Постанова 4803 № 199/8525/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2722/22 Справа № 199/8525/21 Головуючий у першій інстанції: Авраменко А.М. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 травня 2022 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Єлізаренко І.А., Свистунової О.В., при секретарі Паромовій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа Акціонерне товариство «Укрсиббанк», про зняття арешту з майна, ВСТАНОВИЛА: Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2021 року у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа - Акціонерне товариство «Укрсиббанк» про зняття арешту з майна відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін, виходячи з наступного. Встановлено, що ОСОБА_1 звернулась, в порядку цивільного судочинства, з позовом до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), в якому просить припинити в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про арешт нерухомого майна ОСОБА_1 , вчиненого 31 січня 2011 року 14:09:59 за реєстраційним номером обтяження 10771505, реєстратором Дніпропетровської філії державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України, на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження №В10-262 від 31.01.2011 року Амур-Нижньодніпровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ, державний виконавець Фуніна Я.О. Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що накладення арешту в рамках виконавчого провадження здійснювалось з примусового виконання виконавчого листа, виданого Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська за рішенням того ж суду від 02 серпня 2010 року по справі №2-3087/10 про стягнення в тому числі з неї, ОСОБА_1 , заборгованості за кредитним договором. Тобто в рамках виконавчого провадження, за яким позивач сама виступає боржником, і дане виконавче провадження наразі завершене (а.с. 18). Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень. Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду. Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Таким чином, розділом VII ЦПК України встановлено спеціальний порядок, за яким здійснюється судовий контроль за виконанням судових рішень. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19) зроблено висновок, що «боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України». Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що майно ОСОБА_1 арештовано державним виконавцем, і вона є боржником за відповідним виконавчим провадженням, - колегія дійшла висновку, що такий позов не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. З наведених вище підстав правильним є висновок про відмову у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 . Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі №577/4541/20 (провадження №61-8240св21), від 01 грудня 2021 року у справі №201/6486/20 (провадження 61-19066св20). Посилання місцевого суду на доцільність звернення позивачки до суду адміністративної юрисдикції є необгрунтованим, що, однак, не вплинуло на правильність висновку про відмову у відкритті провадження, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, оскільки не може бути скасоване правильне по суті судове рішення з одних лише формальних міркувань. Отже, оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий Т.П. Красвітна Судді І.А. Єлізаренко О.В. Свистунова