провадження 22ц/822/301/21 Зазначав, що приблизно о 15.00 годині до них підійшов чоловік та повідомив, що у зв`язку з ускладненими погодними умовами відміняється виліт з аеропорту Вінниця, а тому всіх буде доправлено до аеропорту «Бориспіль». В 16.30год подали три автобуси та їм повідомили, що вони їдуть в Аеропорт «Жуляни». 14.11.2016 року вони прибули до Києва у готель «Турист», їх заселили, і в 07 год.30хв. він з сином прибули на рецепцію готелю, запитували чи немає представників туроператора, і кожні 15-20 хвилин заходили у фойє готелю, щоб дізнатися коли виліт. О 09.00 год. він зателефонував до туристичної агенції «Фоп ОСОБА_2 », яка через декілька хвилин повідомила, що туристів з готелю забрали о 07.00 год і приблизно о 10.00 год. з аеропорту м. Києва відправлено в Єгипет. Позивач зазначає, що за час перебування у готелі їх ніхто не повідомляв про час вильоту, представники тур фірми йому не телефонували. Відповідач не пропонував інший варіант відпочинку, та не повернув гроші. Вказував, що йому завдано матеріальну шкоду у розмірі 15 500 гривень, моральну шкоду (яка полягає у приниженні честі, гідності, моральних стражданнях, емоційною напругою, дратівливістю, в тому, що відповідач відмовлявся повернути кошти, ігнорує звернення), яку він оцінює у 50 000 гривень, і за невиконання умов туристичної послуги просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі трьох відсотків вартості послуг за кожен день прострочення починаючи з 14 листопада 2018 року по 14 листопада 2019 року у розмірі 169 725гривень. Просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 15 500 гривень, моральну шкоду у розмірі 50 000 гривень, неустойку у розмірі 169 725гривень. Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 16 грудня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп» на користь ОСОБА_1 , грошові кошти в сумі 12 855 гривень 04 копійки, грошові кошти на відшкодування моральної шкоди в сумі 6000 гривень та неустойку в сумі 20000 гривень. Вирішено питання розподілу судових витрат. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Товариством з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп», від імені якого діє адвокат Крилевець Євгеній Сергійович, подано апеляційну скаргу, в якій вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що 14.11.2016 року позивач та його син не скористалися послугами трансферу з готелю до Міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни)» та послугами перевезення альтернативним рейсом BAY4251, що мав виконуватися з цього аеропорту 14.11.2016 року о 09-00 годині, що зумовило неможливість останніх здійснити продовження подорожі та повністю скористатися замовленим туром. ТОВ «Тревел Профешнл Груп» не було допущено порушення умов договору про надання туристичних послуг №08-11/16 від 08.11.2016 року, а також положень ЗУ «Про туризм», що виключає можливість його притягнення до цивільно-правової відповідальності (стягнення збитків) за невиконання умов договору та закону. Зазначає, що положенням договору про надання туристичних послуг серед іншого, було передбачено виключно бронювання туроператором квитків на літак, що слідує за маршрутом Вінниця Шарм ель Шейх, які мали виконуватися авіаперевізником ТОВ «Авіакомпанія Браво», тобто до обов`язків туроператора за договором входило саме бронювання квитків, тобто забезпечення перевезення, а не здійснення самого перевезення. Отже, відповідальність туроператора може наставати виключно у разі встановлення факту незабезпечення або несвоєчасного забезпечення туристів обумовленими вказаним договором послугами, проте, туроператором в повному обсязі виконано умови договору про надання туристичних послуг, оскільки належним чином було заброньовано всі замовлені позивачем послуги та надано останньому всі необхідні документи для здійснення туристичної подорожі, що не заперечується і самим позивачем. Вказує, що ТОВ «Тревел Профешнл Груп» не є належним відповідачем у справі, позаяк обов`язок із здійснення перевезення було покладено на авіаперевізника, який перебував у самостійних договірних відносинах із позивачем. Перевезення відповідача не відбулося у зв`язку із скасуванням саме авіакомпанією ТОВ «Авіакомпанія Браво» даного рейсу. Отже, у правовідносинах, пов`язаних із перевезенням, туроператор виступає виключно посередником між туристом та авіаперевізником. При цьому авіаперевізник, надаючи туроператору квитки, які в подальшому на виконання останнім договору на туристичне обслуговування передаються туристам, самостійно вступає з такими туристами у договірні правовідносини, тому у цьому випадку виключно авіаперевізник має нести цивільно-правову відповідальність перед позивачем за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання. Однак, суд першої інстанції викладених вище положень законодавства України не врахував, застосувавши положення інших законів, які не підлягають застосуванню в цих правовідносинах. Крім того, туроператор не може нести відповідальності за ненадання послуги авіаперевезення іншим авіарейсом з альтернативним маршрутом перевезенням Київ-Шарм ель Шейх, що мав виконуватись 14.11.2016 року о 09-00 годин, оскільки воно було запропоновано, мало надаватись, а також забезпечуватись виключно авіакомпанією на виконання п.2 ч.2 ст.104 Повітряного кодексу України, а не туроператором на підставі договору про надання туристичних послуг. Також твердження позивача, що йому не було повідомлено про відправку трансферу з готелю для посадки на рейс не підтверджено жодним належним та допустимим доказом. Щодо стягнення збитків, неустойки і моральної шкоди то судом першої інстанції не вірно було застосовано ст.22 ЦК України, оскільки не надано належної правової оцінки тим фактам, що в діях турфірми відсутня неправомірна поведінка, відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та збитками туристів та відсутня вина товариства у заподіянні збитків позивачу, тому судом першої інстанції було прийнято рішення про стягнення збитків неустойки та моральної шкоди з порушенням норм матеріального права. Просить скасувати рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 16 грудня 2020 року повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилається на те, що представник відповідача виклав в апеляційній скарзі видумані та недостовірні доводи, які не можуть бути належними доказами. Вважає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим із правильним застосуванням норм матеріального права, тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Вказує, що майнову відповідальність за порушення законодавства про туризм несе суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, тобто порушив умови договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності та за вини якого, замовнику завдано збитків. Рішенням суду першої інстанції було захищено його права, тобто здійснено захист прав споживача, правомірно стягнуто завдані збитки та відшкодовано моральну шкоду за невиконання умов договору, допущеної з вини товариства. Зазначає, що для спростування доводів апелянта ним, як позивачем процесуально підтверджено та надано суду першої інстанції всі докази, якими й було доведено незаконні дії відповідача. З вказаного вбачається, що судом першої інстанції повністю встановлено та доведено, що не ким небудь а виключно туроператором товариства «Тревел Профешнл Груп» було порушено договірне зобов`язання щодо надання йому туристичних послуг, і у зв`язку із цим зазначений туроператор повинен нести відповідальність по відшкодуванню завданих йому збитків. Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав. Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах суб`єктом відповідальним за надання туристичних послуг (туристичного продукту) є Товариство з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп», яким і було порушено зобов`язання щодо надання туристичних послуг ОСОБА_1 , і саме товариство відповідно до умов договору та вимог Закону України «Про туризм» повинно нести відповідальність по відшкодуванню збитків позивачу. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права. З матеріалів справи вбачається, що у листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до туристичної агенції «ФОП Бастракова Н.Д.» для придбання туристичних послуг, а саме з метою організації проведення туристичного туру до Єгипту в період з 14. по 21.11.2016 року. В приміщенні зазначеної агенції від імені товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп» йому були надані туристичні послуги пов`язані з бронюванням туру до Єгипту. 09.11.2016 року у відділенні банку позивачем перераховано на рахунок відповідача 12 855.04 гривень, та надано йому пакет документів: ваучер на проживання в 5 зірковому готелі на двох осіб; 2 електронні квитки на літак; 2 медичні страховки та 2 пам`ятки для туристів. 13.11.2016 року у зв`язку з ускладненими погодними умовами, виліт на рейс Вінниця-Шарм-аль-Шейх, Єгипет з аеропорту Вінниця було відмінено і всіх туристів доправлено до Києва у готель «Турист», де їх заселили. Виліт планувався з аеропорту «Жуляни». 14.11.2016 року позивача з сином не повідомили про відправку туристів з готелю до аеропорту, в у зв`язку з чим, останні не полетіли на відпочинок до Єгипту згідно купленого туру. Відповідачем не відшкодовано позивачу вартість коштів витрачених на придбання туру до Єгипту. Відповідно до частин 1-2 статті 20 Закону України «Про туризм» за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, турагент) за встановлену договором плату зобов`язується забезпечити надання за замовленням іншої сторони (туриста) комплексу туристичних послуг (туристичний продукт). До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом та не суперечить суті зобов`язання. Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди. Згідно із частиною 5 статті 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору. Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)». Виконавець повинен надати послугу особисто (частина перша статті 902 ЦК України) У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору (частина друга статті 902 ЦК України). Доводи апеляційної скарги що ТОВ «Тревел Профешнл Груп» не є належним відповідачем у справі, позаяк обов`язок із здійснення перевезення було покладено на авіаперевізника, який перебував у самостійних договірних відносинах із позивачем, і авіаперевізник, надаючи туроператору квитки, які в подальшому на виконання останнім договору на туристичне обслуговування передаються туристам, самостійно вступає з такими туристами у договірні правовідносини, тому у цьому випадку виключно авіаперевізник має нести цивільно-правову відповідальність перед позивачем за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки укладаючи договір про надання туристичних послуг ТОВ «Тревел Профешнл Груп» залишається відповідальним перед ОСОБА_1 , навіть за порушення умов договору іншою особою, вданому випадку авіакомпанією, яка не здійснила виліт рейсу в обумовлений договором час, і на яку замовником було покладено виконання такої умови. У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2020 року в справі № 756/1381/17-ц (провадження № 61-30637св18) зроблено висновок по застосуванню статті 902 ЦК України та вказано, що «за загальним правилом виконавець в договорі про надання послуг має надати послугу особисто. Проте не виключається, що сторони в договорі про надання послуг встановлять право виконавця покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, але виконавець залишається відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. При покладенні на іншу особу виконання договору про надання послуг не відбувається виникнення обов`язку в іншої особи. Зрозуміло, що покладення виконання на іншу особу не робить її стороною в зобов`язанні, яке виникло на підставі договору про надання послуг, та не створює для неї жодних прав і обов`язків. По своїй суті дії іншої особи з виконання договору про надання послуг є діями самого виконавця. При цьому виконавець залишається стороною зобов`язання, яке виникло на підставі договору про надання послуг». У постанові Верховного Суду України від 03 липня 2013 року в справі № 6-42цс13 зроблено висновок про те, що «згідно із частиною п`ятою статті 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору. Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про туризм» порушеннями законодавства в галузі туризму є порушення умов договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг. Згідно із частиною десятою статті 20 Закону України «Про туризм» якість туристичних послуг повинна відповідати умовам договору, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються законодавством про захист прав споживачів. Так, частиною четвертою статті 10 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» передбачено, що за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Також частиною першою статті 33 Закону України «Про туризм» встановлено, що суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов`язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Згідно із частинами першою та другою статті 32 Закону України «Про туризм» за неналежне виконання своїх зобов`язань туроператор, турагент, інші суб`єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб`єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини. Отже, враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що майнову відповідальність несе суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, тобто порушив умови договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг, та за вини якого замовнику завдано збитків. Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що у спірних правовідносинах суб`єктом, відповідальним за надання туристичних послуг, є Товариство з обмеженою відповідальність «Тревел Профешнл Груп», який несе відповідальність в повному обсязі перед замовником за порушенням договору навіть при наявності покладення виконання договору про надання послуг на іншу особу. Таким чином не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, що авіаперевізник надаючи туроператору квитки, які в подальшому на виконання останнім договору на туристичне обслуговування передаються туристам, самостійно вступає з такими туристами у договірні відносини, тому в цьому випадку виключно авіаперевізник має нести цивільно-правову відповідальність перед позивачем через невиконання чи неналежне виконання зобов`язання, оскільки правовідносини, які виникли між відповідачем на авіакомпанією не можуть впливати на права позивача, який належно і добросовісно виконав умови укладеного договору. Щодо посилань в апеляційній скарзі, що туроператор не може нести відповідальності за ненадання послуги авіаперевезення іншим авіарейсом з альтернативним маршрутом, то колегія суддів зазначає, що аналіз матеріалів справи свідчить, що інші умови, в тому числі щодо можливості та порядку зміни ТОВ «Тревел Профешнл Груп» обсягу та часу послуг, які входили до визначеного в договорі та програмі туру комплекс туристичних послуг між позивачем та відповідачем визначені не були, а якість туристичних послуг має відповідати умовам договору на туристичне обслуговування, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються Законом України «Про захист прав споживачів»( ч.15 ст.20 ЗУ «Про туризм»). У пункту 1 частини сьомої статті 20 Закону України «Про туризм» передбачено, що кожна зі сторін договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі може вимагати внесення зміни до цього договору або його розірвання у зв`язку із зміною істотних умов договору та обставин, якими вони керувалися під час укладання договору, зокрема у разі погіршення умов туристичної подорожі, зміни її строків. Відповідно до частини 11 статті 20 Закону України «Про туризм» якщо під час виконання договору на туристичне обслуговування туроператор не в змозі надати значну частину туристичного продукту, щодо якого відповідно до договору на туристичне обслуговування сторони досягли згоди, туроператор повинен з метою продовження туристичного обслуговування вжити альтернативних заходів без покладення додаткових витрат на туриста, а в разі потреби відшкодувати йому різницю між запропонованими послугами і тими, які були надані. У разі неможливості здійснення таких заходів або відмови туриста від них туроператор зобов`язаний надати йому без додаткової оплати еквівалентний транспорт для повернення до місця відправлення або іншого місця, на яке погодився турист, а також відшкодувати вартість ненаданих туроператором туристичних послуг і виплатити компенсацію у розмірі, визначеному в договорі за домовленістю сторін. Туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо: невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини туриста; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов`язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб`єкти туристичної діяльності, які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту, не могли передбачити (частина 12 статті 20 Закону України «Про туризм»). Судом першої інстанції стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп» на користь ОСОБА_1 , 12855,04 гривні завданої майнової шкоди, 6000 гривень моральної шкоди та 20000 гривень неустойки. На підставі вищевикладеного суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача понесену останнім матеріальну шкоду в розмірі 12 855 гривень 04 копійки. Частиною другою ст. 33 Закону України «Про туризм» визначено, що заподіяна туристу моральна шкода, якою порушені його законні права, відшкодовується суб`єктом туристичної діяльності в порядку встановленому законом. Відповідно до частини 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відшкодування завданої позивачу моральної шкоди в розмірі 6000 гривень є достатнім, розумним і справедливим з огляду на встановлені обставини. Однак, колегія суддів не погоджується із розміром стягнутої неустойки у розмірі 20 000 гривень, враховуючи наступне. Згідно до п.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів» - у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі. Тлумачення ч.3 ст. 551 ЦК України свідчить, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Враховуючи, що розмір нарахованої позивачем неустойки значно перевищує розмір збитків, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для зменшення її розміру на підставі ч.3 ст. 551 ЦК України до 12885 гривень 04 копійок вартості туристичного туру, оскільки сума нарахованої та стягнутої судом першої інстанції неустойки о перевищує розмір завданих позивачу збитків та вартість туру. Відповідно до статті 376 УПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення неустойки, зменшивши її розмір до розміру завданих матеріальних збитків - 12885 гривень 04 копійки. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Відповідно до правил статті 141 УПК України слід змінити розподіл судових витрат. Згідно вимог ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з п. 3 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги в результаті апеляційного перегляду задоволені частково на загальну суму 31710,08 гривень що становить 81,61% від суми задоволених позовних вимог судом першої інстанції (31710,08*100/38855,04). За подання до суду апеляційної інстанції Товариство з обмеженою відповідальність «Тревел Профешнл Груп» сплатило 4039,58 гривень. З урахуванням розміру задоволених вимог на користь апелянта підлягає відшкодуванню сплачений ним судовий збір на суму 742 гривні 87 копійок (4039,58-81,61/100). Отже, слід відшкодувати з Державного бюджету України на користь Товариство з обмеженою відповідальність «Тревел Профешнл Груп» спалчений ним судовий збір за подачу апеляційної скарги на суму 742 гривні 87 копійок. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Керуючись ст.ст. 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп», від імені якого діє адвокат Крилевець Євгеній Сергійович, задовольнити частково. Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 16 грудня 2020 року в частині стягнення неустойки за кожен день прострочення в розмірі 20000 гривень, змінити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп» на користь ОСОБА_1 неустойку в розмірі 12855 гривень 04 копійки. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Відшкодувати з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп» (код ЄДРПОУ36387500 адреса: м. Київ вул. Велика Васильківська 9/2 офіс 67, 01024), 742 (сімсот сорок дві) гривні 87 копійок сплаченого ним судового збору за подання до суду апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Дата складання повного тексту постанови 01 квітня 2021 року. Головуючий А.І. Владичан Судді: Н.К. Височанська І.М. Литвинюк