Постанова 4822 № 725/2618/19

______ ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 березня 2021 року м. Чернівці Справа № 725/2618/19 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Одинака О. О. суддів Владичана А.І., Литвинюк І.М. секретар Конецька Д.Г. позивач Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» відповідач ОСОБА_1 апеляційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , на ухвалу Першотравневого районного суду міста Чернівці від 1 лютого 2021 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Вольська-Тонієвич О.В. встановив:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог В травні 2019 року ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором в сумі 27 036 гривень 37 копійок (а.с.2-4). Ухвалою Першотравневого районного суду міста Чернівці від 7 жовтня 2019 року було залучено ОСОБА_2 до участі у даній справі як правонаступника ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалою Першотравневого районного суду міста Чернівці від 20 січня 2021 року провадження у справі за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором закрито у зв`язку із смертю відповідача. 25 січня 2021 року ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до суду із клопотанням про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у вказаній справі. Своє клопотання мотивував тим, що оскільки провадження у даній справі було закрито у зв`язку зі смертю відповідача, а ОСОБА_2 при розгляді такої справи було понесено витрати на правничу допомогу у розмірі 8067 гривень 60 копійок у зв`язку з необґрунтованими діями позивача щодо залучення її до участі у даній справі як правонаступника померлого ОСОБА_1 , наявні підстави для стягнення вказаних витрат на її користь з ПАТ «Державний ощадний банк України». Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Першотравневого районного суду міста Чернівці від 1 лютого 2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено. Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено право відповідача у разі закриття провадження у справі заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, тільки у тому випадку, коли він до закінчення розгляду справи (постановлення ухвали про закриття провадження) зробить про це відповідну заяву. Однак з матеріалів справи, зокрема заяви про перегляд заочного рішення, а також заяви про розгляд справи без участі ОСОБА_2 та її представника, вбачається, що адвокатом Поляком П.П. не було заявлено про вирішення судом питання про стягнення судових витрат, понесених ОСОБА_2 у зв`язку із розглядом даної справи. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про стягнення з ПАТ «Державний ощадний банк України» на її користь понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8067 гривень 60 копійок. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції постановив ухвалу з порушенням норм процесуального права. Суд першої інстанції неправильно застосував норми статті 141 ЦПК України. Оскільки наслідком закриття провадження у даній справі є відсутність (скасування) рішення, яким закінчено розгляд справи по суті, застосуванню підлягали положення статті 142 ЦПК України. Норми вказаної статті не передбачають обов`язку відповідача до закінчення судових дебатів зробити відповідну заяву про те, що протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду ним будуть подані докази понесених ним судових витрат. Залучення ОСОБА_2 до участі у даній справі в якості правонаступника померлого відповідача ОСОБА_1 з ініціативи позивача призвело до того, що заявниця внаслідок необґрунтованих дій останнього, понесла витрати на правову допомогу у розмірі 8067 гривень 60 копійок. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ПАТ «Державний ощадний банк України» подало відзив на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а апеляційне провадження у справі закрити. Посилається на те, що аргументи ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними. Судом першої інстанції правильно встановлено обставини у вказаній справі, а саме факт неодноразового вчинення з боку заінтересованої особи щодо заявниці психологічного насильства. Стороною не було подано в порядку пункту 8 частини 3 статті 178 ЦПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідачка понесла і очікує понести в зв`язку із розглядом даної справи. З матеріалів справи вбачається, що адвокатом Поляком П.П. не заявлено про вирішення питання про судові витрати, понесені відповідачкою.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій Встановлено, що в травні 2019 року ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором в сумі 27 036 гривень 37 копійок (а.с.2-4). Ухвалою Першотравневого районного суду міста Чернівці від 7 жовтня 2019 року було залучено ОСОБА_2 до участі у даній справі як правонаступника ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.102). Заочним рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 26 листопада 2019 року було задоволено позов ПАТ «Державний ощадний банк України» та стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача борг за кредитним договором в сумі 27 036 гривень 37 копійок (а.с.111-114). 3 грудня 2020 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , звернулася до суду із заявою по перегляд заочного рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 26 листопада 2019 року (а.с.124-127). Ухвалою Першотравневого районного суду міста Чернівці від 20 січня 2021 року провадження у справі за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором закрито у зв`язку із смертю відповідача. 25 січня 2021 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , звернулася до суду із клопотанням про стягнення з позивача на її користь понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 067 гривень 60 копійок (а.с. 166-167). В матеріалах справи є договір про надання юридичної (правової) допомоги № 197 /20 від 13 листопада 2020 року, укладений між адвокатським об`єднанням «Поляк і партнери» та ОСОБА_2 про надання останній адвокатських послуг (а.с.146) . На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_2 у даній справі, заявницею надано: звіт (акт) про надані послуги у зв`язку із розглядом даної справи від 20 січня 2021 року, згідно якого загальна кількість витраченого адвокатом адвокатського об`єднання «Поляк і партнери» часу на надання правової допомоги ОСОБА_2 в суді першої інстанції становила: консультація в офісі та ознайомлення з матеріалами справи - 1 година; підготовка заяви про перегляд заочного рішення 2 години, підготовка та представництво інтересів відповідача в судовому засіданні 1 година. Загальна вартість за надання вказаних послуг становила 8 067 гривень 60 копійок (а.с.168). З квитанцій до прибуткового касового ордера № 16/20/11 та № 20/21/01 від 16 листопада 2020 року та від 20 січня 2021 року вбачається, що ОСОБА_2 сплатила адвокатському об`єднанню «Поляк і партнери» 8 067 гривень 60 копійок за надану професійну правничу допомогу (а.с.164-165). Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини. У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України). Частинами першою та другою статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету (частина друга статті 255 ЦПК України). Судом установлено, що ухвалою Першотравневого районного суду міста Чернівці від 20 січня 2021 року провадження у справі за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором було закрито на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України. Загальне правило щодо компенсації судових витрат у разі закриття провадження передбачено частиною п`ятою статті 142 ЦПК України, згідно з якою у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Суд першої інстанції, відмовляючи у стягненні з позивача на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу керувався положеннями частини 8 статті 141 ЦПК України, проте ця спеціальна норма процесуального права стосується інших правових наслідків, а саме стягнення судових витрат за наслідками прийняття судового рішення по суті. Проте як роз`яснив Верховний Суд в ухвалі від 9 вересня 2020 року у справі 915/2101/19 та постанові від 21 березня 2019 року у справі № 757/29337/16 наслідком закриття провадження у справі є відсутність (скасування) рішення, яким закінчено розгляд справи по суті. За таких обставин, застосуванню підлягали загальні положення цивільного процесуального законодавства, а саме стаття 142 ЦПК України. Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у постанові від 17 лютого 2021 року у справі № 308/9100/19-ц. Згідно з частиною шостою статті 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу. Відповідно до частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Особі гарантується право на звернення до суду за захистом та право на позов. ЦПК України передбачає компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача. Добросовісні дії позивача спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист. Отже, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову, а стягнення судових витрат є законним наслідком розгляду справи в суді. Для задоволення заявлених вимог відповідач повинен довести, а суд - встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується. У заяві про розподіл між сторонами судових витрат, пов`язаних із правовою допомогою та в апеляційній скарзі, заявниця ОСОБА_2 зазначала про те, що позивач, дізнавшись ще 10 липня 2019 року із відповіді Чернівецького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану № 4214/15.1-04-31 від 3 липня 2019 року на запит суду про смерть відповідача ОСОБА_1 , та усвідомлюючи, що провадження у даній справі підлягає закриттю, все ж таки подав до суду клопотання про заміну відповідача у порядку статі 55 ЦПК України за наслідками якого судом постановлено ухвалу Першотравневого районного суду міста Чернівці від 7 жовтня 2019 року про залучення ОСОБА_2 до участі у даній справі як правонаступника ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок таких необґрунтованих дій позивача ОСОБА_2 змушена була оскаржувати в подальшому заочне рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 26 листопада 2019 року про задоволення позову банку до неї про стягнення боргу за кредитним договором, скориставшись при цьому послугами адвоката. Колегія суддів, враховуючи вищевказані аргументи заявниці та дослідивши матеріали справи, дійшла висновку про те, що звернення ПАТ «Державний ощадний банк України» до суду із заявою про заміну відповідача, за умови обізнаності позивача про смерть відповідача ОСОБА_1 , який помер ще задовго до відкриття провадження у даній справі, та у зв`язку з цим наявності підстав для закриття провадження у такій справі, свідчить про умисні дії позивача щодо заявлення до ОСОБА_2 позовних вимог з порушенням вимог ЦПК України. Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у постановах від 19 грудня 2019 року у справі № 757/35897/18-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 758/12381/18-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 701/934/18 та від 21 грудня 2020 року у справі № 644/7976/18. У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення». Враховуючи надання представником ОСОБА_2 ОСОБА_3 належних доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_2 у зв`язку з розглядом даної справи, а саме договору про надання юридичної (правової) допомоги № 197 /20 від 13 листопада 2020 року, звіту (акта) про надані послуги у зв`язку із розглядом даної справи від 20 січня 2021 року, та квитанцій до прибуткового касового ордера № 16/20/11 та № 20/21/01 від 16 листопада 2020 року та від 20 січня 2021 року, апеляційний суд дійшов висновку про доведеність заявником понесених витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції у розмірі 8 067 гривень 60 копійок. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення з позивача на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 067 гривень 60 копійок. Керуючись статтями 367,368,374,376,381,382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , задовольнити. Ухвалу Першотравневого районного суду міста Чернівці від 1 лютого 2021 року скасувати. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_2 8 067 ( вісім тисяч шістдесят сім) гривень 60 копійок витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 31 березня 2021 року Головуючий О.О. Одинак Судді: А.І. Владичан І.М. Литвинюк