Постанова Чернівецький апеляційний суд № 727/14321/25

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2026 року м. Чернівці справа № 727/14321/25 провадження № 22-ц/822/723/26 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Одинака О. О. суддів: Височанської Н. К., Перепелюк І. Б. за участю секретаря судового засідання Тодоряка Г. Д. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач: Чернівецька обласна прокуратура, Державна Казначейська служба України апеляційна скарга Чернівецької обласної прокуратури на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 27 лютого 2026 року та додаткове рішення від 27 лютого 2026 року головуючий в суді першої інстанції суддя Гавалешко П. С. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави України в собі Чернівецької обласної прокуратури, Державної Казначейської служби України про відшкодування шкоди. Просив суд стягнути з держави Україна за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 254 216 гривень в рахунок відшкодування сум, сплачених ним адвокатському об`єднанню «Поляк і партнери», у зв`язку з наданням йому правничої допомоги у справі № 726/830/19. Позов обґрунтований тим, що 04 грудня 2024 року Садгірським районним судом міста Чернівців було постановлено вирок, яким визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за частиною першою статті 270 КК України та виправдано ОСОБА_1 , у зв`язку із не доведеністю в діях складу кримінального правопорушення. Вважає, що у зв`язку із ухваленням щодо нього виправдувального вироку, має право на відшкодування сум, що були ним сплачені його захисникам, за рахунок коштів державного бюджету. Вказане право йому гарантується статтею 56 Конституції України як нормою прямої дії, а також нормами статті 1176 ЦК України та положеннями Закону №266/94-ВР. Так, сума судових витрат, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи №726/830/19, становить 254 216 гривень. Згідно опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, ОСОБА_1 надано правничі послуги пов`язані з розглядом кримінальної справи у сумі 254 214 гривень за 109 годин 30 хвилин витраченого часу адвокатом. Його підпис на даному акті, свідчить про те, що клієнт погодив обсяг та вартість наданих йому послуг. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівців від 27 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 до Чернівецької обласної прокуратури, Державної Казначейської служби України задоволено частково. Стягнуто з держави Україна за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 254 214 гривень в рахунок відшкодування сум, сплачених ним адвокатському об`єднанню «Поляк і партнери», у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги у справі № 726/830/19. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що 04 грудня 2024 року Садгірським районним судом міста Чернівців було постановлено виправдувальний вирок щодо ОСОБА_1 , який має право на відшкодування шкоди - витрат на правничу допомогу, які позивач у цій справі поніс у зв`язку з розглядом кримінальної справи № 726/830/19 згідно звіту (акту) про надані послуги у сумі 254 214 гривень. Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівців від 27 лютого 2026 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 12 000 гривень. Суд першої інстанції обґрунтував розмір витрат на правничу допомогу, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, який є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також складністю справи. Короткий зміст вимог апеляційних скарг В апеляційній скарзі Чернівецька обласна прокуратура просить: - скасувати рішення про часткове задоволення позову Шевченківського районного суду міста Чернівці від 27 лютого 2026 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог; - скасувати додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 27 лютого 2026 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Чернівецька обласна прокуратура посилається на те, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у частині стягнення на користь позивача коштів витрачених ним за надання правової допомоги у розмірі 254 214 гривень є безпідставним та необґрунтованим, по причині поверхневої оцінки судом наданих стороною позивача доказів щодо підстав надання правової допомоги, необхідності надання, розміру витраченого адвокатом часу, без належної оцінки кожного виду правової допомоги визначеного у звіті, перевірки необхідності здійснення, реальності надання та співмірності вартості та обсягу вчинених дій. Вказує, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Із перерахованих у звіті, вчинених адвокатом дій, вбачається що адвокатом для підготовки заяв технічного характеру (які не містять жодних відомостей стосовно надання будь-якої правової допомоги) витрачено 415 хвилин (або 7 годин), що є неспівмірним з виконаною роботою та її змістом. Окрім того, клопотання неодноразово повторюються, зокрема: 02 березня 2020 року - підготовка клопотання про надання копій технічних записів судових засідань; 10 лютого 2020 року - підготовка клопотання про надання копій звукозаписів судових засідань (00:30 год); 14 лютого 2020 року - підготовка клопотання про надання копій звукозаписів судових засідань (00:30 год); 14 лютого 2020 року - підготовка заяви до суду щодо подання клопотання (00:40 год). Клопотання про відкладення судового розгляду адвокатом було подано 5 разів: 28 лютого 2020 року(тривалість часу підготовки 0:30 години); 25 березня 2020 року (тривалість часу підготовки 00:30 год); 21 вересня 2021 року (тривалість часу підготовки 0:30 год); 21 лютого 2022 року (тривалість часу підготовки 00:25 год); 20 грудня 2019 року (тривалість часу підготовки 00:30 год). Зміст заяви про відкладення судового засідання кожного разу готувався у межах 30 хвилин, доказів подання зазначених заяв до суду з відміткою про реєстрацію не надано, що свідчить про безпідставність включення зазначених заяв та клопотань до звіту. Крім того, вказані документи є технічними документами та за своїм змістом не потребують значних знань та зусиль для їх складання та подання, а вказана у звіті така дія, як особисте отримання копії ухвали про скасування арешту в суді, є технічною та такою, що не може відноситись до виду правничої допомоги. Звертає увагу, що у звіті разом з видом правничої допомоги зазначено кількість часу, однак не надано відповідних доказів про надання правової допомоги у певні дні (по датах) і не підтверджено тривалість витраченого часу на надання допомоги, стороною позивача не надано доказів, що письмова промова у дебатах (підготовка якої тривала 4 години) була долучена до матеріалів справи чи, що вона проголошувалась у судовому засіданні. Зазначає, що не надано доказів участі в судових засіданнях в конкретні дати та тривалості судових засідань у межах часу, зазначеного у звіті - 26 годин 25 хвилин. Також, не підтверджена доказами зазначена у звіті 29 квітня 2022 року дія, як ознайомлення з матеріалами справи в суді, тривалістю 6 годин 50 хвилин. Звертає увагу, що до матеріалів позовної заяви додано копії квитанцій про сплату позивачем коштів на користь адвокатського об`єднання на загальну суму 240 444 гривень, що на 13 770 гривень менше за загальну суму, що зазначена у прохальній частині позовної заяви. Відтак, позивачем не надано достатньо доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між зазначеними у звіті видами правової допомоги, необхідністю їх вчинення, реальністю виконання, що вказані у звіті. В частині оскарження додаткового рішення суду першої інстанції Чернівецька обласна прокуратура вказувала на безпідставність задоволення судом вимог у розмірі 12 000 гривень. Вказує, що позивачем та його представником жодним чином не доведено та не надано відповідних доказів про надання правової допомоги у певні дні (по датах), не підтверджено тривалість витраченого часу на надання допомоги та не надано суду процесуальних документів з відміткою про реєстрації в суді чи довідки, яка за змістом підтверджувала б подання певних документів, а тому вважає, що додаткове рішення прийняте за результатами розгляду заяви представника позивача є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Поляк М. В., у відзиві просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вказує, що надані стороною позивача до суду докази на підтвердження розміру шкоди є належними та достатніми. В детальному звіті-акті про надані послуги відображено повноту наданих виправданому його захисниками правничої допомоги, послуг, дій, що були вчинені в його інтересах, в результаті яких було досягнуто виправдання ОСОБА_1 в межах кримінальної справи та висунутого обвинувачення. За таких обставин, вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення позову. В частині оскарження додаткового рішення вказує на те, що, стягнуті судові витрати є співмірними із складністю справи, кількість процесуальних заяв по суті, тривалості та кількості судових засідань та також обсягу часу, витраченого для ефективного представництва інтересів позивача. Такі витрати є розумними, реальними та пропорційними, а тому вказані доводи відповідача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій 19 березня 2018 року до Єдиного державного реєстру досудових розслідування внесено відомості за №12018260030000183 про кримінальне правопорушення, передбаченого частиною першою статті 270 КК України. 04 грудня 2024 року Садгірським районним судом міста Чернівців було постановлено вирок у вказаному кримінальному провадженні (справа №726/830/19), яким ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за частиною першою статті 270 КК України та виправдано, у зв`язку із недоведеністю в діях складу кримінального правопорушення. На підтвердження витрат на правову допомогу в межах кримінального провадження, надану адвокатським об`єднанням «Поляк і Партнери», надано: договір №176/19 про надання юридичної (правничої) допомоги, звіт (акт) про надані послуги у зв`язку із розглядом справи №726/830/19, квитанції до прибуткового касового ордера: № 08/19/12 від 05 грудня 2019 року на суму 12 797 гривень 20 копійок, № 11/20/03 від 03 березня 2020 року на суму 32 746 гривень, № 15/20/03 від 26 березня 2020 року на суму 16 058 гривень 20 копійок, № 22/20/07 від 30 липня 2020 року на суму 17 002 гривень 80 копійок, № 02/20/02 від 15 листопада 2020 року на суму 10 390 гривень 60 копійок, № 03/21/12 від 08 грудня 2021 року на суму 22 400 гривень, № 11/22/02 від 23 лютого 2022 року на суму 6 283 гривень 25 копійок, № 09/22/05 від 13 травня 2022 року на суму 31416 гривень 65 копійок, № 02/22/10 від 04 жовтня 2022 року на суму 25 133 гривень 20 копійок, № 08/23/11 від 16 листопада 2023 року на суму 18 313 гривень, № 17/24/11 від 06 листопада 2024 року на суму 28400 гривень, № 03/24/06 від 18 червня 2024 року на суму 19 406 гривень 50 копійок, № 13/25/05 від 23 травня 2025 року на суму 13 866 гривень 60 копійок та вирок Садгірського районного суду міста Чернівців від 04 грудня 2024 року відносно ОСОБА_2 . Відповідно до пункту 4.1 договору № 176/19 про надання юридичної (правничої) допомоги від 02 вересня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням «Поляк і Партнери», винагорода за послуги, що надаються АО визначається в межах сорока відсотків розміру місячної заробітної плати встановленої на 1 січня поточного року, за годину роботи особи, яка надавала правову допомогу, якщо інший порядок розрахунків не зазначений в дорученні (угоді) до даного договору. Пунктом 4.3 вказаного договору передбачено, що підставою для виплати гонорару є звіт ( акт надання послуг), який повинен містити інформацію про вид наданої послуги; час витрачений на виконання; понесені фактичні витрати. Зі звіту(акту) про надані послуги у зв`язку із розглядом справи № 726/830/19, сторони узгодили надання ОСОБА_1 правничої допомоги (109 годин 30 хвилин) на суму 254 214 гривень. Сума судових витрат на правничу допомогу, яку виправданий ОСОБА_1 поніс, у зв`язку із розглядом кримінальної справи № 726/830/19, згідно з наданих ним квитанцій, становить 254 214 гривень. Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає зазначеним вище вимогам з огляду на наступне. У частині першій статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР) Частиною другою статті 1 Закону № 266/94-ВР встановлено, що у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону №266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутності у діянні складу кримінального правопорушення або невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпання можливостей їх отримати. Право на відшкодування сум, сплачених громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги у випадку незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, передбачено пунктом 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Визначені наведеним Законом суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги не є тотожними витратам на правничу допомогу, передбаченим статтею 137 ЦПК України, а тому, у зазначеному випадку застосуванню підлягає спеціальна норма закону. У постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 335/4358/21 зазначено, що порядок застосування цього Закону визначено Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41 (далі - Положення). Абзацом 3 пункту 10 Положення встановлено, що до сум, які підлягають поверненню на підставі пункту 4 статті 3 Закону № 266/94-ВР, відносяться суми, сплачені ним адвокатському об`єднанню (адвокату) за участь адвоката у справі, написання касаційної скарги, а також внесені ним у рахунок оплати витрат адвоката у зв`язку з поїздками у справі до касаційної інстанції. Тобто позивач має право на відшкодування шкоди, у тому числі, відшкодування (повернення) сум, сплачених за надання йому юридичної допомоги, і право на таке відшкодування виникає на підставі прямої вказівки закону. Аналогічні висновки щодо стягнення майнової шкоди у розмірі витрат громадянина, сплачених ним у зв`язку із наданням юридичної допомоги у кримінальному провадженні, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15, у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 333/7311/16-ц. При цьому передбачені статтею 137 ЦПК України підстави зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути застосовані у разі вирішення питання про відшкодування (повернення) на підставі пункту 4 статті 3 Закону № 266/94-ВР суми, сплаченої громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 750/958/20. Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якої надано Конституційним Судом України у Рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009. У Рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. На підтвердження понесених витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правничої допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 8) надання правничої допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; 9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування (див. постанови Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 201/4534/20 та від 01 травня 2024 року у справі № 461/2033/23). За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Зокрема Верховний суд у постанові від 19 лютого 2026 року у справі № 757/46124/23 (провадження №61-13965св25) дійшов висновку, що вимога про врахування принципу реальності адвокатських витрат є застосовною і при вирішення питання про відшкодування шкоди, на підставі пункту четвертого статті 3 Закону № 266/94-ВР, розмір якої обґрунтовується наданням юридичної допомоги у випадку незаконного притягнення особи до кримінальної відповідальності. Отже, вирішуючи питання про відшкодування шкоди, суд має пересвідчитись що заявлені витрати, які понесені особою на оплату юридичних послуг в рамках кримінального провадження, були співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine), заява № 19336/04, § 268). Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 04 червня 2025 року справі № 501/2878/23 (провадження №61-17214св24). Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просив стягнути на його користь 254 214 гривень в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу у кримінальному провадженні. Колегія суддів приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію реальності понесення таких витрат. Як встановлено судом та не оспорюється сторонами, ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством, що відповідно до статті 1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», що є підставою для відшкодування суми, сплаченої позивачем у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги. Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги Чернівецької обласної прокуратури, приходить до висновків про недоведеність у повному розмірі заявленої до відшкодування шкоди, яка завдана позивачу у зв`язку з наданням правничої допомоги. Зокрема, як вбачається із звіту (акту) про надані послуги у зв`язку із розглядом справи №726/830/19, така правнича допомога, як: підготовка клопотань про відкладення судового засідання (20 грудня 2019 року, 30 хвилин; 28 лютого 2020 року, 30 хвилин; 25 березня 2020 року, 30 хвилин; 21 вересня 2021 року, 30 хвилин; 21 лютого 2022 року, 25 хвилин), особисте отримання копії ухвали про скасування арешту (16 травня 2025 року, 40 хвилин), підготовка клопотання про надання копій технічних записів судових засідань (02 березня 2020 року, 1 година), підготовка клопотань про надання копій звукозаписів судових засідань (10 лютого 2020 року, 30 хвилин; 14 лютого 2020 року, 30 хвилин;), підготовка заяви до суду щодо подання клопотання (14 лютого 2020 року, 40 хвилин), підготовка клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (30 травня 2024 року, 30 хвилин; 16 травня 2025 року, 40 хвилин), заявлені види правничої допомоги є однотипними, повторюваними та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами їх фактичного виконання в заявленому обсязі часу. Загальна тривалість заявленого часу на надання зазначених видів правничої допомоги становить 415 хвилин. Оцінюючи наведені доводи та подані докази у їх сукупності, суд апеляційної інстанції виходить із того, що заявлений до відшкодування обсяг витрат на правничу допомогу в частині підготовки технічних процесуальних документів не підтверджений належними та допустимими доказами його фактичного та реального виконання у зазначеному обсязі часу. Подані до матеріалів справи дані про підготовку клопотань про відкладення судових засідань, запитів щодо отримання копій процесуальних документів та звукозаписів, заяв технічного характеру, а також інших однотипних процесуальних документів свідчать про їх повторюваність та стандартний характер, що об`єктивно не потребує значних витрат часу, заявлених у звіті. При цьому матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували фактичне виконання відповідних дій у заявлений спосіб та обсяг часу і відсутня можливість перевірити реальність заявлених витрат. Отже, наведені у звіті відомості в цій частині не підтверджують реальності заявлених витрат, у зв`язку з чим підстави для їх врахування при визначенні розміру витрат на правничу допомогу відсутні. Щодо окремих видів правничої допомоги, зазначених у звіті, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Витрати, заявлені як підготовка письмової промови у судових дебатах (13 березня 2020 року, 4 години), не можуть бути враховані як такі, що підлягають відшкодуванню, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів фактичного складання та подання до суду зазначеного документа у процесі розгляду кримінальної справи, зокрема відсутні дані про його долучення до матеріалів справи чи проголошення в судовому засіданні. За таких обставин відсутні підстави вважати зазначену дію реальною та необхідною в контексті розгляду справи. Аналогічно, не підлягають врахуванню витрати, заявлені як ознайомлення з матеріалами справи в суді (29 квітня 2022 року, 6 годин 50 хвилин), оскільки позивачем та його представником не надано належних і допустимих доказів фактичного здійснення вказаної дії у зазначеному обсязі часу, зокрема підтверджень перебування у суді протягом усього заявленого періоду або процесуальних документів, які б підтверджували обсяг і тривалість такого ознайомлення. Загальна тривалість зазначених видів правничої допомоги становить 650 хвилин. Отже, наведені витрати є недоведеними у частині їх реальності, тож не можуть бути враховані при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Аналогічні висновки викладені у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 лютого 2026 року у справі № 757/46124/23, від 04 червня 2025 року у справі № 501/2878/23 щодо доказів підтвердження розміру витрат на правничу допомогу. За висновками Верховного Суду в постановах від 29 серпня 2018 року у справі № 910/23428/17, від 27 серпня 2024 року у справі № 758/4213/21 під час оцінки достатності доказів діють спеціальні правила стандарти доказування, якими має керуватися суд під час вирішення справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Окремо слід зазначити, що позивачем не було заявлене клопотання про витребування кримінального провадження, як матеріальної основи надання правничої допомоги у встановленому обсязі, та відповідно судом першої інстанції не витребовувалося та не досліджувалося, що додатково унеможливлює перевірку реальності та необхідності заявлених витрат. Подібні висновки наведені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц щодо критерію реальності витрат на правничу допомогу. З наведених вище мотивів, суд апеляційної інстанції, з огляду на наведені Чернівецької обласної прокуратури доводи апеляційної скарги, також позбавлений можливості перевірити реальність надання правничої допомоги у межах кримінальної справи, яка полягала у представництві ОСОБА_1 адвокатом у судових засіданнях, а саме: 01 червня 2020 року, 27 липня 2020 року, 20 січня 2022 року, 12 травня 2022 року, 16 серпня 2022 року, 30 серпня 2022 року, 14 вересня 2022 року, 03 жовтня 2022 року, 31 січня 2023 року, 06 квітня 2023 року, 16 жовтня 2023 року, 15 листопада 2023 року, 11 квітня 2024 року, 30 травня 2024 року, 09 вересня 2024 року, 24 жовтня 2024 року, як і фактично витрачений адвокатом час у ході вчинення відповідних процесуальних дій загальною тривалістю 26 годин 30 хвилин. Щодо посилання апелянта на розбіжність між сумою, зазначеною у прохальній частині позовної заяви, та сумою, підтвердженою квитанціями про оплату правничої допомоги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі доводи є не обґрунтованими. Як вбачається з матеріалів справи, надані позивачем квитанції підтверджують фактичну оплату витрат на правничу допомогу саме у загальному розмірі 254 214 гривень. З урахуванням викладених вище висновків щодо відсутності підстав для врахування окремих видів витрат на правничу допомогу, відповідні суми витрат підлягають виключенню із загального розрахунку заявлених витрат. Відтак, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню, суд виходить із необхідності виключення необґрунтовано заявлених витрат, що не підтверджені належними та допустимими доказами на предмет їх реальності. Зі звіту (акту) про надані послуги вбачається, що вартість однієї години роботи адвоката становила: у 2019 році - 1 669 гривень 20 копійок, у 2020 році - 1 889 гривень 20 копійок, у 2021 році - 2 400 гривень, у 2022 році - 2 600 гривень, у 2023 році - 2 680 гривень, у 2024 році - 2 840 гривень, у 2025 році - 3 200 гривень. На підставі зазначених погодинних ставок та часу, відображеного у звіті, здійснюються наступні розрахунки вартості окремих видів правничої допомоги, які підлягають вирахуванню при визначенні розміру завданої позивачу майнової шкоди: - 20 грудня 2019 року - підготовка клопотання про відкладення судового засідання (00:30 год = 0,5 ? 1 669,20 грн) = 834,60 грн; - 10 лютого 2020 року - підготовка клопотання про надання копій звукозаписів судових засідань (00:30 год = 0,5 ? 1 889,20 грн) = 944,60 грн; - 14 лютого 2020 року - підготовка клопотання про надання копій звукозаписів судових засідань (00:30 год = 0,5 ? 1 889,20 грн) = 944,60 грн; - 14 лютого 2020 року - підготовка заяви до суду щодо подання клопотання (00:40 год = 0,67 ? 1 889,20 грн) = 1 265,76 грн; - 28 лютого 2020 року - підготовка клопотання про відкладення судового засідання 00:30 год = 0,5 ? 1 889,20 грн = 944,60 грн; - 02 березня 2020 року - підготовка клопотання про надання копій звукозаписів судових засідань (01:00 год = 1 ? 1 889,20 грн) = 1 889,20 грн; - 13 березня 2020 року - підготовка письмової промови у дебатах (4 год = 4 ? 1 889,20 грн) = 7 556,80 грн; - 25 березня 2020 року - підготовка клопотання про відкладення судового засідання (00:30 год = 0,5 ? 1 889,20 грн) = 944,60 грн; - 01 червня 2020 року - підготовка та участь у судовому засіданні (02:00 год = 2 ? 1 889,20 грн) = 3 778,4 грн; - 27 липня 2020 року - підготовка та участь у судовому засіданні щодо розгляду апеляційної скарги (02:00 год = 2 ? 1 889,20 грн) = 3 778,4 грн; - 21 вересня 2021 року - підготовка клопотання про відкладення судового засідання 00:30 год = 0,5 год, 0,5 ? 2 400 грн = 1 200 грн; - 20 січня 2022 підготовка та участь в судовому засіданні в Садгірському районному суді. Відкладення справи (00:30 год = 0,5 ? 2 600 грн) = 1 300 грн; - 29 квітня 2022 року - ознайомлення з матеріалами справи в суді (6 год 50 хв = 6,83 ? 2 600 грн) = 17 758 грн; - 12 травня 2022 року - підготовка та представництво інтересів в суді (02:05 год = 2,08 ? 2 600 грн) = 5 408 грн; - 16 серпня 2022 року - підготовка та представництво інтересів в суді (01:30 год = 1,5 ? 2 600 грн) = 3 900; - 30 серпня 2022 року - підготовка та представництво інтересів в суді (01:00 год = 1 ? 2 600 грн) = 2 600 грн; - 14 вересня 2022 року - підготовка та представництво інтересів в суді (01:30 год = 1,5 ? 2 600 грн) = 3 900 грн; - 03 жовтня 2022 року - підготовка та представництво інтересів в суді (01:00 год = 1 ? 2 600 грн) = 2 600 грн; - 31 січня 2023 року - підготовка та представництво інтересів в суді (01:00 год = 1 ? 2 680 грн) = 2 680 грн; - 06 квітня 2023 року - підготовка та представництво інтересів в суді (01:00 год = 1 ? 2 680 грн) = 2 680 грн; - 06 квітня 2023 року - підготовка та представництво інтересів в суді (01:25 год = 1,42 ? 2 680 грн) = 3 805,6 грн; - 16 жовтня 2023 року - підготовка та представництво інтересів в суді (02:00 год = 2 ? 2 680 грн) =5 360 грн; - 15 листопада 2023 року - підготовка та представництво інтересів в суді (01:00 год = 1 ? 2 680 грн) = 2 680 грн; - 11 квітня 2024 року - підготовка та представництво інтересів в суді (02:00 год = 2 ? 2 840 грн) = 5 680 грн; - 30 травня 2024 року - підготовка та участь у судовому засіданні (01:30 год = 1,5 ? 2 840 грн) = 4 260 грн; - 09 вересня 2024 року - підготовка та участь у судовому засіданні (03:00 год = 3 ? 2 840 грн) = 8 520 грн; - 24 жовтня 2024 року - підготовка та участь у судовому засіданні (02:00 год = 2 ? 2 840 грн) = 5 680 грн; - 30 травня 2024 року - підготовка клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (00:30 год = 0,5 ? 2 840 грн) = 1 420 грн; - 16 травня 2025 року - наручне отримання копії ухвали про скасування арешту (00:40 год = 0,67 ? 3 200 грн) = 2 144 грн; - 16 травня 2025 року - підготовка клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (00:40 год = 0,67 ? 3 200 грн) = 2 144 грн. Отже, із загальної заявленої позивачем до стягнення майнової шкоди у сумі 254 214 гривень підлягають виключенню витрати, що не підтверджені належними та допустимими доказами на предмет їх реальності у загальному розмірі 108 601 гривня 15 копійок. З урахуванням наведеного з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 145 612 гривень 84 копійки в рахунок відшкодування сум, сплачених ним за надання правничої допомоги у справі № 726/830/19. Також колегія суддів не вбачає необхідності у зазначенні в резолютивній частині рішення посилання про стягнення з держави України на користь позивача саме сум, які були сплачені ним адвокатському об`єднанню «Поляк і партнери», у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги у справі № 726/830/19, оскільки предметом спору у справі є саме відшкодування позивачу майнової шкоди, що не потребує додаткового уточнення. Щодо оскарження додаткового рішення суду першої інстанції від 27 лютого 2026 року У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) зазначено, що за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. Як встановлено судом апеляційної інстанції представник позивача Поляк М. В. до ухвалення рішення у справі заявила клопотання в порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у сумі 32258 гривень 80 копійок, пов`язаних з розглядом справи. 19 лютого 2026 року від представника позивача адвоката Поляк М.В. до суду першої інстанції надійшла заява про ухвалення додаткового рішення. Вирішуючи заяву представника позивача Поляк М.В. про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлений до відшкодування позивачем розмір витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню у сумі 12000 гривень, який є співмірним з складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг, а також складністю справи. Колегія суддів погоджується з таким висновком, з огляду на наступне. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України). Таке відшкодування судових витрат повинно здійснюватися відповідно до умов, підстав та у порядку, передбаченому Главою 8 Розділу I ЦПК України. Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Згідно з частиною другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Разом з тим, у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, відповідно до вказаної норми закону під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Колегія суддів звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, наведеної у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, у якій Велика Палата зробила наступні висновки. Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару). Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару. Тому враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. З поданих до суду документів встановлено, що правнича допомога ОСОБА_1 у суді першої інстанції надавалася адвокатом Поляк М. В. на підставі договору № 102/25 від 16 травня 2025 року про надання юридичної (правничої) допомоги та ордером. Як вбачається з матеріалів справи представник Поляк М. В. у порядку та строки, визначені частиною восьмою статті 141 ЦПК України, подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення та докази понесення витрат на правничу допомогу, а саме: звіт (акт) про надані послуги позивачу у зв`язку із розглядом справи №727/14321/25 від 19 лютого 2026 року; копія квитанції до прибуткового касового ордеру №14/25/12 від 14 грудня 2025 року на суму 28 800 гривень; копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 19/26/02 від 19 лютого 2026 року на суму 3 458 гривень 80 копійок Верховний Суд у постановах від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг. Велика Палата Верховного Суду вже зазначала про те, що під час визначення суми відшкодування суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)). Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року («East/West Alliance Limited v. Ukraine», заява № 19336/04, § 268)). Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: - має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21); - з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами тощо) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21, а також у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року у справі № 910/615/14 (№ 910/5042/22), від 26 вересня 2024 року у справі № 910/11903/23, від 25 січня 2025 року у справі № 369/849/18). У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. У постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки: «… не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

142. Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

143. Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

144. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

145. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права». У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виокремити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Тому під час вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Як вбачається з звіту (акту) про надані послуги, за погодженням сторін вартість однієї години роботи адвоката (з урахуванням технічних витрат) становить 40 (сорок) відсотків розміру місячної мінімальної заробітної плати встановленої на 1 січня поточного року. Також відповідно до вищевказаного розрахунку зміст правничої допомоги полягав у наступному: - підготовка позовної заяви та формування додатків, надсилання копії позовної заяви із додатками відповідачам, подання позовної заяви через підсистему «Електронний суд» (3 години); - підготовка відповіді на відзив (2 години); - підготовка заперечень на клопотання ДКСУ про залишення позову без розгляду (1 година); - підготовка та участь у підготовчому судовому засіданні, розгляд клопотання про залишення позову без розгляду (1 година); - підготовка відповіді на відзив ДКСУ (2 години). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) виснувала, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення. Колегія суддів наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. Заперечуючи проти задоволення заяви, представник Державної казначейської служби України вважав заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу завищеним та необґрунтованим. Також зазначав, що в даній справі відповідачем є держава, тому витрати повинні відшкодовуватися за рахунок держави. Від представника Чернівецької обласної прокуратури надійшли заперечення, в яких зазначено, що у справах про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, що компенсуються за рахунок держави, належним боржником є держава Україна. Вважають, що витрати, визначені у договорі № 102/25 від 16 травня 2025 року та звіті (акті) від 19 лютого 2026 року, є завищеними, неспівмірними зі складністю справи та такими, що не підлягають відшкодуванню. Відповідно до вимог пункту 3 частини четвертої статті 265 ЦПК рішення суду першої інстанції складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику. Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку, що законодавець імперативно визначив необхідність здійснювати відхилення доводу (аргументу) учасника справи, з яким апеляційний суд не погоджується. При цьому не має значення, чи стосується такий довід (аргумент) судового рішення по суті, чи тільки процесуального питання Близькі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10 січня 2024 року в справі № 501/1672/22 (провадження № 61-16084св23), від 17 січня 2024 року в справі № 441/1159/21 (провадження № 61-14938св23). Вирішуючи заяву представника позивача Поляк М. В. суд першої інстанції навів вмотивоване обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, який є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також складністю справи та зменшив розмір судових витрат до 12 000 гривень. В свою чергу суд апеляційної інстанції визначаючись із розміром судових витрат, які підлягають стягненню з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , враховує, що з огляду на фактичний обсяг послуг, наданих позивачу, їх дійсність, необхідність, відповідність складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), місцевий суд обґрунтовано вважав співмірними витрати позивача на професійну правничу допомогу за розгляд справи судом першої інстанції у розмірі 12 000 гривень, оскільки саме такий розмір судових витрат відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, з урахуванням складності справи та типовості спірних правовідносин. Отже, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, врахувавши складність справи, співмірність, обсяг наданої адвокатом правової допомоги та пропорційності часткового задоволення позовним вимогам, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що стягненню підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 гривень. Як вбачається з мотивувальної частини цієї постанови суд апеляційної інстанції за наслідками цієї справи дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з держави Україна за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 145 612 гривень 84 копійки на відшкодування завданої майнової шкоди. Тобто, за наслідками перегляду справи у суді апеляційної інстанції позов задоволено на 57,28% (145 612 / 254 214 х 100). Отже, враховуючи, що рішення суду першої інстанції по суті спору змінено, тому з урахуванням принципу пропорційності розподілу судових витрат, підлягає зменшенню сума витрат, понесених позивачем на правничу допомогу в суді першої інстанції до 6 873 гривень 60 копійок (12 000 х 57,28%). Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції від 27 лютого 2026 року ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому слід змінити його мотивувальну частину відповідно до змісту цієї постанови. Також підлягає зміні резолютивна частина рішення суду, шляхом викладення її в наступній редакції: «Стягнути з держави України за рахунок коштів державного бюджету на користь ОСОБА_1 145 612 гривень 84 копійки на відшкодування завданої майнової шкоди». підлягає зміні в частині стягнення з держави Україна за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 214 223 гривень 24 копійок в рахунок відшкодування сум, сплачених ним адвокатському об`єднанню «Поляк і партнери», у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги у справі №726/830/19. Додаткове рішення суду першої інстанції від 27 лютого 2026 року частково ухвалено з порушенням норм процесуального права, а тому слід змінити його мотивувальну, виклавши її в редакції цієї постанови. Також слід змінити резолютивну частину додаткового рішення суд, виклавши її в наступній редакції: «Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 10112 гривень 40 копійок». Щодо розподілу судових витрат Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Предметом позову у справі є одна вимога майнового характеру про відшкодування шкоди. Як зазначалося вище апеляційний суд за наслідками перегляду справи дійшов висновку про часткове задоволення позовної вимоги та стягнення з держави Україна за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 145 612 гривень 84 копійки на відшкодування завданої майнової шкоди. Тобто, за наслідками перегляду справи у суді апеляційної інстанції позов задоволено на 57,28% (145 612 / 254 214 х 100). За подання позову у цій справі ОСОБА_1 підлягав сплаті судовий збір у розмірі 2542 гривні 14 копійок (254 214 х 1%), однак позивач звільнений від сплати судового збору згідно із законом. Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За подання апеляційної скарги Чернівецькою обласною прокуратурою сплачено судовий збір у сумі 3 813 гривень 24 копійки. Однак з урахуванням подачі Чернівецькою обласною прокуратурою апеляційної скарги в електронній формі підлягав сплаті судовий збір у сумі 3 050 гривень 57 копійок (2 542,14 х 150% х 0,8). За наслідками перегляду справи у суді апеляційної інстанції за правилом частини шостої статті 141 ЦПК України слід компенсувати Чернівецькій обласній прокуратурі судовий збір, який підлягав сплаті за подання апеляційної скарги, у сумі 1 303 гривні 20 копійок (3 050,57 х 42,72%). Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Чернівецької обласної прокуратури задовольнити частково. Змінити мотивувальну частину рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 27 лютого 2026 року відповідно до змісту цієї постанови. Змінити резолютивну частину рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 27 лютого 2026 року, виклавши її в наступній редакції: «Стягнути з держави України за рахунок коштів державного бюджету на користь ОСОБА_1 145 612 гривень 84 копійки на відшкодування завданої майнової шкоди». Змінити мотивувальну частину додаткового рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 27 лютого 2026 року відповідно до змісту цієї постанови. Змінити резолютивну частину додаткового рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 27 лютого 2026 року, виклавши її в наступній редакції: «Стягнути з держави України за рахунок коштів державного бюджету на користь ОСОБА_1 6 873 гривень 60 копійок в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції» Здійснити розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції. Компенсувати Чернівецькій обласній прокуратурі за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір у сумі 1 303 гривні 20 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повна постанова складена 18 червня 2026 року. Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК Судді: Наталія ВИСОЧАНСЬКА Ірина ПЕРЕПЕЛЮК