Постанова 4821 № 705/4487/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2021 року Справа № 705/4487/20 Провадження № 22-ц/821/359/21 Категорія: скарга на ухвалу Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Карпенко О.В. суддів: Василенко Л.І., Єльцова В.О. секретаря: Винник І.М. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Уманський міський відділ Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції третя особа: Уманська міська державна нотаріальна контора розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 грудня 2020 року (постановлену в приміщенні Уманського міськрайонного суду Черкаської області під головуванням судді Кормана О.В.) про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Уманського міського відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції; третя особа: Уманська міська державна нотаріальна контора про скасування арешту на нерухоме майно,- в с т а н о в и в : 12 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області із позовом до Уманського міського відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції третя особа: Уманська міська державна нотаріальна конторапро скасування арешту на нерухоме майно. Позов обгунтовано тим, що 25 січня 2003 року ним та його батьком ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу у КП «АЕРО» в особі директора ОСОБА_3 було придбано будівлі цілісного майнового комплексу, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Вказує на те, що перед посвідченням правочину, нотаріусом здійснювалась перевірка щодо наявності заборон, арештів, тощо, про що було зазначено в договорі. Після смерті його батька ОСОБА_2 , зазначає позивач, ним 24 липня 2020 року була прийнята спадщина. Після звернення до нотаріуса за отриманням свідоцтва на спадщину, з`ясувалося, що в Єдиному державному реєстрі нерухомого майна в розділі щодо заборони відчуження є застереження арешт нерухомого майна № 1586815, зареєстроване 30 грудня 2004 року Уманською міською державною нотаріальною конторою на підставі постанови АА 9168 від 28 грудня 2004 року ВДВС Уманського МУЮ, а власником зазначено КП «АЕРО», тобто арешт накладено майже через два роки після відчуження вказаного нерухомого майна. Посилаючись на те, що на належне йому та його батьку майно було безпідставно накладено арешт, у зв`язку з чим порушуються його майнові права щодо прийняття спадщини та розпорядження власністю, оскільки він не має ніякого відношення до зобов`язань КП «АЕРО», ОСОБА_1 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області із відповідним позовом та просив суд постановити рішення, яким скасувати арешт на інше, все майно насосна станція по АДРЕСА_1 , накладений постановою АА916870 від 28 грудня 2004 року ВДВС Уманського МУЮ, зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна за № 1586815 та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис від 30 грудня 2004 року за № 1586815 на інше, все майно насосна станція по АДРЕСА_1 . Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 грудня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Уманського міського відділу Дерджавної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції; третя особа: Уманська міська державна нотаріальна конторапро скасування арешту на нерухоме майно у зв`язку з тим, що вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства за правилами позовного провадження. Ухвала суду першої інстанції, зокрема мотивована тим, що виходячи із позовної заяви ОСОБА_1 , відсутній спір про право, так як на момент накладення арешту на майно останнє вже перебувало у власності позивача та його батька, спадкоємцем якого є позивач, в той час коли заперечення проти арешту (опису) майна, які не пов`язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження в боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України. Також за висновками суду, в разі, якщо виконавче провадження було розпочато на виконання рішення суду у цивільній справі, або в інших випадках, справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 20 січня 2021 року подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 грудня 2020 року, просить її скасувати, як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а справу направити до Уманського міськрайонного суду Черкаської області для продовження її розгляду. Зокрема, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що твердження суду першої інстанції про необхідність звернення до суду зі скаргою за правилами розділу VII ЦПК України є безпідставними. Також зазначає, що ні він, ні його батько не були та не є стороною у виконавчому провадженні, що унеможливлює його звернення до суду саме за правилами розділу VII ЦПК України. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення з наступних підстав. Відмовляючи у відкритті провадження по вказаній справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 186 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що дана позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства за правилами позовного провадження, так, як в даному випадку відсутній спір про право. За висновками суду, оскільки на момент накладення арешту на майно, останнє вже перебувало у власності позивача та його батька, спадкоємцем якого є позивач, в той час коли заперечення проти арешту (опису) майна, які не пов`язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України. Суд прийшов до висновку, що в такому випадку, для вирішення спірного питання, з яким звернувся до суду ОСОБА_1 встановлено інший порядок, у зв`язку із чим позивачеві слід звернутися зі скаргою на дії або бездіяльність державного виконавця відповідно до правил, встановлених у розділі VІІ ЦПК України. Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі,у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України або Господарським процесуальним кодексом України віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства. Згідно з п. 1 ч. 1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. За ч. 1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Відповідно до ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Як роз`яснено у п.1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 3 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Відповідно до положень п.5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 3 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», в разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом до Уманського міського відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції про скасування арешту на нерухоме майно. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, що міститься в матеріалах справи зазначено про те, що постановою відділу державної виконавчої служби Уманського МУЮ № АА 916870 від 28 грудня 2004 року накладено арешт на: «інше, все майно насосна станція, адреса: Черкаська область, м. Умань, вул. Артема, буд.143», як боржника (власника зазначеної насосної станції) зазначено КП «АЕРО» (а.с.25). Виходячи із цього, ні ОСОБА_1 , ні його батько, правонаступником прав та обов`язків якого є позивач, не були та не є стороною у виконавчому провадженні. Фактично права ОСОБА_1 не визнаються КП «Аеро», у зв`язку із чим їх відновлення можливо шляхом пред`явлення позову на загальних підставах. З наведеного випливає, що суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі з мотивів не вірно обраного ОСОБА_1 порядку розгляду його вимог, допустив порушення згаданих вище норм процесуального права, та дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті провадження у цивільній справі. Відповідно до ст.1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод». В силу ст.13 розділу І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обовязків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд. Так, у справі Delcourt v. Belgium, Європейський суд з прав людини зазначив, що „у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення". У справі Bellet у. France Європейський суд з прав людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права". Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що відмова у відкритті провадження у справі, без обгрунтованих правових передумов для цього, є порушенням конституційних прав ОСОБА_1 в доступі до правосуддя, та порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки, до яких прийшов суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, у зв`язку із чим ухвала суду, як постановлена із порушенням норм процесуального права у відповідності до вимог ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 258, 368, 374, 376, 379, ст. ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 грудня 2020 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Уманського міського відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції; третя особа: Уманська міська державна нотаріальна контора про скасування арешту на нерухоме майно - скасувати. Справу за позовом ОСОБА_1 до Уманського міського відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції; третя особа: Уманська міська державна нотаріальна конторапро скасування арешту на нерухоме майно направити до Уманського міськрайонного суду Черкаської області для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Головуюча О.В. Карпенко Судді Л.І. Василенко В.О. Єльцов /повний текст постанови суду виготовлений 1 квітня 2021 року/